Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №520/12009/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 р. № 520/12009/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати Рішення Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області ХС сесія VІІІ скликання від 24 квітня 2026 року № 4948-VІII, яким ФГ ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) звільнено від сплати екологічного податку, плати за землю і встановлено податкову пільгу зі сплати орендної плати у розмірі 100% за період з 01 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року за земельні ділянки, не придатні для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, відповідно до додатку , а саме: із кадастровими номерами - 6320482500:07:000:0210, 6320482500:07:000:0211, 6320482500:07:000:0216, 6320482500:07:000:0217, 6320482500:07:000:0219, 6320482500:07:000:0221, 6320482500:07:000:0222, 6320482500:07:000:0223, 6320482500:07:000:0224, 6320482500:07:000:0225, 6320482500:07:000:0226, 6320482500:07:000:0227, 6320482500:07:000:0228, 6320482500:07:000:0229, 6320482500:07:000:0232, 6320482500:07:000:0233, 6320482500:07:000:0234 щодо яких Рішенням Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області ХС сесія VІІІ скликання від 24 квітня 2026 року №4865-VІII припинено дію договорів оренди.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Рішенням Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області ХС сесія VІІІ скликання від 24 квітня 2026 року №4948-VІII ФГ ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) звільнено від сплати екологічного податку, плати за землю і встановлено податкову пільгу зі сплати орендної плати у розмірі 100% за період з 01 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року за земельні ділянки, не придатні для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, відповідно до додатку , а саме: із кадастровими номерами-6320482500:07:000:0210, 6320482500:07:000:0211, 6320482500:07:000:0216, 6320482500:07:000:0217, 6320482500:07:000:0219, 6320482500:07:000:0221, 6320482500:07:000:0222, 6320482500:07:000:0223, 6320482500:07:000:0224, 6320482500:07:000:0225, 6320482500:07:000:0226, 6320482500:07:000:0227, 6320482500:07:000:0228, 6320482500:07:000:0229, 6320482500:07:000:0232, 6320482500:07:000:0233, 6320482500:07:000:0234 щодо яких припинено дію договорів оренди. На думку позивача, відповідач не мав юридичних підстав для звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю ФГ ОСОБА_2 , якому припинено дію договорів оренди земельних ділянок, а саме: із кадастровими номерами-6320482500:07:000:0210, 6320482500:07:000:0211, 6320482500:07:000:0216, 6320482500:07:000:0217, 6320482500:07:000:0219, 6320482500:07:000:0221, 6320482500:07:000:0222, 6320482500:07:000:0223, 6320482500:07:000:0224, 6320482500:07:000:0225, 6320482500:07:000:0226, 6320482500:07:000:0227, 6320482500:07:000:0228, 6320482500:07:000:0229, 6320482500:07:000:0232, 6320482500:07:000:0233, 6320482500:07:000:0234.

Крім того, як зазначив позивач у позові, на його думку протиправне Рішення Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області ХС сесія VІІІ скликання від 24 квітня 2026 року №4948-VІII, яким ФГ Андрієнка Василя Миколайовича (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) звільнено від сплати екологічного податку, плати за землю і встановлено податкову пільгу зі сплати орендної плати у розмірі 100% за період з 01 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року за земельні ділянки щодо яких припинено дію договорів оренди, призведе до ненадходження грошових коштів до місцевого бюджету та недостатнього фінансування на безпеку і оборону, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до Електронного кабінету, яка міститься в матеріалах справи.

Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Закон України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (частина 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до частини 3 статті 24 цього Закону органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Частинами 1, 12, 14 - 16 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Не пізніш як на другій сесії затверджується регламент роботи відповідної ради, а також положення про постійні комісії ради.

Порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні.

Протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті нею рішення підписуються особисто сільським, селищним, міським головою, районної у місті, районної, обласної ради - головою відповідної ради, у разі їх відсутності - відповідно секретарем сільської, селищної, міської ради, відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради, а у випадку, передбаченому частинами сьомою та восьмою цієї статті, - депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на її засіданні.

Приписами частини 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос (частина 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Частиною 3 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

При цьому, у відповідності до частини 4 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення сільської, селищної, міської ради у п`ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов`язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.

Частиною десятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

В рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009 зазначено, що гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України.

Отже, органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, предметом оскарження у даній справі є управлінське рішення відповідача, яке за своїм змістом та суттю є актом індивідуальної дії, яке створює правові наслідки лише для конкретних осіб, а саме для юридичної особи – ФГ Андрієнка Василя Миколайовича (код ЄДРПОУ 22681785), а не для позивача.

Суд зазначає, що відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною десятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Верховний Суд в ухвалах від 02.01.2018 року у справі № 9901/22/17, від 16.04.2018 року у справі №800/489/17, від 19.04.2018 року у справі №9901/415/18, постанові від 19.12.2019 року у справі № 9901/286/19 вказав, що процесуальний закон вимагає, щоб у позовній заяві про оскарження нормативно-правового акта позивач, з-поміж іншого, обґрунтував свою належність до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт. Таке ж правило має застосовуватись і до оскарження правових актів індивідуальної дії. Звертаючись до суду з позовом щодо законності правового акта суб`єкта владних повноважень індивідуального характеру позивач також повинен пояснити, які правові наслідки безпосередньо для нього породжує оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень. Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» має один і той же зміст.

Таким чином, за висновками Суду у цих судових рішеннях, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Частиною 1 статті 2 КАС визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

За приписами статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Проте, право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Згідно з частиною третьою статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Виходячи із системного аналізу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка звертається до адміністративного суду з позовом має довести наявність порушення оскаржуваним рішенням суб`єкту владних повноважень саме її прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин, які потребують судового захисту.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду. Саме по собі порушення вимог закону рішенням суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою для цього є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів відповідним рішенням.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 року у справі № 822/3345/17 зазначено, що у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача, при цьому захист порушеного права на майбутнє не допускається.

Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, обов`язковою умовою для визнання рішення протиправним є наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.02.2021 у справі №607/8188/17, порушення вимог закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулась з позовом суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дослідивши зміст позовної заяви, суд зауважує, що позивачем не зазначено за захистом яких прав, свобод та інтересів він звернувся до суду з позовом у цій справі, та яким чином спірне рішення вплинуло на його права та інтереси.

Натомість посилання позивача на те, що Рішення Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області ХС сесія VІІІ скликання від 24 квітня 2026 року №4948-VІII, яким ФГ Андрієнка Василя Миколайовича (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) звільнено від сплати екологічного податку, плати за землю і встановлено податкову пільгу зі сплати орендної плати у розмірі 100% за період з 01 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року за земельні ділянки щодо яких припинено дію договорів оренди, призведе до ненадходження грошових коштів до місцевого бюджету та недостатнього фінансування на безпеку і оборону є лише недоведеними припущеннями позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивачем не доведено, що оскаржуваним Рішенням Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області ХС сесія VІІІ скликання від 24 квітня 2026 року № 4948-VІII, яким ФГ ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) звільнено від сплати екологічного податку, плати за землю і встановлено податкову пільгу зі сплати орендної плати у розмірі 100% за період з 01 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року за земельні ділянки, не придатні для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, відповідно до додатку , а саме: із кадастровими номерами - 6320482500:07:000:0210, 6320482500:07:000:0211, 6320482500:07:000:0216, 6320482500:07:000:0217, 6320482500:07:000:0219, 6320482500:07:000:0221, 6320482500:07:000:0222, 6320482500:07:000:0223, 6320482500:07:000:0224, 6320482500:07:000:0225, 6320482500:07:000:0226, 6320482500:07:000:0227, 6320482500:07:000:0228, 6320482500:07:000:0229, 6320482500:07:000:0232, 6320482500:07:000:0233, 6320482500:07:000:0234 щодо яких Рішенням Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області ХС сесія VІІІ скликання від 24 квітня 2026 року №4865-VІII припинено дію договорів оренди, порушені його права або інтереси, які підлягають судовому захисту у зв`язку із прийняттям вказаного рішення, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, здійснював свої повноваження в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а, тому, права та законні інтереси позивача не порушив.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 262, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області (вул. Центральна, буд. 8, м. Барвінкове, Харківська обл., Ізюмський р-н, 64701, ЄДРПОУ 42360167) про скасування рішення - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов