Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №607/4997/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/4997/25Головуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М.

Провадження № 22-ц/817/781/26 Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,

за участю секретаря — Дідух М.Є.,

представника апелянта — адвоката Іщука К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу №607/4997/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 лютого 2026 року, ухвалене суддею Черніцькою І.М., повний текст якого складено 05 березня 2026 року, в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі банк) звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за Договором кредиту № 500842260 у розмірі 376370.77 грн, з яких: 274280.36 грн - заборгованість за кредитом та 102090.41 грн – заборгованість за відсотками.

В обґрунтування заявлених вимог банк вказав, що 03.11.2020 між АТ «Альфа-банк», який змінив назву на АТ «Сенс Банк», та відповідачем було укладено угоду про надання споживчого кредиту №500842260, відповідно до умов якої банк надав відповідачу кредит у розмірі 279903.83 грн, із сплатою процентів 23% річних, строком на 84 місяці, до 04.11.2027, для повернення заборгованості за Угодою.

Відповідач, в порушення умов договору, свої зобов`язання за укладеним договором належним чином не виконав, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 376370.77 грн. Банк направив відповідачу вимогу про усунення порушень та погашення заборгованості в розмірі простроченого боргу. Однак, по даний час порушення не усунуті.

Посилаючись на наведене, позивач просив задовольнити позов.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.02.2026 позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №500842260 від 03.11.2020 року у розмірі 376370.77 грн, з яких: 274280.36 грн - заборгованість за кредитом та 102090.41 грн – заборгованість за відсотками.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зокрема зазначає, що оферта та акцепт, які є наявними у матеріалах справи, не створили кредитного договору в розумінні норм ЦК України, а відтак і не можна говорити про досягнення згоди по усіх істотних умовах між сторонами.

Суть аргументів ОСОБА_2 зводиться до того, що АТ «Сенс Банк» не надав доказів укладення кредитного договору №500842260 від 03.11.2020 на спірну суму і матеріали справи не містять вказаного договору

Вважає, що в оферті та акцепті, які в силу норм цивільного законодавства є лише первинними етапами на шляху до укладення кредитного договору, не може за своєю правовою природою бути погоджено усіх умов.

Також звертає увагу на те, що в пунктах 2 оферти та акцепту від 03.11.2020 вказано, що датою повернення кредиту є 04.11.2027. Натомість, стороною позивача необґрунтовано заявлено вимоги на стягнення кредиту, строк повернення якого ще не наступив, а права на дострокове повернення коштів сторонами не було узгоджено, як цього вимагає частина 4 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення суду, оскільки вважає, що суд належним чином дослідив наявні у справі докази та дав їм вірну оцінку.

Зокрема зазначає, що 03.11.2020 між Банком та Відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено кредитний договір, що підтверджується:

- офертою на укладання угоди про надання кредиту №500842260;

- акцептом пропозиції на укладання угоди про надання кредиту №500842260;

- додатком № 1 «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг»;

- паспортом споживчого кредиту;

- анкетою-заявою про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа- Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».

Факт отримання відповідачем кредитних коштів за кредитним договором, користування кредитними коштами та наявність у відповідача заборгованості у заявленому до стягнення розмірі підтверджується наявними у матеріалах справи детальним розрахунком заборгованості та виписками по рахункам відповідача, меморіальним ордером. При цьому, вказує, що відповідачем здійснювалось часткове погашення заборгованості за цим договором, що свідчить про визнання відповідачем факту його укладення, погодження умов кредитування, наявність волевиявлення на його укладення. Випискою підтверджується отримання банківської картки та користування нею. Надані Банком первинні бухгалтерські документи не спростовані Відповідачем. Докази погашення заборгованості відсутні.

Також вказує, що паспорт споживчого кредиту містить пункт щодо права споживача на дострокове повернення споживчого кредиту.

Крім того, зазначає, що згідно п.4.3.16 Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, Банк має право вимагати дострокового виконання зобов`язань за Договором у випадках та порядку, передбаченому Договором про банківське обслуговування фізичних осіб. Згідно п.4.2.18 Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, Клієнт зобов`язаний: Достроково виконати всі боргові зобов`язання перед Банком протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання від Банку інформації, якщо інший строк не передбачений умовами цього Договору у наступних випадках: у разі невиконання будь-яких умов цього Договору (про банківське обслуговування). Згідно п.5.2 Банк має право вимагати дострокового виконання всіх зобов`язань Позичальника за Договором, в тому числі Угодою у випадках, визначених п.5.1 цього Додатку № 5 за умови письмового попередження Позичальника за 30 днів до дати дострокового виконання зобов`язань Позичальника. Банк направив позичальнику вимогу про усунення порушень та погашення заборгованості в розмірі простроченого боргу за останньою відомою адресою. Відповіді на зазначену вимогу не надходило, порушення умов угоди позичальником не усунуті. Вимога про усунення порушення направлена Відповідачу 02.04.2024, що підтверджується належними доказами (вимога, опис вкладення, список згрупованих відправлень, фіскальний чек на список згрупованих відправлень, який містить адресу Позичальника).

Також зазначає, що 17.10.2022 відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 №280, через віднесення заборгованості до безнадійної відбулось перенесення обліку з рахунку класу 2 «Операції з клієнтами» на рахунок класу 9 «Позабалансові рахунки», що відображено у виписці як «Списання заборгованості зг.Протоколу №29 вiд 28.09.2022.

Таким чином, списання безнадiйної заборгованостi за рахунок резерву згiдно Протоколу №29 (Додаток 1) вiд 28.09.2022 кредит № 500842260 вiд 03.11.2020 року означає, що списання відбулось за рахунок резерву банку (тобто банк сам покрив свої збитки з резерву під сумнівні борги). Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 №280, через віднесення заборгованості до безнадійної відбулось перенесення обліку з рахунку класу 2 «Операції з клієнтами» на рахунок класу 9 «Позабалансові рахунки», що відображено у виписці як «Списання заборгованості зг. Протоколу №29 вiд 28.09.2022».

Тобто відображення в бухгалтерському обліку відшкодування (списання) безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника, а тому не свідчить про припинення зобов`язання останнього, так як не відбулося прощення кредитором боргу.

В судовому засіданні представник апелянта просив задовольнити апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.

Інші сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, будь-яких заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи чи її слухання у їх відсутності до суду апеляційної інстанції не надходили.

У відповідності до вимог ст.ст.130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності інших сторін по справі.

Заслухавши доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до частково задоволення, виходячи із наступного.

З урахуванням вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Даним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.

Судом встановлено наступні обставини.

03.11.2020 ОСОБА_2 звернувся із офертою пропозиції на укладення угоди про надання кредиту №500842260, у якій зазначив, що він, як позичальник, пропонує АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб (далі – Угода). Підставою для угоди є договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа Банк».

Відповідач зазначив про умови для укладення угоди, а саме:

- тип кредиту «Кредит готівкою»;

- «сума кредиту» - 279 903.83 грн;

- «процента ставка» - 23 % річних;

- тип ставки – фіксована;

- «Строк кредиту» - 84 міс.

- дата повернення кредиту – 04.11.2027 (п.2 Оферти);

- мета - повернення заборгованості за кредитним договором №501236661 від 19.02.2020 (п.3 Оферти);

- спосіб видачі – переказ коштів на рахунок, відкритий в АТ «Альфа-Банк» № НОМЕР_1 .

Підписанням даної оферти відповідач зазначив, що надає власну згоду Банку на передачу до кредитного реєстру НБУ інформації у випадках, обсязі, строки та порядку, передбачених чинним законодавством України, а також підтверджує, що перед укладенням Угоди ознайомлений, в тому числі у письмовій формі:

- зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту;

- із нормами Закону України «Про споживче кредитування» та нормативними актами НБУ;

- з інформацією, зазначеною в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка розміщена на офіційній сторінці Банку.

В додатку №1, що є невід`ємною частиною Угоди відповідач пропонував визначити:

- детальний розпис складових загальної вартості кредиту реальної річної процентної ставки;

- графік платежів з повернення Кредиту, сплати процентів за його користування;

- суми комісійної винагороди та інших платежів за Угодою.

Цього ж дня, АТ «Альфа-Банк» прийняло пропозицію Середи О.М. на укладення угоди про надання споживчого кредиту №500842260 від 03.11.2020, підписавши акцепт пропозиції на укладення угоди про надання кредиту №500842260.

Крім цього, 03.11.2020 сторонами складено та підписано паспорт споживчого кредиту, а також графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту, у якому передбачено розмір щомісячного платежу на період з 04.12.2020 по 04.11.2027.

03.11.2020 ОСОБА_2 підписав Анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Підписанням зазначеного акцепту, відповідач у пункту 2.1.1 підтвердив акцепт публічної пропозиції на укладення договору між ним та АТ «Альфа-Банк» на умовах, викладених в публічній пропозиції та додатках до договору, що розміщені на веб-сторінці Банку www.alfabank.ua (або у разі її подальшої зміни за іншою електронною адресою, що буде вказана в договорі).

В пункті 2.1.2 відповідач підтвердив, що:

- в день підписання цього Акцепту отримав примірних договору та всіх додатків до нього;

- ознайомлений з положеннями законодавства України, що регулюють порядок відкриття, використання та закриття рахунків, а також надання та користування іншими послугами Банку згідно із Договором, в тому числі, ознайомлення зі змістом Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах;

- йому відомо про те, що рахунки відкриті на підставі договору, забороняється використовувати для проведення операцій, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності та незалежної професійної діяльності;

- на момент підписання цього Акцепту він отримав згоду осіб, щодо яких АТ «Альфа-Банк» може здійснювати обробку персональних даних, в тому числі, але не виключно даних про контактну особу для зв`язку, дружину/чоловіка, довірену особу, на обробку АТ «Альфа-Банк» їх персональних даних;

- надав Банку доручення на здійснення договірного списання коштів у визначених договором випадках та порядку з будь-яких рахунків, що будуть відкриті йому на підставі договору, а у випадку відсутності або недостатності коштів на будь-якому з рахунків, що будуть відкриті на його ім`я на підставі договору у валюті, що відповідає валюті зобов`язання, доручає здійснювати продаж списаної валюти на міжбанківському валютному ринку України в порядку та на умовах, передбачених договором.

У пункті 2.1.5 відповідач прийняв пропозицію Банку на використання його електронного підпису (ЕП), зразок якого наведений в договорі, чи будь-якого іншого аналогу власноручного підпису, що передбачений договором для вчинення будь-яких правочинів та/або підписання будь-яких документів, підписання яких згідно з умовами договору можливе з використанням ЕП та/або будь-якого іншого аналогу власноручного підпису.

04.11.2020 АТ «Альфа Банк» на виконання укладеного договору перераховано на рахунок, який було відкрито відповідачу в АТ «Альфа-Банк», кошти в розмірі 279903.83 грн, як надання кредиту за кредитним договором №500842260 від 03.11.2020, що підтверджується меморіальним ордером №807916 від 04.11.2020 (а.с.15).

Згідно виписки по особовим рахункам відповідача з 03.11.2020 по 21.08.2024 (а.с.22) встановлено, що 04.11.2020 на рахунок НОМЕР_1 , який погоджений сторонами у договорі, зараховано кошти у розмірі 279903.83 грн.

Як вбачається із виписок по особових рахунках відповідача, що є первинними банківськими документами, наданими позивачем за період з 03.11.2020 по 21.08.202, відповідач погодився із укладеним договором споживчого кредитування №500842260 від 03.11.2020 та погашав заборгованість за ним шляхом внесення коштів на рахунки позивача на загальну суму 26981.30 грн.

З розрахунку заборгованості за кредитом №500842260 встановлено, що відповідачем 04.12.2020, 04.01.2021, 04.02.2021 та 04.03.2021 сплачено заборгованість за тілом кредиту на загальну суму 5623.47 грн. Заборгованість за тілом кредиту становить 274280.36 грн (279903.83 – 5623.47). На погашення процентів відповідачем сплачено 03.11.2020, 04.12.2020, 04.01.2021, 04.02.2021 та 04.03.2021 кошти на загальну суму 21357.83 грн. Після 04.03.2021 будь-які платежі відповідачем на погашення кредиту не вносились. Заборгованість за процентами становить 102090.41 грн, які нараховані за період з 04.04.2021 по 04.11.2022.

02.04.2024 банк направив відповідачу вимогу про усунення порушень та дострокову сплату заборгованості за кредитом у розмірі 376370.77 грн протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку, але не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання такої вимоги.

По даний час заборгованість не сплачена.

Задовільняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

З таким висновком колегія суддів апеляційного суду погоджується не в повній мірі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ч.1 ст.634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною другою ст.638 ЦК України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідач, не сплативши у вказаний в договорі строк кредит, порушив вимоги ст.530 ЦК України, відповідно до якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 03.11.2020 між Банком та Відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено кредитний договір, що підтверджується:

- офертою на укладання угоди про надання кредиту №500842260;

- акцептом пропозиції на укладання угоди про надання кредиту №500842260;

- додатком № 1 «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг»;

- паспортом споживчого кредиту;

- анкетою-заявою про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».

Факт отримання відповідачем кредитних коштів за кредитним договором, користування кредитними коштами та наявність у відповідача заборгованості у заявленому до стягнення розмірі підтверджується наявними у матеріалах справи детальним розрахунком заборгованості та виписками по рахункам відповідача, меморіальним ордером. Відповідачем здійснювалось часткове погашення заборгованості за цим договором, що свідчить про визнання відповідачем факту його укладення, погодження умов кредитування, наявність волевиявлення на його укладення. Випискою підтверджується отримання банківської картки та користування нею. Надані Банком первинні бухгалтерські документи не спростовані Відповідачем. Докази погашення заборгованості відсутні.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач виконав свої зобов`язання за договором, здійснивши перерахунок коштів на рахунок відповідача, що підтверджується матеріалами справи, зокрема виписками по рахунку, яким судом першої інстанції надана вірна оцінка, тоді як відповідач належним чином не виконував обов`язок щодо сплати заборгованості за кредитним договором.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, факт отримання коштів на відкритий в АТ «Альфа-Банк» рахунок позивача, останнім не заперечується.

Таким чином, колегія суддів вважає встановленим факт наявності між позивачем та відповідачем кредитних правовідносин.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду про наявність підстав для стягнення з відповідача тіла кредиту, з огляду на наступне.

10.06.2017 набрав чинності Закону України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні.

Положеннями частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Із аналізу частини третьої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що за умови затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, законодавець надав право кредитодавцю вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

У тому випадку, якщо умовами договору про споживчий кредит передбачено право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту, останній зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, строку, протягом якого вони мають бути здійснені та усунути такі порушення у визначений кредитодавцем строк, з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.

Разом з тим, як вбачається з оскаржуваного рішення суду, суд першої інстанції в цій справі не встановив, що ні умовами даного кредитного договору, ні іншими матеріалами справи не передбачено право кредитора на дострокове стягнення кредитних коштів, а Публічна пропозиція АТ «Альфа-Банк», на яку посилається у відповіді на відзив та відзиві на апеляційну скаргу позивач, взагалі відсутня в матеріалах справи, як і відсутні докази її підписання відповідачем, і в такому випадку вона не є складовою кредитного договору від 03.11.2020, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження узгодження між сторонами умови щодо дострокового повернення наданих відповідачу кредитних коштів (тіла кредиту), тому у позивача відсутні підстави для їх стягнення до закінчення строку дії договору - 04.11.2027.

У свою чергу статтями 525-526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Колегія суддів встановила, що кредитодавець не набув право на дострокове повернення споживчого кредиту у повному обсязі, строк виплати якого ще не настав, однак з позичальника на користь банку підлягає стягненню прострочена заборгованість, яка виникла на час звернення банку до суду з цим позовом в сумі 102090.41 грн.

З огляду на зазначене вище, оскаржуване рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.02.2026 підлягає зміні, зі зменшенням стягнутої з відповідача суми з 376 370.77 грн до 102 090.41 грн, що є заборгованістю зі сплати відсотків за кредитним договором №500842260 від 03.11.2020.

Що стосується доводів апеляційної скарги про списання банком боргу позивача, то вони на увагу не заслуговують.

Так, згідно з постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду 759/10456/15-ц від 19.11.2025, поняття «прощення боргу», як воно вжито у статті 605 ЦК України, не тотожне поняттю «списання безнадійної заборгованості». Списання банком безнадійної заборгованості боржника є категорією бухгалтерського обліку та не звільняє боржника від зобов`язання. Відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника, оскільки банк зобов`язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

Зазначених правових висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 29.05.2018 у справі №921/165/16-г/7, від 18.06.2019 у справі №902/1156/15, від 04.09.2019 у справі №466/3581/15-ц, від 26.01.2022 у справі №405/9058/19, від 01.06.2022 у справі №438/350/17, від 29.06.2022 у справі № 0907/2-5003/2011.

Списання заборгованості є внутрішньою бухгалтерською процедурою кредитора, коли він визнає, що стягнення боргу є малоймовірним або неможливим (наприклад, минув термін позовної давності, або у боржника відсутнє майно). Незважаючи на списання з балансу кредитора, юридичне зобов`язання боржника сплатити борг не зникає. Таке списання не є прощенням боргу в розумінні статті 605 ЦК України, якщо кредитор не виявив волі відмовитися від права вимоги перед боржником.

Натомість прощення боргу - це добровільна, свідома дія кредитора, спрямована на повне або часткове анулювання (припинення) зобов`язання боржника, яка зазвичай оформлюється шляхом укладення відповідного договору або надсилання кредитором боржнику повідомлення про прощення боргу, і боржник має бути поінформований про це. Після прощення боргу юридичне зобов`язання боржника повністю припиняється, і кредитор втрачає право вимагати його сплати. Для боржника сума прощеного боргу зазвичай вважається доходом і може оподатковуватися.

Таким чином, у справі, яка переглядається, прощення (анулювання) кредитної заборгованості Відповідача (апелянта) перед банком не відбулося. Мало місце лише її відшкодування за рахунок резерву з подальшим стягненням її з боржника. Відшкодування банком за рахунок свого резерву кредиторської заборгованості позивача та подальше її стягнення не припиняє зобов`язання боржника перед кредитором. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.06.2022 у справі №438/350/17 (провадження №61-17338св21) та від 08.06.2022 у справі №438/723/17 (провадження №61-11572св21).

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними та на увагу не заслуговують.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд апеляційної інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно з п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно до ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Оскільки суд апеляційної інстанції за результатом розгляду апеляційної скарги зменшив розмір задоволених позовних вимог банку, тобто задовольнив позовні вимоги на 27.12 %, а також враховуючи, що апеляційну скаргу було задоволено на 72.88%, то до перерозподілу підлягають судові витрати.

Отже, ураховуючи, що банк сплатив за подачу позовної заяви судовий збір у розмірі 4516.45 грн, то до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1224.86 грн (4516.45 х 27.12%).

Оскільки ОСОБА_2 сплатив за подачу апеляційної скарги 6774.68 грн судового збору, а апеляційну скаргу було задоволено на 72.88%, то до стягнення з позивача на користь відповідача підлягає судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 4937.38 грн (6774.68 х 72.88%).

Відповідно до частин першої та десятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову суд має право здійснити взаємозалік судових витрат та зобов`язати сторону, на яку покладено більший їх розмір, сплатити різницю.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про необхідність здійснення взаємозаліку судових витрат та стягнення з позивача на користь відповідача судового збору у розмірі 3712.52 грн (4937.38 — 1224.86), у зв`язку з чим, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.02.2026 в частині розподілу судових витрат також підлягає зміні.

Керуючись ст.ст.141, 367, 368, 371, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 лютого 2026 року — змінити, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄДРПОУ:23494714) заборгованості за кредитним договором №500842260 від 03.11.2020 з 376370.77 грн до 102090.41 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄДРПОУ:23494714) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 3712.52 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 15 липня 2026 року.

Головуючий

Судді