Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №440/2777/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: І.Г. Ясиновський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 р. Справа № 440/2777/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2026, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/2777/26

за позовом ОСОБА_1

до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (далі - відповідач) , в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

- стягнути з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 139306,34 грн (сто тридцять дев`ять тисяч триста шість гривень 34 коп.).

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що у зв`язку з несвоєчасною виплатою відповідних сум на підставі судового рішення у справі №440/11118/24, яке набрало законної сили, у відповідача виникає обов`язок нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за період затримки розрахунку.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Аварійно - рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнуто з Аварійно - рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в загальній сумі 24907,48 грн (двадцять чотири тисячі дев`ятсот сім гривень сорок вісім копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції застосовуючи підхід, викладений Великою Палатою Верховного Суду у справі №489/6074/23 до обставин цієї справи, суд виходив з того, що загальний розмір належних позивачу при звільненні виплат складав - 368826,46 грн (296410,65 грн + 72415,81 грн), з яких частка суми доплати згідно рішення суду у справі №440/11118/24 становить 19,64 %, відтак, враховуючи те, що позивача виключено зі списків особового складу відповідача та всіх видів забезпечення у зв`язку із звільненням 22.06.2024, а виплата усіх належних сум грошового забезпечення згідно рішення суду у справі №440/11118/24 здійснена 27.02.2026, при цьому, частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні із загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат, складає 19,64 %, тому дійшов висновку, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.06.2024 по 26.02.2026, але не більше ніж за шість місяців (тобто з 23.06.2024 по 23.12.2024), підлягає зменшенню та визначенню в розмірі, прямо пропорційному розміру невиплачених звільненому працівникові сум, а саме у розмірі 24907,48 грн. (126820,16 грн х 19,64%).

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року по справі № 440/2777/26 в частині задоволених вимог, виклавши третій абзац резолютивної частини в наступній редакції: “Стягнути з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в загальній сумі 59 163,40 грн. (п`ятдесят дев`ять тисяч сто шістдесят три гривні сорок копійок)”.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що не погоджується з рішенням суду в частині розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим просить змінити рішення суду першої інстанції.

Вказує, що судом використано неправильну базову розрахунку величину, а саме неправильне середньоденне грошове забезпечення позивача за останні два повні місяці служби, взято в розрахунок невірну суму грошового забезпечення, що виплачена при звільненні позивача та невірно розраховано відсоткову частку невиплачених позивачу у день звільнення сум перерахованого на виконання судового рішення грошового забезпечення по відношенню до всіх належних при звільненні виплат.

Так, сума середньоденного грошового забезпечення розрахована за квітень 2024 року (21021,90 грн) та за травень 2024 року (21021,90 грн), однак без урахування індексації грошового забезпечення за квітень 2024 року - 1989,40 гр. та за травень 2024 року - 2149,88 грн яка була нарахована на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року по справі № 440/11118/24. Таким чином, вважає правильним розмір середньоденного грошового забезпечення 757,10 грн.

Крім того, судом першої інстанції помилково враховано суму 368 826,46 грн як загальний розмір належних позивачу при звільненні виплат, оскільки при звільненні у липні 2024 року позивачу виплачено 98 102,20 грн. На виконання судового рішення по справі № 440/11118/24 відповідачем додатково нараховано позивачу грошове забезпечення у сумі 72 415,81 грн, отже, загальний розмір виплат, належних позивачу при звільненні зі служби цивільного захисту на складає 170 518,01 грн (98 102,20 грн + 72 415,81 грн).

Враховуючи наведене, вважає, що частка невиплачених позивачу у день звільнення сум перерахованого на виконання судового рішення по відношенню до всіх належних при звільненні виплат становить 42,47%, тому сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає визначенню в розмірі, прямо пропорційному розміру невиплачених позивачу сум, а саме у розмірі 59 163,40 грн (139 306,34 грн х 42,47%).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 по справі № 440/2777/26 скасувати в частині визнання протиправною бездіяльності Аварійно - рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення з Аварійно - рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в загальній сумі 24907,48 грн (двадцять чотири тисячі дев`ятсот сім гривень сорок вісім копійок), в іншій частині залишити без змін.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що сфера дії законодавства про працю не поширюється на осіб рядового і начальницького складу цивільного захисту, військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, а також деяких інших осіб, які не мають статусу працівників по трудовому законодавству. На відміну від працівників особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту не отримують заробітну плату, а отримують грошове забезпечення, виплата якого проводиться один раз за поточний місяць. Тому вважає, що на позивача не поширюється КЗпП. Зауважує, що на момент звільнення з позивачем було повністю проведено розрахунок та будь-яких претензій останній не мав.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому виклав доводи, тотожні тим, що викладені в апеляційній скарзі. Просив апеляційну скаргу на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 у справі № 440/2777/26 залишити без задоволення, а рішення в оскаржуваній частині залишити без змін .

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом направлення ним копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в електронній формі до електронного кабінету учасників справи.

Згідно зі статтею 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту в Аварійно - рятувальному загоні спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області.

Наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області від 20.06.2024 №429-НК/61 головного майстер-сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 , старшого водія автомобільного відділення групи автотранспортного забезпечення частини автотранспортного забезпечення та ремонту і обслуговування автомобільної техніки Аварійно - рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області звільнено із служби цивільного захисту за підпунктом 3 пунктом 176 (за станом здоров`я), з 22.06.2024 знято з усіх видів забезпечення та виключено з кадрів ДСНС.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 у справі №440/11118/24, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026 визнано протиправними дії Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо обчислення та виплати грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, щомісячної та разової премії, надбавки за кваліфікацію, надбавки за службу в умовах режимних обмежень) ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 19.05.2023, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023.

Зобов`язано Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, щомісячної та разової премії, надбавки за кваліфікацію, надбавки за службу в умовах режимних обмежень), допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020; за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022; за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів.

Визнано протиправними дії Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01 січня 2024 року по 22 червня 2024 року.

Зобов`язано Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 22 червня 2024 року зі встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів (базового місяця) - березень 2018 року.

Визнано протиправною бездіяльність Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні основної відпустки за 2018, 2019, 2020 роки.

Зобов`язано Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні основної відпустки за 2018, 2019, 2020 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день та звільнення з військової служби та з урахуванням індексації.

Визнано протиправною бездіяльність Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпустки, як учаснику бойових дій за 2019, 2020, 2022, 2023, 2024 роки при звільненні зі служби.

Зобов`язано Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошову компенсацію за дні невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2019, 2020, 2022, 2023, 2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби та з урахуванням індексації.

Визнано протиправною бездіяльність Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо неврахуваня ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні.

Зобов`язано Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, та з урахуванням виплачених сум.

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 у справі №440/11118/24 відповідачем здійснено перерахунок грошового забезпечення, індексації, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані щорічні та додаткові відпустки позивача та платіжними інструкціями від 26.02.2026 №290, №294, №295 перераховано 27.02.2026 на рахунок ОСОБА_1 кошти в сумі 72415,81 грн, сплачено військовий збір (5%) в сумі 4702,33 грн, сплачено прибутковий податок утриманий з доходів фізичних осіб (18%) в сумі 16928,37 грн /а.с. 13-14/.

Вважаючи свої права порушеними внаслідок затримки відповідачем виплати грошового забезпечення при розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з цим позовом..

VІ. Позиція суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу позивача необхідно задовольнити частково, апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Спір в цій справі стосується наявності у позивача, який проходив службу цивільного захисту за контрактом, права на отримання компенсації за затримку виплати суми остаточного розрахунку при звільненні.

Положеннями частин першої-другої статті 101 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період. Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та питання, пов`язані з перебуванням громадян України (далі - громадяни) у добровільному порядку в резерві служби цивільного захисту регулюються Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженим Постановою КМУ від 11 липня 2013 № 593.

Умови виплати грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженою наказом МВС від 16 серпня 2018 року № 623, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2018 р. за № 936/32388.

Колегія суддів зауважує, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на рядовий і начальницький склад служби цивільного захисту стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, затримку виплати суми грошової допомоги на оздоровлення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

За загальними правилами застосування нормативно-правових актів, норми спеціального законодавства є пріоритетними та підлягають першочерговому застосуванню. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Таким чином, оскільки нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини, то у даному випадку застосуванню підлягають положення трудового законодавства.

Вказане спростовує доводи відповідача щодо непоширення на позивача норм КЗпП України.

Статтею 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, з урахуванням змін, внесених Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ) передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Частиною першою статті 117 КЗпП України встановлено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Отже, у випадку встановлення порушення роботодавцем вищевказаних норм та наявності для застосування до останнього наслідків, передбачених статтею 117 КЗпП України, належним способом захисту порушених прав працівника буде стягнення з такого роботодавця суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Зазначені правові висновки щодо застосування статті 117 КЗпП України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 по справі №821/1083/17.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 у справі №440/11118/24 встановлене право позивача при звільненні зі служби цивільного захисту на отримання грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, щомісячної та разової премії, надбавки за кваліфікацію, надбавки за службу в умовах режимних обмежень) за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року; індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 по 22 червня 2024 із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів (базового місяця) - березень 2018 року; компенсації за невикористані календарні дні основної відпустки за 2018, 2019, 2020 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день та звільнення з військової служби та з урахуванням індексації; грошової компенсації за дні невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2019, 2020, 2022, 2023, 2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби та з урахуванням індексації; грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення.

Після виконання зазначеного рішення відповідач не звільняється від встановленої статтею 117 КЗпП України відповідальності у виді виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за весь період невиплати належних позивачу при звільненні сум.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно констатував, що позивач має право на виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України.

Досліджуючи визначений судом першої інстанції розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача, колегія суддів враховує наступне.

За усталеною практикою застосування положень статті 117 КЗпП України в редакції, яка діяла до 19.07.2022 (до набрання чинності Законом №2352-ІХ), при вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Такий підхід в частині необхідності застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні суми розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, запроваджено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 та від 26.02.2020 у справах № 761/9584/15-ц та № 821/1083/17, та застосовано Верховним Судом у постанові від 20.05.2020 у справі № 816/1640/17 та сформований з урахуванням того, що редакція статті 117 КЗпП України не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні.

У той же час, відповідно до статті 117 КЗпП України, у чинній редакції, час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23 вирішила виключну правову проблему щодо тлумачення та застосування положень статті 117 КЗпП України у редакції, яка набрала чинності 19.07.2022.

Необхідність формування єдиної правозастосовної практики була зумовлена виникненням у межах різних касаційних судів Верховного Суду розбіжностей у правових позиціях щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, після законодавчого обмеження Законом № 2352-IX максимального періоду його нарахування шістьма місяцями.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що зі змісту частини першої статті 117 КЗпП України (в редакції Закону № 2352-IX) вбачається, що законодавець установив максимальну межу періоду, за який нараховується компенсація за затримку розрахунку. Очевидною метою такого законодавчого втручання є забезпечення правової визначеності та запобігання ситуаціям, за яких розмір відповідальності роботодавця міг досягати надмірних значень, що не відповідало б принципу пропорційності. Таким чином, законодавець врегулював критерій «період затримки (прострочення)», установивши для нього граничну межу.

Водночас установлення максимального і преклюзивного строку для нарахування середнього заробітку не слід тлумачити як відмову від застосування принципу пропорційності при визначенні остаточного розміру стягнення.

Законодавче рішення усуває ризик «нескінченної» відповідальності в часі, проте не вирішує проблему можливої неспівмірності суми компенсації та розміру основного боргу, яка може виникати і в межах установленого шестимісячного строку. Законодавець установив максимальний поріг відповідальності, однак не визначив, що сума компенсації має бути безумовно стягнута незалежно від обставин.

Верховний Суд у постанові від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22 обґрунтував свою позицію про неможливість застосування висновків Великої Палати Верховного Суду тим, що законодавець, прийнявши Закон № 2352-IX, «на нормативному рівні усунув обставини, які призводили до порушення критеріїв співмірності, недобросовісності» (пункт 65 постанови). Також суд указав, що обмеження строку звернення до суду трьома місяцями (зміни до статті 233 КЗпП України) усунуло чинник, який зумовлював недобросовісну поведінку працівника (пункт 66 постанови). З цього суд зробив висновок, що критерії Великої Палати, побудовані для умов необмеженого строку стягнення, більше не є релевантними.

Велика Палата Верховного Суду вважає таку аргументацію помилковою, адже поняття «обмеження максимального строку» та «досягнення співмірності» не можна ототожнювати.

Шестимісячне обмеження не нівелює необхідності застосування судом критеріїв, визначених Великою Палатою. Суд при вирішенні подібного спору має оцінювати обставини справи (зокрема, розмір боргу) для визначення справедливого розміру компенсації, який може дорівнювати середньому заробітку за шість місяців, однак може бути і значно меншим, але в будь-якому разі не може перевищувати цю встановлену законом межу.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що Закон № 2352-IX не змінив правову природу відшкодування за статтею 117 КЗпП України, яка залишається компенсаційною. Оскільки мета норми права – компенсація, а не покарання, тому і принципи, як-от розумності, справедливості та пропорційності слід застосовувати до визначення розміру компенсації незмінно і послідовно.

Статтю 117 КЗпП України потрібно тлумачити у взаємозв`язку із загальними принципами цивільно-правової відповідальності.

Натомість підхід, запропонований Касаційним адміністративним судом у справі №440/6856/22, не відповідає фундаментальним принципам справедливості та пропорційності, адже передбачає формальний підхід до вирішення такого трудового спору, що допускає можливість стягнення очевидно неспівмірної суми.

У зв`язку з вищенаведеним, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23 відступила від висновків Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22, та зазначила, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

Застосовуючи наведений підхід Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що під час визначення суми середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 23.06.2024 (перший день після звільнення) до 26.02.2026 (день, що передує дню остаточного розрахунку) необхідно врахувати обмеження такого періоду шістьма місяцями, у силу вимог статті 117 КЗпП України, та застосувати принцип співмірності.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі по тексту – Порядок №100), у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з абз. 1, 2 п. 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Підпунктом «б» пункту 4 Порядку № 100 передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Відповідно до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Враховуючи викладені положення, при обчисленні розміру середньоденного грошового забезпечення позивача, слід виходити з числа відпрацьованих календарних днів за цей період.

З огляду на матеріали справи, останнім днем звільнення позивача зі служби та всіх видів грошового забезпечення є 22.06.2024, тому двома попередніми місяцями перед звільненням є квітень та травень 2024 року.

Згідно з довідкою про доходи позивача розмір середньоденного грошового забезпечення позивача від 29.01.2026 №9.1 за період квітень 2024 року - травень 2024 року складав 689,24 грн (42043,80 грн / 61 календарний день, з урахуванням нарахованих сум грошового забезпечення за квітень 2024 року - 21021, 90 грн, травень 2024 року - 21021, 90 грн).

День відрахування позивача з усіх видів забезпечення 22.06.2024 вважається останнім днем служби. Період нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку з урахуванням положень статті 117 КЗпП України складає 184 календарних дні.

Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, обчислена в повному обсязі за 184 дні, складає 126820,16 грн (184 (кількість календарних днів затримки розрахунку) х 689, 24 грн (розмір середньоденного грошового забезпечення)).

Колегія суддів звертає увагу, що за приписами Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані.

Тобто, індексація грошового забезпечення за квітень 2024 - 1989,40 грн, за травень 2024 - 2149,88 грн, яка перерахована на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 року у справі №440/11118/24 та виплачена позивачу 27.02.2026 року не може бути врахована у складі середньоденного грошового забезпечення позивача, оскільки вона має бути включена до суми загального розміру виплат, належних позивачу при звільненні.

Колегія суддів враховує, що відповідно до довідки відповідача №85/1 від 09.08.2024 сума нарахованого та виплаченого позивачу при звільненні складає 36460,33 грн - у червні 2024 року та 98102,20 грн - у липні 2024 року. Разом 134562,53 грн. (а.с. 29 зворот).

Продовжуючи апеляційний розгляд справи, колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах загальний розмір належних позивачу при звільненні виплат складав 228609,04 грн, яка складається з: 94046,51 грн - сума складових грошового забезпечення, нарахована на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 по справі №440/11118/24 (з урахуванням ПДФО та військового збору); 134562, 53 грн - виплачена позивачу сума під час звільнення зі служби (з урахуванням військового збору) у червні 2024 та липні 2024 року (підтверджується довідкою №85/1 від 09.08.2024 а.с. 29 зворот).

Отже, несвоєчасно виплачена сума індексації грошового забезпечення становить 41,14 % (94046,51 грн х 100 / 228609,04 грн).

При цьому, колегія суддів враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, згідно з якою під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Таким чином, колегія суддів вважає, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, буде стягнення середнього заробітку з відповідача на користь позивача (за період з 28.06.2024 до 27.02.2026) у розмірі 52173,81 грн (41,14% від 126820, 16 грн - середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні).

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги позивача знайшли часткове підтвердження в частині встановлення розміру належних до виплати позивачу сум при звільненні.

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням наведеного, вказані в апеляційній скарзі відповідача доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки ґрунтуються на помилковому та довільному тлумаченні скаржником норм процесуального права.

За приписами пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з частиною першою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин четвертої статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з загальним висновком суду першої інстанції про протиправну бездіяльність відповідача та наявність підстав для нарахування та виплати на користь позивача суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, проте не погоджується з розрахунком суми середнього заробітку судом першої інстанції, у зв`язку з чим вважає за необхідне змінити рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 в частині визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, водночас в іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 по справі № 440/2777/26 змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини в наступній редакції:

"Стягнути з Аварійно - рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в загальній сумі 52173, 81 грн (пятьдесят дві тисячі сто сімдесят три гривні, 81 коп.)."

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 у справі №440/2777/26 - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов