Вирок від 16 липня 2026 р. у справі №166/367/19 — Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 166/367/19

Провадження №1-кп/157/4/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області

в складі головуючого – судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12019030000000036 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, підприємця, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 24 січня 2019 року близько 15 години, знаходячись у приміщенні Ратнівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області за адресою: вулиця Каштанова, 15, сел. Ратне Ковельського району Волинської області, усвідомлюючи, що заступник начальника відділу поліції – начальник слідчого відділення Ратнівського ВП ГУНП у Волинській області майор поліції ОСОБА_6 є керівником органу досудового розслідування й відповідно до пункту 2 примітки до статті 368 КК України є службовою особою, яка займає відповідальне становище, та у відповідності до ст. 39 КПК України здійснює досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого, та здійснює інші повноваження, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, розуміючи незаконність своїх дій, будучи попередженим і достовірно знаючи про кримінальну відповідальність за пропозицію надання та надання неправомірної вигоди службовій особі, в момент виконання поліцейським покладених на нього службових обов`язків, діючи умисно, з метою пропозиції надання поліцейському неправомірної вигоди, запропонував, не назвавши при цьому суму коштів, неправомірну вигоду заступнику начальника відділу поліції – начальнику слідчого відділення Ратнівського ВП ГУНП у Волинської області майору поліції ОСОБА_6 , за вчинення останнім дій щодо повернення вилучених під час проведення обшуку в кримінальному провадженні №12019030170000002 від 01.01.2019 належних ОСОБА_4 трьох залізничних рейок, чим висловив пропозицію надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення нею в інтересах обвинуваченого дій з використанням службового становища.

У подальшому ОСОБА_4 30 січня 2019 року в 15 годині 40 хвилин, продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на пропозицію та надання неправомірної вигоди службовій особі, знаходячись у службовому кабінеті №12 Ратнівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області за адресою: вулиця Каштанова, 15, сел. Ратне Ковельського району Волинської області, усвідомлюючи, що заступник начальника відділу поліції – начальник слідчого відділення Ратнівського ВП ГУНП у Волинській області майор поліції ОСОБА_6 є керівником органу досудового розслідування й відповідно до пункту 2 примітки до статті 368 КК України є службовою особою, яка займає відповідальне становище, та у відповідності до ст. 39 КПК України здійснює досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого, та здійснює інші повноваження, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, розуміючи незаконність своїх дій, будучи попередженим та достовірно знаючи про кримінальну відповідальність за пропозицію надання та надання неправомірної вигоди службовій особі, в момент виконання поліцейським покладених на нього службових обов`язків, діючи умисно, з метою пропозиції та надання поліцейському неправомірної вигоди, запропонував та надав грошові кошти в сумі 1000 гривень заступнику начальника відділу поліції – начальнику слідчого відділення Ратнівського ВП ГУНП у Волинської області майору поліції ОСОБА_6 , як неправомірну вигоду за вчинення останнім дій щодо повернення вилучених під час проведення обшуку в кримінальному провадженні №12019030170000002 від 01.01.2019 належних ОСОБА_4 трьох залізничних рейок, чим висловив пропозицію надання та надав службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірну вигоду за вчинення нею в інтересах обвинуваченого дій з використанням службового становища.

Вказаними вище діями ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 369 КК України.

Під час судового провадження між прокурором у кримінальному провадженні – заступником начальника відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Волинської обласної прокуратури ОСОБА_3 , який на підставі ст. 37 КПК України здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12019030000000036 від 26.01.2019, та обвинуваченим ОСОБА_4 у присутності захисника – адвоката ОСОБА_5 було укладено угоду про визнання винуватості, яка відповідає вимогам ст. 472 КПК України, за умовами якої ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України. Сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 369 КК України, істотних для цього кримінального провадження обставин. Сторони також узгодили міру покарання, яке повинен понести ОСОБА_4 , у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації майна зі звільненням від відбування призначеного покарання на підставі статті 75 КК України та призначенням іспитового строку.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

У судовому засіданні сторони кримінального провадження, кожен зокрема, просили суд затвердити угоду про визнання винуватості.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з частинами 2, 4, 5 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо корупційних кримінальних проступків, нетяжких або тяжких корупційних злочинів, а також кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, у разі відсутності ознак вчинення цих кримінальних правопорушень у співучасті, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, і за умови повного відшкодування підозрюваним або обвинуваченим завданого збитку або заподіяної шкоди (якщо таких збитків або шкоди було завдано). Укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Суд встановив, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, яке відповідно до статті 12 та примітки до статті 45 КК України, є тяжким корупційним злочином.

Угоду про визнання винуватості укладено після повідомлення ОСОБА_4 про підозру на стадії судового провадження, узгоджена сторонами міра покарання, передбачена санкцією ч. 3 ст. 369 КК України, зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України та її умови не суперечать іншим вимогам закону, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

При цьому суд з`ясував, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження цієї угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього в разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України.

Також суд встановив, що умови цієї угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором Волинської обласної прокуратури ОСОБА_3 з однієї сторони та обвинуваченим ОСОБА_4 з іншої й призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання.

Підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу суд не вбачає.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог статті 96-2 КК України та статті 100 КПК України.

Арешт, накладений на тимчасово вилучене майно згідно з ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 лютого 2019 року, слід скасувати.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись статтями 374, 474, 475 КПК України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 09 липня 2026 року, укладену між прокурором Волинської обласної прокуратури ОСОБА_3 з однієї сторони та обвинуваченим ОСОБА_4 з іншої в кримінальному провадженні №12019030000000036 від 26.01.2019.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки без конфіскації майна.

На підставі статті 75 КК України із застосуванням статті 76 КК України ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі звільнити з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази: мобільний телефон марки «HUAWEI» у чохлі чорного кольору, банківську картку «монобанк» АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_1 повернути потерпілому ОСОБА_7 .

На підставі статей 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію та вилучити у власність держави грошові кошти в сумі 1000 (одна тисяча) гривень, купюрами номіналом 200 гривень, серії та номерів СЄ3164281, ТА6836231, ЕВ7487731, ЕЗ6094604, ВЄ3876084.

Арешт, накладений на тимчасово вилучене майно згідно з ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 лютого 2019 року, скасувати.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Волинського апеляційного суду через Камінь-Каширський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Головуючий ОСОБА_1