Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №280/4097/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 липня 2026 року м. Дніпросправа № 280/4097/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року про прийняття звіту щодо виконання судового рішення у справі №280/4097/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у справі № 280/4097/25 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у виплаті індексації пенсії, починаючи з 01.03.2022, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», від 23.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», з урахуванням в об`єкті здійснення індексації доходів позивача у формі пенсії щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2 000,00 грн., передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», без обмеження пенсії максимальним розміром;

Зобов`язано відповідача, з урахуванням раніше виплачених сум, нарахувати та виплатити позивачу з 01.03.2022 пенсію з урахуванням розміру її підвищення відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», від 23.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», з урахуванням в об`єкті здійснення індексації доходів позивача у формі пенсії щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2 000,00 грн, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», без обмеження пенсії максимальним розміром та без застосування до неї з 01.01.2025 понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.07.2025 у справі № 280/4097/25 набрало законної сили 18.11.2025.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задоволено: зобов`язано відповідача подати до суду протягом двох місяців з дня отримання даної ухвали звіт про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.07.2025 у справі № 280/4097/25.

01 квітня 2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до суду надійшов звіт про виконання судового рішення (а.с. 133). Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року прийнято звіт про виконання судового рішення ухваленого у справі № 280/4097/25.

Ухвала суду мотивована тим, що до звіту про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.07.2025 відповідачем була додана копія розрахунку пенсії за вислугу років позивача, згідно з яким ним здійснено індексацію пенсії позивача та нараховано доплату у розмірі 2000 грн.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у прийнятті звіту.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи. Також, зазначає про те, що у період з березня по грудень 2025 року виплаті підлягало 23723,51 грн, тоді як фактично виплачувалося 23610 грн. При цьому, позивач зазначає про те, що з грудня 2025 розмір його пенсії має становити 24012,41 грн.

Відповідач не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, щодо розгляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 1291 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Також колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Частиною 1 статті 382 КАС України визначено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

При цьому, частиною 1 статті 382-3 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у справі № 280/4097/25 відповідачем надано копію розрахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року згідно з яким підсумок пенсії позивача становить 23723,41 грн до складу якої, зокрема входять індексація за 2022 рік – 2116,26 грн, індексація за 2023 рік – 1500 грн, індексація за 2024 рік – 1500 грн, індексація за 2025 рік – 1500 грн, щомісячна доплата передбачена постановою КМУ №713 2000 грн. В зазначеному розрахунку зазначено, що підсумок пенсії з урахуванням максимального розміру становить 23723,41 грн (а.с. 136).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 додав до позовної заяви копію розрахунку пенсії за вислугу років з 01 березня 2025 року згідно з яким підсумок пенсії з надбавками становить 23723,41 грн, при цьому підсумок пенсії з урахуванням максимального розміру становить 23610 грн (а.с. 16).

Викладені обставини свідчать про те, що після набрання законної сили рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.07.2025 у справі № 280/4097/25, підсумок пенсії ОСОБА_1 становить 23723,41 грн, що свідчить про виконання відповідачем рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у справі № 280/4097/25 щодо нарахування позивачу пенсії без застосування обмежень (23610 грн) та до складу якої, зокрема входять індексація за 2022 рік – 2116,26 грн, індексація за 2023 рік – 1500 грн, індексація за 2024 рік – 1500 грн, індексація за 2025 рік – 1500 грн, щомісячна доплата передбачена постановою КМУ №713 2000 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи позивача про те, що розмір його пенсії має становити 24012,41 грн, адже на момент звернення до суду з цим позовом та виникнення спірних правовідносин підсумок пенсії позивача становив 23723,41 грн до якого було застосовано обмеження максимальним розміром – 23610 грн, про що свідчить копія розрахунку пенсії додана до позовної заяви (а.с. 16).

Питання правильності розрахунку пенсії ОСОБА_1 не було предметом судового розгляду у справі №280/4097/25.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що суб`єктом владних повноважень наведено обґрунтовані обставини, які свідчать про вжиття ним усіх можливих заходів для виконання судового рішення ухваленого у цій справі, а тому суд першої інстанції обґрунтовано прийняв звіт.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року про прийняття звіту щодо виконання судового рішення у справі №280/4097/25 - залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року у справі №280/4097/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко