Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №529/634/26 — Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/634/26

Провадження № 3/529/230/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року селище Диканька

Суддя Диканського районного суду Полтавської області Кириченко О.С., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли до суду з Сектору поліцейської діяльності № 2 Відділу поліції № 2 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області, стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , фактично проживаючого по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , відомості про працевлаштування невідомі, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

06 червня 2026 року о 21 год. 51 хв. по вул. Незалежності, 23 в селищі Диканька Полтавського району Полтавської області водій ОСОБА_1 керував електровелосипедом Crosser E-CODE (1000w 48 v 20Ah) з явними ознаками алкогольного сп`яніння у вигляді запаху алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінки, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера Drager та у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився на місці зупинки транспортного засобу, що зафіксовано технічними засобами відеозапису. Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. У заяві ОСОБА_1 вказав, що він визнає у повному обсязі свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Просив розстрочити йому виплату штрафу рівними частинами на 1 рік, посилаючись на скрутний матеріальний стан, адже сума штрафу є значною, а у нього на утриманні знаходиться неповнолітня дитина, на яку він сплачує аліменти.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Конюшенко М.А. в судове засідання не з`явилася, надала суду клопотання, в якому просила провести розгляд справи за її та ОСОБА_1 відсутності. Адвокат Конюшенко М.А. також вказала, що ОСОБА_1 у повному обсязі визнає свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 просить розстрочити йому виплату штрафу рівними платежами на 12 місяців у зв`язку із скрутним матеріальним станом, адже у нього на утриманні перебуває неповнолітня дитина, на яку він сплачує аліменти, а сума штрафу для нього є значною.

Відповідно до ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, не є обов`язковою, а тому розгляд справи було проведено за відсутності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Конюшенко М.А.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи у їх сукупності, приходжу до такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі по адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, тощо.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Крім визнання ОСОБА_1 своєї вини у наданій суду заяві, факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю підтверджується наступною дослідженою судом сукупністю доказів:

- протоколом про адміністративне правопорушення від 06.06.2026 серії ЕПР1 № 685891, відповідно до якого 06 червня 2026 року о 21 год. 51 хв. по вул. Незалежності, 23 в селищі Диканька Полтавського району Полтавської області водій ОСОБА_1 керував електровелосипедом Crosser E-CODE (1000w 48 v 20Ah) з явними ознаками алкогольного сп`яніння у вигляді запаху алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінки, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера Drager та у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився на місці зупинки транспортного засобу, що зафіксовано технічними засобами відеозапису.

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направленням до медичного закладу на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.06.2026, відповідно до яких ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера Drager та у медичному закладі, хоча мав явні ознаки алкогольного сп`яніння у вигляді запаху алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінки, що не відповідає обстановці.

- відеозаписами з відеореєстратора та бодікамери поліцейського від 06.06.2026, на яких зафіксовано керування ОСОБА_1 електровелосипедом та відмову останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера Drager або у медичному закладі, хоча поліцейський неодноразово пропонував це, оскільки у ОСОБА_1 були явні ознаки алкогольного сп`яніння.

Працівниками поліції дотримані вимоги ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735.

Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху передбачено, що учасник дорожнього руху - це особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.

Згідно з п. 1.10 ПДР України механічний транспортний засіб транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини та механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Згідно з ст. 121 КУпАП України під транспортними засобами слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.

Зі змісту п. 2.13 Правил дорожнього руху вбачається, що транспортними засобами є мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 кубічних сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів" № 2956-IX від 24.02.2023, який набрав чинності 23.03.2023, електричним колісним транспортним засобом являється дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Крім того, положеннями цього Закону визначено поняття низькошвидкісного легкового електричного транспортного засобу, що являє собою колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Отже, електроскутери, електровелосипеди, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами.

Положеннями частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Частиною 2 статті 16 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Норма статті 130 КУпАП, якою встановлено адміністративну відповідальність зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Отже, електровелосипед вважається транспортним засобом і відповідно ОСОБА_1 , який ним керував і не пройшов на вимогу поліцейського огляд на стан алкогольного сп`яніння, підлягає відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Твердження ОСОБА_1 під час здійснення поліцейським відеозапису про відсутність підстав для проходження ним на вимогу поліцейського огляду на стан алкогольного сп`яніння, адже він не керував електровелосипедом, а лише сидів позаду водія як пасажир, суд вважає безпідставним, виходячи з такого.

На відеозаписах з бодікамери поліцейського зафіксовано, як жінка, яка сиділа спереду ОСОБА_1 на електровелосипеді, вказала, що вона не керувала цим електровелосипедом. ОСОБА_1 також вказував, що ця жінка дійсно не керувала електровелосипедом, а ним керувала інша жінка, позаду якої він теж їхав як пасажир, однак ця жінка побачивши поліцію швидко побігла у невідомому напрямку. При цьому, ОСОБА_1 не назвав жодних даних про цю жінку, яка нібито керувала транспортним засобом, за допомогою яких би можна було б ідентифікувати її особу.

Крім того, суд зауважує, що після відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі, ще до закінчення складення стосовно нього адміністративного протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 несподівано сів за кермо електровелосипеда і щвидко поїхав на ньому у невідомому напрямку, при цьому взагалі не попередивши про це поліцейських.

Дослідивши та оцінивши вказані вище докази в їх сукупності, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке полягає у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, повністю доведена належними та допустимими доказами.

Згідно з ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Зазначені обмеження законодавцем встановлені з урахуванням суспільної небезпеки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, яке відноситься до правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а тому обставини зазначені в ч. 2 ст. 33 КУпАП судом не враховуються.

Враховуючи те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю підтверджується доказами по справі в їх сукупності, вказане правопорушення являється грубим порушенням Правил дорожнього руху, є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю та здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, приходжу до висновку, що за вчинене ОСОБА_1 необхідно призначити адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, що буде достатнім для попередження вчинення ним подібних правопорушень в подальшому.

Відповідно до ст. 304 КУпАП питання, пов`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Згідно з ч. 2 ст. 301 КупАП відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 КК України, з урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.

Нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не врегульовано питання щодо строків розстрочення штрафу, а тому в даному випадку слід застосовувати аналогію закону та керуватися нормами Кримінального кодексу України.

Враховуючи скрутний матеріальний стан ОСОБА_1 , на утриманні якого знаходиться неповнолітня дитина, на яку він сплачує аліменти, і він не має змоги відразу сплатити всю суму штрафу, а сума штрафу є значною, вважаю за необхідне розстрочити виплату штрафу терміном на 1 (один) рік із розрахунку по 1 416 грн 67 коп щомісячно.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП та ст. 4 Закону України "Про судовий збір" з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в дохід держави у сумі 665,60 грн, як з особи, на яку накладено адміністративне стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 40-1, ч. 1 ст. 130, ст. ст. 266, 268, 280, 283, п. 1 ч. 1 ст. 284, ст. ст. 287, 289, ч. 2 ст. 301, ст. 304 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Розстрочити ОСОБА_1 виплату призначеного штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцяти тисяч) грн 00 коп терміном на 1 (один) рік, зобов`язавши його сплачувати по 1 416 (одній тисячі чотириста шістнадцять) грн 67 коп щомісячно, до 30 числа кожного місяця, до повного погашення заборгованості.

Зобов`язати ОСОБА_1 повідомляти суд про сплату відповідної частини штрафу, шляхом пред`явлення відповідного документу (квитанції).

Після спливу строку, на який відстрочено виконання постанови, у разі несплати штрафу особою, яка притягнута до адміністративної відповідальності, постанова підлягає зверненню до примусового виконання у загальному порядку. При примусовому виконанні постанови суду згідно з ч. 2 ст. 308 КУпАП несплачена сума штрафу підлягає стягненню у подвійному розмірі.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Диканський районний суд Полтавської області.

Суддя О.С. Кириченко