Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №480/883/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 р. Справа № 480/883/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.04.2026, головуючий суддя І інстанції: С.М. Гелета, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 09.04.26 по справі № 480/883/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – ВЧ НОМЕР_1 , відповідач 1), Військової частини НОМЕР_2 (далі – ВЧ НОМЕР_2 , відповідач 2), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльністю військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не виплаті ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не розгляді рапорту від 12.08.2024 про нарахування та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 (і.к. 26639219, АДРЕСА_1 ) розглянути рапорт від 12.08.2024 ОСОБА_1 (і.к. НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про нарахування та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік та прийняти вмотивоване рішення за результатом розгляду рапорту.

В задоволенні інших вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Так, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту визначений Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затверджений Наказом Міністерства оборони України 06 серпня 2024 року № 531, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 серпня 2024 р. за № 1214/42559 (далі – Порядок № 531).

Згідно із пунктом 2 розділу ІІІ Порядку № 531 встановлено, що командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 531 встановлено, що якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) 08.05.2026 8 військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

Ураховуючи викладене, вимоги щодо саме письмової відповіді на поданий у паперовому вигляді рапорт військовослужбовця чинне законодавство не містить. Рапорт Позивача від 12.08.2024 був розглянутий та прийнято рішення шляхом накладення резолюції, та відповідно до вимог пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 531 у зв`язку з тим, що наданими документами позивача підстав для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік та недостатністю наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосереднім командиром позивача, рапорт не був погодженим, зазначивши позивачу вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

Проте, позивач необхідних документів для підтвердження підстав для виплати оскаржуваної матеріальної допомоги не надав, чим проігнорував вимоги законодавства для вирішення по суті розгляду поданого рапорту.

Одночасно з апеляційною скаргою відповідачем було заявлено клопотання про розгляду справи за участю сторін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 було ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Враховуючи, що дана справа є справою незначної складності, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для розгляду справи за участі сторін.

Позивач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивача зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 23.12.2023 на посаду навідника 5 зенітного кулеметного відділення 3 кулеметного взводу 3 зенітної кулеметної роти НОМЕР_4 окремого зенітного кулеметного батальйону.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.09.2024 №276 позивача звільнено у відставку відповідно до пункту другої частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та наказано вважати таким, що справи і посаду здав з 27.09.2024 (а.с. 60).

Отримавши постанову 20 гарнізонної військо-лікарської комісії № 5750/с від 24.07.2024, у якій зазначено, що "Захворювання, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини" (а.с 57), звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік у зв`язку із захворюванням, пов`язаного із захистом Батьківщини (а.с. 56).

Неотримавши відповіді на зазначений рапорт та вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік у зв`язку із захворюванням, пов`язаного із захистом Батьківщини, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що за результатами розгляду рапорту та доданих до нього документів відповідач повинен прийняти відповідний наказ про нарахування та виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, а за відсутності правових підстав для цього повідомити про це заявника. Таким чином, у даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції. При цьому, оскільки відповідач належним чином по суті не надав відповідь на рапорт позивача та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, то суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача розглянути зазначений рапорт по суті, та за результатами розгляду прийняти вмотивоване рішення.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 9 цього Закону, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Кабінет Міністрів України, 30.08.2017 прийняв постанову № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова № 704), відповідно до якої, серед іншого, затвердив тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.

Згідно із п. 2 цієї постанови грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 3 Постанови № 704 передбачено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (в подальшому - державні органи).

Відповідно до абз. 3 п.п. 1 п. 5 Постанови № 704, керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" наказом Міністерством оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі – Порядок № 260).

Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань врегульована розділом ХХІV Порядку № 260.

Відповідно до п. 1 Розділу ХХІV Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Згідно із пунктом 7 Розділу ХХІV Порядку № 260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Згідно з п. 9 Розділу ХХІV Порядку № 260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Згідно з п. 6 окремого доручення №183/уд від 16.01.2024 року матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачується військовослужбовцям в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав:

смерть військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця;

поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця, пов`язаного із захистом Батьківщини, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану;

у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини;

порушення стану здоров`я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме:

онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія);

захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С;

безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою, які пов`язані із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів;

сім`ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.

Отже, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і входить до його складу. Цей вид грошового забезпечення надається військовослужбовцям у межах асигнувань та у розмірі, що не перевищує розміру місячного грошового забезпечення, за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника).

Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується один раз у 2024 році за однією з вищезазначених підстав внаслідок події, яка настала у 2024 році або у 2023 році, та за умови, що право на отримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події (крім підстав зазначених в абзацах четвертому та дев`ятому цього пункту).

Інші підстави для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та її розміри будуть доведені окремим рішенням Міністра оборони України.

Отже, виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира та за відповідності військовослужбовця визначеним окремим дорученням Міністра оборони України у 2024 році умовам.

Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту визначає Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затверджений наказом Міністерства оборони України № 531 від 06.08.2024, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.08.2024 за № 1214/42559 (далі - Порядок № 531).

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку № 531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.

Відповідно до п. 2 розділу ІІІ Порядку № 531 командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.

Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.

Пунктами 3-5 розділу ІІІ Порядку № 531 передбачено, що непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті. Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника). Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства. Початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.

Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку № 531 визначено, що усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства.

Згідно з пунктом 7 розділу ІІІ Порядку № 531 забороняється:

1) встановлювати будь-які інші вимоги щодо форми та змісту паперового рапорту, що не передбачені цим Порядком, у тому числі стосовно:

подання рапортів з окремих питань виключно написаними власноруч або друкованим способом;

недотримання вимог щодо розміру полів, відступів, шрифтів, кольору чорнила чи друку, розміру та якості паперу тощо, які не передбачені цим Порядком;

наявності граматичних, синтаксичних чи інших помилок, які не впливають на суть рапорту;

2) відмовляти у розгляді рапорту у разі відсутності доданих документів або інформації, які є або повинні бути в наявності у розпорядженні командира (начальника), створюються/формуються/видаються самим підрозділом та/або можуть бути витребувані підрозділом в іншого підрозділу та/або відповідного закладу охорони здоров`я тощо;

3) вимагати від військовослужбовця попереднього усного погодження паперового або електронного рапорту із безпосереднім або прямим командиром (начальником) перед його фактичним поданням відповідно до положень цього Порядку;

4) відмовляти у прийнятті (реєстрації) власноруч написаних рапортів військовослужбовців.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 531 початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.

Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.

У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

Згідно з пунктом 9 розділу ІІІ Порядку № 531 розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:

1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;

2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Таким чином, командири (начальники) здійснюють розгляд паперового рапорту військовослужбовця у встановлений Порядком № 531 строк та надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції, яка повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку, при цьому відмова у задоволенні рапорту повинна бути вмотивованою.

Відповідно до підпункту 3.11.6 пункту 3.11 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувачем Збройних Сил України № 40 від 30.01.2024, документи, в яких строк виконання не зазначено, які не є документами інформаційного характеру або не містять контрольних завдань, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 днів з моменту реєстрації документа в Міністерстві оборони України, в органі військового управління, військовій частині (установі), структурному підрозділі, до яких надійшов документ.

З матеріалів справи встановлено, що позивач 12.08.2024 звернувся до відповідача з рапортом про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань. Вказаний рапорт отриманий відповідачем 15.08.2024.

Апелянт вказує, що ВЧ НОМЕР_1 розглянуто рапорт солдата ОСОБА_1 від 12.08.2024 про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та прийнято рішення шляхом накладання резолюції. Також зазначає, що рапорт не був погодженим, зазначивши позивачу вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

З цього приводу, колегія суддів зазначає, що рапорт позивача від 12.08.2024 повинен був розглядатись у спосіб, передбачений Порядком № 531, тобто шляхом накладення безпосереднім командиром/ прямим командиром позивача резолюцій "погоджено" або "не погоджено", з вказівкою на їх посади, військові звання, імена та прізвища, а також містити підписи.

Водночас, зі змісту наданих відповідачем доказів не вбачається, що такий алгоритм дій був дотриманий. Як установлено з копії наданого рапорту, на нього не було накладено резолюцію "погоджено" або "не погоджено", а містяться тільки записи "опрацювати" та "доповісти".

Відповідно до Додатку 2 до Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (пункт 13 розділу IV) передбачено, що рішення щодо непогодження рапорту має містити зазначення правової підстави та обґрунтування, дату прийняття рішення та підпис, а саме – НЕ ПОГОДЖЕНО (зазначається правова підстава та обґрунтування) дата і час.

Таким чином, рапорт позивача від 12.08.2024 розглянуто з недотриманням вимог зазначеного вище Порядку та рішення шляхом накладення резолюції не прийнято.

Отже, уповноваженою особою відповідача, до компетенції якої належить вирішення питання про виплату допомоги на вирішення соціально-побутових питань, рішення по суті рапорту щодо відмови в задоволенні або задоволення наведеного в ньому питання прийнято не було.

Отже, оскільки командиром ВЧ НОМЕР_1 не прийнято рішення по рапорту позивача, то спір у цій справі може стосуватися виключно питання неналежного розгляду рапорту (допущення протиправної бездіяльності), і за таких обставин відсутні підстави для надання судом оцінки стосовно наявності у позивача права на виплату допомоги для вирішення соціально-побутових питань відповідно до вказаної ним підстави та поданих разом із рапортом документів.

Таким чином, у ході розгляду цієї справи судом встановлено, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо неналежного розгляду рапорту позивача про виплату допомоги для вирішення соціально-побутових питань у відповідності до вимог Порядку № 531.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 , яка полягає у нерозгляді рапорту від 12.08.2024 про нарахування та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік та зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 розглянути рапорт від 12.08.2024 ОСОБА_1 про нарахування та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік та прийняте вмотивоване рішення за результатом розгляду рапорту.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач звертався до вищих органів з метою оскарження нерозгляду його рапорту, про що отримав відповідь, висновків суду не спростовують.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 по справі № 480/883/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова