Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №303/736/18 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 303/736/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 липня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої – судді Кожух О.А.,

суддів – Собослоя Г.Г., Мацунича М.В.,

за участю секретаря – Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 березня 2026 року (головуючий суддя Полянчук Б.І.) в справі №303/736/18 за заявою ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст клопотання про скасування заходів забезпечення позову

В лютому 2025 року ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , звернувся в Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову в цивільній справі №303/736/18, вжитих ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.05.2018. Вказаною ухвалою було накладено арешт на нерухоме майно: а саме: на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , яка знаходиться у власності ОСОБА_3 . Заявник вказав, що така ухвала була направлена на виконання до Мукачівського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області, яким 29.05.2018 відкрито виконавче провадження № 56490769 і після накладення арешту виконавче провадження завершено у зв`язку з фактичним повним виконанням.

Вказує, що у даній справі судом ухвалено рішення 25.06.2018, яким позов задоволено, стягнуто на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 282 465 грн. Після набрання рішенням суду законної сили стягувач не звертався до ДВС або до приватних виконавців про примусове виконання рішення, про що свідчить інформація з АСВП. Зазначає, що Згідно з даними ЄДРСР ОСОБА_1 звертався до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області із заявою про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання, який ухвалою суду від 24.01.2024 повернуто з процесуальних підстав.

Стверджує, що на теперішній час відсутні підстави для забезпечення позову по даній справі, оскільки заявник є власником нерухомого майна і заборона на відчуження перешкоджає йому в реалізації права власності на нерухоме майно. Просив скасувати заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.05.2018 у цивільній справі № 303/736/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.03.2026 заяву боржника ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Михалків Богдан Степанович, задоволено. Скасовано заходи забезпечення позову вжиті на підстав ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.05.2018 у цивільній справі 303/736/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.

Скасовано арешт, накладений на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , яка знаходиться у власності ОСОБА_3 .

Ухвала суду мотивована тим, що потреба в забезпеченні позову відпала, адже стягувач ОСОБА_1 протягом 90 днів з дня набрання рішенням законної сили не звертався до виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження і виконавче провадження на виконання судового рішення від 25.06.2018 у даній цивільній справі відкрито не було і на теперішній час на виконанні не перебуває. Строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання закінчився 26.07.2021 і заяву ОСОБА_1 про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання ухвалою суду від 24 січня 2024 року повернуто без розгляду. Повторно із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання ОСОБА_1 не звертався .

Узагальнені доводи апеляційної скарги, позиція інших учасників справи

Не погодившись із вказаною ухвалою місцевого суду ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.03.2026 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову.

Вказує, що суд безпідставно визнав клопотання таким що підлягає задоволенню, оскільки рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 червня 2018 року, яким з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто матеріальну шкоду у розмірі 282465 грн, виконання якого забезпечено арештом майна боржника, наразі, не виконано.

Вважає, що скасування заходів забезпечення позову позивача ефективного способу захисту, створює умови для відчуження майна боржником, унеможливлює виконання судового рішення, фактично створює умови для ухилення боржника від виконання судового рішення.

Стверджує, що посилання суду першої інстанції на пропуск строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, як підставу для скасування забезпечення позову, не є безумовною та остаточною втратою можливості примусового виконання судового рішення, оскільки чинним законодавством прямо передбачено можливість його поновлення судом.

Вважає, що твердження суду першої інстанції про те, що заява позивача про поновлення строку була повернута без розгляду та повторно не подавалася, не свідчить про відсутність підстав для забезпечення позову. Вважає, що залишення заяви без розгляду є процесуальною дією, яка не вирішує питання по суті та не позбавляє особу права повторного звернення до суду

Таким чином, вважає, що можливість подальшого пред`явлення виконавчого листа до виконання не є втраченою, а отже, не можна вважати, що відпали підстави для забезпечення позову.

На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , подав відзив, у якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_5 – залишити без задоволення, а ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 березня 2026 року – залишити без змін.

У своїх доводах представник відповідача посилається на пункт 7 та 8 ст. 158 ЦПК України, яким встановлено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Зазначає, що позивач по справі – ОСОБА_1 після набрання рішенням суду у цивільній справі № 303/736/18 законної сили, отримав виконавчий лист суду на його примусове виконання, проте, із даним виконавчим листом суду та заявою про примусове виконання судового рішення до органів державної виконавчої служби або приватних виконавців не звертався, про що свідчать дані з Автоматизованої системи виконавчих проваджень в якій зареєстровано тільки одне виконавче провадження від 29.05.2018 за № 56490769 про виконання ухвали суду про накладення арешту на майно відповідача.

Вказує, що відповідно до даних, які містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, рішення суду у цивільній справі № 303/736/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 282465 (двісті вісімдесят дві тисячі чотириста шістдесят п`ять) гривень 00 копійок набуло законної сили 26.07.2018, відповідно граничний строк пред`явлення виконавчого листа суду у цивільній справі № 303/736/18 до примусового виконання сплив 27.06.2021.

Відповідач зазначає, що дев`яностоденний термін дії заходів забезпечення позову у цивільній справі № 303/736/18, відповідно, сплив 24.10.2018, оскільки у цих межах позивач не пред`явив виконавчий лист до виконання, що підтверджується матеріалами даної справи та зібраними доказами. Відповідно, строк дії ухвали про забезпечення позову у даній справі сплив автоматично внаслідок прямої дії закону - положення пункту 7 та 8 ст. 158 ЦПК.

Відповідач вважає, що на даний час відсутні підстави для забезпечення позову по даній справі, оскільки заявник є власником нерухомого майна, відповідна заборона на відчуження перешкоджає заявнику у реалізації її права власності на нерухоме майно.

Межі розгляду справи апеляційним судом

Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України, переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 , його представник ОСОБА_2 а також ОСОБА_3 не з`явились, про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Колегія суддів, відповідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, позицію представника ОСОБА_3 – адвоката Михалків Б.С., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини, встановлені судом

Встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 08.02.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.

21.05.2018 позивач подав до суду клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача ОСОБА_3 , а саме на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с.75-79 том 1).

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.05.2018 таку заяву ОСОБА_1 було задоволено - накладено арешт на майно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , а саме: на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , яка знаходиться у власності ОСОБА_3 (а.с.87-88 то1)

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.06.2018 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, завданої злочином задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 282 465 грн. та судовий збір в розмірі 2 824 грн 65 коп. в дохід держави (а.с. 106-108 том 1). Рішення набрало законної сили 26.07.2018.

Також з матеріалів справи вбачається, що за заявою представника позивача – адвоката Волошин Л.Я., поданою до суду 01.08.2023, судом першої інстанції було видано виконавчий лист на виконання зазначеного рішення від 25.06.2018, який було отримано ОСОБА_6 16.08.2023 (а.с.111-117 том 1)

16.01.2024 позивач у справі – ОСОБА_1 - звертався до місцевого суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа №303/736/18 від 04.08.2023 до виконання, оскільки термін пред`явлення вказаного листа до виконання закінчився 26.07.2021. (а.с.118-119 том 1).

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.01.2024 заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа №303/736/18 від 04.08.2023 до виконання було повернуто без розгляду (а.с.122 том 1).

Згідно з повідомленням відділу ДВС у м. Мукачево Мукачівського району Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 03.12.2025, перевіркою системи АСВП встановлено, що виконавчий лист у справі №303/736/18 до відділу не надходив (а.с.130 том 1).

Застосовані норми права та мотиви апеляційного суду

Порядок та підстави для скасування заходів забезпечення позову визначені у статті 158 ЦПК України.

Згідно з частинами першою, другою статті 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

Частиною сьомою статті 158 ЦПК України визначено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення (ч. 8 ст. 158 ЦПК України)

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Одним з елементів забезпечення прав учасників справи на стадії виконання судового рішення є встановлена статтею 433 ЦПК України можливість поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання в разі його пропуску з причин, визнаних судом поважними.

Метою застосування статті 433 ЦПК України є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа для виконання з поважних причин. Поважними вважаються зокрема, причини, які не залежали від волі стягувача.

Наявність судового рішення про відновлення прав на грошові суми не змінює правової природи правовідносин учасників спору, оскільки за своєю юридичною природою рішення суду не породжує нових прав та/або обов`язків, а як спосіб захисту порушеного права на їх отримання лише трансформує та/або підтверджує існуючі зобов`язання з їх виплати у спосіб, обраний позивачем.

Водночас можливість примусового стягнення кредитором заборгованості, про стягнення якої ухвалено рішення суду, вичерпується після закінчення строку пред`явлення до виконання виконавчого документа на виконання вказаного рішення, якщо такий строк не було поновлено судом в установленому законом порядку.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11 лютого 2026 року по справі № 754/511/23 сформулювала правовий висновок про те, що оскільки право на примусове виконання обмежене строком пред`явлення виконавчого документа до виконання, то в разі пропуску такого строку та за умови, що суд відмовив у його поновленні, право на примусове виконання судового рішення вважається остаточно втраченим. Держава більше не забезпечує реалізацію цього рішення через виконавчу службу. Це означає, що рішення стає таким, яке не можна виконати примусово. У такому випадку за загальним правилом судове рішення про стягнення боргу не припиняє самого зобов`язання (борг як цивільно-правовий обов`язок формально продовжує існувати), але реалізація цього зобов`язання неможлива через примусове виконання. Кредитор не може повторно пред`явити виконавчий документ на виконання (строк пропущено, а в його поновленні відмовлено), повторно звернутися до суду про той самий борг (наявне судове рішення щодо цього боргу), вимагати виконання через державні механізми. Боржник уже не зобов`язаний повертати борг через примус і може посилатися на остаточну втрату можливості виконання рішення.

Заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування таких заходів.

Як встановлено судом, з часу набрання рішенням суду у справі № 303/736/18 законної сили (26.07.2018), на час звернення ОСОБА_3 із заявою про скасування заходів забезпечення позову минуло більше шести років.

Як вбачається з копії заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання (а.с. 118–119, том 1), заявник ОСОБА_1 після набрання рішенням суду у цивільній справі № 303/736/18 законної сили не звертався із виконавчим документом до виконання протягом 2018 – 2019 років, покладаючись на обіцянки боржника самостійно виконати рішення суду.

В той же час, як зазначалось вище, із заявою про видачу виконавчого листа позивач звернувся лише у серпні 2023 року.

Суд наголошує, що добровільне покладання стягувачем надій на усні домовленості з особою, яка має статус обвинуваченого за ст. 190 КК України (шахрайство), є проявом особистої обачності або необачності сторони у справі, а не поважною причиною непред`явлення виконавчого листа до виконання у строки, визначені Законом. Заявником не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність реальних, об`єктивних та непереборних перешкод для звернення із заявою про видачу виконавчого листа та пред`явлення його до виконання у встановлений законом строк.

Згідно з ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.01.2024 заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа №303/736/18 від 04.08.2023 до виконання було повернуто без розгляду.

Доказів про те, що стягувачем подано повторно заяву про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання апелянтом не надано.

Виконавчий лист на виконанні в органах ДВС не перебував та не перебуває на час розгляду даної справи.

Оскільки ОСОБА_3 є власником майна, на яке накладено арешт ухвалою від 23.05.2018, протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням суду законної сили стягувач не звертався із заявою про відкриття виконавчого провадження, а виконавчий лист отримав лише у серпні 2023 року, строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання минув, заява ОСОБА_1 про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання ухвалою суду від 24 січня 2024 року повернута без розгляду і даних щодо повторного звернення ОСОБА_1 до суду із такою заявою матеріали справи не містять, тому заявник не може бути обмежений у праві розпоряджатися своєю власністю в разі виникнення такої необхідності, за обставин, коли потреба в забезпеченні позову відпала за закінченням терміну пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Зважаючи на викладене, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав до задоволення заяви та скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 травня 2018 року.

Висновки апеляційного суду

Оскаржувана ухвала Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.03.2026 постановлена з дотриманням норм цивільного процесуального права та підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 липня 2026 року.

Головуюча:

Судді: