Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №464/4153/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 464/4153/26 Головуючий у 1 інстанції: Дулебко Н.І.

Провадження № 33/811/1198/26 Доповідач: Романюк М. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника – адвоката Теслюк Т.Ю., потерпілої ОСОБА_2 , представника потерпілої – адвоката Мадиняк Х.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Теслюк Тетяни Юріївни на постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 25 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП,

встановив:

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді попередження.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 16.04.2026 о 08:27 год. за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 , будучи матір`ю малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо виховання своєї дитини, а саме не здійснювала належного контролю за поведінкою доньки, не формувала у неї повагу до інших людей, не прищеплювала моральні цінності, етичні норми поведінки, стриманість, навички ненасильницького вирішення конфліктів та дисципліну, внаслідок чого 16.04.2026 о 08:27 год. у приміщенні 4-А класу СЗШ №13 за адресою: м. Львів, вул. Драгана, 7, ОСОБА_3 привселюдно у присутності значної кількості інших учнів класу умисно нанесла удари в область голови та руки своєму однокласнику ОСОБА_4 , внаслідок чого дії малолітньої ОСОБА_3 могли спричинити потерпілому фізичну біль, емоційні страждання, викликати у нього почуття страху, приниження та психологічного дискомфорту, чим порушено громадський порядок та спокій оточуючих, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 55 Закону України «Про освіту» та ст. 150 СК України, не забезпечивши належне виховання доньки.

Не погоджуючись з даною постановою захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Теслюк Т.Ю. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що постанова є незаконною, необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам закону щодо належного мотивування судового рішення, оскільки така постановлена за результатами неповного, необ`єктивного та однобічного дослідження обставин справи, без належної оцінки зібраних доказів та за відсутності достатніх підстав для висновку про доведеність вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 належним чином виконує свої батьківські обов`язки, піклується про фізичний, психічний та моральний розвиток доньки, виховує її у дусі поваги до інших людей загальнолюдських моральних цінностей, відповідальності, взаємоповаги та дотримання правил поведінки.

Крім того, у разі виникнення будь-яких труднощів у поведінці дитини ОСОБА_1 не самоусувається від їх вирішення, а навпаки вживає необхідних заходів для з`ясування причин та отримання фахової допомоги.

Зауважує, що про належне виконання батьківських обов`язків свідчить характеристика ОСОБА_3 , оскільки саме характеристика дитини є одним із найбільш об`єктивних джерел інформації щодо результатів її виховання.

Вказує, що після виникнення конфлікту ОСОБА_1 звернулася до Львівського міського центру соціальних послуг та реабілітації «Джерело» для проведення психодіагностичного обстеження для оцінки симптомів РДУГ, рівня імпульсивності, емоційної регуляції та поведінкових особливостей дітей. Згідно з висновком у ОСОБА_5 виявлено ознаки, характерні для розгляду дефіциту уваги та гіперактивність (РДУГ).

Стверджує, що сам факт звернення матері до профільних спеціалістів, проходження дитиною психіатричного обстеження та організації подальшої психолого-педагогічної корекції свідчить не про ухилення від виконання батьківських обов`язків, а навпаки про належне та відповідальне ставлення матері до виховання, розвитку та психічного здоров`я своєї доньки.

Звертає увагу на те, що подія, яка стала підставою для складання адміністративного протоколу, відбулася під час освітнього процесу безпосередньо у приміщенні навчального закладу, коли дитина перебувала під наглядом педагогічних працівників.

Зазначає, що із відеозапису чітко вбачається, що ОСОБА_6 завдала один короткочасний удар рукою саме в ділянку плеча ОСОБА_4 , після чого одразу припинила будь-які дії та повернулася до своєї парти.

Окрім цього, поведінка самого ОСОБА_4 після інциденту жодним чином не свідчить про отримання ним будь-яких тілесних ушкоджень чи фізичного болю.

Акцентує увагу на тому, що протокол не містить конкретного опису тих дій чи бездіяльності ОСОБА_7 , які б свідчили саме про ухилення від виконання нею батьківських обов`язків.

Під час апеляційного перегляду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисник – адвокат Теслюк Т.Ю., підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити з підстав, викладених у ній.

Потерпіла ОСОБА_2 та її представник – адвокат Мадиняк Х.І., заперечили проти доводів апеляційної скарги та вважають постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 25 червня 2026 року законною та обґрунтованою.

Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Вимоги ст.ст. 252, 280 КУпАП регламентують, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд при її розгляді дотримався зазначених вимог закону.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст.184 КУпАП настає у разі ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Згідно ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я та безпеку, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей. Порядок і розміри відшкодування витрат на перебування дитини в прийомній сім`ї, сім`ї патронатного вихователя, дитячому будинку сімейного типу, будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, школі-інтернаті чи іншому закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлюються законодавством. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я та безпечні умови життя, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону. У разі відмови від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров`ю, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність згідно з законом. Медичні працівники у разі критичного стану здоров`я дитини, який потребує термінового медичного втручання, зобов`язані попередити батьків або осіб, які їх замінюють, про відповідальність за залишення дитини в небезпеці. Батьки або інші законні представники дитини мають право отримувати інформацію щодо порядку та умов проходження їхньою дитиною, яка постраждала від насильства або жорстокого поводження, стала свідком насильства або жорстокого поводження, відповідних програм для таких осіб.

Таким чином, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі.

Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям, тощо), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.

Об`єктом правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх. А об`єктивна сторона за ч. 1 ст. 184 КУпАП полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться лише до заперечення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КпАП України та до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку.

Висновок суду першої інстанції підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну правову оцінку і правильно врахував обставини, зазначені у наданих доказах, а саме: протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №140242 від 04.12.2026, відеозаписі на якому зафіксовано конфлікт між учнями, під час якого ОСОБА_3 завдала удар ОСОБА_4 , рапорті інспектора відділу «Служба освітньої безпеки» УПП у Львівській області ДПП від 04.06.2026, виписці КНП «4-а міська поліклініка м. Львова» від 17.04.2026.

Наведені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

За результатами апеляційного перегляду провадження суд вважає, що суд першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про їх достатність для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав її винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

В апеляційній скарзі не наведено переконливих доводів, підтверджених відповідними доказами, які б давали апеляційному суду підстави ставити під сумнів правильно встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги стосовно того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, є неспроможними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, які є взаємодоповнюючими та не суперечать один одному.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, під час апеляційного перегляду не встановлено.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 25 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Теслюк Тетяни Юріївни – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ф. Романюк