Вирок від 19 липня 2026 р. у справі №530/1218/26 — Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 530/1218/26

530/1218/26 Провадження № 1-кп/535/177/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року с-ще Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області в складі: головуючого –судді ОСОБА_1 , з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора (дистанційно) ОСОБА_3 , обвинуваченої (дистанційно) ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12026170490000114 від 13.03.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Спиридонівка Краснознаменського району Цілиноградської області, Казахстан, українки, громадянки України, маючої середню спеціальну освіту, одруженої, не працюючої, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

установив:

ОСОБА_4 , будучи достеменно обізнаною про введення військового стану починаючи з 05 год 30 хв, 24 лютого 2022 року, строк дії якого в подальшому продовжувався, у зв?язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015, вчинила корисливий злочин проти власності за наступних обставин.

Так, 22.02.2026, точного часу в ході досудового розслідування встановити не вдалося, ОСОБА_4 перебуваючи в стані алкогольного сп?яніння, знаходячись в будинку за місцем свого проживання, розташованого в АДРЕСА_1 , в одній із кімнат будинку виявила мобільний телефон марки Infinix Note Pro 40, який на праві власності належить ОСОБА_5 , про що ОСОБА_6 достовірно знала, і в цей час у неї виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Надалі, ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що телефон їй не належить, реалізовуючи свій злочинний умисел, використовуючи ту обставину, що мобільний телефон не оснащений засобами логічного захисту, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, в умовах воєнного стану, введеного на території України, заволоділа вказаним мобільним телефоном. При цьому ОСОБА_6 усвідомлювала, що телефон не вийшов з володіння ОСОБА_5 та останній може повернутись за ним, а також, що в телефоні маються сім-картки, які слід розцінювати як індивідуальну ознаку майна, за якою можна визначити власника.

Тобто, ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи можливості повідомити про знайдений телефон ОСОБА_5 до Національної поліції України або безпосередньо потерпілого, усвідомлюючи, що існує реальна можливість з?ясувати інформацію про законного власника мобільного телефону, не вжила належних заходів для передання мобільного телефону ОСОБА_5 .

Таким чином, ОСОБА_6 виконала усі дії, які вважала за необхідне, для досягнення своєї злочинної мети, спрямованої на таємне викрадення чужого майна, яке належить ОСОБА_5 . Після цього, ОСОБА_4 , звернувши на свою користь викрадене майно, розпорядившись в подальшому ним на власний розсуд, а саме вчинила активні дії спрямовані на вилучення вказаного телефону з володіння потерпілого та видаливши всю інформацію, яка знаходилася на телефоні, скинувши телефон до заводських налаштувань та витягнувши з нього сім-карти, які в подальшому спалила в грубі за місцем свого проживання.

Після чого, ОСОБА_6 наприкінці лютого 2026 року, точної дати в ході досудового розслідування встановити не вдалося, приїхала до м.Зіньків Полтавського району Полтавської області, де в подальшому викрадений нею мобільний телефон марки Infinix Note Pro 40, вартість якого відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи N?437/26 від 17.03.2026 становить 9342 грн 35 коп, який належить ОСОБА_5 , подарувала своєму синові ОСОБА_7 , тим самим розпорядилася ним на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_5 матеріальних збитків на суму 9342 грн 35 коп.

За вчинення своїх вищевказаних умисних дій, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненого в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

У судове засідання потерпіла не з`явилася, в матеріалах справи міститься заява, в якій вона просила розгляд кримінального провадження проводити без її участі, покарання просила призначити на розсуд суду, речовий доказ, а саме мобільний телефон марки Infinix Note Pro 40, який належав її покійному сину ОСОБА_5 просила повернути їй.

На підставі вимог ст. 325 КПК України, за погодженням із учасниками судового провадження, судовий розгляд проведено за відсутності потерпілих.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються, при цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження справи, що характеризують особу обвинуваченого.

При цьому суд роз`яснив обвинуваченій та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину визнала повністю, у вчиненому щиро розкаялася, підтвердила факти і обставини їх вчинення, так як це зазначено вище.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_4 повністю доведена під час судового розгляду та кваліфікує її дії за ч.4 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, і підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінального провадження, і обвинуваченим не оспорюються.

При призначенні покарання, суд відповідно до вимог ст.ст.65-67 КК України враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів".

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Спиридонівка Краснознаменського району Цілиноградської області, Казахстан, українка, громадянка України, з середньою спеціальною освітою, одруженої, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває.

Обставинами, які згідно зі ст.66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченій, судом встановлено - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставинами, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченій судом встановлено – вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, дані про особу обвинуваченої, яка не судима, ставлення ОСОБА_4 до вчиненого та наслідків дій винної, яка свою вину визнала повністю, обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставини, що обтяжують покарання - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, думку сторони обвинувачення, яку підтримала обвинувачена.

У судовому засіданні прокурор просив призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільнивши від відбування покарання з випробуванням, строком на 1 (один) рік.

За таких обставин справи, суд вважає, що її виправлення і перевиховання можливе у випадку призначення покарання в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за скоєне за ч.4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, звільнивши від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік, із застосуванням ст. 75 КК України та поклавши обов`язки передбачені ст. 76 КК України, що повною мірою відповідатиме скоєному, буде достатнім для виправлення обвинуваченої і попередження вчинення нею нових проступків та злочинів.

Саме таке покарання, відповідає вимогам ст. ст. 50 та 65 КК України, є необхідним, справедливим, та достатнім, і сприятиме виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення кримінальних правопорушень.

Відповідно до п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому: гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).

Ухвалою слідчого судді Зіньківського районного суду Полтавської області від 16.03.2026 (справа №530/492/26, провадження №1-кс/530/123/26) було накладено арешт на майно, а саме: мобільний телефон марки «Infinix Note Pro 40», синього кольору IMEІ 1 НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 , який було вилучено під час огляду. Місцем зберігання мобільного телефону марки «Infinix Note Pro 40», синього кольору IMEI 1 НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 визначено кімнату зберігання речових доказів відділення поліції №4 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області.

З огляду на зазначене та з урахуванням обставин справи арешт майна, яке було предметом злочину, підлягає скасуванню та майно поверненню власнику.

Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлявся.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї в силу ст.76 КК України обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Арешт майна, застосований відповідно до ухвали слідчого судді Зіньківського районного суду Полтавської області від 16.03.2026 (справа №530/492/26, провадження №1-кс/530/123/26), скасувати.

Речові докази по справі: мобільний телефон марки «Infinix Note Pro 40», синього кольору IMEІ 1 НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 , який вилучено,-повернути потерпілій ОСОБА_9 .

Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 КПК України.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Полтавської апеляційним судом.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження та негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1