Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №438/1126/26 — Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/1126/26

Провадження № 3/438/401/2026

П О С Т А Н О В А

іменем України

17 липня 2026 року суддя Бориславського міського суду Львівської області Слиш А.Т., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності, які надійшли з відділення поліції №1 Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області

стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого АДРЕСА_2 ,

за ст.173 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його законного представника ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в :

Відповідно з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №210494 від 05 червня 2026 року встановлено, що 28 травня 2026 року о 00 год.05 хв. гр. ОСОБА_1 , перебуваючи по вул. Д.Галицького, 3 м.Борислав розбив шибку металопластикового вікна магазину «Цитрус», чим порушив громадський порядок і спокій громадян, тобто вчинив дрібне хуліганство , чим вчинив правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП.

У судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності неповнолітній ОСОБА_1 провину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав повністю, просив суворо не карати. Пояснив, що в час зазначений у протоколі перебував у стані алкогольного сп`яніння, із незрозумілих причин, якесь затьмарення в голові, розбив шибку у магазині «Цитрус».

Законний представник неповнолітнього ОСОБА_1 – його бабця ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що самостійно виховує внука. Про вчинення адміністративного правопорушення внуком їй стало відомо після ознайомлення із матеріалами справи в суді. З приводу складених протоколів стосовно її внука її, як бабцю , про складення протоколів ніхто не повідомляв. Про вчинення адміністративних правопорушень їй стало відомо після ознайомлення із матеріалами справи в суді. Не заперечує, щодо застосування до її внука заходів впливу, а саме передачу неповнолітнього під нагляд батькам.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

При з`ясуванні цих обставини, суд повинен виходити з положеньст.251 КУпАП, згідно яких доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

За змістом ст.ст.254, 256 КУпАП про вчинене адміністративне правопорушення уповноваженою на те посадовою особою складається протокол, в якому зазначаються: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Таким чином, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів, обов`язок щодо збирання яких покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що незабезпечення права на захист є порушенням вимог Конвенції щодо розгляду справи.

Згідно з п.п.1, 3 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Як вбачається з матеріалів справи, гр-н ОСОБА_1 , як особа, стосовно якої були складений вищезгаданий протокол про адміністративне право рушення, є неповнолітнім.

Відповідно до ч.1 ст.270 КУпАП інтереси особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).

Згідно з вимогами п.7 Мінімальних стандартних правил Організації Об`єднаних Націй, що стосуються відправлення здійснення правосуддя щодо неповнолітніх, право мати адвоката та право на присутність батьків або опікуна є основними процесуальними гарантіями захисту прав неповнолітніх.

Відповідно до вимог ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради №789-XII від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з .2 ст.33 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.

Аналогічна норма міститься також і в п.17 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 за №1376 (з наступними змінами).

Таким чином, забезпечення права на захист неповнолітньої особи при її притягненні до будь-якого виду юридичної відповідальності здійснюється шляхом обов`язкового залучення законного представника.

Зазначені обставини були зазначені у протоколі судді Бориславського міського суду від 12 червня 2026 року про повернення адміністративних матеріалів.

Як вбачається із матеріалів справи, працівник поліції не переконався у тому, що неповнолітній ОСОБА_1 правильно розуміє суть правопорушення, вчинення якого йому ставиться у провину, хоча в цьому випадку зобов`язаний був такі дії вчинити шляхом повідомлення і залучення до справи захисника або кого-небудь з батьків - законних представників, як того вимагають загальні положення норм як національного, так і міжнародного права, зокрема Конвенції, що регламентує захист прав дитини, а також особливість порядку притягнення неповнолітніх до відповідальності за вчинення правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА №210494 від 05 червня 2026 року також не містить відмітки, яка б свідчила про присутність законного представника неповнолітнього ОСОБА_1 під час його складення.

Зазначені обставини підтвердили у своїх поясненнях неповнолітній ОСОБА_1 та його законний представник ОСОБА_2 .

Наведені обставини вказують на істотне порушення права неповнолітнього на захист, що дає суду підстави дійти висновку про те, що вищезазначений протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом на підставі якого встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суддя керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст.129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст.62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (п.65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України» №39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (п.161 рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», заява №25).

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність доданих до вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення доказів на підтвердження присутності законного представника при відібранні у неповнолітнього ОСОБА_1 усних пояснень та складенні стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення, що свідчить про недопустимість зазначеного протоколу.

Відповідно до п.1 ч.1ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за наявності таких обставин, як зокрема, відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, приходжу до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі про адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, стосовно гр-на ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених чт.173 КУпАП.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.7, 245, 247, 251, 252, 256, 270, 280, 283, 284, 285, 287, 289, 294 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Бориславський міський суд Львівської області.

Суддя: Андрій СЛИШ