Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №440/12305/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 р.Справа № 440/12305/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/12305/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, вчинені на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року по справі № 440/12305/24, щодо нарахування ОСОБА_1 основної пенсії за період з 01.01.2026 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"» від 06.06.1996 № 230/96-ВР) в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений законом станом на 24.04.2024, а не згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний календарний рік нарахування та виплати пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року по справі № 440/12305/24 в частині здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 основної пенсії за період з 01.01.2026 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції Закону У країни «Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"» від 06.06.1996 № 230/96-ВР), в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом на відповідний календарний рік виплати пенсії;

- встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області строк для надання Полтавському окружному адміністративному суду відповіді щодо вжитих заходів на виконання ухвали суду.

В обґрунтування заяви зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області з 08.04.2025 позивачу виплачується пенсія у розмірі восьми мінімальних пенсій з розрахунку розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 20.04.2024 - 2361 грн. Проте, відповідач під час виконання рішення суду вчинив протиправні дії, а саме на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року по справі № 440/12305/24 щодо нарахування пенсії відповідно до статті 54 Закону №796-ХП, здійснив нарахування та виплату пенсії з 01.01.2026 у розмірі восьми мінімальних пенсій з розрахунку розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 20.04.2024 - 2361 грн, а не з розрахунку розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» - 2595 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 у справі №440/12305/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 по справі № 440/12305/24.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що абзацом другим частини третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зокрема, визначено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року по справі № 440/12305/24 жодним чином не визначає здійснення нарахування та виплату пенсії «станом на 20.04.2024», а виплату позивачу пенсії по інвалідності у розмірі 8-ми (восьми) мінімальних пенсій за віком «з саме 20.04.2024», встановлену ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а отже даним рішенням вже зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплачувати позивачу державну (основну) пенсію відповідно до закону про Державний бюджет України на відповідний календарний рік. А відтак, на виконання судового рішення від 19 листопада 2024 року по справі № 440/12305/24 відповідач був зобов`язаний здійснити нарахування та виплачувати позивачу основну пенсію по інвалідності в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ, із застосуванням розмірів прожиткового мінімуму встановленого законами України про Державний бюджет України за кожен календарний рік.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином.

Від апелянта надійшла заява, в якій він просить розглянути справу без його участі.

Відповідно до частини 4 статті 229, частини 1 статті 308 КАС України перегляд ухвали здійснювався в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 20.04.2024 пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 20.04.2024 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум та виплачувати ОСОБА_1 основну пенсію у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2025 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишено без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 по справі № 440/12305/24 залишено без змін.

29.01.2025 Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 440/12305/24.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 09.03.2026 відкрито виконавче провадження № 80448317 з примусового виконання виконавчого листа №440/12305/24, виданого 29.01.2026.

09.03.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив перерахувати з 01.01.2026 та виплачувати йому пенсію по інвалідності в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, у відповідності до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 № 230/96-ВР, частини першої статті 28, абзацу другого частини третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», статті 60-2 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з врахуванням змін розміру прожиткового мінімуму.

Листом від 10.04.2026 № 6175-9255/К-02/8-1600/26 ГУ ПФУ в Полтавській області повідомило позивачу, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі №440/12305/24 проведено перерахунок пенсії в межах покладених зобов`язань виходячи із прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян 2361 грн. Оскільки рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі №440/12305/24 не містить зобов`язань перераховувати пенсію в подальшому при зміні прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, підстав для такого перерахунку немає.

З огляду на викладене, позивач звернувся до суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України, в якій просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, вчинені на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року по справі № 440/12305/24, щодо нарахування ОСОБА_1 основної пенсії за період з 01.01.2026 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"» від 06.06.1996 № 230/96-ВР) в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений законом станом на 24.04.2024, а не згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний календарний рік нарахування та виплати пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року по справі № 440/12305/24 в частині здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 основної пенсії за період з 01.01.2026 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції Закону У країни «Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"» від 06.06.1996 № 230/96-ВР), в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом на відповідний календарний рік виплати пенсії;

- встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області строк для надання Полтавському окружному адміністративному суду відповіді щодо вжитих заходів на виконання ухвали суду.

Залишаючи заяву ОСОБА_1 , подану в порядку ст. 383 КАС України, без задоволення суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення позивача із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 у справі № 440/12305/24 позивачу здійснено перерахунок пенсії та частково проведено виплату донарахованої пенсії. При цьому невиконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду в Полтавській області в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Також суд першої інстанції зазначив, що в межах адміністративної справи № 440/12305/24 судом не досліджувалось питання нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2026 пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, навпаки, обставини здійснення перерахунку пенсії позивача з 01.01.2026 на виконання рішення суду у справі № 440/12305/24 не входили до предмета доказування у цій справі та виникли після ухвалення судом рішення від 19.11.2024. Таким чином, в разі незгоди з рішенням суб`єкта владних повноважень щодо здійснення обрахунку розміру його пенсії з 01.01.2026, позивач має право звернутись до суду із позовною заявою про оскарження цього рішення, або дій пенсійного органу в загальному порядку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положеннями частини 4 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII встановлено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до частин 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За змістом статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 за № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 за № 11-рп/2012).

Виконання судового рішення, як завершальна стадія судового провадження, є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (рішення у справі «Філіс проти Греції» (Philis v. Greece) (№ 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень (п. 40).

У рішенні від 6 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини» Європейський суд з прав людини, вказав, що «із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури».

У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України.

Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до частини 4 статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

За змістом першого речення частини 1 статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Отже, рішення суду в адміністративних справах може бути виконане як добровільно, з моменту набрання рішенням законної сили, так і примусово, після відкриття відповідного виконавчого провадження. При цьому виконання судового рішення, у якому порядку воно б не відбувалось, є невід`ємною складовою права на судовий захист.

Процесуальним засобом забезпечення належного та своєчасного виконання судового рішення є судовий контроль, який може здійснюватися, зокрема, у порядку, передбаченому статтею 383 КАС України.

За змістом частин 1, 2 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У такій заяві зазначаються:

1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;

2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

5) номер адміністративної справи;

6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;

7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання;

8) інформація про хід виконавчого провадження;

9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;

10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Відповідно до частини 4 статті 383 КАС України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Положеннями частини 6 статті 383 КАС України встановлено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Із системного аналізу зазначених правових норм випливає, що правовий інститут судового контролю за виконанням рішення суду, механізм якого передбачений статтею 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у випадку встановлення протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень при виконанні виконання рішення суду, які порушують права та/або законні інтереси позивача.

Як встановлено з матеріалів справи, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 по справі № 440/12305/24, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2025, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 20.04.2024 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум та виплачувати ОСОБА_1 основну пенсію у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 набрало законної сили 21.01.2025.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до того, що з урахуванням зміни розміру прожиткового мінімуму з 01.01.2026, відповідач зобов`язаний перераховувати та виплачувати пенсію позивачу відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням таких змін.

Колегія суддів зауважує, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції і, залишаючи без змін рішення суду, суд апеляційної інстанції виходили з того, що позивач належить до категорії 1 громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, та перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Полтавській області, як отримувач пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», основний розмір пенсії має бути не нижчим ніж 8 мінімальних пенсій за віком.

На виконання вищезазначених судових рішень ГУ ПФУ в Полтавській області проведено перерахунок пенсії позивачу, що підтверджується протоколом перерахунку, який містяться в матеріалах справи.

Враховуючи зміст судових рішень по справі № 440/12305/24, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови в задоволенні вимог заяви позивача в порядку статті 383 КАС України, оскільки предметом розгляду у цій справі не було питання щодо обчислення розміру пенсії із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність станом на 01.01.2026.

Щодо доводів апелянта з посиланням на окремі ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі № 460/9831/24, Волинського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 та від 12.05.2026 у справі № 140/8173/24, Волинського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 та від 07.05.2025 у справі № 140/8168/24, Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 у справі № 440/338/25, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2025 у справі № 460/9831/24 колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 229, 242, 243, 250, 308, 310, 312, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року по справі № 440/12305/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов

Повний текст постанови виготовлено 20.07.2026.