Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №161/5498/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/5498/26

Провадження № 2-а/161/117/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі :

головуючого – судді Кихтюка Р.М.,

секретаря – Вегери Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.03.2026 року його притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.

Вказує, що з вищезазначеної постанови слідує, що він не з`явився за викликом у строк і місце, вказане у повістці, однак вважає, що його неправомірно притягнуто до відповідальності, незважаючи на подання ним повідомлення про визнання вини у скоєному порушенні, так як вся інформація про нього з приводу військового обліку наявна в електронному вигляді і є у застосунку Резерв+.

У зв`язку з чим, просив вказану постанову визнати протиправною та скасувати, а також стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник просить в задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, що визначено ст. 245 КУпАП.

За вимогами ст. 280 КУпАП посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, діючим законодавством про адміністративні правопорушення передбачена певна процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності, порушення якої, на думку суду, є підставою для скасування рішення уповноваженого органу, прийнятого із порушенням цієї процедури.

Судом встановлено, що постановою тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.03.2026 року позивача притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.(а.с. 21).

З вказаної постанови слідує, що ОСОБА_1 за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не з`явився за викликом до ТЦК та СП у строк та місце визначене у повістці, чим порушив вимоги ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а.с. 21).

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210,210-1,211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Як передбачено ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

При цьому, згідно з вимогами ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язані з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для вирішення справи.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частинами 1 та 2 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 р. «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який у подальшому продовжувався. Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022, який було затверджено законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 року, було оголошено загальну мобілізацію, строк проведення якої у подальшому неодноразово продовжувався Указами Президента України.

Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку вчинене в особливий період.

Відповідно до ст. 17 Конституції України, оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканості покладаються на Збройні Сили України.

Ст. 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності й територіальної цілісності України є обов`язком, а не правом громадян України.

Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовий обов`язок включає взяття громадян на військовий облік.

Отже, перебування на військовому обліку є безпосереднім обов`язком громадянина.

Відповідно до абз.6 ст. 10 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», громадяни України зобов`язані виконувати правила військового обліку.

Згідно п. 1 Правил військового обліку, призовники і військовозобов`язані повинні перебувати на військовому обліку за місцем проживання в районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до п. 20 Порядку організації ведення військового обліку військовозобов`язаних, призовників та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року (далі – Порядок), військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Згідно п. 19 Порядку, призовники, військовозобов`язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.

Як з`ясовано в судовому засіданні і позивачем дана обставина не оспорюється, він не з`явився за викликом до ТЦК та СП у строк та місце визначене у повістці. Водночас, подав відповідну заяву про визнання даного порушення і сплатив штраф (а.с. ).

При цьому, посилання позивача на той факт, що визнання порушення і сплата штрафу не є беззаперечною підставою для винесення постанови про притягнення до відповідальності суд до уваги не приймає, оскільки дана обставина не спростовує правомірність оскаржуваного рішення і суд не вбачає підстав для його скасування.

З огляду на вищевказане та зважаючи на встановлені обставини справи, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 -1 КУпАП, а тому суб`єктом владних повноважень правомірно винесено оспорювану постанову про накладення адміністративного стягнення.

Таким чином, аналізуючи вищенаведене та фактичні обставини справи, суд вважає, що позивач не довів протиправність дій відповідача при винесені оскаржуваної постанови, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 182, 268, 283 КУпАП, суд –

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення від 03.03.2026 року – відмовити.

Згідно зі статтями 255, 286, 293, 295 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складений 10 липня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Р.М. Кихтюк