Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №520/14870/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Тітов О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 р. Справа № 520/14870/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Мінаєвої К.В. , Фоміної Л.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСАД РІТЕЙЛ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/14870/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСАД РІТЕЙЛ"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОСАД РІТЕЙЛ" (надалі - позивач, ТОВ "ПОСАД РІТЕЙЛ" ) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (надалі також відповідач), у якому позивач просив:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0118980415 від 06.03.2024.

Рішенням Харківского окружного адміністративного суду від 12.05.2026 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції не було враховано, що ТОВ «ПОСАД РІТЕЙЛ», звертаючись до контролюючого органу, у заяві про неможливість виконання податкового обов`язку від 29.09.2022 року №29/09 зазначав про неможливість виконання податкового обов`язку із подання податкової звітності за період з лютого 2022 по теперішній час». Тобто станом на 29.09.2022 року, можливість виконувати податковий обов`язок не відновилась. Контролюючий орган, приймаючи Рішення про неможливість своєчасного виконання податкового обов`язку протиправно обмежив період неможливості до червня 2022 року. Натомість, суд першої інстанції, розглядаючи справу №520/14870/24, неправильно застосував положення Порядку №225, яким затверджена форма рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку. Затверджена форма не передбачає зазначення контролюючим органом таких відомостей, як періоди, в яких платник податків не мав можливості виконувати свій податковий обов`язок, та дати, з якої така можливість відновилась. Крім того, наголошує, що у розумінні приписів пункту 5 розділу ІІ Порядку № 225, саме платник податків інформує контролюючий орган про дату відновлення можливості виконувати свої податкові обов`язки шляхом подання відповідного повідомлення. Отже, оскільки лише з 08.05.2023 у позивача відновилась можливість виконання податкових обов`язків, самостійне обмеження контролюючим органом податкових періодів, за які позивач не міг виконувати встановлені законодавством обов`язки, є необґрунтованим та прямо суперечить приписам Порядку № 225. Наявність прийнятого контролюючим органом рішення про неможливість виконання платником податків податкового обов`язку виключає правові підстави для застосування до такого платника штрафних санкцій, передбачених п.120.1 ст.120 ПК України, оскільки відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України платник податків у такому випадку звільняється від передбаченої Кодексом відповідальності. Таким чином вважає, що протиправним є податкове повідомлення-рішення від 06.03.2024 № 0118980415, яким до ТОВ “ПОСАД РІТЕЙЛ” застосовано штрафну санкцію у розмірі 3060 грн. за несвоєчасне подання звітності з ПДВ за січень, лютий, березень 2023 року.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Заперечуючи проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, стверджував, що позивач подав заяву та документи (копії документів), інформацію про відсутність можливості виконання податкових обов`язків, оформлену відповідно до вимог Наказу № 225, до Головного управління ДПС у Харківській області. 18.11.2025 контролюючим органом прийнято рішення щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку та одночасно визначено період: з лютого 2022 року по червень 2022 року включно. Вказане рішення позивач не оскаржував, а отже погодився з останнім. Таким чином, в рішенні контролюючого органу чітко зазначено період, за який підприємству було надано можливість не виконувати свій податковий обов`язок. Спірні декларації були подані з порушенням строку за період січень – березень 2023 року.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДПС у Харківській області було проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСАД РІТЕЙЛ" щодо своєчасності подання податкової звітності з податку на додану вартість за січень - березень 2023 року.

За результатами камеральної перевірки ТОВ «ПОСАД РІТЕЙЛ» з питань подання податкової звітності з податку на додану вартість встановлено несвоєчасне подання податкових декларацій з податку на додану вартість, чим порушено пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203, пп. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПКУ, Кодекс) (акт перевірки від 08.09.2023 № 27508/20-40-04-15-03/41642781).

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення – рішення від 06.03.2024 № 0118980415.

ТОВ «ПОСАД РІТЕЙЛ» в порядку ст. 56 Податкового кодексу України звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою від 13.03.2024 року №1303/24 на податкове повідомлення - рішення від 06.03.2024 № 0118980415.

Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 16.05.2024 № 14343/6/99-00-06-03-01-06 скарга залишена без задоволення, податкове повідомлення - рішення без змін.

Позивач вважаючи податкове повідомлення-рішення від 06.03.2024 № 0118980415 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду із цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки дійшов до висновку, що оскаржуване рішення відповідача прийнято у відповідності до вимог діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства з урахуванням встановлених в ході перевірки фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи рішення суду першої інстанції на предмет законності та обґрунтованості в межах доводів і вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів враховує наступне.

За визначенням наведеним у пп. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

В силу обов`язків, закріплених у ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до вимог статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок с безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) па користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску (підпункт 46.1 етапі 46 ПК України).

Згідно з підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Законом України від 12.05.2022 №2260-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (далі - Закон №2260), який набрав чинності 27.05.2022, внесено зміни до п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, встановлено особливості для справляння податків і зборів.

Згідно з абз. 1, 3, 5 пп. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої п. 46.2 ст. 46 Податкового кодексу України, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої Податкового кодексу України відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої п. 46.2 ст. 46 Податкового кодексу України, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом № 2260 за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Згідно з абз. 8 п.п. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

29.07.2022 наказом Міністерства фінансів України №225 затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - Порядок №225).

Відповідно до п. 3 розділу ІІ Порядку №225, у разі неможливості виконання платником податків податкового обов`язку, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, платник податків подає не пізніше 30 вересня 2022 року заяву про відсутність такої можливості (крім виконання обов`язку щодо реєстрації акцизних накладних та/або подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, та/або подання заявки на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними тощо) разом з вичерпним переліком документів (копій документів), інформації, які передбачені Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225 або Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - фізичної особи, зокрема самозайнятої особи, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225 (далі - Переліки документів) до контролюючого органу в порядку передбаченому пунктом 8 цього розділу.

Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку №225 встановлено, що контролюючий орган встановлює причинно-наслідковий зв`язок між обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), що сталися в результаті збройної агресії Російської Федерації, безпосереднім впливом таких обставин саме на такого платника та можливістю виконання ним податкового обов`язку станом на дату, на яку припадає граничний термін виконання такого обов`язку, та керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає вмотивоване рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку (далі - Рішення) за формою, що додається.

З аналізу зазначених норм права вбачається, що платник податків звільняється щодо строків подання звітності, відповідно до підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України, тільки у разі прийняття контролюючим органом рішення щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку.

Таким чином, у разі подання заяви, в якій конкретно визначено підстави неможливості виконання платником податків податкових обов`язків, саме контролюючий орган зобов`язаний встановити наявність чи відсутність причинно-наслідкового зв`язку між обставинами, які унеможливлюють виконання платником податкових обов`язків, що сталися в результаті збройної агресії Російської Федерації та можливістю виконувати свої податкові обов`язки.

Як вірно зауважив суд першої інстанції, згідно вимог чинного законодавства, платник податків звільняється щодо строків подання звітності, відповідно до підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України, тільки у разі прийняття контролюючим органом рішення щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку.

Судовим розглядом встановлено, що позивач подав заяву та документи (копії документів), інформацію про відсутність можливості виконання податкових обов`язків, оформлену відповідно до вимог Наказу № 225, до Головного управління ДПС у Харківській області.

18.11.2022 відповідачем прийнято рішення щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку з одночасним визначенням періоду: з лютого 2022 року по червень 2022 року включно.

Вказане рішення позивач не оскаржував, а отже погодився з останнім.

Таким чином, в рішенні контролюючого органу чітко зазначено період, за який підприємству було надано можливість не виконувати свій податковий обов`язок, а саме - з лютого 2022 року по червень 2022 року включно.

Згідно акту камеральної перевірки від 08.09.2023 № 27508/20-40-04-15-03/4162781 з питання несвоєчасного подання податкової декларації з податку на прибуток за 2021-2022 роки, позивачем несвоєчасно подано податкову звітність з податку на додану вартість за січень-березень 2023 (порушення вимог підпункту 49.18.1, п.49.18 ст. 49). Граничний термін подання звітності за січень 2023 року становить - 20.02.2023, а фактично подано позивачем 08.05.2023, граничний термін подання звітності за лютий 2023 року – 20.03.2023, а фактично подано 08.05.2023, граничний термін подання звітності за березень 2023 року, а фактично подано 08.05.2023, чим порушено вимоги пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України.

Таким чином, позивач, як платник податків, мав можливість виконати свій податковий обов`язок та зобов`язаний був дотриматись норм чинного законодавства відповідно до підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України та своєчасно подати податкову звітність до контролюючого органу з липня 2022 року.

Доказів на спростування вказаного позивачем не надано.

Позивач не заперечує факту несвоєчасного подання до контролюючого органу податкової звітності з податку на додану вартість за вказаний період з порушенням граничного терміну, а лише посилається на неможливість своєчасного виконання свого податкового обов`язку.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення відповідача прийнято у відповідності до вимог діючого законодавства з урахуванням встановлених в ході перевірки фактів порушення позивачем вимог пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК Украни.

Доводи скаржника про неможливість зазначати у рішенні контролюючого органу конкретний період, протягом якого платник податків був позбавлений можливості виконувати податковий обов`язок колегія суддів відхиляє, оскільки вказане свідчить про незгоду позивача із рішенням відповідача щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку від 18.11.2022, яке не є предметом спору у цій справі.

В свою чергу, у межах розгляду справи за позовом суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності зазначення періоду, протягом якого платник податків був позбавлений можливості виконувати податковий обов`язок. Така оцінка має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту індивідуальної дії.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів також зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі “Трофимчук проти України” ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОСАД РІТЕЙЛ" - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 по справі № 520/14870/24 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов

Судді К.В. Мінаєва Л.О. Фоміна