Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №534/2033/26 — Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

Справа №534/2033/26

Провадження №2-о/534/67/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року місто Горішні Плавні

Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області у складі головуючого судді Морозова В.Ю, за участю: секретаря судового засідання Костюченко О.А., заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення,

у с т а н о в и в :

Заявник звернувся до суду із зазначеною заявою, в якій прохає встановити факт непроживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявлені вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся заявника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка була зареєстрована та фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Факт її смерті було зареєстровано 29.11.2024 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про що 17.03.2025 року складено актовий запис №865.

ОСОБА_3 склала та посвідчила у нотаріуса на заявника заповіт 09.04.2021 на все майно, яке їй належало 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , входить у обсяг спадщини, яка залишилася після смерті бабусі заявника.

Співвласником цієї 1/3 квартири є ОСОБА_2 , який тривалий час, не проживає у тій квартирі.

Встановлення факту непроживання цього громадянина заявнику необхідно, щоб оформити спадщину повністю на всю квартиру.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Ухвалою суду від 03.07.2026 заява прийняти до розгляду та відкрито провадження.

В судовому засіданні заявник подану заяву підтримав та наполягав на її задоволенні, надав суду усі уточнені пояснення.

Заінтересована особа повідомлений належним чином про дату, час, місце судового засідання в тому числі оголошенням про виклик, не з`явився.

Суд, з`ясувавши думку учасників справи, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази та надавши їм правову оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, дійшов до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявності фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрації місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, від 18 листопада 2020 року у справі № 523/19010/15, від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19.

Практика правозастосування частини третьої статті 1268 ЦК України є сталою.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Державна реєстрація спадкоємця сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті спадкодавця за адресою реєстрації. (постанова Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19).

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. (висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Верховного Суду від 04 листопада 2024 року у справі № 504/3606/14-ц).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.02.2025 у справі № 496/476/22.

На підтвердження доводів заяви заявник подав належні, допустимі докази: копія паспорту громадянина України та копія картки фізичної особи – платника податків на ім`я ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про народження заявника серія № НОМЕР_2 від 02.09.1998; копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 серія № НОМЕР_3 ; копія картки фізичної особи – платника податків на ім`я ОСОБА_2 ; копія акту підписаного директором КЖРЕП № 1 про не проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ; копія свідоцтва про право власності серія НОМЕР_4 від 12.01.2009 року; копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22749040 від 18.05.2009; копія технічного паспорту квартири АДРЕСА_2 ; копія паспорту громадянина України на ім`я ОСОБА_3 ; копія повторно виданого свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_5 ; копія свідоцтва про смерть серія НОМЕР_6 ОСОБА_4 ; копія свідоцтва про смерть серія НОМЕР_7 ОСОБА_3 ; копія заповіту зареєстрованого в реєстрі за № 341 від 09.04.2021; копії витягів про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 48668397 від 07.08.2017, № 81325184 від 27.05.2025, № 64296422 від 09.04.2021 (а.с. 5-26).

У цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (правовий висновок, викладений у постанові ВП ВС від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

Аналізуючи обставини справи, суд дійшов переконання, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.263, 293, 294, 315 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення – задовольнити.

Встановити факт непроживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у тому числі на час відкриття спадщини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відомості, які суд не оголошує щодо учасників справи при проголошенні рішення суду:

Повне ім`я заявника: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_3 ;

Повне ім`я заінтересованої особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя В`ячеслав МОРОЗОВ

Повний текст рішення виготовлено 20.07.2026.