Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №520/8129/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Ніколаєва О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 р. Справа № 520/8129/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Катунова В.В. , Мінаєвої К.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 03.06.26 по справі № 520/8129/26

за позовом ОСОБА_1

до Військового оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (в/ч НОМЕР_1 ) , ІНФОРМАЦІЯ_2

про визнання протиправним та скасування пункту наказу, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") (далі по тексту – відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі по тексту – відповідач-2), ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі по тексту – відповідач-3), в якій просив суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 12 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 №439 від 20 серпня 2025 року щодо ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 11.07.2025 по теперішній час;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 11.07.2025 по день фактичного проведення розрахунку з усіма належними надбавками, преміями та іншими виплатами.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що пункт 12 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 №439 від 20 серпня 2025 року щодо нього підлягає скасуванню. Також зазначив, що з 11.07.2025 по теперішній час у порушення вимог чинного законодавства відповідачем не було нараховано та виплачено йому грошове забезпечення з усіма належними надбавками, преміями та іншими виплатами.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 "), ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 про визнання протиправним та скасування пункту наказу, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що відповідач надав відзив да суду першої інстанції з порушенням 15 денного строку встановленого судом.

Крім того, представник позивача зазначає, що відзив відповідача на позовну заяву був підписаний начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 – ОСОБА_2 . Разом із тим, зі слів позивача, вказана особа була звільнена із займаної посади на час подання відзиву та не могла подати його у справі 520/8129/26.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач проходить службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №191 від 11.07.2025 на підставі рапорту начальника відділу персоналу ІНФОРМАЦІЯ_3 вх. № 3120 від 11.07.2025 щодо призначення службового розслідування з метою уточнення причин і умов, що призвели до самовільного залишення місця служби у розташуванні ІНФОРМАЦІЯ_8 14 години 00 хвилин 11.07.2025 року старшим офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_8 капітан ОСОБА_1 , керуючись статтею 85 Дисциплінарного Статуту Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, Інструкцією про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 № 608, з метою з`ясування причин та обставин, що сприяли вчиненню правопорушення, призначено провести розслідування по факту самовільного залишення місце служби старшого офіцера мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_8 капітана ОСОБА_1 .

Начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 затверджено акт службового розслідування №20 від 18.07.2025, згідно висновків якого встановлено самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці старшим офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 капітан ОСОБА_1 з 11.07.2025 по теперішній час (час складання акту).

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №199 від 18.07.2025 визначено вважати, що факт самовільного залишення військової частини або місця служби, а також нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці старшим офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 капітан ОСОБА_1 з 11.07.2025 р. по теперішній час (час складання наказу), підтвердився.

Також, згідно вказаного наказу визначено начальнику групи психологічної підтримки персоналу направити копії матеріалів службового розслідування щодо старшого офіцера мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 капітана ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, у зв`язку із можливістю наявності ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України. Позбавлено (не нараховувати) грошове забезпечення старшого офіцера мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_7 капітана ОСОБА_1 з 11.07.2025 року. Позбавлено щомісячної премії старшого офіцера мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_7 капітана ОСОБА_1 за липень 2025 року.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі № 520/21817/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії – задоволено. Визнано протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 № 199 від 18.07.2025 року «Про результати проведення службового розслідування» щодо старшого офіцера мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 капітана ОСОБА_1 . Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно провести службове розслідування щодо підтвердження факту самовільного залишення військової служби ОСОБА_1 у період з 11.07.2025 року по 18.07.2025 року, з урахуванням висновків суду.

До суду надана копія постанови Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві від 06.04.2026, якою закрито кримінальне принадження №62025170020011555 від 12.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку зі встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі № 520/21817/25 проведено повторне службове розслідування щодо факту самовільного залишення військової служби ОСОБА_1 з 11.07.2025 по 18.07.2025.

Також 20 серпня 2025 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 439, на підставі клопотання начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 від 01.08.2025 № 2293/вп., позивача було звільнено із займаної посади (старшого офіцера мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та зараховано у розпорядження командира відповідача 1, залишаючи його на всіх видах забезпечення та утримуючи у списках особового складу відповідача 2 та ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 20 серпня 2025 року.

Вважаючи наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 439 від 20 серпня 2025 року протиправним в частині звільнення із займаної посади, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов`язання виплатити всі види грошового забезпечення з з 11.07.2025 по теперішній час

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи відсутність позивача на службі без поважних причин більше ніж одну добу, відповідачем правомірно винесено наказ щодо призупинення виплати грошового забезпечення та зняття позивача з усіх видів забезпечення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Частиною 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно із частиною 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Частинами другою-четвертою статті 2 Закону України № 2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов`язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України “Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України” (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).

Так, за приписами статей 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Відповідно до статті 3 Дисциплінарного статуту ЗСУ, військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (частина третя статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Згідно з частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Наведені норми Дисциплінарного статуту ЗСУ дають підстави дійти висновку, що суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.

Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Статтею 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Згідно з статтею 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначено Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 № 608.

Відповідно до пункту 2 Розділу І Порядку № 608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України” (далі - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України).

Згідно зі статтею 6 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець

Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Військовослужбовець зобов`язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров`я звичок (ст.13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).

Статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно зі статтею 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України “Про оборону України” дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Отже, аналізуючи наведені норми, слід зазначити, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення за видами, встановленими статтею 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ. При цьому, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, яке має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником).

Пунктом 2 розділу IV Порядку №608 визначено, що особи, які проводять службове розслідування, мають право: запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування); отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані); з дозволу командира (начальника) військовослужбовця, який скоїв правопорушення, отримувати необхідні документи, які стосуються службового розслідування; за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді; ознайомлюватися з необхідними документами, за потреби - знімати з них (отримувати) копії та долучати до матеріалів службового розслідування; отримувати інформацію, пов`язану із службовим розслідуванням, від юридичних і фізичних осіб з дотриманням вимог законодавства на підставі запиту посадової (службової) особи, яка призначила службове розслідування, чи інших уповноважених осіб відповідно до вимог законодавства України; проводити огляд місцевості, приміщення, предметів та документів, що стосуються службового розслідування, за результатами якого складати акт огляду з обов`язковим зазначенням: предмета огляду та його стислого опису; часу, дати, місця (населеного пункту) огляду; посади, військового звання, прізвища та імені особи, яка складає документ; військового звання, прізвища та імені посадової (службової) особи, яка бере участь у службовому розслідуванні (за необхідності); прізвища, імені, по батькові та фактичної адреси проживання двох присутніх осіб; фактичного місцезнаходження військової частини, установи, підприємства тощо; місця складання документа (номер службового кабінету або іншого приміщення); у разі використання технічних (відео-, фото- або аудіо-) засобів - цифрового пристрою, його назви, моделі; підписів присутніх осіб на кожному аркуші та їх прізвищ, ініціалів, підписів на останньому аркуші; підпису особи, яка склала акт огляду, на останньому аркуші.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №520/21817/25 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 25.12.2025 № 386 скасований наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 № 199 від 18.07.2025 року «Про результати проведення службового розслідування» щодо старшого офіцера мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_8 капітана ОСОБА_1 та зобов`язано начальника групи психологічної підтримки персоналу майора ОСОБА_3 повторно провести службове розслідування щодо підтвердження факту самовільного залишення військової служби ОСОБА_1 у період з 11.07.2025 року по 18.07.2025 рік, з урахуванням висновків суду.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 № 403 від 31.12.2025 року «Про результати проведення службового розслідування» прийнято рішення про підтвердження факту самовільного залишення військової частини місця служби, а також нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці старшого офіцера мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 капітана ОСОБА_1 з 19.07.2025 по теперішній час. Також наказано: « 4. Начальнику групи психологічної підтримки персоналу направити копії матеріалів службового розслідування щодо старшого офіцера мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 капітана ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, у зв`язку з із можливістю наявності ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України. 4.1. На підставі абзацу четвертого п. 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (затверджений наказом МОУ від 07.06.2018 № 260), позбавити (не нараховувати) грошового забезпечення старшого офіцера мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_7 капітана ОСОБА_1 з 19.07.2025 року. 4.2. На підставі абзацу другого п. 5 розділу 16 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (затверджений наказом МОУ від 07.06.2018 № 260) позбавити щомісячної премії старшого офіцера мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_7 капітана ОСОБА_1 за липень 2025 року.»

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 (по стройовій частині) № 162 від 11.07.2025 капітану ОСОБА_1 старшому офіцеру мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 призупинено виплати грошового забезпечення з 11.07.2025 та знято з котлового забезпечення з 12.07.2025 у зв`язку з не виходом на службу. Даний наказ не скасований та є чинним.

Таким чином, за результатами службового розслідування було встановлення факт самовільного залишення позивачем військової частини більше однієї доби, в свою чергу в ході розгляду справи позивачем не доведено належними доказами його відсутність в цей час з поважних причин, більш того, з 19.07.2025 року по теперішній час капітан ОСОБА_4 за місцем служби відсутній ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Суд першої інстанції вірно зазначив про відсутність порушень з боку відповідача-1 під час проведення службового розслідування на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі №520/21817/25, матеріали справи свідчать про відповідність дій відповідача-1 під час призначення, проведення та оголошення результату службового розслідування Дисциплінарному статуту.

20 серпня 2025 року Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (далі – Відповідач 1) № 439, на підставі клопотання начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 від 01.08.2025 р. № 2293/вп., Позивача було звільнено із займаної посади (старшого офіцера мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та зараховано у розпорядження командира Відповідача 1, залишаючи його на всіх видах забезпечення та утримуючи у списках особового складу Відповідача 2 та ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 20 серпня 2025 року.

Відповідно до Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” було розроблено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, що затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197.

Цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам (пункт 1 розділу I Порядку №60).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), допомоги.

Згідно пункту 3 розділу І Порядку №260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Пунктом 8 розділу І Порядку №260 встановлено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується:

за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати;

якщо виплачуються академічні стипендії;

за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше;

за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки;

за час тимчасового виконання обов`язків понад два місяці за новими посадами у зв`язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату);

за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом;

за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби.

Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Пунктом 16 розділу І Порядку №260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Колегія суддів наголошує, що на день подання позову накази начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 № 403 від 31.12.2025 року «Про результати проведення службового розслідування» та № 162 від 11.07.2025 є чинними та у судовому порядку не оскаржувалися, а відтак у відповідача відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за вказаний період.

Оскільки пунктом 15 розділу І Порядку, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, прямо передбачено призупинення виплати грошового забезпечення військовослужбовцю, який самовільно залишив військову частину або місце служби, а позивач не не оскаржив відповідні накази, отже підстави для визнання бездіяльності відповідача щодо ненарахування і невиплати грошового забезпечення протиправною, а також для зобов`язання здійснити такі виплати, відсутні.

Доводи апеляційної скарги позивача щодо пропуску відповідачем строку на подання відзиву на позовну заяву колегія суддів відхиляє як необґрунтовані.

Сам по собі пропуск процесуального строку на подання відзиву за обставин цієї справи не призвів до порушення прав сторін, не вплинув на повноту та всебічність з`ясування обставин справи, а також не позначився на правильності вирішення спору по суті.

Відповідно до частини третьої статті 317 КАС України, порушення норм процесуального права є підставою для скасування або зміни судового рішення лише за умови, якщо воно призвело до неправильного вирішення справи. Оскільки допущене процесуальне порушення не вплинуло на результат розгляду справи, воно не є безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що, за його твердженням, ОСОБА_2 на момент подання відзиву був звільнений із займаної посади, а тому не мав повноважень на підписання відзиву та подання у справі № 520/8129/26, колегія суддів також відхиляє як необґрунтовані.

Так, разом із відзивом відповідачем до матеріалів справи долучено витяг із наказу Міністерства оборони України від 15.09.2021 № 238, відповідно до якого підполковника ОСОБА_2 призначено на посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 .

При цьому представником позивача не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували припинення повноважень ОСОБА_2 на момент підписання та подання відзиву, тоді як самі лише посилання на такі обставини не можуть вважатися належним доказом у розумінні процесуального закону.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 по справі № 520/8129/26 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 по справі № 520/8129/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач І.М. Ральченко

Судді В.В. Катунов К.В. Мінаєва