Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №520/3472/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 р. Справа № 520/3472/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 24.04.26 по справі № 520/3472/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі – ГУПФУ в Харківській області, відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо застосування до виплаченої пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026 коефіцієнтів, визначених Постановою Кабінету Міністрів України №1778 від 30.12.2025 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану”;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області ОСОБА_1 з 01.01.2026 проводити виплату пенсії без обмеження граничного розміру та застосування коефіцієнтів визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12. 2025 р. № 1778 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану”.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 задоволено частково позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо застосування при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 з 01.01.2026, понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану”.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) пенсії з 01.01.2026, без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану”, з урахуванням раніше проведених виплат.

Відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн 20 коп.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи, просить скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що на виконання вимог ст.30 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1778, згідно з приписами якої застосовано коефіцієнти обмеження до пенсії позивача.

Вказує, що вищезазначена постанова обумовлена введеним військовим станом на території України та фінансовими труднощами, які постали перед державою.

Також зазначає, що позивач не надав документів, що підтверджують належність до осіб до яких не застосовуються коефіцієнти, визначені п. 1 постанови № 1778.

Позивач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується. Отже, в межах розгляду цієї справи судом надається правова оцінка висновкам суду в частині задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про прокуратуру”.

Кабінетом Міністрів України 30.12.2025 прийнято постанову №1788 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану” щодо обмеження виплати спеціальних пенсії на період воєнного стану у 2026 році, тому позивачу починаючи із січня 2026 року здійснено перерахунок розміру його пенсії, яка виплачується із застосуванням обмежувальних коефіцієнтів.

Позивач 08.01.2026 звернувся до відповідача із письмовою скаргою, в якій просив виплатити пенсію без застосування обмежувальних коефіцієнтів.

Відповідач листом від 30.01.2026 № 6150-2383/М-03/8-2000/26 повідомив позивача про те, що пенсійне забезпечення позивача здійснюється з додержанням норм та вимог чинного законодавства, а підстав для виплати пенсії позивачу без застосування понижуючих коефіцієнтів не має.

Із наявного в матеріалах справи листа відповідача від 30.01.2026 № 6150-2383/М-03/8-2000/26 судом встановлено, що пенсія позивача становить 34608,60 грн, утім пенсія позивача була обмежена сумою у розмірі 27853,98 грн.

Позивач вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виплата позивачу пенсії з 01.01.2026 із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 30 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” та постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, є протиправною.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції від 05.11.1991 №1789-ХІІ були врегульовані питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих.

14.10.2014 прийнято Закону України "Про прокуратуру" №1697-ХІІ.

Питання пенсійного забезпечення почали регулюватися статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-ХІІ.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" від 30 грудня 2025 року № 1778 (далі - Постанова №1778), яка набрала чинності 01 січня 2026 року та застосовується з 1 січня 2026 року.

Пунктом 1 Постанови №1778 установлено, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України “Про державну службу”, “Про прокуратуру”, “Про статус народного депутата України”, “Про Національний банк України”, “Про Кабінет Міністрів України”, “Про дипломатичну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про судову експертизу”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР “Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України” (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.

Для осіб, пенсії яким призначено (перераховано) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, та які мають право на пенсію відповідно до Закону України № 1058-IV, і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України № 1058-IV, перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України № 1058-IV.

Отже, у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані), зокрема, відповідно до Закону «Про прокуратуру» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням встановлених коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії.

Тобто, приписами ст. 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та Постанови №1778 запроваджено тимчасове (на 2026 рік) застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, зокрема, згідно Закону №1789-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії, а отже вказаними положеннями законодавства фактично встановлено інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, що встановлено Закону №1789-ХІІ.

Водночас, насамперед Законом України “Про прокуратуру” врегульовано питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

Відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 №1697-VII, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Законом України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28.12.2014 № 76-VIIІ внесені зміни до частини 20 статті 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014, зокрема частину двадцяту викладено у такій редакції: “Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України”.

Рішенням Конституційного Суду України №7-р(ІІ)/2019 визнано неконституційним положення частини 20 статті 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 № 1697- VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України та встановлено, що частина 20 статті 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції.

Виходячи з викладеного, з 13.12.2019 р. ч. 20 ст. 86 Закону України “Про прокуратуру”, відповідно до якої Кабінет Міністрів України мав встановити певний порядок перерахунку пенсії, не діє, а діє її первинна редакція, що автоматично надає пенсіонерам право на перерахунок пенсії.

Частина 20 статті 86 Закону України “Про прокуратуру” в первинній редакції передбачала низку підстав для перерахунку призначених пенсій. Проте згідно з чинною редакцією оспорюваного положення Закону умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури вже не врегульовуються Законом, а повноваження щодо їх визначення делеговано Кабінету Міністрів України. З огляду на це Конституційний Суд України, перевіряючи на відповідність Конституції України положення частини 20 статті 86 Закону, виходив із такого.

У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя, ухваленій на її 724-му засіданні 6 жовтня 2000 року, № Rес (2000)19 зазначено, що “у країнах, у яких прокуратура є незалежною від уряду, держава має вжити ефективних заходів для того, щоб гарантувати закріплення в законі суті й обсягу незалежності прокуратури” (пункт 14).

Конституційний Суд України у Рішенні від 03.10.2001 р. № 12-рп/2001 зазначив, що стале забезпечення фінансування судів з метою створення належних умов для їх функціонування та діяльності суддів, а також, зокрема, органів прокуратури, робота яких тісно пов`язана з діяльністю судів, є однією з конституційних гарантій реалізації прав і свобод громадян, їх судового захисту (абзац 5 пункту 4 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України вважав за доцільне конкретизувати свою юридичну позицію, викладену в Рішенні від 03.10.2001 р. № 12-рп/2001, вказавши, що стале забезпечення фінансування судів з метою створення належних умов для їх функціонування потребує також сталого фінансування органів прокуратури, зокрема, належного соціального захисту їх працівників та осіб, які вийшли на пенсію. Потреба у належному соціальному захисті працівників органів прокуратури випливає з характеру покладених на них службових обов`язків у зв`язку з виконанням ними функцій держави, є гарантією незалежності їх діяльності в ефективному судовому захисті прав громадян.

Враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що "права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному випадку Кабінету Міністрів України) Основним Законом України не передбачено. Таке делегування порушує вимоги Конституції України, згідно з якими органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 6, частина друга статті 19 Основного Закону України).

До аналогічних висновків Конституційний Суд України дійшов у рішеннях від 09.10.2008 р. № 22-рп /2008, від 23.06.2009 р. № 15-рп/2009" (абзац 2 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 20.05.2010 р. № 14-рп/2010).

Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що оспорюване положення Закону порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу і судову, призводить до порушення регулювання основ соціального захисту прокурорів, оскільки за його змістом регулювання порядку перерахунку призначеної пенсії працівникам прокуратури має здійснюватися актом Кабінету Міністрів України, а не законом України. Отже, положення ч. 20 ст. 86Закону України “Про прокуратуру” суперечить ст.6, п. 14 ч. 1 ст.92 Конституції України.

Аналіз наведеного дає підстави стверджувати, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі, умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

Слід також зазначити, що Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 28.08.2020 р. № 10-р/2020 зазначав, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 09.07.2007 № 6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України(далі Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини 2статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27.02.2020 № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Отже, Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині 2 статті 19, статті 130 Конституції України.

Водночас, зазначений бюджетний закон фактично обмежує розмір пенсії позивача, що порушує гарантії, закріплені у статті 46 Конституції України.

Закон України про Державний бюджет України не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.

За приписами статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 46 Конституції України).

Враховуючи викладене, зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначена у відповідності до Закону України “Про прокуратуру”, можлива лише у випадку внесення відповідних змін до цього Закону. Інші нормативно-правові акти застосовуються лише у випадку їх прийняття відповідно до законів, що регулюють спірні правовідносини.

Відтак, колегія суддів вважає, що у спірних відносинах слід застосовувати приписи Закону, відповідно до якого була призначена пенсія позивачу та які є спеціальними до спірних правовідносин, а не ст. 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та п.1 Постанови №1778.

Як установлено судом з матеріалів справи, зокрема, листа Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.01.2026 р. №6150-2383/М-03/8-2000/26, розмір пенсії позивача становив 34608,60 грн, водночас, з урахуванням положень ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постанови КМУ від 30.12.2025 №1778, з 01.01.2026 р. до виплати становить 27853,98 грн.

Колегія суддів зазначає, що застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про прокуратуру», коефіцієнтів зменшення пенсії (згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та Постанови №1778) фактично призводить до обмеження конституційного права такої категорії осіб на належний соціальний захист, що передбачений спеціальним законом.

Відтак, оскільки Закон України «Про прокуратуру», який є спеціальним до спірних правовідносин, не передбачає врахування коефіцієнтів при обчисленні пенсій особам, що мають право на пенсійне забезпечення відповідно до норм згаданого закону, застосування відповідачем з 01.01.2026 положень ст. 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та п. 1 Постанови №1778 при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії, є протиправним.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведені висновки, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність зменшення розміру пенсії позивача з 01.01.2026 у зв`язку із застосуванням коефіцієнтів, визначених п.1 Постанови №1778.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо застосування при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026, понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану” та зобов`язанння Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2026, без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану”, з урахуванням раніше проведених виплат.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги про те, що Головне управління у своїй діяльності діяло відповідно до чинних актів Уряду та з дотриманням встановлених норм законодавства, є необґрунтованими.

Водночас суд зазначає про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-XII, оскільки спеціальним законом, відповідно до якого була призначена пенсія позивачу, є Закон України "Про прокуратуру».

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 по справі №520/3472/26 підлягає зміні в частині мотивів та підстав задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Інші доводи апеляційної скарги відповідача по суті спору не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині підстав та мотивів його прийняття.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 по справі № 520/3472/26 - змінити в частині мотивів та підстав задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова