Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №455/2052/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 455/2052/25 Головуючий у 1 інстанції: Кушнір А.В.

Провадження № 22-ц/811/1097/26 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретаря: Іванової О.О.

без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 29 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, –

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Позов мотивувала тим, 15 травня 2023 року між нею та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, у якому народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спочатку сімейне життя складалося добре, однак з часом їхні відносини погіршилися через суперечливі погляди щодо матеріального забезпечення сім`ї, у зв`язку з чим поглибилися взаємні докори один одному.

Шлюб має лише формальний характер, оскільки шлюбні відносини припинені, а спроби примирення в минулому не принесли жодних результатів.

Застосування будь-яких заходів для примирення є недоцільним та неефективним через втрату почуття взаємної любові, взаємоповаги, відповідальності один перед одним.

Подальше збереження шлюбу суперечить її інтересам.

З наведених підстав просила розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 15 травня 2023 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за актовим записом №228.

Заочним рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 29 грудня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу – задоволено.

Розірвано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 15 травня 2023 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за актовим записом №228.

Заочне рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 29 грудня 2025 року оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що він не був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, тому не зміг продати відзив та докази, які мають істотне значення для вирішення справи.

Суд не з`ясував фактичних взаємин подружжя, дійсних причин розірвання шлюбу, наявність малолітньої дитини та не встановив, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, чи інтересам дитини.

Просить заочне рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 29 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання сторони не з`явилися, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи предмет спору, складність справи, а також необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, колегія суддів ухвалила проводити розгляд справи без участі сторін.

Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення – 17 липня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 15 травня 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, після реєстрації шлюбу прізвище дружини – ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданим виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради Львівської області, підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Виходячи із змісту ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства (ст. 111 СК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно з роз`ясненнями пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Отже, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.

Шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 вказала, що протягом тривалого часу шлюбні відносини припинено, сторони проживають окремо та не ведуть спільного господарства, а спроби примирення сторін були безрезультативними, тому шлюб існує лише формально, що порушує її права.

Заперечуючи щодо розірвання шлюбу, відповідач, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження існування обставин, які б свідчили про наявність можливості збереження шлюбу.

В даному ж випадку ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не встановлено, що збереження шлюбу можливе і його збереження не буде суперечити інтересам позивачки.

Встановивши, що сторони припинили подружні стосунки, втратили один до одного почуття любові, сім`я існує формально, і примирення між сторонами неможливе, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивачки, збереження шлюбу є неможливим.

Враховуючи те, що позивачка не бажає проживати в шлюбі з відповідачем, а збереження шлюбу суперечить її інтересам, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що даний спір про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебуває на розгляді у суді з жовтня 2025 року, однак станом на даний час, примирення між сторонами так і не відбулося, що підтверджує правильність висновків суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарга щодо неналежного повідомлення відповідача про дату, час, та місце розгляду справи спростовуються матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що судова повістка надіслана ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 , однак така не вручена відповідачу, оскільки конверт повернувся на адресу суду з поштовою відміткою про причини невручення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 21).

Витягом з реєстру Добромильської територіальної громади № 2025/014165166 від 26 вересня 2025 року підтверджується, що місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 34 зворот).

Крім того, подаючи заяву про перегляд заочного рішення суду та апеляційну скаргу, відповідач зазначав вищезазначену адресу як місце свого проживання.

Відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, судом виконано обов`язок щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи за вказаною ним адресою, однак відповідач не отримав судову повістку у зв`язку з відсутністю адресата.

За таких обставин довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з тим, що адресат відсутній за вказаною адресою вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, постановлено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Заочне рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 29 грудня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 17 липня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.