Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №580/4378/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року справа № 580/4378/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення часників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

встановив:

Військова частина НОМЕР_1 (далі – В/Ч НОМЕР_1 , позивач) подала позов, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , відповідач) на користь військової частини НОМЕР_1 3216,71 (три тисячі двісті шістнадцять гривень 71 копійок) як майнову шкоду (матеріальні збитки).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідач діючи протиправно, усвідомлюючи значення своїх дій, всупереч обов`язкам військової служби визначених Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, отримавши у користування інвентарне речове майно для виконання обов`язків військової служби, здійснив самовільне залишення військової частини разом з таким майном, не повернув його, чим створив нестачу майна по речовій службі логістики військової частини НОМЕР_1 та завдав шкоди військовій частині НОМЕР_1 в розмірі 3216,71 грн.

Ухвалою від 20 травня 2026 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відзив на позов від відповідача до суду не надходив.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.

Суд встановив, що відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 81 від 21.03.2025 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду механіка-електрика відділення телекомунікаційних систем інформаційно-телекомунікаційного центру інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 та з 21.03.2025 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення та вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

За період проходження військової служби з боку військової частини НОМЕР_1 відповідач був забезпечений речовим (інвентарним) майном тимчасового користування, а саме: килим польовий ізоляційний - 1 од. 134,49 грн; пончо - 1 од. 624,90 грн; ремінь розвантажувальний -1 од. 832,32 грн; сумка-підсумок А30 - 3 од. 1077,12 грн; сумка-підсумок універсальна -1 од. 388,96 грн, чохол до шолому білий - 1 од. 158,92 грн, що підтверджується карткою обліку матеріальних засобів особистого користування № НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 та роздавальною відомістю № 35.

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 160 від 07.06.2025 солдат ОСОБА_1 , механік-електрик відділення телекомунікаційних систем інформаційно-телекомунікаційного центру інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 , вважається таким, що 07 червня 2025 року самовільно залишив місце проходження служби.

Відповідно до довідки про вартісну оцінку завданої шкоди втраченого військового майна речової служби логістики військової частини НОМЕР_1 (п. 21) та витягу з обліку карток неповернутого інвентарного речового майна, яке рахується за військовослужбовцями, що здійснили СЗЧ структурних підрозділів НОМЕР_1 на 27.10.2025, розмір завданої шкоди ОСОБА_1 становить 3216 (три тисячі двісті шістнадцять) грн 71 коп.

Згідно з витягом із наказу командира військової НОМЕР_1 № 878 від 17.11.2025 у ході службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , діючи протиправно, усвідомлюючи значення своїх дій, всупереч обов`язкам військової служби визначених Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, отримавши у користування інвентарне речове майно для виконання обов`язків військової служби, здійснив самовільне залишення військової частини разом з вищезазначеним майном, не повернув його, чим створив нестачу майна по речовій службі логістики військової частини НОМЕР_1 та завдав шкоди військовій частині НОМЕР_1 . За завданні військовій частині НОМЕР_1 збитки ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності в повному розмірі та наказано стягнути 3216 (три тисячі двісті шістнадцять) грн. 71 коп.

26.12.2025 позивач сформував лист-вимогу про відшкодування шкоди щодо неповернення речового (інвентарного) майна на загальну суму 3216,71 грн, яка була надіслана відповідачу.

Зважаючи на відсутність добровільного відшкодування відповідачем завданої шкоди, позивач звернувся в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут).

Згідно із ст. 9 Статуту військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок.

Згідно із ст. 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до ст. 127 Статуту солдат (матрос) (далі - солдат) у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов`язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна.

Солдат зобов`язаний, зокрема: підтримувати на високому рівні особисту бойову готовність, досконало володіти закріпленою за ним зброєю і технікою, тримати їх завжди справними, чистими, готовими до бою; у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття (ст. 128 Статуту).

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-IX (далі – Закон № 160-IX).

Згідно з ч. 1 ст. 3 цього Закону підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 160-IХ умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону № 160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 8 Закону № 160-ІХ посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.

У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.

Частинами 6, 7 ст. 8 Закону № 160-ІХ визначено, що за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 10 Закону № 160-ІХ відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 160-ІХ у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Суд вище встановив, що за період проходження військової служби відповідач був забезпечений речовим (інвентарним) майном тимчасового користування, а саме: килим польовий ізоляційний - 1 од. 134,49 грн; пончо - 1 од. 624,90 грн; ремінь розвантажувальний -1 од. 832,32 грн; сумка-підсумок А30 - 3 од. 1077,12 грн; сумка-підсумок універсальна -1 од. 388,96 грн, чохол до шолому білий - 1 од. 158,92 грн, на загальну вартість – 3216,71 грн, яке внаслідок самовільного залишення військової частини не повернув, а тому у позивача утворилася нестача інвентарного майна.

Відповідно до витягу з наказу командира військової НОМЕР_1 № 878 від 17.11.2025 вартість шкоди завданої державі внаслідок нестачі майна речової служби, яке рахується за відповідачем, складає 3216,71 грн.

Доказів погашення відповідачем матеріальної шкоди в зазначеному розмірі матеріали справи не містять, як і не містять доказів оскарження відповідачем у судовому порядку наказу про притягнення його до відповідальності та визначення розміру завданої шкоди.

З урахуванням зазначених обставин, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача шкоди, завданої державі в розмірі 3216,71 грн.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Частинами 1, 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки позивач є суб`єктом владних повноважень та враховуючи, що у справі позивач не поніс жодних судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, тому підстави для відшкодування судових витрат позивачеві відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 шкоду, завдану державі, в розмірі 3216 (три тисячі двісті шістнадцять) грн 71 коп.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач – Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 );

2) відповідач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 20.07.2026.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК