Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №463/6383/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа № 463/6383/26

Провадження № 3/463/1301/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року суддя Личаківського районного суду м.Львова Грицко Р.Р., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , законних представників неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Пащука А.І., розглянувши матеріали справи, які надійшли від начальника Львівського районного управління поліції № 1 ГУ Національної поліції у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого на посаді старшого водія-експедитора у ЛТД СП «Оптіма Фарм», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ч.3 ст.154 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 04.06.2026 року близько 20 год. 45 хв. по вул.Кривчицька Дорога,1 у м.Львові, перебуваючи біля магазину «Рукавичка», порушив правила перебування своєї собаки у громадському місці, неналежно здійснював контроль над її супроводом, внаслідок чого собака вкусила малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинивши йому тілесні ушкодження, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.154 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення визнав частково. Вказав, що 04.06.2026 року близько 20 год. 45 хв. він перебував у приміщенні магазину «Рукавичка» по вул.Кривчицька Дорога,1 у м.Львові. З ним був його собака на короткому повідку, якого він залишив на вулиці неподалік магазину, прив`язавши до паркану. В магазині була дитина з жінкою. Хлопчик вибіг на вулицю, після чого забіг назад та сказав, що його вкусила собака. Стверджує, що його собака не є агресивною, жодних випадків подібних не було, знаходилась подальше від входу у магазин, де він завжди залишає її, коли заходить у магазин. Вважає, що ситуація, яка трапилась була спровокована дитиною, яка скоріш за все підбігла до собаки сама, чим її налякала. Звернув увагу на те, що собаку він вакцинує сам, оскільки займається тваринним господарством, у спеціалізованих закладах собаку вакцинував лише після даної події.

Законні представники неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснили, що обставини викладені у протоколі в повній мірі відповідають дійсності. ОСОБА_3 зазначила, що вони разом із онуком 04.06.2026 року близько 20 год. 45 хв. перебували у приміщенні магазину «Рукавичка» по вул.Кривчицька Дорога,1 у м.Львові. Біля каси онук попросився в туалет та вона його відпустила. Через декілька секунд дитина прибігла вся в сльозах та крові, повідомивши, що його вкусила собака.

Крім того, батько малолітнього потерпілого ОСОБА_2 повідомив, що він прибувши на місце події, просив у ОСОБА_1 , документи про вакцинацію собаки, однак останній таких не надав одразу, а після їх отримання було встановлено, що собака не вакцинована близько 6 років. При цьому, ОСОБА_1 від дня події, станом дитини не цікавився, жодної допомоги не надавав. Вважає, що останній неналежно утримує собаку.

Представник потерпілого - адвокат Пащук А.І. в судовому засіданні, обставини викладені у протоколі підтримав, вважає, що в матеріалах справи достатньо належних та допустимих доказів для встановлення вини ОСОБА_4 , про що також подав письмову заяву.

Відповідно до ст.245 КпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п.п.2, 4 ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує ряд питань, в тому числі чи правильно складено протокол та інші матеріали про адміністративне правопорушення, чи витребувано необхідні додаткові матеріали.

Слід звернути увагу, що чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено, що адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною першою статті 154 КУпАП (ч.1 ст.218 КУпАП), а судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною другою статті 154 КУпАП (ст.221 КУпАП), а от підвідомчість справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною третьою статті 154 КУпАП даним Кодексом не передбачена.

При цьому, з комплексного та системного аналізу норм Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, які є більш суспільно-небезпечними за своїми наслідками, а також за наявності кваліфікуючих ознак та вищого рівня відповідальності, відноситься до компетенції суддів районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.

Крім того, санкція ч.3 ст.154 КУпАП, окрім штрафу, передбачає конфіскацію тварин.

Згідно зі ст.41 Конституції України, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.29 КУпАП, конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду.

За таких підстав дана справа підвідомча саме суду і розгляд такої справи має проводитися саме судом.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна, умисна або необережна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

Склад адміністративного правопорушення включає в себе ознаки, які характеризують зовнішній прояв поведінки особи, його спрямованість та наслідки; ознаки, що характеризують правопорушника і його психічне ставлення до скоєного. Відповідно ознаки складу адміністративного правопорушення об`єднуються у чотири групи (елементи): об`єкт адміністративного правопорушення, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, суб`єкт адміністративного правопорушення та суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення. Суб`єктивна сторона відображає психічне ставлення особи до скоєного діяння і наслідків, що наступають в результаті цього діяння. Вина особи є необхідним елементом суб`єктивної сторони. Всі зазначені елементи складу адміністративного правопорушення є обов`язковими. Відсутність хоча б одного з них виключає склад правопорушення в цілому.

Відповідно до вимог ч.1 ст.154 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях).

Частина 3 ст.154 КУпАП передбачає відповідальність особи, за дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну.

Статтею 4 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» (далі Закон), сфера дії якого поширюється на відносини, що виникають у зв`язку з утриманням тварин та поводженням із ними фізичних та юридичних осіб, встановлені основні принципи захисту тварин від жорстокого поводження, а саме поводження з тваринами ґрунтується на таких принципах, як утримання і поводження з домашніми тваринами без мети заподіяння шкоди як оточуючим, так і самій тварині.

Відповідно до положень ст.9 цього Закону дозволяється утримувати домашніх тварин у вільному вигулі на ізольованій території, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив`язі або без неї. Особи, які утримують домашніх тварин, мають право з`являтися з ними поза місцями їх постійного утримання (супроводжувати їх). При цьому, особа, яка супроводжує тварину, зобов`язана забезпечити, зокрема, безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.

Фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у статті 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.

Статтею 12 Закону визначено особливості права власності та інших речових прав на тварин, зокрема передбачено, що шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

Також, ст.9 Закону передбачено, що правила утримання домашніх тварин установлюються органами місцевого самоврядування.

Ухвалою Львівської міської ради № 6225 від 23.01.2020 року затверджено «Правила утримання і поводження з домашніми тваринами у м.Львові» (далі Правила).

Згідно п.2.3.12 Правил особа, яка супроводжує домашню тварину зобов`язана забезпечувати безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною.

Власник домашньої собаки зобов`язаний забезпечувати наявність повідка, що необхідний для здійснення вигулу домашньої тварини поза місцем постійного утримання. У місцях масового скупчення людей, у тому числі у транспорті, собаки повинні бути на короткому повідку, потенційно небезпечні та небезпечні собаки обов`язково у наморднику, а маленькі собаки - у закритих контейнерах або на руках у власника. В інших громадських місцях собаки можуть бути на вільному повідку (п.п.3.1.3, 3.1.6 Правил).

Відповідно до вимог п.3.2.4 Правил, забороняється залишати собак без нагляду під час прогулянок містом.

Таким чином, ОСОБА_1 , як власник собаки, що є джерелом підвищеної небезпеки, зобов`язаний був не допустити її вільне перебування на повідку без нагляду та стежити за тим, щоб вона не спричинила шкоди здоров`ю та майну інших осіб, тобто забезпечити безпеку оточуючих у громадському місці.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Слід зазначити, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.154 КУпАП, є одним із найнебезпечніших правопорушень в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою, оскільки заподіює шкоду здоров`ю людей або їх майну, а наслідком правопорушення, яке є предметом розгляду, є заподіяння шкоди здоров`ю людини.

Враховуючи наведене, заслухавши пояснення особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, законних представників неповнолітнього потерпілого, представника потерпілого, дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 217878 від 26.06.2026 року, консультаційний висновок спеціаліста КНП «1 Територіальне медичне об`єднання м.Львова» ВП «Лікарня Святого Миколая» від 05.06.2026 року, фотоматеріали, медичні документи про вакцинацію собаки, її паспорт та інші матеріали справи, приходжу до висновку, що саме ОСОБА_1 допустив порушення правил утримання домашніх тварин, не забезпечив належний супровід собаки поза місцями її постійного утримання у громадському місці (вулиця біля продовольчого магазину, де є скупчення людей), допустив її самовільне перебування на повідку прив`язаною до паркану без належного супроводу та нагляду господаря, що спричинило заподіяння шкоди здоров`ю людини, а тому, в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП.

При цьому, судом не беруться до уваги пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про те, що саме дитина могла спровокувати його собаку налякавши її, оскільки постраждалий ОСОБА_2 , 2022 р.н. (3 роки 6 місяців на момент події), в силу свого малолітнього віку, рівня психічного розвитку та фізіологічних особливостей не здатний і не зобов`язаний передбачати реакцію тварини на звичайні прояви дитячої життєдіяльності - такі як біг, швидка хода чи гра. Біг дитини є її природною поведінкою, а не протиправною дією чи свідомою провокацією.

Враховуючи особу винного, ступінь вини, обставини вчиненого правопорушення та його наслідки, вважаю, що відповідно до мети адміністративного стягнення, яке застосовується до особи з метою її виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самими правопорушником, так і іншими особами (ст.23 КУпАП), необхідним та достатнім для його виправлення буде застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу з конфіскацією тварини виходячи з наступного.

Встановивши додаткове покарання у виді конфіскації тварини за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП, законодавець переслідує мету превенції запобігти вчиненню нових правопорушень, оскільки утримання собаки, яка є джерелом підвищеної небезпеки, здатне в майбутньому повторно заподіяти шкоду здоров`ю інших людей.

При цьому, згідно з ч.1 ст.29 КУпАП, конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду.

Статтею 265-5 КУпАП встановлено, що за наявності підстав вважати, що власником тварини вчинено порушення, за яке відповідно до цього Кодексу може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді конфіскації тварини, особа, уповноважена на складання протоколу про адміністративні правопорушення відповідно до статей 88-1, 89 та 154 цього Кодексу, тимчасово вилучає тварину до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення. Про тимчасове вилучення тварини складається протокол або робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.313 КУпАП, постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, та грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, виконуються державними виконавцями в порядку, встановленому законом.

Порядок тимчасового вилучення тварини визначається Кабінетом Міністрів України.

До тимчасового вилучення тварини застосовуються положення цього Кодексу щодо тимчасового вилучення речей та документів з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею.

При цьому, у відповідності до Порядку тимчасового вилучення тварин у справах про адміністративні правопорушення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2023 року № 1010, тимчасове вилучення тварини здійснюється не пізніше наступного дня після виявлення адміністративного правопорушення.

Уповноважена особа складає протокол про тимчасове вилучення тварини за формою згідно з додатком 1 або робить запис у протоколі про адміністративне правопорушення, в якому зазначає біологічний вид, породу, приблизний вік, стать, зовнішній вигляд та інші індивідуалізуючі ознаки вилученої тварини.

Враховуючи встановлення судом інформації про породу собаки, її біологічний вид, приблизний вік, стать та зовнішній вигляд, а також те, що ОСОБА_1 , як власник собаки, не здатний та не бажає належним чином оцінювати ризики утримання тварини, що призвело до травмування малолітньої дитини, суд приходить до висновку про необхідність її конфіскації, оскільки залишення собаки у такого власника створює пряму загрозу повторення подібних випадків у майбутньому.

Разом з тим, відповідно до ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 гривень.

Керуючись ст.ст.40-1, 154, 268, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,0 гривень (одна тисяча сімсот гривень 00 копійки) в дохід держави з конфіскацією тварини - собаки на ім`я « ОСОБА_5 », ІНФОРМАЦІЯ_3 , стать «самка», порода «англійський кокер-спаніель», шерсть-колір «руда».

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) в дохід держави 665,60 гривень судового збору.

У випадку несплати штрафу у п`ятнадцятиденний термін відповідно до вимог ст.ст.307, 308 КУпАП, з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м.Львова.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Грицко Р.Р.