Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №596/782/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 596/782/25Головуючий у 1-й інстанції Митражик Е.М.

Провадження № 22-ц/817/713/26 Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,

за участю секретаря — Гичко К.С.,

відповідачки — ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 596/782/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 13 березня 2026 року (ухвалене суддею Митражик Е.М., повний текст якого складено 17 березня 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року ОСОБА_4 (далі — позивач), в інтересах якої діяв адвокат Семченко Г.С., звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 (далі — відповідачка, апелянтка) про розірвання шлюбу.

Позов обґрунтовано тим, що сторони 16 січня 2017 року зареєстрували шлюб у Красненській сільській раді Гусятинського району Тернопільської області, про що зроблено актовий запис №01. У даному шлюбі народилися діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що на даний час шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, шлюб існує формально. Сторони припинили проживати разом як подружжя, вести спільне господарство, мають окремий бюджет. У подружжя відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння. Позивач вказав, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе.

У зв`язку з наведеним просив суд позов задовольнити та розірвати шлюб між сторонами.

Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 13 березня 2026 року позов ОСОБА_4 , задоволено.

Розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , зареєстрований 16 січня 2017 року у Красненській сільській раді Гусятинського району Тернопільської області, відповідний актовий запис №1.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 1211.20 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що збереження сім`ї якнайкраще відповідає інтересам сторін та дітей. Крім того, між сторонами залишається велика кількість невирішених питань, зокрема спір щодо проживання дітей, їх утримання та інші соціально-побутові проблеми.

У зв`язку з викладеним просить рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 13 березня 2026 року скасувати.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників по справі до суду не надходив.

В судовому засіданні відповідачка — ОСОБА_9 , апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на мотиви, викладені у ній.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , 16 січня 2017 року зареєстрували шлюб у Красненській сільській раді Гусятинського району Тернопільської області, відповідний актовий запис №1. Дружині після державної реєстрації шлюбу присвоєно прізвище « ОСОБА_11 », про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , видане 16 січня 2017 року Красненською сільською радою Гусятинського району Тернопільської області (а.с.7).

У шлюбі в сторін народилося четверо дітей:

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

- ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,

що підтверджується відповідними копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 , серії НОМЕР_4 , серії НОМЕР_5 (а.с.8, 9, 10, 11).

Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 05 вересня 2025 року задоволено клопотання відповідачки та надано ОСОБА_4 до ОСОБА_1 строк для примирення тривалістю 3 місяці.

16 січня 2026 року та 30 січня 2026 року представник позивача – адвокат Семченко Г.С. подав до місцевого суду заяву, у якій позовні вимоги підтримав повністю та повідомив, що позивач наполягає на розірванні шлюбу.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи апеляційний суд виходить з наступного.

Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до частини шостої статті 7 СК України жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї.

Згідно з частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до частини першої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 СК України).

Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

За змістом указаної норми заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.

Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов`язком.

Частиною першою статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.

Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що йдеться у статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» у ч.1 підпункту «с» - «однакові права і обов`язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб – це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Таким чином, примушування до перебування у шлюбі одного з подружжя, який проти цього заперечує, буде порушувати його законні права та інтереси і суперечити вимогам закону.

У справі, яка переглядається апеляційним судом, встановлено, що позивач не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини з відповідачкою, сторони сімейні стосунки не підтримують, шлюб існує формально, а його збереження суперечитиме інтересам позивача.

Виходячи із наведеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_4 про розірвання шлюбу.

Апеляційний суд зазначає, що сторона позивача категорично настоює на розлученні, про що вказано у позовній заяві та заявах від 16 січня 2026 року, 30 січня 2026 року, що в свою чергу, свідчить про стійке бажання розлучитися і не мати сімейних (шлюбних) стосунків із відповідачкою.

Крім того, судом першої інстанції вживалися заходи щодо збереження шлюбу та надавався подружжю строк для примирення тривалістю три місяці, однак у визначений судом проміжок часу для примирення, сторони згоди не досягли.

Враховуючи те, що з червня 2025 року до теперішнього часу позивач наполягає на розірванні шлюбу та не подав до суду заяву про відмову від позову, відмова в його розірванні буде примушуванням до перебування у шлюбі, що є неприпустимим.

За таких обставин висновок місцевого суду про наявність підстав для розірвання шлюбу є правильним, оскільки подальше збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача.

На доводи відповідачки про те, що шлюб між сторонами потрібно зберегти, колегія суддів зазначає, що збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, оскільки його перебування у шлюбі з відповідачкою не ґрунтується на принципі вільного волевиявлення, а примушування ОСОБА_4 до шлюбу проти його волі є недопустимим.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 25 березня 2026 року у справі №444/4951/24.

Посилання відповідачки на те, що збереження сім`ї якнайкраще відповідає інтересам сторін та дітей, суд апеляційної інстанції приймає, однак зазначає що це не може бути самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки позивач настоює на розлученні.

На твердження відповідачки про те, що між сторонами існує спір щодо проживання дітей, їх утримання та інші соціально-побутові питання, апеляційний суд роз`яснює, що вказані обставини можуть буть предметом іншого позову, а не справи за позовом про розірвання шлюбу.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи позов, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 13 березня 2026 року — залишити без змін.

Судові витрати, понесені сторонами у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції — залишити в межах, ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови — 15 липня 2026 року.

Головуючий

Судді