Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №520/5698/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Сагайдак В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 р. Справа № 520/5698/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Національного університету цивільного захисту України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/5698/26

за позовом ОСОБА_1

до Національного університету цивільного захисту України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Національного університету цивільного захисту України (далі - відповідач) , в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Національного університету цивільного захисту України код щодо виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 29954, 79 грн., що утримані з грошового забезпечення ОСОБА_1 , виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року ухваленого в адміністративній справі № 520/5623/25 за позовом ОСОБА_1 до Національного університету цивільного захисту України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії;

- зобов`язати Національний університет цивільного захисту України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 29954, 79 грн., що утримані з грошового забезпечення виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року ухваленого в адміністративній справі № 520/5623/25 за позовом ОСОБА_1 до Національного університету цивільного захисту України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що на виконання рішення суду відповідач здійснив нарахування грошового забезпечення позивача у розмірі 166415,49 грн., право на яке він набув під час проходження служби, а в подальшому 27 лютого 2026 року виплатив грошове забезпечення у сумі 128139,92 грн. утримавши податок з доходів фізичних осіб за ставкою 18% у сумі 29954,79 грн., однак протиправно не здійснив виплату грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримані з грошового забезпечення позивача.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Національного університету цивільного захисту України щодо виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 29954 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 79 коп., що утримані з грошового забезпечення ОСОБА_1 виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року ухваленого в адміністративній справі № 520/5623/25 за позовом ОСОБА_1 до Національного університету цивільного захисту України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Зобов`язано Національний університет цивільного захисту України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 29954 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 79 коп., що утримані з грошового забезпечення виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року ухваленого в адміністративній справі № 520/5623/25.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, тому дійшов висновку, що відповідач повинен був разом з виплатою позивачу індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду нарахувати та виплатити грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримана з грошового забезпечення.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що виплати за рішенням суду звільненому працівнику НУЦЗ України ОСОБА_1 включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, без урахування положень пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України. Вважає, що у разі звільнення з військової служби особа втрачає статус військовослужбовця, тому дохід, який виплачується на користь такої особи не може розглядатись як грошове забезпечення.

Оскільки дохід у вигляді виплат на підставі рішення суду нарахований юридичною особою в грудні 2025 року на користь фізичної особи, яка звільнена з військової служби, він включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податків як інший дохід та оподатковується військовим збором за ставкою 5 відсотків, податковою ставкою 18 відсотків.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Позивач не реалізував своє право надати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції .

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом вручення їм копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду (представник позивача та відповідач - в електронній формі до електронного кабінету учасників справи; позивач - засобами поштового зв`язку).

Згідно зі статтею 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач проходив публічну службу в Державній службі України з надзвичайних ситуацій та 31 жовтня 2020 року звільнений зі служби, виключений з кадрів ДСНС України та знятий з усіх видів забезпечення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року ухваленого в адміністративній справі № 520/5623/25, зокрема, зобов`язано відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (премій згідно наказів: від 13.01.2020 № 7 – 40% посадового окладу, від 07.02.2020 № 29 – 40% посадового окладу, від 06.03.2020 № 71 – 40% посадового окладу, від 07.04.2020 № 92 – 40% посадового окладу, від 07.05.2020 № 104 – 40% посадового окладу, від 09.06.2020 № 128 – 40% посадового окладу, від 08.07.2020 № 163 – 40% посадового окладу, від 10.08.2020 №194 – 40% посадового окладу, від 08.09.2020 № 263 – 40% посадового окладу, від 07.10.2020 № 315 – 40% посадового окладу, від 31.10.2020 № 357 про звільнення – 40% посадового окладу), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18), шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим званням) за період з 29.01.2020 по 31.10.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020, з урахуванням раніше виплачених сум.

Також зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період із 01 січня 2016 рік по 28 лютого 2018 рік - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2019 рік, з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 у частині розрахунку індексації, як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

На виконання вказаного рішення суду відповідач здійснив нарахування грошового забезпечення позивача, право на яке останній набув під час проходження служби, у загальному розмірі 166415,49 грн., а в подальшому 27 лютого 2026 року виплатив грошове забезпечення у сумі 128139,92 грн. утримавши податок з доходів фізичних осіб за ставкою 18% у сумі 29954,79 грн. та військовий збір за ставкою 5 % у сумі 8320,78 грн.

Однак відповідач не здійснив виплату грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримані з грошового забезпечення позивача.

Вказане стало підставою для звернення його до суду із цим позовом.

VІ. Позиція суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі – Порядок № 44).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.

Пунктом 3 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Згідно з пунктами 4-5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Виходячи із системного аналізу цих норм, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів. Виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою військовослужбовцям грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Таким чином, у відповідача наявний обов`язок з виплати позивачу грошової компенсації в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, на суму, що була виплачена на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 у справі №520/5623/24, яким встановлено несвоєчасну виплату відповідачем в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2028 по 31.12.2019, одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, грошового забезпечення з 29.01.2020 по 31.10.2020.

Судовим розглядом встановлено, що відповідач із суми нарахованих позивачу коштів на виконання вказаного рішення утримав згідно з платіжною інструкцією від 26.02.2026 №505 податок з доходів фізичних осіб у сумі 29954, 79 грн (18%), однак виплату грошової компенсації податку на доходи фізичних осіб одночасно з виплатою відповідної суми відповідач не здійснив.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача, що позивач у зв`язку з її звільненням втратив статус та не має права на виплату компенсації, оскільки з аналізу приписів пункту 168.5 статті 168 ПК України слідує, що компенсації підлягає сума податку на доходи фізичних осіб, яка утримана не тільки з грошового забезпечення, а й з грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, тобто для виплати військовослужбовцю компенсації податку з доходів фізичних осіб немає значення чи є виплачені суми складовими грошового забезпечення, чи не є такими складовими та чи виплачені вони під час проходження військової служби чи після звільнення зі служби на виконання судового рішення.

Вказана правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 825/761/17, від 22.06.2018 у справі № 812/1048/17.

Отже, колегія суддів вважає, що у спірних відносинах відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, встановлений законом, оскільки протиправно не виплатив позивачу грошову компенсацію в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого при виплаті на виконання рішення суду грошового забезпечення позивача.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 29954, 79 грн, що утримані з грошового забезпечення позивача виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 у справі №520/5623/25 та зобов`язання відповідача виплатити позивачу компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб в сумі 29954, 79 грн.

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням наведеного, вказані в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки ґрунтуються на помилковому та довільному тлумаченні скаржником норм процесуального права.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національного університету цивільного захисту України - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 по справі № 520/5698/26 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна