Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №446/2324/19 — Львівський апеляційний суд

Справа № 446/2324/19 Головуючий у 1 інстанції: Костюк У. І.

Провадження № 22-ц/811/3938/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого – судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря – Хоцяновича О.В.,

з участю: представника відповідача – Яцуляка Т.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на ухвалу Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 07 листопада 2025 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У грудні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі –АТ КБ «Приватбанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №LVKBGK0000000002 від 26.06.2008 року в розмірі 8508,61 доларів США, яка складається із заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 8508,61 доларів США.

Ухвалою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 07 листопада 2025 року заяву представника відповідачки ОСОБА_1 – Яцуляка Т.Р. про закриття провадження у справі задоволено.

Провадження в справі №446/2324/19 за позовною заявою АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – закрито.

Закриваючи провадження в даній справі, суд першої інстанції виходив із того, що у справі №2-1917/11 наявне судове рішення, яке набрало законної сили, у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Ухвалу суду оскаржив позивач АТ КБ «Приватбанк», просив її скасувати з підстав порушення норм процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В апеляційній скарзі позивач вказує, що справи відрізняються як предметом позову, а саме: позовна вимога про звернення стягнення та виселення у справі №2-1917/11; позовна вимога про стягнення заборгованості у справі №446/2324/19, так і підставами, а саме: невиконання вимог кредитного та іпотечного договорів і борг станом на 16.09.2011 року в розмірі 12094,12 доларів США у справі №2-1917/11; невиконання умов кредитного договору і борг станом на 24.10.2019 року в розмірі 8508,61 доларів США у справі №446/2324/19.

Наголошує, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

При цьому, звертає увагу на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року у справі №761/7978/15-ц (провадження №14-58цс18), в якій зазначено, що «необхідність застосування пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України).

Також, звертає увагу на постанову Верховного Суду України від 04 вересня 2013 року у справі №6-73цс13, згідно якої наявність рішення про стягнення з позичальника на користь банку кредитної заборгованості за кредитним договором не звільняє позичальника від відповідальності за невиконання кредитного зобов`язання та не позбавляє банк права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно.

Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про необхідність закриття провадження у даній справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

В судове засідання апеляційного суду 09.06.2026 року представник позивача АТ КБ «Приватбанк» не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи позивач був належним чином повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом у його відсутності.

Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 16.06.2026 року о 14:00.

Заслухавши пояснення представника відповідача в заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Підстави для закриття провадження у справі визначені статтею 255 ЦПК України.

Так, зокрема, пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Судом встановлено, що предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором №LVKBGK0000000002 від 26.06.2008 року в розмірі 8508,61 доларів США, яка є заборгованістю по комісії за користування кредитом.

Також встановлено, що раніше, у жовтні 2011 року ПАТ КБ «Приватбанк» звертався до суду з позовом до ОСОБА_2 (після реєстрації шлюбу 09.09.2017 року змінила прізвище на « ОСОБА_3 ») у справі №2-1917/11, в якому просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №LVKBGK0000000002 від 26.06.2008 року в розмірі 12094,12 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки – квартиру, загальною площею 49,20 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та виселити відповідачку з даної квартири.

Згідно з розрахунком, заборгованість за кредитним договором в розмірі 12094,12 доларів США, станом на 14.09.2011 року, складалася із: 8508,61 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом, 2979,73 доларів США – пеня за несвоєчасне виконання зобов`язання за кредитним договором, а також штрафів: 31,36 доларів США (фіксована частка), 571,42 доларів США (процентна складова).

Таким чином, як у даній справі, так і в справі №2-1917/11, предметом спору є (була) заборгованість за кредитним договором №LVKBGK0000000002 від 26.06.2008 року, складовою частиною якої є (була) заборгованість по комісії в розмірі 8508,61 доларів США.

Підставою звернення до суду з позовом в обох справах є невиконання відповідачкою умов одного і того ж кредитного договору – №LVKBGK0000000002 від 26.06.2008 року.

Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 26 грудня 2013 року у справі №2-1917/11 у задоволенні вказаного позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено і рішення в цій частині залишено без змін рішенням Апеляційного суду Львівської області від 04 липня 2014 року.

Окрім того, рішенням Апеляційного суду Львівської області від 04 липня 2014 року скасовано рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 26 грудня 2013 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та ухвалено в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано договір іпотеки квартири АДРЕСА_2 від 26.06.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Кам`янка-Бузького нотаріального округу Робак Л.А. та зареєстрований в реєстрі №2086, – припиненим.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову ПАТ КБ «Приватбанк» та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_4 , суди виходили із того, що зобов`язання за кредитним договором №LVKBGK0000000002 від 26.06.2008 року ОСОБА_2 виконала належним чином і достроково 21.12.2010 року погасила кредит, тому вони припинилися і, відповідно, з того часу слід вважати припиненим і договір іпотеки.

Отже, оскільки до складу заборгованості за кредитним договором №LVKBGK0000000002 від 26.06.2008 року у справі №2-1917/11 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 входила заборгованість по комісії в розмірі 8508,61 доларів США, як і в даній справі, і у задоволенні вказаної вимоги відмовлено рішенням суду, яке набрало законної сили, зокрема, з тієї підстави, що зобов`язання за кредитним договором є припиненим внаслідок його належного виконання позичальником, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що провадження в даній справі підлягає закриттю згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що заборгованість по комісії у даній справі обрахована станом на 24.10.2019 року, оскільки з наданого АТ КБ «Приватбанк» розрахунку (а.с.3-5), заборгованість по комісії у вказаному розмірі утворилась станом на 10.01.2011 року і з того часу не змінювалася.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення даного питання і не вказують на допущення судом порушення норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» залишити без задоволення.

Ухвалу Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 07 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 16 червня 2026 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич