Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №480/10404/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 р. Справа № 480/10404/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 (головуючий суддя І інстанції: О.М. Кунець) у справі №480/10404/24

за позовом ОСОБА_1

до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 )

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив суд:

визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати йому матеріальної допомоги на оздоровлення у 2016, 2017 роках, без урахування у складі грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди;

зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та доплатити йому недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення у 2016, 2017 роках з врахуванням у складі грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексацію грошового забезпечення та щомісячну додаткову грошову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького та рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» №889 від 22.09.2010 (далі по тексту - Постанова КМУ №889).

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 задоволено позов.

НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив його скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позов.

В обґрунтування вимог скарги посилається на про те, що суд першої інстанції дійшов передчасних висновків про задоволення позову, не врахувавши обставин, які мають значення для справи.

Зазначає, що індексація грошового забезпечення є окремим видом державних соціальних гарантій, які є обов`язковими для всіх державних органів і не застосовується для розрахунку одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Посилається на те, що індексація грошового забезпечення за період з грудня 2015 по березень 2017 виплачена позивачу в квітні 2024 року на підставі рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 у справі №480/12210/23, тобто після нарахування та виплати допомоги на оздоровлення у 2016 та 2017 роках, а тому індексація грошового забезпечення не повинна враховуватись при можливому перерахунку допомоги на оздоровлення за вказані роки.

Позивач не подав відзив на апеляційну скаргу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Бегунц А.О., П`янова Я.В.

У зв`язку з відпусткою судді П`янової Я.В., на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений новий склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Присяжнюк О.В., Бегунц А.О.

Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач в спірний період проходив службу у відповідача, з 13. 03.2017 виключений зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) від 13.03.2017 №45-ОС "По особовому складу", (а.с.10).

Відповідно до особистих карток грошового забезпечення за 2016- 2017 позивачу виплачувалася грошова допомога на оздоровлення та щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою КМУ №889 (а.с.13,14, зворотній бік арк.).

На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 у справі №480/12210/23, відповідач виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 13.03.2017 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, що підтверджується розрахунковим листом за квітень 2024 року (а.с.12,15).

До складу грошового забезпечення, з якого позивачу здійснено обчислення допомоги для оздоровлення за 2016, 2017 р.р., не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою КМУ №889, а також індексацію грошового забезпечення.

Позивач, вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо виплати йому матеріальної допомоги на оздоровлення у 2016, 2017 р.р., без урахування у складі грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди, звернувся з позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог ОСОБА_1 .

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України Про Державну прикордонну службу України від 03.04.2003 № 661-IV (далі по тексту - Закон №661-IV) визначено, що держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.

Положеннями ч.3 ст.25 Закону №661-IV передбачено, що військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, цього Закону, інших актів законодавства.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі за текстом - Закон № 2011-ХІІ).

Згідно з положеннями п.п.2-4 ст.9 Закону №2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до п.1 ст.10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно з п.3 ст.15 Закону №2011-XII військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.

Щодо врахування у складі грошового забезпечення для обрахунку грошової допомоги на оздоровлення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889.

Приписами п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які займають посади в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади у справах охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби) визначала Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2008 № 425 (далі по тексту - Інструкція №425) (чинна у період з 29 червня 2008 року по 10 серпня 2018 року).

Пунктом 1.2 Інструкції №425 встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення; місячне грошове забезпечення - це грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. До складу місячного грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати та премія); штатна посада - посада, визначена у штаті органу Держприкордонслужби, статус якої визначається встановленим за нею найвищим військовим званням і посадовим окладом.

Відповідно до пп.3.7.1, 3.7.4 п.3.7 розділу III Інструкції №425 військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Постановою КМУ №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Державної прикордонної служби крім тих, що зазначені в підпункті 1 вказаного пункту, та військовослужбовців строкової військової служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Згідно з п.2 Постанови КМУ №889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 №73 (далі по тексту - Інструкція №73, яка була чинною на час існування спірних правовідносин), визначено порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад (з урахуванням підвищення), оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов`язків за якою він допущений) (пункт 3 Інструкції № 73).

Пунктом 8 Інструкції №73 встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

Судом встановлено, що згідно особистих карток грошового забезпечення в 2016- 2017 р.р. позивачу виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою КМУ №889 (а.с.13,14, зворотній бік арк.).

Допомога на оздоровлення за 2016 -2017 р.р. позивачу проведена відповідачем без врахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої вищевказаною постановою.

Як на підставу неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого проводився розрахунок допомоги на оздоровлення, відповідач посилається на п.8 Інструкції №73, згідно якого винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

Однак, застосовуючи наведену Інструкцію, як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті допомоги на оздоровлення, колегія суддів враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та дискрецію держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

У свою чергу встановлення підзаконним нормативно - правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати право на отримання такої винагороди, встановлене актом вищої юридичної сили.

Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.

Отже, в даному випадку застосуванню підлягає Закон №2011-ХІІ та Постанова КМУ №899, а не положення Інструкцій №73, 425 в частині обмеження включення до грошового забезпечення щомісячної грошової допомоги.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 та у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 по справі №520/8887/2020.

Колегія суддів враховує, що Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.11.2021 у справі №825/997/17 розтлумачено правову природу щомісячної додаткової грошової винагороди, зазначивши, що така винагорода повинна бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога для оздоровлення.

Враховуючи те, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою КМУ №889, мала постійний характер, що підтверджується відомостями особистих карток грошового забезпечення позивача за 2016, 2017 р.р., остання мала бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалася допомога на оздоровлення про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Щодо врахування індексації у складі грошового забезпечення для обрахунку грошової допомоги на оздоровлення .

За приписами статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі по тексту - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення – це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною другою статті 6 Закону № 1282-XII передбачено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі – Порядок № 1078).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення.

Системний аналіз наведеного правового регулювання свідчить про те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 КЗпП України наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.04.2024 року у справі №240/34639/22.

Індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 30.04.2021 у справі №620/561/20.

Судом встановлено на виконання рішення суду у справі №480/12210/23 відповідачем в квітні 2024 р. виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення, зокрема за період з 01.01.2016 по 13.03.2017 включно, що підтверджується наявними в справі розрахунковими листами (а.с.12, 15).

Відтак, оскільки індексація грошового забезпечення мала щомісячний характер та враховуючи її особливу правову природу, у відповідача відсутні правові підстави для її неврахування при обрахунку позивачу грошової допомоги на оздоровлення.

З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги про те, що індексація грошового забезпечення не застосовується для розрахунку одноразових додаткових видів грошового забезпечення, у т.ч. допомоги на оздоровлення, є необґрунтованими.

Доводи апелянта щодо виплати індексації грошового забезпечення позивачу вже після виплати допомоги на оздоровлення у 2016-2017 р.р., а тому відсутність підставі для перерахунку , колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судовим рішенням у справі №480/12210/23 встановлено неправомірність дій відповідача щодо виплати позивачу індексації грошового забезпечення, зокрема за період з 01.01.2016 по 13.03.2017 включно, в належному розмірі. Отже, виплата індексації в належному розмірі пізніше виплати допомоги на оздоровлення не звільняє відповідача від обов`язку провести виплати позивачу належних сум в належному розмірі.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведені вище висновки, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено (доказано) правомірність власної бездіяльності, що є предметом оскарження у даній справі.

Таким чином, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 .

З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, врахуванню у даній справі підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції вище та які є релевантними до спірних відносин у даній справі.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 у справі №480/10404/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц О.В. Присяжнюк