Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №683/317/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 683/317/26

Провадження № 22-ц/820/1639/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Грох Л.М., Костенка А.М.,

секретар Шевчук Ю.Г.,

за участю апелянта та його представника, представників відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 30 квітня 2026 року (суддя Кутасевич О.Г.) за позовом ОСОБА_1 до Державного закладу професійної (професійно – технічної) освіти «Старокостянтинівський аграрно – промисловий ліцей» про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, стягнення недонарахованої заробітної плати та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Державного закладу професійної (професійно – технічної) освіти «Старокостянтинівський аграрно – промисловий ліцей» про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, стягнення недонарахованої заробітної плати та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з вересня 2005 року працював на посаді заступника директора Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Старокостянтинівський аграрно-промисловий ліцей», а з 27 квітня 2017 року переведений на посаду викладача з охорони праці на повну ставку (720 годин на рік).

У 2024/2025 році відповідач зменшив йому педагогічне навантаження до 370 годин, а у серпні 2025 року - видано наказ, яким зменшено педагогічне навантаження на новий навчальний 2025/2026 рік до 160 години, без письмової згоди позивача. З цим наказом у встановленому порядку позивача не ознайомили.

Зазначав, що до серпня 2025 року він отримував заробітну плату в розмірі 11460,9 грн., а після зменшення навантаження йому виплачується лише 2856,5 грн., що є меншим за гарантований законом мінімум. Такі дії відповідача за 2025 рік позбавили його заробітної плати в сумі 37047,72 грн. та за 2026 рік навчальний рік (вересень-січень) - 25650,05 грн., і недоплата в загальному розмірі становить 62698,22 грн.

Крім того, апелянтом зазначено, що у 2025-2026 навчальному році, наказом від 29.08.2025 року №91 «Про готовність навчального закладу до початку нового 2025-2026 навчального року» йому зняті доплати за завідування кабінетом ліцею «Охорона праці», за те що у ньому низький санітарно-гігієнічний та організаційний стан вказаного кабінету, що не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки він за власний кошт проводив ремонт у кабінеті. Розмір знятої доплати складав 1105,68 грн., щомісяця у 2025 році та 1637,42 грн. у 2026 році, що в загальному розмірі складає 3274,84 грн. З цим наказами його також не ознайомили, чим порушили його права.

З приводу незаконних дій відповідача він звертався у 2025 році до в.о директора закладу Солтика О., однак будь-якого результату не отримав, після чого звернувся до суду.

Такі дії відповідача завдали йому душевних страждань, змінили його матеріальний стан, погіршили його стан здоров`я, а тому заподіяну йому моральну шкоду він оцінює у 125000 грн.

Посилаючись на зазначене, позивач просив суд встановити протиправними дії відповідача щодо зміни умов праці (у частині зменшення навчального навантаження до 160 год. з відповідним зменшенням оплати праці нижче мінімального розміру, зняття оплати за завідування кабінетом) у 2025-2026 навчальному році.

Зобов`язати відповідача вчинити дії щодо подальшого нарахування позивачу заробітної плати для позивача у розмірі не менше встановленого в Україні рівня мінімальної заробітної плати шляхом приведення навчального навантаження до цього рівня.

Стягнути з відповідача на користь позивача недораховану заробітну плату та доплату за завідування навчальним кабінетом у розмірі 62698,2 грн. та 125000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 30 квітня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції керувався тим, що зменшення педагогічного навантаження позивача було зумовлене об`єктивними змінами в організації освітнього процесу, про які він був повідомлений, зокрема зміною навчальних планів і кількості навчальних годин, зменшенням учнів у закладі, упровадженням дуальної форми навчання, закріпленням окремих дисциплін за педагогами відповідної профільної кваліфікації та припиненням роботи гуртка.

Позивач був обізнаний із установленим навантаженням, письмових заперечень щодо його зміни не подавав та продовжив працювати в нових умовах. Розподіл педагогічного навантаження у загальноосвітньому навчальному закладі є дискрецією виключно керівника такого навчального закладу з урахуванням вимог закону. Відповідач був вправі впроваджувати зміни в організації праці як в цілому по Ліцею, так і по відношенню до окремих працівників, які вважає за доцільне для покращення ефективності навчального процесу, тому відповідач дотримався установленого законом порядку проведення зміни істотних умов праці, а доказів довільного, дискримінаційного чи такого, що не було пов`язане з реальними організаційними змінами, зменшення навантаження позивачем не надано.

Крім того, обраний ним спосіб захисту у вигляді визнання дій відповідача протиправними без оскарження відповідних наказів про розподіл педагогічного навантаження не забезпечує ефективного відновлення стверджуваного порушеного права. Відсутність фактично виконаної роботи у більшому обсязі також виключає підстави для стягнення заробітної плати за невиконане педагогічне навантаження. Так само невстановлення порушення трудових прав позивача є підставою для відмови у задоволення позову щодо відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 30 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування скарги зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, необґрунтовано виходив із того, що зменшення педагогічного навантаження позивача було зумовлене об`єктивними змінами в організації освітнього процесу, зокрема зміною навчальних планів, зменшенням кількості годин з окремих предметів, упровадженням дуальної форми навчання, передачею викладання профільних дисциплін педагогам із відповідною освітою та припиненням роботи гуртка.

Суд не надав належної оцінки тому, що педагогічне навантаження позивача, який протягом тривалого часу працював викладачем вищої категорії з навантаженням у межах повної ставки, було послідовно зменшено спочатку до 370, а надалі до 160 годин на рік без належного повідомлення та без підтвердження погодження позивачем істотної зміни умов праці. При цьому частину дисциплін, які раніше викладав позивач, було передано іншим працівникам, тоді як загальна кількість навчальних груп і навчальних годин у ліцеї не зменшилася.

Суд не дослідив у повному обсязі порядок розподілу педагогічного навантаження між усіма викладачами та керівництвом ліцею, хоча позивач посилався на наявність достатньої кількості навчальних годин та на передачу дисциплін, які він раніше викладав, іншим працівникам, при цьому суд дослідив відомості лише стосовно окремих викладачів та не перевірив фактичний розподіл годин між усіма педагогічними працівниками і керівництвом ліцею.

Помилковим є й висновок суду щодо неналежного способу захисту через незаявлення вимог про скасування наказів про педагогічне навантаження, заявляти позовні вимоги про скасування фактично виконаних наказів керівника ліцею про педагогічненавантаження від 01.09.2024 року та від 01.09.2025 року позивач жодним чином не міг, так як вонипозивачу ні заздалегідь, ні під час початку навчального року недоводились, та такі накази на час звернення до суду вже були реалізовані та були підставою з виплати заробітної плати усьому колективу ліцею за час з вересня місяця 2024 року по даний час; такий спосіб (скасування відповідного наказу) жодним чином не міг насправді поновити вже порушені права позивача, оскільки у часі таке відбувалося з вересня 2024 року по даний час та скасування наказу жодним чином не зупиняло сутність мотивації дій керівництва щодо позивача.

Без належної оцінки залишено доводи про істотне зменшення заробітної плати, позбавлення доплати за завідування кабінетом № 13 охорона праці, кабінет з охорони праці у 2024-2026 роках використовується в навчальному процесі та задіяний до проведення занять у ньому відповідно розкладу навчального поцесу та використовувався викладачами інших навчальних дисциплін.

У відзиві на апеляційну скаргу Державний заклад професійної (професійно – технічної) освіти «Старокостянтинівський аграрно– промисловий ліцей» не погоджується із доводами апеляційної скарги, вважає, що рішення Старокостянтинівського районного суду від 30.04.2026 року є законним та обґрунтованим, винесеним з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що ОСОБА_1 не звертався у письмовій формі до директора навчального закладу чи до суду щодо своєї незгоди із Наказом №135 від 30.08.2024 року, яким йому зменшено педагогічне навантаження на 2024-2025 навчальний рік з 554 годин на 194 години, порівняно з попереднім навчальним роком, та продовжив працювати. Вказаний наказ вичерпав свою дію у зв`язку з прийняттям наказу на новий навчальний рік 2025-2026. Педагогічне навантаження ОСОБА_1 у 2025-2026 навчальному році зменшено до 160 годин, порівняно з 194 годинами у 2024-2025 навчальному році, що спростовує його твердження про те, що таке навантаження зменшилось з 720 годин до 160 годин саме у 2025-2026 навчальному році. Згідно акту перевірки готовності навчальних кабінетів та майстерень до початку 2025/2026 навчального року від 28.08.2025 року кабінет №13 (охорони праці), завідувачем якого є ОСОБА_1 , не відповідав санітарно-гігієнічним нормам станом на дату перевірки, в ньому наявний низький рівень умов організації робочих місць для проведення занять. Вказаний кабінет оснащений застарілими стендами, навчальними посібниками. Тому, були відсутні підстави для проведення ОСОБА_1 доплати як завідувачу кабінетом №13 (охорона праці).

Суд у своєму рішенні дійшов правильного висновку про те, що не встановлено порушення трудових прав ОСОБА_1 з боку Державного закладу професійної (професійно – технічної) освіти «Старокостянтинівський аграрно-промисловий ліцей», а тому відсутні підстави для задоволення його решти позовних вимог, в тому числі стягнення моральної шкоди.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат Гіппіус О.Б. підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового засідання,дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що позивач з 01 вересня 2005 року обіймав посаду заступника директора з навчально-виробничої роботи Старокостянтинівського професійного ліцею та з 03 травня 2017 року залишений на посаді викладача з охорони праці., 11 вересня 2020 року Старокостянтинівський професійний ліцей перейменовано у Державний закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Старокостянтинівський аграрно-промисловий ліцей» (а.с. 18-19).

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи загального захворювання, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 28 лютого 2024 року та довідкою до акту огляду МСКУ №777829 (а.с. 7-8).

Згідно з атестаційним листом від 25 березня 2025 року позивач має спеціальність: командна тактична дорожніх військ, кваліфікація – інженер по експлуатації та ремонту дорожніх машин, є спеціалістом вищої категорії (а.с.9).

Відповідно до довідки про доходи від 11.02.2026 року №10, ОСОБА_1 займає посаду викладача, педагогічне навантаження становить 0,82 ставки (14,83 годин на тиждень), загальна сума доходу за період вересень 2023 року по серпень 2024 року становить179681,10 грн.

Згідно довідки про доходи від 11.02.2026 року №11, ОСОБА_1 займає посаду викладача, педагогічне навантаження становить 0,27 ставки (4,85 годин на тиждень), загальна сума доходу за період вересень 2024 року по серпень 2025 року становить 119912,08 грн.

За довідкою про доходи від 11.02.2026 року №12, ОСОБА_1 займає посаду викладача, педагогічне навантаження становить 0,22ставки (4,00 годин на тиждень), загальна сума доходу за період вересень 2025 року по січень 2026 року становить 22441,19 грн. (а.с. 33-35).

Відповідно до наказу Ліцею №151 від 01 вересня 2023 року, педагогічне навантаження позивача в 2023-2024 навчальному році становило 554 години, та складалось з 172 годин «Охорона праці», 246 годин «Спецтехнології», 52 годин «Основи енергоефективності», 8 годин «Енергозбереження», 70 годин «Технології», 6 годин атестаційних, а також 150 годин за ведення гуртку «Юний фотограф» (а.с. 29,30).

Відповідно до наказу Ліцею №135 від 30 серпня 2024 року, погодженим головою педагогічної ради ОСОБА_4 , головою профспілкового комітету ОСОБА_3 , заступниками директора з навчальної та виховної роботи встановлено розподіл педагогічного навантаження в 2024-2025 навчальному році, зокрема педагогічне навантаження позивача становило 194 години, та складалось з 170 годин «Охорона праці», 8 годин «Основи енергоефективності», 16 годин «Основи енерго та матеріалозбереження», а також 150 годин за ведення гуртку «Технічна творчість» (а.с. 27-28).

Згідно додатків №2 до наказів ліцею №151 від 01 вересня 2023 року та №135 від 30 серпня 2024 року за позивачем у 2023/2024 році закріплено викладання предмету «Охорона праці», та у зв`язку із зміною навчального плану кількість навантаження з цього предмету у 2024/2025 році зменшилась з 172 годин до 170 годин, кількість годин з предмету «Основи енергоефективності» зменшилось з 52 годин до 08 годин (а.с. 30, 118).

При цьому, відповідно до додатку №2 до наказу ліцею №119 від 01 вересня 2022 року предмет «Спецтехнологія» у 2022/2023 році був закріплений за ОСОБА_1 з навантаженням 131 годин та 24 консультації (а.с. 115).

Згідно з наказом ліцею №39-к від 08 липня 2022 року ОСОБА_5 переведено на посаду заступника з навчально-виховної роботи, наказом ліцею №13-к від 05 квітня 2024 року переведено його на посаду викладача (а.с. 113).

Відповідно до додатку №2 до наказу ліцею №135 від 30 серпня 2024 року у 2024/2025 році за ОСОБА_5 закріплено предмет «Спецтехнологія» з навантаженням 575 годин (а.с.118).

Таким чином, на час виконання ОСОБА_5 обов`язків заступника директора з навчально-виховної роботи предмет «Спецтехнологія» викладався ОСОБА_1

«Основи екології та енергоефективності» відповідно до зазначеного вище наказу на 2024/2025 рік закріплено за ОСОБА_4 як педагогом, що має профільну освіту еколога.

Відповідно до протоколу намірів про спільну діяльність ДЗПТО «Старокостянтинівський аграрно-промисловий ліцей» та ПП «Гаєвський» щодо підготовки кваліфікованих робітників за дуальною формою навчання від 22 вересня 2025 року з метою впровадження елементів дуальної форми навчання і підвищення якості підготовки відповідно до вимог навчальних планів і програм з професії «Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів», а також надбання учнями практичних навичок роботи у закладі та на базі Підприємства, уклали вказаний протокол про спільне впровадження елементів дуальної форми навчання, зокрема про здійснення підготовки на базі Закладу викладачем ОСОБА_6 (а.с.119).

З урахування вказаного протоколу предмет «Спецтехнологія» у 2025/2026 навчальному році згідно додатку №2 до наказу ліцею №94 від 01 вересня 2025/2026 року у групах із дуальною формою навчання закріплено саме за ОСОБА_6 з педагогічним навантаженням 420 годин (а.с. 84).

Відповідно до додатку до наказу Ліцею №94 від 01 вересня 2025 року педагогічне навантаження позивачу в 2025-2026 навчальному році встановлено у 160 години, яке складалось із «Охорони праці» (а.с.32).

Будь-яких зауважень з приводу зазначеного зменшення педагогічного навантаження ОСОБА_1 не подавав та продовжив викладати у навчальному закладі, тим самим погодившись із вказаними змінами в умовах праці.

Крім того, як убачається з додатку до Наказу Міністерства освіти і науки в Україні від 30 травня 2024 року №368-л щодо підстав відмови в розширенні провадження освітньої діяльності ліцензіату на рівні професійної (професійно-технічної) освіти навчальний предмет «Охорона праці» планується закріпити за ОСОБА_1 , (отримана вища освіта зі спеціальності: командна тактична дорожніх військ), який не має відповідної освітньої кваліфікації для викладення зазначеного навчального предмету (порушення вимог п.55 Ліцензійних умов) (а.с.108).

Гурток «Технічна творчість», педагогічне навантаження позивача у якому в 2024/2025 році становило 150 годин, втратив свою актуальність та відвідувати його абітурієнти не виявили бажання, а тому його було ліквідовано.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції прийнято з додержанням норм матеріального права та без порушень процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про професійно-технічну освіту» робочий час, окрім інших, викладача професійно-технічного навчального закладу визначається згідно з обсягом навчального навантаження та позаурочної навчально-методичної, організаційної та виховної роботи серед учнів, слухачів, граничні обсяги якого визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного і соціального розвитку, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.

Умови оплати праці, ставки заробітної плати, посадові оклади працівників освіти визначає Інструкція про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затверджена наказом Міністерства освіти від 15.04.1993 №102, зазначені тарифні розряди в якій є державними гарантіями мінімальних рівнів оплати праці для конкретних професійно-кваліфікаційних груп працівників, які перебувають у трудових відносинах з установами та закладами освіти всіх форм власності, при додержанні встановленої законодавством про працю тривалості робочого часу та виконанні працівником посадових обов`язків (норм праці).

Оплата праці педагогічних працівників установ і закладів освіти провадиться виходячи із встановлених ставок заробітної плати (посадових окладів) з урахуванням підвищень, фактичного обсягу педагогічної роботи, доплат та надбавок.

Педагогічне навантаження вчителя загальноосвітнього навчального закладу незалежно від підпорядкування, типу та форми власності - це час, призначений для здійснення навчально-виховного процесу.

За змістом підпункту «е» пункту 20 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників навчально-виховних закладів системи Міністерства освіти України, затверджених наказом Міністерства освіти України від 20 грудня 1993 року, власник або уповноважений ним орган (керівник) закладу освіти зобов`язаний доводити до відома педагогічних працівників у кінці навчального року (до надання відпустки) педагогічне навантаження в наступному навчальному році.

Навчальне навантаження між вчителями, викладачами та іншими педагогічними працівниками розподіляється керівником установи за погодженням з профспілковим комітетом залежно від кількості годин, передбачених навчальними планами, наявності відповідних педагогічних кадрів та інших конкретних умов, що склались у закладі з дотриманням КЗпП.

Навчальне навантаження викладачам вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладів визначається один раз на рік до початку навчального року. Ставка заробітної плати (посадові оклади) викладачів виплачується за 3 години викладацької роботи в середньому в день (720 годин на рік): викладачам та старшим викладачам вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних постійно діючих курсів, курсів по підготовці до вступу в вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації.

Таким чином, законодавством гарантовано мінімальний рівень оплати праці викладача. професійно-технічного закладу, виходячи із 720 годин на рік педагогічного навантаження, а тому встановлення навантаження менше зазначено норми є зміною істотних умов праці.

Відповідно до Закону України «Про повну загальну середню освіту» розподіл педагогічного навантаження у закладі освіти затверджується його керівником відповідно до вимог законодавства.

Педагогічне навантаження педагогічного працівника закладу освіти обсягом менше норми, передбаченої цією статтею, встановлюється за його письмовою згодою.

Зменшення педагогічного навантаження тягне за собою зміну режиму роботи викладача, і як наслідок, відповідне зменшення заробітної плати, що в силу вимог п.3 ст.32 КЗпП України є зміною істотних умов праці.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 559/321/16-ц (провадження № 14-367цс18).

Відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Із аналізу частини третьої статті 32 КЗпП України слідує, що у разі, коли роботодавець лише за умов зміни в організації виробництва та праці планує змінити систему та розмір оплати праці, пільг, режиму роботи, встановити або скасувати неповний робочий час, суміщення професій, зміну розрядів або найменування посад він має попередити працівника про це не пізніше, ніж за два місяці. Попереджаючи працівника про таку зміну істотних умов праці, роботодавець має чітко зазначити, які саме істотні умови праці зміняться, оскільки саме конкретизація змін істотних умов праці у попереджені дає змогу працівнику свідомо вирішити для себе питання, чи має він намір продовжувати дію трудового договору з конкретним працедавцем.

Частиною четвертою статті 32 КЗпП України передбачено, що у випадку, якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Статтею 103 КЗпП України передбачено, що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніше як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Попередження - це пропозиція працівникові продовжувати роботу після того, як власник з додержанням встановленого строку змінить істотні умови праці. Працівник може цю пропозицію прийняти і продовжувати роботу при змінених істотних умовах праці, а може відмовитися від продовження роботи у зв`язку із змінами істотних умов праці.

Зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.

При зміні істотних умов праці, посада, яку обіймає працівник, залишається у штатному розписі, але змінюються умови трудового договору - система та розмір оплати праці, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад без зміни трудової функції, тощо, тобто зміни, які ведуть до звуження чи розширення трудової функції працівника за укладеним з ним трудовим договором, дія якого продовжується.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 601/1513/18 (провадження № 61-2741св19), від 02 жовтня 2019 року у справі № 752/346/18 (провадження № 61-13072св19).

Спірні правовідносини між сторонами виникли у воєнний час, а тому аналіз об`єктивно необхідних дій відповідача слід розглядати з урахуванням законодавства щодо врегулювання трудових правовідносин в умовах воєнного стану, а саме закону України від 15.03.2022 №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі по тексту Закон України №2136-ІХ), який діє у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (пункт 3 Прикінцевих положень Закону України № 2136-ІХ).

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбаченихст.ст.43,44 Конституції України (ст.1 Закону №2136-ІХ).

Тлумачення положень ст.3 згаданого вище закону України дозволяє зробити висновок, що у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених ч.3 ст.32 та ст.103 КЗпП, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

Зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці. Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 в справі№582/1001/15-ц.

Установивши, що зменшення встановленого законом педагогічного навантаження ОСОБА_7 було зумовлене реальними змінами в організації праці в закладі професійної (професійно-технічної) освіти, а саме оновлені Освітні Стандарти ПТО (Професійно-технічної освіти), які вимагають модульної структури, охорона праці вводиться безпосередньо в основний модуль професійної підготовки, а не як окрема дисципліна на початку навчання; впровадженням елементів дуальної форми навчання, у зв`язку із приведенням навчальних планів до нових стандартів, кількість годин з предмету «Охорона праці» зменшилась, оскільки предмет став входити в спеціальний модуль, який викладається профільними спеціалістами.; гурток «Технічна творчість», педагогічне навантаження позивача у якому в 2024/2025 році становило 150 годин, втратив свою актуальність та відвідувати його абітурієнти не виявили бажання, а тому його було ліквідовано, про такі зміни знав та був повідомлений позивач і, незважаючи на таку зміну істотних умов праці, продовжив працювати у новому навчальному році, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про встановлення протиправними дії відповідача щодо зміни умов праці (у частині зменшення навчального навантаження до 160 год. з відповідним зменшенням оплати праці нижче мінімального розміру) у 2025-2026 навчальному році та зобов`язання відповідача вчинити дії щодо подальшого нарахування позивачу заробітної плати для позивача у розмірі не менше встановленого в Україні рівня мінімальної заробітної плати шляхом приведення навчального навантаження до цього рівня.

Доводи апеляційної скарги про те, що роботодавець не повідомляв позивача про зміну істотних умов праці, спростовуються матеріалами справи, а саме наказ №94 від 01.09.2025 року «Про тарифікацію ІПП ліцею на 2025-2026 рік за своїм змістом є повідомленням позивача про зміну істотних умов праці, тим документом, яким фактично попереджено ОСОБА_1 про зміну його навантаження з нового навчального року. При цьому, позивач погодився із такими умовами, продовжував працювати зі зміненими умовами праці.

Щодо вимог про незаконне скасування доплати за завідування кабінетом з охорони праці, то організація роботи кабінету охорони праці та безпеки життєдіяльності покладається наказом керівника ПТНЗ на викладача охорони праці, безпеки життєдіяльності або на спеціально призначеного працівника, який має відповідну професійну підготовку і в установленому порядку пройшов навчання та перевірку знань з питань охорони праці.

Особа, відповідальна за організацію роботи кабінету охорони праці та безпеки життєдіяльності: розробляє план роботи кабінету охорони праці та безпеки життєдіяльності на поточний навчальний рік; сприяє забезпеченню високої ефективності навчально-методичної діяльності кабінету, упровадженню та ефективному використанню в його роботі навчально-наочних і методичних посібників, довідково-інформаційних матеріалів, сучасних технічних засобів навчання та контролю знань тощо; забезпечує справний стан обладнання кабінету охорони праці та безпеки життєдіяльності; сприяє створенню та оснащенню куточків (стендів) з охорони праці, безпеки життєдіяльності в навчальних кабінетах, лабораторіях, навчальних та навчально-виробничих майстернях, інших приміщеннях навчального закладу та забезпеченню їх засобами друкованої та навчально-наочної пропаганди охорони праці та безпеки життєдіяльності.

Відповідно до Положення про організацію роботи з охорони праці готовність кабінету охорони праці та безпеки життєдіяльності під час приймання ПТНЗ до нового навчального року проводить комісія, створена за наказом Міністерства освіти і науки Автономної Республіки Крим, управлінь освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. До цієї комісії входять представники зазначених органів управління освітою, керівник навчального закладу.

Відповідно до протоколу засідання тарифікаційної комісії Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Старокостянтинівський аграрно-промисловий ліцей» від 28 серпня 2025 року визнано кабінети, зокрема №13, не готовими до навчального року, у зв`язку з чим наказом від 29.08.2025 року №91 « Про готовність навчального закладу до початку нового 2025/2026 року навчального року» було знято доплату позивачу за завідуванням кабінетом ліцею «Охорона праці». Зазначений наказ є чинним, позивач з вимогами про його скасування не звертався. Установлені комісією недоліки позивачем не усунуто, а тому відповідна доплата за завідування кабінетом йому не встановлювалась.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача недораховану заробітну плату та доплату за завідування навчальним кабінетом у загальному розмірі 62698,20 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 559/321/16-ц (провадження № 14-367цс18) зробила висновок про те, що якщо особа фактично не працювала з відповідним навантаженням за певний період, то підстави для стягнення втраченого заробітку за цей період відсутні, оскільки заробітна плата - це винагорода за виконану роботу. Якщо працівник не виконав певний обсяг роботи, відсутні підстави для оплати невиконаної роботи.

З огляду на викладене, оскільки позивач фактично не працював з відповідним навантаженням в зазначений ним період часу, підстави для стягнення недонарахованої заробітної плати у загальному розмірі 62698,20 відсутні.

Оскільки судом не встановлено порушення відповідачем законних прав позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову і в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди.

Інші доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, не спростовують висновків суду першої інстанції, фактично апелянт наводить ті ж аргументи, що є підставою позову та яким дана оцінка судом в мотивувальній частині рішення, а тому такі доводи апелянта слід відхилити.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року).

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

У зв`язку з тим, що суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишає без задоволення, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд –

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 30 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 липня 2026 року.

Судді Т.О. Янчук

Л.М. Грох

А.М. Костенко