Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №440/10369/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 р.Справа № 440/10369/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Енергетичної митниці на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 (головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва) по справі № 440/10369/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Оіл"

до Енергетичної митниці

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Солар Оіл" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому, з урахуванням ухвали суду від 28.07.2025 про роз`єднання позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати:

- рішення Енергетичної митниці про коригування митної вартості товарів №UA903000/2025/000086/2 від 11.03.2025;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA903150/2025/000186 від 11.03.2025.

В обґрунтування позову зазначило, що при здійсненні митного оформлення товарів надало всі необхідні та достатні документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість митниця, в порушення норм МК України, безпідставно прийняла оскаржуване рішення та картку відмови, а також неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 позов задоволено.

Енергетична митниця (далі - відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, просила його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про неповне встановлення судом першої інстанції обставин справи, не надання належної оцінки доводам відповідача, що надані до митного оформлення документи містили розбіжності, в них відсутні всі відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зазначає, що до митного оформлення декларантом не надано страхові документи, тоді як що умови Контракту передбачають можливість страхування вантажу покупцем за кордоном.

Вказує, що надана до митного оформлення платіжна інструкція не містить підпису відповідальної особи (ні власноручного, ні електронного), що є порушенням пп. 13 п. 14 розділу ІІ Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Національного банку України від 28.07.2008 № 216.

Зауважує, що відповідно до наданого митному органу графіку ціна товару коливалась постійно, водночас жодних документів на підтвердження фіксування ціни на відповідну дату декларантом не надано, отже не є зрозумілим, які саме умови слугували для фіксації конкретної дати.

З урахуванням наведеного, вважає, що ним правомірно прийняті спірні рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови.

Крім того, вказує про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме розгляд справи за відсутності представника відповідача без належного повідомлення про дату та час її розгляду.

Позивач не подав відзив на апеляційну скаргу.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, позивач просив розгляд справи здійснювати за відсутності його представника.

Відповідно до ч. 4 ст.229, ч. 1 ст.308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 27.11.2024 між ТОВ «Солар Оіл» (покупець) та компанією Euronova Energies S.A. (Швейцарія)(продавець) укладено контракт № №016/24/ENE/SOLAR OIL з предметом поставки – ULSD-10ppm, EN 590, стандарт, дизельне паливо «не біо», літнє, французький стандарт якості (нафтопродукт).

Пунктом 4.3 Контракту визначено, що поставка здійснюється на умовах франко-перевізник (FOB) нафтовий термінал Констанца (Румунія), Інкотермс-2010.

Відповідно до п. 4.6 Контракту кінцевий пункт призначення – Україна.

Згідно з п. 5.1 Контракту ціна за одиницю продукції розраховується наступним чином:

- у доларах США за метричну тонну;

- товар відвантажується за попередньою ціною, яка формується наступним чином:

попередня ціна базується на котируваннях «HIGH quotatioris for ULSD 10 ppm», опублікованих platts European Marketscan в рубриках «Mediterranean Cargo», «CIF Med (Genova/Lavera)» на основі останньої доступної пропозиції, розрахованої на попередню дату інвойсу, виставленого Продавцем товару після факту завантаження баржі/судна, плюс надбавка 31,50 USD/МТ, виходячи з густини при температурі 15 градусів за Цельсієм 0,845 і буде збільшуватися/зменшуватися в арифметичній прогресії відповідно до фактичної щільності при температурі 15 градусів за Цельсієм у повітрі;

остаточна ціна фіксується в доларах США і формується наступним чином: протягом чотирьох днів з дати коносамента (дата коносамента вважається нульовим днем) сторони контракту фіксують ціну на день і час на лондонському ф`ючерсі на нафту (грудневий контракт) і письмово фіксують це в заявці або в остаточному рахунку-фактурі + різниця в котируваннях HIGH для ULSD 10 ppm, опубліковані Platts European Marketscan під заголовками «Mediterranean Cargo», «CIF Med (Genova/Lavera)» грудневий контракт Ice LS, опубліковані Platts European Marketscan під заголовками «ICE» газові розрахунки 702)», «Малосернистий газойль» за день до дня фіксації ціни + премія 31,50 дол. США/МТ + ексалація, виходячи з базової густини при температурі 15 градусів за Цельсієм (С 0,845) буде збільшена в арифметичній прогресії відповідно до фактичної густини при 15 град, у повітрі, визначеної на відвантажувальному терміналі.

Якщо до 14:00 за лондонським часом, на четвертий день включно, з дати коносамента, не буде встановлена ціна, відповідно вища за вказаний розрахунок, остаточна ціна буде формуватися наступним чином:

- остаточна ціна базуватиметься на котируваннях ULSD 10 ppm, опублікованих platts European Marketscan під заголовками «Mediterranean Cargo», «CIF Med (Genova/Lavera)» на основі останньої доступної пропозиції, розрахованої на дату остаточного інвойсу, плюс надбавка в розмірі 31,50 доларів США за тонну, виходячи з густини при температурі 15 градусів за Цельсієм 0,845, і буде збільшуватися/зменшуватися в арифметичній прогресії відповідно до фактичної густини при температурі 15 градусів за Цельсієм у повітрі.

Період ціноутворення для остаточної ціни буде узгоджено в Додатковій угоді до цього контракту.

Пунктом 5.2 Контракту передбачено передоплату за товар у розмірі 100 % згідно з попереднім рахунком- фактурою. Остаточна ціна буде узгоджена додатково у Додатковій угоді до цього контракту. Остаточний рахунок-фактура буде виставлений, як тільки стане відома остаточна ціна.

Залишок повинен бути сплачений протягом 2 робочих днів після того, як стане відома остаточна ціна. Валютою виставлення рахунків та оплати є долари США. Якщо останній день, передбачений для здійснення платежу, припадає на вихідний або святковий день, Покупець має право здійснити платіж на наступний робочий день.

Попередньо оплачений інвойс не фіксує попередню ціну на майбутню партію товару, яка буде відвантажена відповідно до Договору 016/24/ENE/SOLAR OIL від 27.11.2024. Попередня ціна на партію товару буде сформована відповідно до п. 5.1.2 цієї Додаткової угоди.

05.12.2024 сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Контракту, якою узгодили внести зміни до п. 5.1.2 Контракту та викласти його в наступній редакції:

Остаточна ціна дорівнює: вартості в доларах США/тонна для Лондонського ф`ючерсу на нафту (контракт січня), яка була погоджена обома сторонами в день фіксації ціни станом на 18:00, 04.12.2024) + різниця високих котирувань для ULSD 10 ppm, опублікованих Platts European Marketscan під заголовками «Mediterranean Cargo», «CIF Med (Genova/Lavera)» / January Contract Ice LS, опублікованих Platts European Marketscan під заголовками «ICE», розрахунки за газойль (сторінка PGA 702)», «Газойль з низьким вмістом сірки» за день до дня фіксації ціни, це дата 03.12.2024 + премія 31,5 дол. США/т + ескалація, виходячи з базової щільності при 15 град. (С 0,845) буде збільшено арифметично відповідно до фактичної щільності за 15 градусів за Цельсієм у повітрі, визначеної на терміналі доставки.

Якщо котирувальний день припадає на вихідний день то їх значення переносять на наступний робочий день, так як на вихідні дні значення по Platts та ф`ючерсах відсутні.

Остаточна ціна, виходячи з вище вказаного розрахунку: 722,05 USD/т.

Детальний розрахунок визначення ціни буде надано в листі від покупця товару ТОВ «Солар Оіл».

27.11.2024 Euronova Energies S.A. виставило покупцю рахунок (інвойс) № PI-016/24/ENE/SOLAR OIL/1 на загальну суму 466 705,00 дол. США за товар - ULSD-10ppm.

Позивачем проведено оплату за товар в розмірі 466 705,00 дол. США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті від 27.11.2024 № 65.

09.12.2024 Euronova Energies S.A. виставило покупцю фінальний рахунок (інвойс) № FI-016/24/ENE/SOLAR OIL/1 на загальну суму 446 274,56 дол. США за товар - ULSD-10 ppm.

В подальшому, покупець поставив ТОВ «Солар Оіл» придбаний товар.

03.03.2025 з метою митного оформлення товару, позивач подав до Енергетичної митниці митну декларацію № 25UA903150001133U0, митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору в розмірі 446 274,56 дол. США.

За митною декларацією ввезено товар «Важкі дистиляти: ULSD 10 PPM EN590/(ДП-З-Євро5-В0). Фракційний склад: 95 об`ємних відсотків переганяється при температурі - 346 градусів С, 39 об`ємних відсотків переганяється при температурі 250 градусів С, 96 об`ємних відсотків переганяється при температурі 350 градусів С. Масова частка сірки - 7,5 мг/кг (що становить 0,00075 мас.%); Температура спалаху в закритому тиглі +65 градусів С. Гранична температура фільтрованості: мінус 21 градусів С. Вміст метилових ефірів жирних кислот (FAME) - менше 0,05 %. Густина при +15 градусів С - 0,8334 кг/л. Наливом, кількістю у повітрі 618,066 тис кг. 741,620 тис.л. у літрах, приведених до температури 15 градусів С».

На підтвердження митної вартості, разом з декларацією підприємство надало: Контракт 016/24/ENE/SOLAR OIL від 27.11.2024 та його переклад, додаткову угоду №1 до Договору 016/24/ENE/SOLAR OIL від 05.12.2024 та його переклад, попередній інвойс PI-016/24/ENE/SOLAR OIL/1 Ref: The Agreement 016/24/ENE/SOLAR OIL dated 27.11.2024, платіжну інструкцію в іноземній валюті № 65 від 27.11.2024, інвойс Invoice for customs 1 від 30.11.2024, фінальний інвойс FI-016/24/ENE/SOLAR OIL/1 від 09.12.2024, лист формування ціни від 05.12.2024, Контракт №CBNDIE-049 від 27.11.2024, Invoice № 2024/130 від 02.12.2024, SWIFT Reference Number 241202/001482609, товаросупровідні документи баржі DB HAMBURG, експортний супровідний документ 24ROCT1970G20663В5 від 30.11.2024, Контракт №19-04/DT-SOL від 19.04.2024.

Під час виконання митних формальностей в рамках реалізації положень статей 54, 55, 58, 335 МК України в напрямку контролю за правильністю визначення митної вартості, за результатами опрацювання поданих для підтвердження митної вартості документів, у посадової особи митниці виникла необхідність витребування додаткових документів.

На запит митниці, ТОВ «Солар Оіл» направило лист про відсутність додаткових документів.

За наслідками розгляду документів та пояснень, наданих декларантом митним органом прийняті:

рішення про коригування митної вартості товарів №UA903000/2025/000086/2 від 11.03.2025;

картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA903150/2025/000186 від 11.03.2025.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні рішення та картка відмови прийняті відповідачем необґрунтовано, а тому є протиправними.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Положення ст. 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Із положень частин 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

За положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Єдиними підставами, які надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.

Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598).

Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18.

Судовим розглядом установлено, що митне оформлення товару здійснювалось позивачем за основним методом (ціною контракту від 27.11.2024) з урахуванням фінального інвойсу.

Позивачем до митного оформлення подано митну декларацію, а також документи на підтвердження вартості товару, що поставляється в Україну.

Відповідачем за результатами розгляду митної декларації та документів прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів.

У графі 33 рішення в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено:

- відповідно до пункту 5.2.1 «Умови оплати» Контракту купівлі продажу від 27.11.2024 № 016/24/ENE/SOLAR OIL передоплата за товар здійснюється у розмірі 100 % згідно з попереднім рахунком-фактурою. Остаточна ціна узгоджується у додатковій угоді до контракту, остаточний рахунок-фактура буде виставлений, як тільки стане відома остаточна ціна; відповідно до наданої до митного оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті від 27.11.2024 № 65 загальна сума платежу становить 446 274,56 дол. США, в графі «призначення платежу» зазначені відомості про контракт № 016/24/ENE/SOLAR. Однак, відповідно до п. 5.2.1. контракту передоплата здійснюється згідно з попереднім рахунком-фактурою; відповідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України якщо рахунок сплачено, декларант зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Таким чином, належним документальним підтвердженням фактично сплаченої ціни за партію оцінюваного товару відповідно до умов ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України є банківський платіжний документ, який можливо ідентифікувати за сумою товару відповідно заявлених умов оплати та документами, на які посилається такий банківський платіжний документ. За таких обставин числове значення фактично сплаченої ціни у 466 705,00 дол. США, відповідно відомостей платіжної інструкції в іноземній валюті від 27.11.2024 № 65 не відповідає числовому значенню ціни, яка підлягає сплаті відповідно відомостей контракту від 27.11.2024 № 016/24/ENE/SOLAR OIL та інвойсу від 09.12.2024 № FI-016/24/ENE/ SOLAR OIL/1 (446 274,56 дол. США), у зв`язку з чим під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості неможливо ідентифікувати відомості наданих платіжних інструкцій в іноземній валюті з оцінюваним товаром, та не може бути документальним підтвердженням фактично сплаченої ціни товару (яка підлягає сплаті);

- платіжна інструкція в іноземній валюті від 27.11.2024 № 65 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не відповідає вимогам Закону України від 30.06.2021 №1591-ІХ «Про платіжні послуги» (зі змінами) та Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, зокрема, не містить підпису відповідальної особи платника, який відповідно до законодавства України має право розпоряджатись рахунком;

- відповідно до додаткової угоди від 05.12.2024 № 1 до Контракту визначено, що остаточна ціна Остаточна ціна дорівнює: вартості в доларах США/тонна для Лондонського ф`ючерсу на нафту (контракт грудня), яка була погоджена обома сторонами в день фіксації ціни станом на 18:00, 04.12.2024) + різниця високих котирувань для ULSD 10 ppm, опублікованих Platts European Marketscan під заголовками «Mediterranean Cargo», «CIF Med (Genova/Lavera)»/December Contract Ice LS, опублікованих Platts European Marketscan під заголовками «ICE», розрахунки за газойль (сторінка PGA 702)», «Газойль з низьким вмістом сірки» за день до дня фіксації ціни, це дата + премія 31,5 дол. США/т + ескалація, виходячи з базової щільності при 15 град. (С 0,845) буде збільшено арифметично відповідно до фактичної щільності за 15 градусів С у повітрі, визначеної на терміналі доставки. На підставі доданого до митного оформлення графіку коливань неможливо встановити тригерну ціну, обсяг, який був зафіксований, який був придбаний та погоджений в момент фіксації, а також не можливо прив`язати погоджену ціну та обсяги до графіку, який відображає коливання впродовж певного періоду часу та визначити переважаючи ринкові умови у день тригера.

- до митного оформлення не надано документального підтвердження фіксації ціни обома сторонами;

- відповідно до пункту 6.4 Контракту якість визначається відповідно до стандартної практики Нафтового терміналу "Констанца". Таке визначення повинно бути засвідчене та/або завірене першокласним незалежним інспектором (Petcom), узгодженим між Продавцем і Покупцем та призначеним Продавцем. Таке визначення повинно бути викладене в сертифікаті(ах), заснованому(их) на вимірюванні та тестуванні композитних зразків суднового(их) танка(ів). Витрати на перевірку, пов`язану з поставками, розподіляються порівну між Сторонами. Інформації щодо понесених додаткових витрат та їх розподілу між сторонами до митного оформлення не надано;

- враховуючи, що поставка товару здійснюється на умовах FOB Constanta, відповідно до умов контракту купівлі-продажу право власність і ризики випадкової загибелі товару переходять від продавця до покупця на фланцевому з`єднанні баржі в порту завантаження, зазначене може свідчити про наявність страхування вантажу Покупцем за кордоном. Разом з тим декларантом до митного оформлення не надано страхових документів чи відомостей щодо страхування Покупцем товару або відсутності такого до моменту перетину товаром митного кордону України. Відповідно до контракту на перевезення від 27.11.2024 № CBNDIE-049 передбачено демередж у сумі 1000 євро/день включаючи суботу, неділю та святкові дні. До митного оформлення інформації щодо понесених даних витрат не надано;

- не надано додаткові документи на запит митниці.

Джерелом інформації по товарам слугувала цінова інформація, що наявна в АСМО Інспектор та ЄАІС про митне оформлення товарів митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін, а саме: товар № 1 – МД від 05.12.2024 № 24UA903150007188U8, де розрахунок митної вартості складає 0,7529 USD/кг.

При визначенні подібності товару враховувались наступні чинники: час експорту в Україну оцінюваного товару максимально наближений до часу експорту в Україну подібного товару (дата В/L 25.11.2024); оцінюваний та подібний товар мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції та вважаються комерційно взаємозамінними (схожі фізико-хімічні характеристики; схожий фракційний склад; однакова назва та призначення - паливо дизельне); оцінюваний товар ввезено приблизно в тій же кількості, що й подібний товар.

Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 60 МК України.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції надані позивачем документи містили всі відомості, в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Доводи скаржника щодо не надання декларантом документів, на підтвердження страхування вантажу, витрат на перевірки, пов`язані з поставкою товару, та додаткових витрат при перевезенні колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Так, відповідно до пункту 6.4 Контракту якість визначається відповідно до стандартної практики Нафтового терміналу "Констанца". Таке визначення повинно бути засвідчене та/або завірене першокласним незалежним інспектором (Petcom), узгодженим між Продавцем і Покупцем та призначеним Продавцем. Таке визначення повинно бути викладене в сертифікаті(ах), заснованому(их) на вимірюванні та тестуванні композитних зразків суднового(их) танка(ів). Витрати на перевірку, пов`язану з поставками, розподіляються порівну між Сторонами.

Також умовами Контракту передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах FOB Constanta. Право власність і ризики випадкової загибелі товару переходять від продавця до покупця на фланцевому з`єднанні баржі в порту завантаження.

Контрактом на перевезення від 27.11.2024 № CBNDIE-049 передбачено демередж у сумі 1000 євро/день включаючи суботу, неділю та святкові дні.

За твердженням апелянта, декларантом всупереч умовам Контрактів не надано документів на підтвердження страхування вантажу, витрат на перевірки, пов`язані з поставкою товару, та додаткових витрат при перевезенні.

З цього приводу, колегія суддів зазначає, що поставка товару здійснювалась на умовах FOB Constanta (Румунія).

За правилами Інкотермс 2010 термін "франко-борт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. З цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.

Продавець зобов`язаний здійснити завантаження товару на борт судна, призначеного продавцем, у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами, в названому порту відвантаження, у спосіб, що відповідає звичаям порту.

Продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.5, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження.

Продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.6:

- нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження;

- сплатити, коли це належить, витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару.

З наведеного слідує, що за умовами терміну FOB на продавця покладаються обов`язки з митного очищення товару для експорту і всі витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно.

Термін FOB зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не мають намірів щодо здійснення поставки товару через поручні судна, слід застосовувати термін FCA.

Обов`язковість страхування вантажу покупцем не передбачена.

За твердженням позивача вимірювання та тестування композитних зразків суднового(их) танка(ів) не проводилось і витрати на перевірку, пов`язану з поставками, між сторонами контракту не розподілялись.

Також, ТОВ «Солар Оіл» зазначало, що страхування вантажу не здійснювалось, перевезень товару у вихідні та святкові дні не проводилось, додаткових витрат на перевезення підприємством не понесено.

В свою чергу, апелянтом ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надано доказів на спростування вищенаведеного.

Колегія суддів зауважує, що згідно з п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України вимоги щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, передбачені лише для випадків, якщо страхування здійснювалося.

Якщо, за твердженням декларанта, страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.

Відповідач не надав доказів страхування, тому вимоги щодо надання страхових документів слід вважати безпідставними.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом не наведено обґрунтованих доводів того, яким чином ненадання ТОВ «Солар Оіл» документів на підтвердження страхування вантажу, витрат на перевірки, пов`язані з поставкою товару, та додаткових витрат при перевезенні може свідчити про заявлення декларантом неповних відомостей про митну вартість.

Щодо доводів скаржника про розбіжності у ціні товару, вказаній у інвойсі від 09.12.2024 № FI-016/24/ENE/SOLAR OIL/1 (446 274,56 дол. США) та платіжній інструкції в іноземній валюті від 27.11.2024 №65 (466 705,00 доларів США).

Так, відповідно до пункту 5.2.1 Контракту оплата товару здійснюється на умовах 100% передоплати згідно з попереднім рахунком-фактурою (Proforma Invoice).

На виконання зазначених умов продавцем 27.11.2024 виставлено попередній рахунок-фактуру (Proforma Invoice) № PI-016/24/ENE/SOLAR OIL/1 від 27.11.2024, відповідно до якого вартість товару становила 466 705,00 дол. США.

З метою виконання умов контракту ТОВ «Солар Оіл» проведено оплату за придбаний товар в розмірі 466 705,00 дол. США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 65 від 27.11.2024.

Після фактичного завантаження товару в баржу, продавцем 30.11.2024 сформовано документ «Invoice for Customs 1» від 30.11.2024, відповідно до якого фактична кількість товару становила 618,066 МТ, а його вартість — 449 167,10 дол. США.

У подальшому продавцем виставлено фінальний інвойс № FI-016/24/ENE/SOLAR OIL/1 від 09.12.2024, відповідно до якого остаточна вартість фактично поставленого товару у кількості 618,066 МТ склала 446 274,56 дол. США.

Одночасно продавцем оформлено документ про коригування вартості № STML 016/24/ENE/SOLAR OIL/1 від 09.12.2024, відповідно до якого різниця між сумою попередньої оплати та остаточною вартістю поставленого товару склала 20 430,44 дол. США.

Таким чином, різниця між сумою, зазначеною у платіжній інструкції № 65 від 27.11.2024, та сумою, зазначеною у фінальному інвойсі № FI-016/24/ENE/SOLAR OIL/1 від 09.12.2024 виникла внаслідок передбаченого сторонами механізму ціноутворення та остаточного визначення кількості і вартості фактично поставленого товару після його відвантаження.

Вказані зміни здійснені відповідно до умов Контракту та додаткових угод до нього, погоджені сторонами зовнішньоекономічного договору та не свідчать про наявність суперечностей між поданими документами.

Натомість, відповідачем ні суду першої, ні апеляційної інстанції не спростовано вищенаведених обставин та не зазначено підстав неврахування попередніх інвойсів під час визначення ціни товару.

Щодо доводів скаржника про те, що надана до митного оформлення платіжна інструкція не містить підпису відповідальної особи (ні власноручного, ні електронного), що є порушенням пп. 13 п. 14 розділу ІІ Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Національного банку України від 28.07.2008 № 216.

Відповідно до пункту 14 розділу ІІ Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах Постанови №216 від 28.07.2008 Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах» платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити, зокрема, підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації.

Тобто при використанні електронного банкінгу, при здійсненні платежу та формуванні платіжної інструкції підписи проставляється електронні.

Судом установлено, що платіжна інструкція в іноземній валюті № 65 від 27.11.2024 сформована ТОВ «Солар Оіл» за допомогою електронного банкінгу АБ «Південний», відповідно до якого всі платіжні інструкції підписуються цифровим підписом позивача, та банком.

Платіжна інструкція в іноземній валюті № 65 від 27.11.2024 прийнята банком та ним виконана, що відповідачем під час розгляду справи не спростовано.

Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №815/329/17 вказав, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом.

Наведені висновки підтримано Верховним Судом у постановах від 01 березня 2023 року у справі № 420/18880/21, 19 листопада 2024 року у справі № 420/23588/23, від 08 травня 2025 року у справі № 380/25301/23.

У постанові від 11 червня 2019 року по справі № 813/1755/17 Верховний Суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені вище обставини не можуть слугувати підставою для коригування митної вартості товару.

Щодо доводів апеляційної скарги про не надання декларантом документів на підтвердження фіксування ціни на відповідну дату, неможливість встановити тригерну ціну на підставі доданого до митного оформлення графіку коливань та прив`язати погоджену ціну та обсяги до графіку, який відображає коливання впродовж певного періоду часу.

Судом встановлено, що ціна товару формувалась за певною формулою за Контрактом від 27.11.2024 №016/24/ENE/SOLAR OIL, відповідно до якого, ціна за одиницю продукції розраховується у доларах США за метричну тонну, за попередньою ціною, яка формується наступним чином:

Попередня ціна базується на котируваннях «HIGH quotations for ULSD 10 ppm», опублікованих PLATTS EUROPEAN MARKETSCAN в рубриках «Mediterranean Cargo», «CIF Med (Geova/Lavera)» на основі:

останньої доступної пропозиції, розрахованої на попередню дату інвойсу, виставленого Продавцем товару після факту завантаження баржі/судна плюс надбавка 31,50 USD/т виходячи з густини про 15 градусів С 0,845 і буде збільшуватися/ зменшуватися в арифметичній прогресії відповідно до фактичної щільності при 15 градусах С у повітрі.

Остаточна ціна фіксується в доларах США і формується наступним чином:

Протягом чотирьох днів з дати коносамента (дата коносамента вважається першим днем) сторони контракту фіксують ціну на день і час на лондонському ф`ючерсі на нафту (грудневий контракт) і письмово фіксують це у в заявці або в остаточному рахунку-фактурі) + різниця котируваннях HIGH для ULSD 10 ррm, опублікованих platts EUROPEAN MARKETSCAN під заголовками «Mediterranean Cargo», «CIF Med (Geova/Lavera)» грудневий контракт Ice LS, опублікованих Platts European Marketscan під заголовками «ICE» газові розрахунки 702)», «Малосернистий газойль» за день до дня фіксації ціни + премія 31,5 дол. США/мт +ескалація, виходячи з базової густин при 15 градусів (С 0,845) буде збільшено арифметично прогресії відповідно до фактичної густини при15 градусів у повітрі, визначеної на відвантажувальному терміналі.

На виконання умов договору, покупцем поставлено позивачу нафтопродукти, ціна за які формувалась відповідно до умов Контракту.

27.11.2024 продавцем виставлено попередній рахунок-фактуру (Proforma Invoice) № PI-016/24/ENE/SOLAR OIL/1 від 27.11.2024, відповідно до якого вартість товару становила 466 705,00 дол. США.

На підтвердження сплати декларантом надано платіжну інструкцію в іноземній валюті № 65 від 27.11.2024.

09.12.2024 Продавцем виставлений фінальний рахунок під назвою № FI-016/24/ENE/SOLAR OIL/1 відповідно до якого за 618,066 МТ ціна склала 446 274,56 дол. США.

Також 09.12.2024 виставлено рахунок коригування під назвою STML 016/24/ENE/SOLAR OIL/1, за яким різниця між сплаченими коштами та остаточною ціною складає - 20 430,44 дол. США.

Тобто, саме в тій сумі і в тому порядку, як вказав відповідач, відповідно до пункту 5.2.1 «Умови оплати» Контракту передоплата за товар здійснюється в розмірі 100% згідно з попереднім рахунком-фактурою. Остаточна ціна узгоджується у додатковій угоді до контракту, остаточний рахунок-фактура буде виставлений, як тільки стане відома остаточна ціна.

Крім того, ТОВ «Солар Оіл» надавало до митного оформлення лист про формування ціни із зазначенням конкретних відомостей щодо ціни товару.

Розрахунки, надані позивачем до митного оформлення та до матеріалів справи відповідачем не спростовані і не заперечувались.

Як наслідок, вірним є висновок суду першої інстанції про надання декларантом під час розмитнення всі необхідні документи та роз`яснення щодо формування ціни.

Враховуючи, що апеляційна скарга не містить доводів щодо незгоди із рішенням суду в частині визначення інших підстав коригування митної вартості товару, зазначених у гр. 33 спірного рішення, тому суд апеляційної інстанції не надає оцінки рішенню про коригування митної вартості в неоскаржуваній частині.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товарів, вважає, що останні кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Колегія суддів також враховує, що цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації позивача, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

Саме такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 19.03.2021 по справі № 820/5525/16.

Доводи апеляційної скарги, що задекларований позивачем рівень митної вартості товарів нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями раніше з посиланням на митну декларацію, яка бралась відповідачем за основу при коригуванні митної вартості товару колегія суддів оцінює критично, оскільки митним органом лише взято за порівняння вид порівнюваних товарів, час експорту в Україну, призначення, фізико-хімічні характеристики та кількість.

Водночас, на митну вартість товару впливають й інші показники, такі як фактурна вартість, маршрут транспортування, умови поставки та інші комерційні умови поставки.

Крім того, слід зауважити, що спірне рішення містить посилання на чинники, які враховувались митним органом при порівнянні товарів, проте не зазначено конкретні характеристики товару, ввезеного раніше що брався за основу під час визначення митної вартості.

Як наслідок, лише подібність ввезених позивачем товарів з тими, що порівнювала митниця беззаперечно та достеменно не свідчить про те, що задекларований позивачем рівень митної вартості товарів нижче, ніж рівень митної вартості на ідентичні, подібні (аналогічні) товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями раніше.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що Митниця не надала доказів на підтвердження обставин, що позивачем у митній декларації зазначено не всі складові числового значення задекларованої митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

В свою чергу, позивач надав необхідні та достатні документи для підтвердження задекларованої митної вартості, проте митний орган не навів переконливих аргументів, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не довів наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірне рішення Енергетичної митниці про коригування митної вартості товарів прийняте відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Як наслідок, підлягає скасуванню і спірна картка відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнята відповідачем на підставі рішення про коригування митної вартості.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме розгляд справи за відсутності представника відповідача без належного повідомлення про дату та час її розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 розгляд справи визначено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 15.10.2025 о 10:45 в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду.

Відповідачем отримано, в тому числі, повістку про виклик до суду 31.07.2025 о 14:47, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в електронний кабінет Енергетичної митниці системи «Електронний суд».

12.08.2025 відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції, яке ухвалою суду від 13.08.2025 задоволено, вирішено проводити підготовче судове засідання, призначене на 15.10.2025 о 10:45 в режимі відеоконференції із застосуванням сервісу «Easycon».

15.10.2025 судом відкладено підготовче судове засідання до 19.11.25 об 10:45 для надання до суду відповіді на відзив, фіксування судового засідання не здійснювалось з огляду на неявку сторін у справі, про що секретарем судового засідання складено довідку.

Про судове засідання 19.11.2025 відповідача повідомлено повісткою, яку він отримав 15.10.2025 о 13:08, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в електронний кабінет Енергетичної митниці системи «Електронний суд».

19.11.2025 судом відкладено підготовче судове засідання до 22.12.25 об 10:45 для вивчення наданих позивачем документів, фіксування судового засідання не здійснювалось з огляду на неявку сторін у справі, про що секретарем судового засідання складено довідку.

Про судове засідання 22.11.2025 відповідача повідомлено повісткою, яку він отримав 19.11.2025 о 13:00, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в електронний кабінет Енергетичної митниці системи «Електронний суд».

Ухвалою суду від 22.12.2025, постановленою за відсутності учасників справи закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 10:45 год 11.02.2026 в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду.

Відповідачем отримано повістку про виклик до суду на вищевказану дату 22.12.2025 о 12:08, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в електронний кабінет Енергетичної митниці системи «Електронний суд».

11.02.2026 судом вирішено розглядати справу в порядку письмового провадження у зв`язку з неприбуттям представників сторін, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання.

Право суду першої інстанції здійснювати судовий розгляд справи в порядку письмового провадження регламентовано статтею 205 КАС України.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач був своєчасно (22.12.2025) повідомлений про день та час судового засідання (11.02.2026 о 10:45), що давало йому змогу належним чином висловити свою правову позицію.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Враховуючи, що відповідач своєчасно та належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушень судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Колегія суддів враховує доводи апелянта щодо зауважень з приводу не запрошення представника митниці до конференції.

Так, матеріали справи не містять жодних доказів створення відповідних конференцій, направлення представнику відповідача запрошення для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції, протоколу (журналу) судового засідання, сформованого засобами підсистеми відеоконференцзв`язку, технічного запису такого судового засідання або інших відомостей, які б підтверджували належне виконання судом власної ухвали про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Відсутні у матеріалах справи й акти, які б свідчили про наявність обставин, що об`єктивно унеможливлювали проведення відеоконференції або фіксування судового засідання в установленому порядку.

За таких обставин відсутність доказів належної організації судом першої інстанції участі відповідача у судовому засіданні не дають підстав вважати, що відповідачу забезпечено реальну та ефективну можливість брати участь у судовому розгляді та реалізовувати процесуальні права, передбачені статтею 44 КАС України.

При цьому після подання відповідачем клопотання про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції розгляд справи фактично відбувався за його відсутності, а в подальшому був завершений у порядку письмового провадження.

Позбавлення учасника справи можливості брати участь у судових засіданнях (у визначених законом випадках залежно від категорії справи, що розглядається), надавати пояснення, заявляти клопотання, висловлювати заперечення та доводити свою правову позицію суперечить принципам рівності учасників судового процесу, змагальності сторін та праву бути почутим судом, які є складовими права на справедливий судовий розгляд.

Разом з тим, вищенаведені порушення судом першої інстанції норм процесуального права не призвели до неправильного вирішення справи, а отже не є достатніми для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Енергетичної митниці залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 по справі № 440/10369/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова

Повний текст постанови складено 20.07.2026 року