Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №464/1536/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 464/1536/24 Головуючий у 1 інстанції: Шашуріна Г.О.

Провадження № 22-ц/811/1675/26 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретаря: Іванової О.О.

з участю: представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 24 квітня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 , особа, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною ОСОБА_3 , Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна, –

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із завою про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна.

Заява мотивована тим, що він є братом ОСОБА_3 , який потребує постійного догляду, оскільки хворіє на психічне захворювання, є особою з інвалідністю 1 групи підгрупи «Б» з дитинства безстроково та перебуває на обліку в КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер».

ОСОБА_3 не може розуміти значення своїх дій та керувати ними, не здатний самостійно вживати ліки, що призводить до його агресивного стану, який проявляється у фізичній агресії до оточуючих людей.

Внаслідок хвороби ОСОБА_3 не пристосований до самообслуговування, спілкування, контролю за своєю поведінкою, а також трудової діяльності, у зв`язку з чим йому необхідний постійний сторонній догляд.

Зазначав, що протягом тривалого часу здійснює догляд за братом, оскільки їхні батьки є пенсіонерами та по стану свого здоров`я не можуть самостійно справлятися з доглядом за ОСОБА_3 , але не заперечують щодо здійснення ним такого догляду.

З наведених підстав просив:

-визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , недієздатним;

-встановити над ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 опіку та призначити його опікуном.

Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 24 квітня 2026 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , недієздатним та встановлено над ним опіку.

Відмовлено у задоволенні решти вимог заяви.

До призначення опікуна недієздатному ОСОБА_3 – здійснення опіки покладено на Сихівську районну адміністрацію Львівської міської ради як орган опіки та піклування.

Судові витрати покладено на рахунок держави.

Строк дії рішення визначено тривалістю два роки з моменту набрання ним законної сили.

Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 24 квітня 2026 року в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 опікуном недієздатного ОСОБА_3 оскаржив представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що через стійкий розумовий розлад ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не усвідомлює значення своїх дій та не може ними керувати, не здатний самостійно вживати ліки, що призводить до його агресивного стану, який проявляється у фізичній агресії до оточуючих людей, у зв`язку з чим потребує регулярної допомоги, а його батьки не в змозі забезпечити належний догляд за братом через свій вік та стан здоров`я.

Судом не враховано, що протягом тривалого часу саме заявник здійснює догляд за братом, проживає разом з ним, має можливість та бажає бути його опікуном.

Зазначає, що між заявником та недієздатним ОСОБА_3 , існує сталий емоційний зв`язок та приязні відносини, а враховуючи тілобудову ОСОБА_3 , його брат єдиний, хто може його заспокоїти.

Вважає, що ОСОБА_1 відповідає усім вимогам, необхідним для призначення опікуном, а висновком опікунської ради безпідставно відмовлено йому у погодженні кандидатури на призначення опікуном ОСОБА_3 , незважаючи на те, що він надав усі необхідні документи.

Фізична особа може бути призначена опікуном лише за її письмовою заявою, переважно з осіб,які перебувають у сімейних родинних відносинах з підопічним, однак інші особи із відповідною заявою до органу опіки та піклування не зверталися.

Відмова у призначенні заявника опікуном не відповідає якнайкращим інтересам особи, над якою встановлюється опіка.

Просить рішення Сихівського районного суду міста Львова від 24 квітня 2026 року в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 опікуном недієздатного ОСОБА_3 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким заяву задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 30 ЦК України передбачено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом (ч. 2 ст. 39 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

Згідно з ч. 3 ст. 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 .

Крім того, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 .

Витягом з реєстру Львівської територіальної громади № 2023/007698594 від 25 вересня 2023 року підтверджується, що місце проживання ОСОБА_3 зареєстровано в квартирі АДРЕСА_3 з 10 лютого 2004 року.

Згідно з довідкою з місця проживання про склад сім`ї та реєстрацію № 00000000029 від 18 січня 2024 року, виданою ОСББ «Драгана 16» в квартирі АДРЕСА_3 зареєстровані: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Посвідченням серія НОМЕР_4 підтверджується, що ОСОБА_3 є особою з інвалідністю 1 групи підгрупи «Б».

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серія 12 ААВ № 746532 від 23 листопада 2023 року ОСОБА_3 є особою з інвалідністю першої «Б» групи з дитинства безтерміново та потребує постійної сторонньої допомоги, нагляду.

Висновком лікарської комісії КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер» від 04 грудня 2023 року № 1497 підтверджується, що ОСОБА_3 ,2003 року народження, особа з інвалідністю першої «Б» групи з дитинства внаслідок психічного розладу, встановленої 07 листопада 2023 року безтерміново, проживає разом з братом ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 . За рівнем обмеження життєдіяльності: обмеження самообслуговування; обмеження здатності до спілкування; обмеження здатності контролювати свою поведінку, ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду.

Згідно з висновком експерта № 975 від 13 червня 2025 року, складеним Львівською філією судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України», за результатами судово-психіатричної експертизи,ОСОБА_3 страждає хронічним стійким психічним розладом у вигляді гебефренічної шизофренії, злоякісна юнацька форма, безперервно-прогредієнтний перебіг з вираженим емоційно-вольовим та інтелектуальним дефектом особистості. За своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, не може правильно сприймати обставини по справі та давати відповідні пояснення по справі.

06 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради із заявою, в якій просив видати подання про можливість призначення його опікуном недієздатного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, оформленим протоколом № 18 засідання опікунської ради Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 18 грудня 2025 року, відмовлено у погодженні кандидатури ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на призначення його опікуном над ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки заявником та іншими присутніми родичами особи, яка визнається недієздатною в судовому порядку не було надано доказів неможливості виконання батьками обов`язків опікуна або наявність у них будь-яких перешкод для їх виконання.

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 40 ЦК України).

Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016).

Статтею 55 ЦК України визначено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Права та обов`язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 56 ЦК України).

За підпунктом 4 пункту б) частини першої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері соціального захисту населення належать делеговані повноваження щодо вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки і піклування.

Згідно із статтею 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Частиною першою статті 60 ЦК України передбачено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 63 ЦК України фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Стаття 64 ЦК України передбачає, що опікуном чи піклувальником не може бути фізична особа: 1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; 2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 (далі - Правила).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Правил опіка (піклування) є особливою формою державної турботи, зокрема, про повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів. Опіка (піклування) встановлюється для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки.

Згідно з підпунктами 3.2, 3.3 Правил опіки та піклування опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину. Документи, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна: повідомлення державних, громадських організацій або заяви громадянина (громадян); копії свідоцтва про народження особи, що потребує опіки, або іншого документа, який підтверджує її вік; копія свідоцтва про смерть батьків або рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення їх померлими чи інших матеріалів, які підтверджують неможливість виховання дитини. Якщо опіка призначається над повнолітньою особою, - рішення суду про визнання даної особи недієздатною; акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров`я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов`язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов`язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім`ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки; документ про закріплення за дитиною житлової площі.

Отже, можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов`язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування.

Частиною першою статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

За змістом частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 (провадження № 61-8758св23) зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21), від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21 (провадження № 61-16349св23), від 24 липня 2024 року у справі № 727/597/24 (провадження № 61-6720св24).

Відтак, обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Однак, органом опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради відмовлено ОСОБА_1 у наданні подання про призначення його опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним.

Враховуючи наведене, за відсутності подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 , який є його братом, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви в частині призначення ОСОБА_1 його опікуном.

Доводи апеляційної скарги про те, що батьки не в змозі забезпечити належний догляд за ОСОБА_3 , через їхній вік та стан здоров`я не знаходять свого підтвердження матеріалами справи.

На підтвердження зазначених обставин ОСОБА_1 надав пенсійне посвідчення № НОМЕР_5 та пенсійне посвідченням № НОМЕР_6 .

Пенсійним посвідченням № НОМЕР_5 , виданим 20 квітня 2022 року, підтверджується, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є пенсіонером за віком.

Пенсійним посвідченням № НОМЕР_6 , виданим 04 травня 2022 року, підтверджується, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є пенсіонером за віком.

Однак сам по собі факт досягнення особами пенсійного віку не свідчить про погіршення стану здоров`я, а доказів які б підтверджували незадовільний стан здоров`я ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та неможливість у зв`язку з цим виконувати обов`язки опікуна, матеріали справи не містять.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, постановлено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 24 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 17 липня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.