Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №380/16505/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року м. Суми Справа № 380/16505/25

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Сидорук А.І., за участю секретаря судового засідання - Заіченко А.М., розглянув в порядку загального позовного провадження у судовому засіданні по суті справу за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Сторони у судове засідання не з`явились.

Суть спору, позиція сторін. Заяви сторін. Процесуальні дії суду.

Відповідач проходив військову службу у позивача та пошкодив транспортний засіб позивача, чим завдав державі в особі позивача збитки, які зобов`язаний відшкодувати. Оскільки відповідач не відшкодував збитки, то позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду суду з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача 899209,33 грн за завдані державі збитки в особі позивача.

03.10.2025 Львівським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу про передачу справи за підсудністю до Сумського окружного адміністративного суду. 03.11.2025 справа надійшла до Сумського окружного адміністративного суду та протоколом авторозподілу справа розподілена на суддю Сидорука А.І. Cудом було відкрито прийнято справу до провадження 05.11.2025.

Відповідач про відкриття провадження у справі у відповідності до ст.251 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду направлялися на адресу його реєстрації та були повернуті, у зв`язку з відсутністю адресата. Правом подання відзиву відповідач не скористався. Тому суд на підставі норми ч.6 ст.162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.

Встановлені судом фактичні обставини.

Згідно з наказами позивача від 14.07.2024 № 202 та від 15.07.2024 № 203 відповідача з 14.07.2024 зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення, а з 15.07.2024 посаду водія-електика прийняв та приступив до виконання обов`язків (а.с.77).

Транспортний засіб Ford Transit 350, 2012 р.в., р.№ НОМЕР_2 , № кузова - НОМЕР_3 (надалі - ТЗ) перебуває у державній власності, закріплений на праві оперативного управління відповідача (а.с.164).

07.08.2024 за наказом керівництва позивач близько 6 год. 00 хв. відповідач виїхав з тимчасового місця дислокації в населений пункт Сумської області, де мав отримати майно. Близько 13 год. 00 хв. відповідач, керуючи ТЗ у нетверезому стані, в м. Шостка на вулиці Чехова, 89, здійснив зіткнення з іншим автомобілем, внаслідок чого ТЗ завдано механічних пошкоджень. Відповідача притягнуто до повної матеріальної відповідальності за пошкодження військового майна на суму 915276 грн, оскільки така вартість ТЗ обліковується у позивача. Такі обставини підтверджуються актом службового розслідування та наказом позивача від 28.10.2024.

Згідно з висновком судового експерта за результатами транспортно-товарознавчого дослідження від 25.09.2024 № 23/2024: ринкова вартість ідентичного за своїми характеристиками ТЗ станом на 07.08.2024, без ПДВ складає 854575 грн; вартість відносвлювального ремонту на усунення пошкоджень ТЗ, без ПДВ на вартість робіт та матеріалів та з урахуванням ПДВ на вартість складових частин складає 821680,78 грн вартість відносвлювального ремонту не перевищує, але співставна зі значенням ринкової вартосіт ТЗ, а тому відновлення ТЗ з використанням оригінальних автозапчастин є економічно недоцільним; розмір матеріального збитку завданого власнику ТЗ, без ПДВ на вартість робіт та матеріалів та з урахуванням ПДВ на вартість складових частин складає 315401,59 грн. Така сума розрахована експертом з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

У період з 17.10.2024 до 19.02.2025 з відповідача було стягнуто 16066,67 грн збитку за пошкоджений ТЗ (а.с.97).

Постановою суду від 09.05.2026 у справі № 589/3940/24 закрито провадження у справі відносно відповідача - ОСОБА_2 , про притягнення до відповідальності за нормою ст.124 КУпАП, а 06.08.2025 у справі № 589/3939/24 відповідача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Такі судові рішення набрали законної сили.

Висновки суду та їх мотиви.

Спірні правовідносин врегульовані в тому числі нормами Закону України ''Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі'' від 03.10.2019 № 160-ІХ (надалі -Закон) та Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (надалі - Статут).

Статут визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців.

Статтею 1 Статуту передбачено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби (ст.4 Статуту).

Частинами 1-4 ст.3 Закону передбачено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених ст.9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: наявність шкоди; протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; вина особи в завданні шкоди. Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України. Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю (п.3 ч.1 ст.6 Закону).

Частинами 1-2 ст.7 Закону передбачено, що розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду. Обчислення розміру шкоди проводиться з урахуванням ступеня зносу військового та іншого майна за встановленими нормами.

Відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами 3-5 цієї статті та ч.1 ст.12 цього Закону. Відшкодування шкоди, завданої військовозобов`язаним чи резервістом під час проходження ним зборів, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу або в іншому встановленому законом порядку в разі відмови військовозобов`язаного чи резервіста від її добровільного відшкодування (частини 1 та 3 ст.10 Закону).

Отже, військовослужбовець у стані алкогольного сп`яніння, який вчинив протиправну поведінку у зв`язку з невиконанням ним обов`язків військової служби (вживання спиртних напоїв під час виконання обов`язків військової служби) та завдав матеріальної шкоди, у разі наявності причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою та доведеності її вини несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завдної шкоди, обчислення якої здійснюється з урахуванням ступеня зносу майна.

Суд зазначає, що причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача (керування на службі ТЗ у стані сп`яніння) та завданою шкодою ТЗ, а також вина відповідача підтверджується документами, які містяться в матеріалах справи. Матеріали справи не містять доказів того, що: ТЗ знищено, а його відновлення не є можливим; позивач поніс будь-які витрати для ремонту ТЗ, в тому числі з оригінальних запчастин. Натомість нормою спеціального Закону встановлено, що розмір збитку повинен обчичлюватися з урахуванням ступеня зносу майна.

Відповідно до норми ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тому суд враховує те, що вартість ТЗ обліковується у позивача у сумі 915276 грн. Натомість позивач з власної ініціативи замовив висновок судового експерта та надав його до суду. У висновку транспортно-товарознавчої експертизи зазначено, що ТЗ не знищений, його відновлення з використанням оригінальних автозапчастин є економічно недоцільним. Розмір збитку експерт визначив з урахування коефіцієнту зносу у сумі 315401,59 грн.

Суд ще раз зазначає, що врахував докази позивача — фактично оцінив доказ, наданий самою стороною, яка вимагала стягнення більшої суми. Позивач повинен довести розмір прямої дійсної шкоди, а ч. 2 ст. 7 спеціального Закону імперативно вимагає враховувати ступінь зносу майна. Наданий самим позивачем експертний висновок визначає шкоду з урахуванням зносу, а доказів, які підтверджують інший, більший розмір шкоди, матеріали справи не містять.

Отже, суд дійшов висновку, що збитки у сумі 315401,59 грн повинні бути відшкодовані відповідачем, оскільки така сума визначена з урахуванням коефіцієнту зносу, як те вимагає Закон. З відповідача було стягнуто 16066,67 грн, а доказів відшкодування збитків у розмірі 299334,92 грн ним до суду не надано. Тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у такій сумі. В іншій частині стягнення, то суд відмовляє, оскільки вимога є необґрунтованою.

Керуючись статтями 90, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) 299334 (двісті дев`яносто дев`ять тисяч триста тридцять чотири) грн 92 (дев`яносто дві) коп. на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) за завдані державі збитки в особі Військової частини НОМЕР_1 .

3. У задоволенні вимоги стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 559874,41 грн за завдані державі збитки в особі Військової частини НОМЕР_1 - відмовити.

4. Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано суддею 20.07.2026.

Суддя А.І. Сидорук