Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №160/17328/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/17328/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі №160/17328/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 27 червня 2024 року звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 047350006930 від 17.04.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 відповідно до рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі 1-5/2018 (746/15);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи на посаді молодшої сестри-буфетниці та молодшої сестри по догляду за хворими інфекційного відділення з 24.05.2005 до 24.05.2012;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до заяви про призначення пенсії від 09.04.2024 згідно з п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду, викладених у рішенні від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі 1-5/2018 (746/15).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 047350006930 від 17.04.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 2 період роботи з 24.05.2005 до 24.05.2012, та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 09.04.2024 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020.

У задоволенні іншої частини позову – відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що на час звернення позивача за призначенням пенсії, позивач досягла необхідного віку, мала необхідний загальний страховий і пільговий стаж, що згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, є обов`язковими умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що позивач не досягла віку, визначеного законодавством, а саме 55 років, а тому рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 047350006930 від 17.04.2024 обґрунтовано відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 09.04.2024 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2.

За результатом розгляду заяви позивача від 09.04.2024 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 047350006930 від 17.04.2024 було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв`язку із недосягненням пенсійного віку (а.с. 20).

В рішенні, зокрема, зазначено про те, що вік заявниці становить 52 роки 02 місяці 01 день, страховий стаж – 32 роки 02 дні, пільговий стаж за Списком № 2 - 19 років 10 місяців 26 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди: догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відсутня позначка про отримання паспорта або додаткова інформація про виховання дитини до 3-х років; до стажу роботи за Списком № 2 не враховані періоди з 24.05.2005 до 24.05.2012 згідно з довідкою № 0124/3-333 від 28.03.2024, оскільки посада молодшої сестри-буфетниці відсутня в атестації № 218 від 15.07.2002 та № 270 від 01.06.2007.

Законність та обґрунтованість вищезазначеного рішення є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, щодо розгляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

03 жовтня 2017 року Верховною Радою України ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), що доповнив Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) розділом XIV-І, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, народжених до 31 березня 1969 року - після досягнення 54 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

За приписами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно із статтею 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд зробив висновок, що вони суперечать один одному.

Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 03.11.2021 року по справі № 360/3611/20, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Враховуючи те, що у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV, а також те, що позивач на час звернення за призначенням пенсії досягла віку 50 років, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 047350006930 від 17.04.2024 та, як наслідок, необхідності його скасування.

Щодо висновків суду першої інстанції про необхідність зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком № 2 періоду роботи з 24.05.2005 до 24.05.2012, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 містить, зокрема, такі записи:

запис № 7 – 27.12.1999 прийнята молодшою медсестрою-буфетницею інфекційного відділення Першотравенської центральної міської лікарні;

запис № 8 - переведена на 0,5 ставки молодшої медсестри-буфетниці та на 0,5 ставки молодшої медсестри процедурної інфекційного відділення;

запис № 9 – 08.08.2010 переведена на посаду медсестри по догляду за хворими інфекційного відділення постійно (а.с. 10-11).

Згідно з довідкою № 01-24/3-333 від 28.03.2024 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданою Комунальним некомерційним підприємством «Першотравенська міська лікарня» Першотравенської міської ради, ОСОБА_2 працювала повний робочий день у вказаному підприємстві за професіями (посадами):

- за період з 27.12.1999 (наказ № 220-к від 27.12.1999) до 07.08.2010 виконувала роботи, пов`язані з харчуванням хворих; тип медичного персоналу: молодша медична сестра-буфетниця; підрозділ: інфекційне відділення; за професією, посадою: молодшої медичної сестри-буфетниці інфекційного відділення;

- за період з 08.08.2010 (наказ № 113-к від 09.08.2010) до 11.03.2024 виконувала роботи, пов`язані з доглядом за хворими та забезпеченням необхідних санітарно-гігієнічних умов праці у відділенні; переведена за професією, посадою: молодша медична сестра по догляду за хворими інфекційного відділення, що передбачена Списком № 2 розділ XXIV, підрозділ 2260000а, код КП 5132 підстава: ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», постанова Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 та підтверджено результатами атестації робочих місць: наказ № 101 від 29.05.1995, наказ № 148 від 24.05.2000; наказ № 218 від 15.07.2002 (зі змінами та доповненнями);

за період з 27.12.1999 до 15.01.2003 - 3 роки 18 днів, що передбачено Списком № 2 розділ XXIV, підрозділ 24а, код КП 5132 підстава: ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», постанова Кабінету Міністрів України № 31 від 16.01.2003, та підтверджено результатами атестації робочих місць: наказ № 218 від 15.07.2002; наказ № 270 від 01.06.2007; наказ № 236 від 25.05.2012 зі змінами та доповненнями;

за період з 16.01.2003 до 23.06.2016 - 13 років 5 місяців 7 днів, що передбачено Списком № 2 розділ XXIV, абз. 4, код КП 5132 підстава: ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», постанова Кабінету Міністрів № 461 від 24.06.2016, та підтверджено результатами атестації робочих місць: наказ № 236 від 25.05.2012; наказ № 90-аг від 10.05.2017, наказ № 59 від 12.05.2024 (зі змінами та доповненнями наказ № 91 від 19.09.2022);

за період з 24.06.2016 до 11.03.2024 - 7 років 8 місяців 17 днів (а.с. 18). Розділом XXIV. Охорона здоров`я та соціальна допомога, підрозділом 24а Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів № 36 від 16.01.2003, яка втратила чинність 03.08.2016, передбачено: працівники, які безпосередньо обслуговують хворих у туберкульозних та інфекційних закладах, відділеннях, кабінетах: молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри-господині; молодші спеціалісти з медичною освітою.

Переліком робочих місць виробництв, робіт, професій, посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2, затвердженим наказом Першотравенської центральної міської лікарні № 218 від 15.07.2002 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення прав працівників на пільгове пенсійне забезпечення», та переліком робочих місць виробництв, робіт, професій та посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2, затвердженим наказом Першотравенської міської лікарні № 270 від 01.06.2007 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці працівників для визначення прав працівників на пільгове пенсійне забезпечення», передбачено професію молодшої медичної сестри в інфекційному відділенні.

Зважаючи на те, що позивач працювала на посаді, пільговий характер роботи на якій в подальшому підтвердився проведеною атестацією та продовжила обіймати цю посаду після проведення атестації, при цьому зазначена посада передбачена Списком № 2, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що період з 24.05.2005 до 24.05.2012 підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи за Списком № 2.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі №160/17328/24 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі №160/17328/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко