Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №464/1720/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 464/1720/26 Головуючий у 1 інстанції: Мичка Б.Р.

Провадження № 22-ц/811/1159/26 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретаря: Іванової О.О.

з участю: представника ОСОБА_1 – Остахова В.П., представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_4 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 18 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТК Кармакс», третя особа Головний сервісний центр МВС, Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях, про визнання недійсними правочинів, витребування з чужого незаконного володіння та визнання права власності на транспортний засіб, –

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2026 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТК Кармакс», третя особа Головний сервісний центр МВС, Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях, про визнання недійсними правочинів, витребування з чужого незаконного володіння та визнання права власності на транспортний засіб.

18 березня 2026 року ОСОБА_2 подав до суду заяву про забезпечення вказаного позову шляхом:

1) Накладення арешту на транспортний засіб, а саме автомобільмарки BMW, Комерційний опис: Х3; Ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 ; Колір: Чорний; Тип кузова: (D.4); Реєстраційний номер (державний номерний знак): НОМЕР_2 .

2) Заборони ОСОБА_1 (Відповідач 2) та будь-яким іншим особам користуватись транспортним засобом, а саме автомобілем марки BMW, Комерційний опис: Х3; Ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 ; Колір: Чорний; Тип кузова: (D.4); Реєстраційний номер (державний номерний знак): НОМЕР_2 .

3) Заборони Територіальним сервісним центрам, регіональним сервісним центрам Головного сервісного центу МВС України вчиняти реєстраційні дії щодо зміни власника транспортного засобу марки BMW, Комерційний опис: Х3; Ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 ; Колір: Чорний; Тип кузова:(D.4); Реєстраційний номер (державний номерний знак): НОМЕР_2 .

4) Заборони Міністерству юстиції України його територіальним підрозділам, нотаріусам здійснювати реєстраційні дії пов`язані із зміною власника, користувача транспортного засобу марки BMW, Комерційний опис: Х3; Ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 ; Колір: Чорний; Тип кузова: (D.4); Реєстраційний номер (державний номерний знак): НОМЕР_2 .

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 18 березня 2026 року заяву представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 про забезпечення позову у цивільній справі № 464/1720/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТК Кармакс», третя особа Головний сервісний центр МВС, Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях, про визнання недійсними правочинів, витребування з чужого незаконного володіння та визнання права власності на транспортний засіб задоволено.

Накладено арешт на транспортний засіб, а саме автомобіль марки BMW, Комерційний опис: Х3; Ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 ; Колір: Чорний; Тип кузова: (D.4); Реєстраційний номер (державний номерний знак): НОМЕР_2 .

Заборонено ОСОБА_1 (Відповідач 2) та будь-яким іншим особам користуватись транспортним засобом, а саме автомобілем марки BMW, Комерційний опис: Х3; Ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 ; Колір: Чорний; Тип кузова: (D.4); Реєстраційний номер (державний номерний знак): НОМЕР_2 .

Заборонено Територіальним сервісним центрам, регіональним сервісним центрам Головного сервісного центу МВС України вчиняти реєстраційні дії щодо зміни власника транспортного засобу марки BMW, Комерційний опис: Х3; Ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 ; Колір: Чорний; Тип кузова:(D.4); Реєстраційний номер (державний номерний знак): НОМЕР_2 .

Заборонено Міністерству юстиції України його територіальним підрозділам, нотаріусам здійснювати реєстраційні дії пов`язані із зміною власника, користувача транспортного засобу марки BMW, Комерційний опис: Х3; Ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 ; Колір: Чорний; Тип кузова: (D.4); Реєстраційний номер (державний номерний знак): НОМЕР_2 .

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 18 березня 2026 року оскаржив представник ОСОБА_1 – ОСОБА_4 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем автомобіля марки «BMW X3», 2013 року випуску, право власності якого зареєстровано в установленому законом порядку, тобто підтверджено державою законність його виникнення, що виключає правомірність вилучення у нього майна.

Вжиті заходи забезпечення позову є неспівмірним обтяженням, що призведе до непропорційного втручання в право власності ОСОБА_1 .

Заборона експлуатації та керування спірним транспортним засобом не впливає на виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, тому заявлений позивачем спосіб забезпечення позову шляхом заборони користуватися автомобілем жодним чином не запобігає потенційним труднощам у подальшому при виконані рішення по суті спору, а спрямований на обмеження прав власника автомобіля, щодо якого існує спір між сторонами.

Доводи заявника щодо існування реальної загрози втрати, пошкодження, знищення, або відчуження вказаного транспортного засобу третім особам, є лише припущеннями, які жодним чином необґрунтовані.

Просить ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 18 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні зави про забезпечення позову.

16 травня 2026 року на адресу Львівського апеляційного суду від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, вважає її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Наголошує, що суть позовних вимог зводиться до того, що позивачу важливо отримати саме індивідуально визначене майно – свій транспортний засіб, а не відшкодування за нього. Саме тому вважає, що щодо даного позову було необхідним застосувати заходи забезпечення, як це було застосовано ухвалою суду першої інстанції 18 березня 2026 року, адже невжиття таких заходів може унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Також наголошує, що враховуючи специфіку ситуації, що склалась, а саме, той факт, що без відома позивача вже вчинялись дії щодо його майна, зокрема перереєстрація транспортного засобу позивача - звертає увагу суду, що дані заходи забезпечення позову є співмірними та є безпосередньо пов`язаними із предметом позову. Використання транспортного засобу, користування ним призводить до його амортизації, тобто поступового зниження його вартості в процесі використання. Тому навіть використання транспортного засобу за призначенням протягом розгляду справи нанесе шкоду майну Позивача.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 18 березня 2026 року – без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – Остахова В.П. на підтримання доводів апеляційної скарги,поясненняпредставника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заперечення доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступних обставин.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку між сторонами дійсно виник спір та невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду. Вид забезпечення позову, який просить застосувати позивач накладення арешту на майно та забороною вчиняти певні дії відповідає заявленим позовним вимогам та положенням ЦПК України.

Однак, з таким висновком колегія суддів частково не погоджується.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Встановлено, між сторонами по справі існує спір щодо транспортного засобу марки BMW, Комерційний опис: Х3; Ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 ; Колір: Чорний; Тип кузова: (D.4); Реєстраційний номер (державний номерний знак): НОМЕР_2 , а саме щодо про визнання недійсними правочинів, витребування з чужого незаконного володіння та визнання права власності на транспортний засіб.

В заяві про вжиття заходів забезпечення позову позивач вказував, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації в Україну, ОСОБА_2 у 2022 році було призвано на військову службу за мобілізацією на період воєнного стану. Станом на момент подання цієї заяви ОСОБА_2 все ще захищає Україну у лавах Збройних силах України.

З метою уникнення негативних наслідків для себе, свого майна та для

представлення його інтересів у цивільному житті, позивач 24 травня 2022 року, видав довіреність на розпорядження всім своїм наявним майном та майном, яке він набуде у майбутньому (так звана «генеральна довіреність»). Повіреною за цією довіреністю позивач визначив ОСОБА_5 , з якою перебував на той час у романтичних стосунках.

У серпні 2022 року позивач, під час виконання бойових завдань, отримав

важку травму хребта та контузію, через які тривалий час перебував на лікуванні. В цей період стосунки між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 погіршилися та, фактично, припинилися.

Повністю розірвавши стосунки з ОСОБА_5 , позивач декілька разів повідомляв її про намір скасувати видану раніше довіреність та скасував її.

Проте згодом, ОСОБА_2 дізнався, що вищевказаний транспортний засіб було незаконно, без відома та без його згоди перереєстровано на третю особу – ОСОБА_1 .

Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у випадку задоволення позову, оскільки йому важливо отримати саме індивідуально визначене майно – свій транспортний засіб, а не відшкодування за нього.

Згідно із роз`ясненням, яке міститься в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Умовою до застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Згідно приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

Під час розгляду справи «East/West Alliance Limited» проти України» ЄСПЛ в п. 185 рішення від 23 січня 2014р. нагадав, що вилучення власності в інтересах судочинства, яке не позбавляє власника його майна, а тільки тимчасово припиняє його можливості користуватися та розпоряджатися цим майном, зазвичай пов`язане із здійсненням контролю за використанням власності, що охоплюється сферою застосування другого абзацу статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

За змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, – навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Вказане узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17.

Враховуючи, що між сторонами по справі дійсно виник спір щодо правомірності набуття та володіння відповідачем ОСОБА_1 транспортного засобу марки BMW, Комерційний опис: Х3; Ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 ; Колір: Чорний; Тип кузова: (D.4); Реєстраційний номер (державний номерний знак): НОМЕР_2 , а також доводи позивача про те, що відповідач може відчужити спірне майно третім особам до вирішення справи по суті, у зв`язку з чим існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тому колегія суддів доходить висновку, що невжиття заходів забезпечення шляхом на це майно та заборони його відчуження у даному випадку може мати негативні наслідки та ускладнити виконання ймовірного судового рішення в разі задоволення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що можливість ОСОБА_1 в будь-який момент розпорядитися спірним автомобілем, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення щодо витребування спірного автомобіля, якщо таке буде ухвалене.

Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо заборони Територіальним сервісним центрам, регіональним сервісним центрам Головного сервісного центу МВС України, Міністерству юстиції України його територіальним підрозділам, нотаріусам, здійснювати реєстраційні дії пов`язані із зміною власника, користувача транспортного засобу марки BMW, Комерційний опис: Х3; Ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 ; Колір: Чорний; Тип кузова:(D.4); Реєстраційний номер (державний номерний знак): НОМЕР_2 .

Щодо накладення арешту на транспортний засіб та заборони ОСОБА_1 (Відповідач 2) та будь-яким іншим особам користуватись транспортним засобом, колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд в постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19, зазначив: «арешт майна — це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Верховний Суд зауважує, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Верховний Суд звертає увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.»

Аналогічно й щодо рухомого майно, в тому разі, якщо сторонами не доведено існування інших істотних обставин для обрання заходу забезпечення позову.

Колегія суддів вважає, що обраний захід забезпечення позову у вигляді арешту та заборони користуватись транспортним засобом, буде надмірним тягарем для відповідача.

Тому, слід частково скасувати оскаржувану ухвалу в частині накладення арешту та змінити шляхом встановлення заборони відчужувати спірний транспортний засіб, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження транспортного засобу обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого майна без позбавлення відповідача права користування ним.

Колегія суддів наголошує, що забезпечення позову, у вигляді заборони відчуження транспортного засобу, є співмірним із заявленими позивачем позовними вимогами, відповідає предмету позову і матеріально-правовим інтересам, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Такий вид забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки.

Водночас відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача ОСОБА_1 , оскільки транспортний засіб залишається в його володінні та користуванні.

Крім того, заходи забезпечення позову є тимчасовими і в разі вирішення між сторонами спору можуть бути скасовані судом.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо вжиття заходів забезпечення позову, однак доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України частково скасовує оскаржувану ухвалу суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_4 – задовольнити частково.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 18 березня 2026 року скасувати в частині накладення арешту на транспортний засіб: автомобіль марки BMW, Комерційний опис: Х3; Ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 ; Колір: Чорний; Тип кузова: (D.4); Реєстраційний номер (державний номерний знак): НОМЕР_2 , та в частині заборони ОСОБА_1 (Відповідач 2) та будь-яким іншим особам користуватись транспортним засобом, та в цій частині ухвалити нове судове рішення.

Заборонити ОСОБА_1 (Відповідач 2) та будь-яким іншим особам відчуження транспортного засобу: автомобіль марки BMW, Комерційний опис: Х3; Ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 ; Колір: Чорний; Тип кузова: (D.4); Реєстраційний номер (державний номерний знак): НОМЕР_2 .

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 20 липня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.