Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №161/8832/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/8832/26

Провадження № 2-а/161/152/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Смоковича М.В.,

при секретарі судового засідання - Хилько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Рівненській області Стібиш Світлани Володимирівни, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

24.04.2026 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовною заявою до відповідача, інспектора 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Рівненській області Стібиш Світлани Володимирівни, про визнання протиправною та скасування постанови.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановою інспектора 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Рівненській області Стібиш С.В. серії ЕНА № 7017730 від 13.04.2026 року, його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП за те, що 13.04.2026 року він перевищив встановлене обмеження швидкості руху більш, як на 20 км/год, а саме на дорозі, позначеній дорожніми знаками 5.49, 5.50, рухався зі швидкістю 90 км/год, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху, перевищення обмеження максимальної швидкості руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

З зазначеним рішенням інспектора він не погоджується, вважає інкриміноване правопорушення надуманим і необґрунтованим належними та допустимими доказами, а постанову такою, що підлягає скасуванню, оскільки викладені у ній факти не відповідають дійсності. Зазначає, що ділянка шляху, якою відбувався рух, являє собою дорогу з окремими проїзними частинами, по дві смуги в кожному напрямку, які відокремлені одна від одної розділювальною смугою з металевими конструкціями на якій відсутні будь-які забудови, а тому у водія не має підстав вважати, що він рухається населеним пунктом, навіть не зважаючи на наявність знаку 5.49, а отже відсутні підстави для застосування обмежень, які передбачені п. 12.4 ПДР, так як на даній дорозі, відповідно до п. 12.6 ПДР, дозволяється рух зі швидкістю 110 км/год.

Крім цього вказує, що в оскаржуваній постанові не зазначено, які саме докази покладені в основу оскаржуваної постанови.

Також зазначає, що у зв`язку з скороченим розглядом справи про адміністративне правопорушення (розгляд відбувся на місці зупинки транспортного засобу), він не зміг скористатися правовою допомогою, подати клопотання, що гурбо порушило його права, передбачені ст. 268 КУпАП

З урахуванням вищенаведеного просить постанову серії ЕНА № 7017730 від 13.04.2026 року у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно нього - закрити.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.04.2026 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

11.05.2026 року від відповідача, інспектора 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Рівненській області Стібиш С.В., до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що є неналежним відповідачем у справі, у зв`язку з чим просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

18.05.2026 року від позивача, ОСОБА_1 , до суду надійшло клопотання про залучення в якості співвідповідача, Департамент патрульної поліції.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.06.2026 року клопотання позивача про залучення співвідповідача у справі задоволено; залучено до участі у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Рівненській області Стібиш С.В. про визнання протиправною та скасування постанови, як співвідповідача - Департамент патрульної поліції.

15.06.2026 року до суду від представника відповідача, Департаменту патрульної поліції, надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить у задоволенні позовної заяви відмовити. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що оскаржувана позивачем постанова винесена на підставі належних та допустимих доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи позовної заяви зводяться до суб`єктивної оцінки обставин справи та не спростовує факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП підтверджується на всьому проміжку відеоматеріалів із приладу TruCAM LTI 20/20 № 001158 та зафіксованою фототаблицею із даного приладу.

Подану позивачем відповідь на відзив суд до уваги не бере, оскільки за приписами ч. 1 ст.269 КАС України, у цій категорії справ заявами по суті спору є лише позов та відзив.

Частиною першою та другою статті 12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Суд зауважує, що вказаний перелік порядків, за якими здійснюється судочинство в адміністративних справах, є вичерпним.

Оскільки вказана справа є незначної складності і для неї пріоритетним є швидке вирішення, суд розглянув її в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, які визначені у ст.ст. 268, 269, 271, 286 КАС України. В свою чергу вищенаведені положення КАС України не містять у собі заборони або обмежень на застосування правил, передбачених для спрощеного позовного провадження у ч. 5 ст.262 КАС України, а саме щодо можливості розгляду справи без повідомлення сторін за наявними матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Вивчивши обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

В першу чергу суд вважає за необхідним відмовити у задоволенні позову до інспектора 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Рівненській області Стібиш Світлани Володимирівни, оскільки вона не є належним відповідачем у цій справі, а за змістом ст. 222 КУпАП, належним відповідачем є орган Національної поліції, від імені якого винесена спірна постанова.

Що стосується позовних вимог до належного відповідача, Департаменту патрульної поліції, суд зазначає наступне.

Правомірність та обґрунтованість вказаної вище постанови є предметом спору у даній справі.

Судом встановлено, що 13.04.2026 року інспектором 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Рівненській області Стібиш Світланою Володимирівною винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн. Відповідно до вказаної постанови 13.04.2026 року, о 13 год 54 хв., на автомобільній дорозі Н-22 «Устилуг-Луцьк-Рівне», ОСОБА_1 , рухаючись на транспортному засобі Jeep Patriot, д.н.з. НОМЕР_1 , в межах населеного пункту Обарів, який позначений дорожніми знаками 5.49, 5.50, перевищив встановлене обмеження швидкості рухубільше як на 20 км/год, рухався зі швидкістю 90 км/год , чим порушив п. 12.4 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

В силу положень пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

На виконання приписів частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 № 1306, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Згідно інформаційно-вказівного знаку 5.49 «Початок населеного пункту» Правил дорожнього руху, найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.

Відповідно до інформаційно-вказівного знаку 5.50 «Кінець населеного пункту» Правил дорожнього руху, місце, з якого на даній дорозі втрачають чинність вимоги цих правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.

Знаки 5.49 і 5.50 установлюються на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги.

Положеннями частини 1 статті 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.

Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до положень статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Пунктом 5 розділу ІV Інструкції встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Як зазначено попередньо, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.

Згідно з статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оспорювана постанова містить покликання як на доказ вчинення ОСОБА_1 адміністративного порушення - покази вимірювання швидкості за допомогою приладу TruCam, та технічну документацію на вказаний прилад, яка знаходиться в матеріалах справи.

Як видно з даних доказів, позивач порушив вимоги п. 12.9 (б) ПДР України, а саме рухався у населеному пункті із швидкістю 90 км/год при дозволенній швидкості руху 50 км/год.

З матеріалів справи видно, що швидкість руху транспортного засобу Jeep Patriot, д.н.з. НОМЕР_1 , зафіксована за допомогою лазерного вимірювача швидкості TRUCAM LTI 20/20 № 001158, що підтверджується відеофіксацією з приладу TRUCAM LTI 20/20 № 001158 та фотознімками із зазначенням відстані з якої здійснювалось вимірювання, системи координат, дозволеної та зафіксованої швидкості руху т/з..

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто, положення Закону України «Про Національну поліцію» надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

В даному випадку перевищення швидкості зафіксовано лазерним вимірювачем швидкості руху TRUCAM LTI 20/20 № 001158.

За технічними характеристиками лазерний вимірювач швидкості TruСam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі (без участі оператора).

Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.

Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.

Наведене також узгоджується з Методичними рекомендаціями щодо використання лазерних вимірювачів швидкості TruCAM для фіксації правопорушень у сфері безпеки руху, відповідно до розпорядження від 08.10.2018 року № 11299/41/2/02-2018 Національної поліції України.

Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год.

Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення Правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.

Згідно технічних характеристик, прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості «TruCam LTI» 20/20, спроможний робити фото- та відеозйомку в автоматичному режимі, тому його покази можливо розцінювати, як беззаперечний доказ по справі.

Суд зазначає, що прилад TruCam LT1 20/20 № TC 001158 не є автоматичним засобом вимірювальної техніки.

Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року №193.

Вказаний тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam» отримав сертифікат відповідності.

Згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/34037, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 02 липня 2025 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 № ТС001158, є придатним до застосування. Дане свідоцтво чинне до 02.07.2026.

Можливість використання приладу TruCam LTI 20/20 у ручному режимі прямо передбачена свідоцтвом про повірку приладу, сертифікатом, інструкцією з експлуатації, а також самою конструкцією приладу (наявність ручки для тримання) та не суперечить вимогам законодавства.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказуючи правомірність винесеної постанови, відповідач надав суду зокрема відеозапис та фото з приладу TruCam LTI 20/20 серійний № TC001158.

На відеозаписі зафіксовано рух автомобіля марки Jeep Patriot, д.н.з. НОМЕР_1 , в межах с. Обарів, швидкість руху - 90 км/год., де встановлення обмеження швидкості руху 50 км/год.

Отже, наявні в матеріалах справи докази підтверджують порушення позивачем п.12.4 Правил дорожнього руху та вчинення адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, яке зафіксовано на сертифікований пристрій вимірювальної швидкості.

Суд відхиляє твердження позивача з приводу того, що він не мав виконувати вимоги п. 12.4 ПДР, а мав керуватися у даному випадку п. 12.6 ПДР, так як ділянка шляху, якою відбувався рух, являє собою дорогу з окремими проїзними частинами, по дві смуги в кожному напрямку, які відокремлені одна від одної розділювальною смугою з металевими конструкціями на якій відсутні будь-які забудови, а тому у водія не має підстав вважати, що він рухається населеним пунктом, навіть не зважаючи на наявність знаку 5.49, так як вони повністю спростовуються наданим відповідачем відеозаписом з нагрудних бодікамер поліцейських, де зафіксовано, що рух відбувався саме у населеному пункті, так як на задньому фоні працівників поліції були розташовані приватні житлові будинки. Крім цього, сам факт порушення швидкісного режиму саме у населеному пункті, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, позивачем не заперечувався та визнавався.

Більш того, на даному відеозапису зафіксовано, що жодних клопотань, окрім як клопотання про застосування до нього ст. 22 КУпАП та закриття провадження про адміністративне правопорушення у зв`язку з його малозначністю, від позивача на адресу інспектора поліції, яка розглядала справу, після роз`яснення нею ст. 268 КУпАП, не надходило, що спростовує твердження позивача про порушення, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, його прав, передбачених ст. 268 КУпАП, а саме щодо можливості заявити клопотання по справі та отримувати правничу допомогу адвоката під час її розгляду.

Крім цього, суд звертає увагу, що виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Відтак, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий». При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.

Інакше кажучи, за принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

На думку суду, напрацьовані ЄСПЛ положення щодо правові наслідки допущених судами порушень при розгляді справ та критерії його застосування можуть бути вжиті за аналогією й до аналізу оскаржуваного у цій справі адміністративного акту відповідача.

Зокрема, не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки. Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них.

Водночас під час розгляду цієї справи судом не встановлено порушень процедури, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищенаведене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, суд приходить до висновку, що під час розгляду судом цієї адміністративної справи відповідачем належними та допустимими доказами доведений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а тому постанову серії ЕНА № 7017730 від 13.04.2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. слід залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 5, 8, 9, 19, 20, 22, 72-77, 79, 143, 192, 211, 241-246, 250, 255, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Рівненській області Стібиш Світлани Володимирівни, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови- залишити без задоволення, постанову інспектора 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Рівненській області старшого лейтенанта поліції Стібиш Світлани Володимирівнисерії ЕНА № 7017730 від 13.04.2026 року - залишити без змін.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складений 15.07.2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області М.В. Смокович