Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №440/5245/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/5245/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 щодо не здійснення нарахування та не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) додаткової винагороди передбаченої пунктом 12 Постанови 168 в розмірі 100 000 грн. на місяць, яка розраховується пропорційно дням, за період стаціонарного лікування з 28.10.2025 по 26.11.2025 року у розмірі 99 569,88 грн;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 нарахувати та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) додаткову винагороду передбачену пунктом 12 Постанови 168 в розмірі 100 000 грн. на місяць, яка розраховується пропорційно дням, за період стаціонарного лікування з 28.10.2025 по 26.11.2025 року у розмірі 99 569,88 грн., з урахуванням утримання загальнообов`язкових платежів та зборів передбачених законодавством України;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 щодо не здійснення нарахування та не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) додаткової винагороди передбаченої пунктом 12 Постанови 168 в розмірі 100 000 грн. на місяць, яка розраховується пропорційно дням, за період перебування у відпустці для лікування у зв`язку із отриманим пораненням з 30.08.2025 – 27.10.2025 у розмірі 193548,20 грн;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 нарахувати та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) додаткову винагороду передбачену пунктом 12 Постанови 168 в розмірі 100 000 грн. на місяць, яка розраховується пропорційно дням, за період перебування у відпустці для лікування у зв`язку із отриманим пораненням з 30.08.2025 - 27.10.2025 у розмірі 193548,20 грн., з урахуванням утримання загальнообов`язкових платежів та зборів передбачених законодавством України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час проходження військової служби 25.07.2025 отримав бойове поранення, у зв`язку з чим тривалий час перебував на лікуванні та у відпустці для лікування після поранення. Стверджує, що має право на нарахування і виплату додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168 “Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, у розмірі, збільшеному до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини. Вважає дії відповідача щодо ненарахування і невиплати такої винагороди у належному розмірі є безпідставними і протиправними, а тому просив позов задовольнити.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 травня 2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

15 травня 2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов до суду відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечує і зазначає, що відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" визначено, що виплата додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, здійснюється особам, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я або перебувають у відпустці для лікування у зв`язку з тяжким пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини. Зазначив, що згідно довідки про грошове забезпечення, в серпні 2025 року, Позивачу було нараховано виплату додаткової грошової винагороди з розрахунку 100 000 грн. пропорційно за час перебування на лікуванні, у сумі 77 419, 35 грн., за період з 06.08.2025 по 29.08.2025, утримано військовий збір у сумі 1 161,29 грн., сума 76 258,06 була перерахована солдату ОСОБА_1 . Згідно, довідки ВЛК від 28.08.2025 № 2025-0828-1252-0247-0 солдату ОСОБА_1 надано 30 календарних днів відпустки для лікування. Солдат ОСОБА_1 , який перебував в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , який перебував у КНП БМР «Білоцерківська МЛ № 2», вибув у відпустку за станом здоров`я після поранення терміном 30 (тридцять) діб, з « 30» серпня 2025 року по « 28» вересня 2025 року (наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.08.2025 № 254). Отже, солдат ОСОБА_1 в період з 30 серпня по 28 вересня 2025 року, перебував у відпустці за станом здоров`я після поранення, яка надавалась на підставі довідки ВЛК від 28.08.2025 № 2025-0828-1252-0247-0. Разом з тим, довідка ВЛК від 28.08.2025 № 2025-0828-1252-0247-0, містить відомості про те, що отримана Позивачем травма 25.07.2025 за ступенем тяжкості відноситься до "Легких".

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

25.07.2025 Позивач під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Кіндратівка, Сумської області зник безвісті, що підтверджується сповіщенням сім`ї надісланим ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу матері Позивача № 566я.

За декілька днів Позивач з`явився, в ході пошукових дій також було встановлено, що 25.07.2025 Позивач отримав поранення, а саме: акуборатравму, вогнепальне осколкове поранення лівої гомілки з дефектом м`яких тканин, про що видано довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 07.10.2025 № 8801).

06.08.2025 Позивач був госпіталізований та в період з 06.08.2025 – 09.08.2025 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «ЦМКЛ» СМР м. Суми, про що видана виписка від 09.08.2025 № 15124. Діагноз: ВОСП правого передпліччя. ВОСП лівої гомілки з дефектом м`яких тканин та стороннім тілом в м`яких тканинах с/3 гомілки до 2 мм. АКБТ без ПБП.

09.08.2025 Позивач був переведений до КНП «Білоцерківська міська лікарня № 2» та в період з 09.08.2025 – 29.08.2025 перебував на стаціонарному лікуванні, про що видана виписка від 29.08.2025 № 11108. Діагноз: Стан після операції (06.08.2025 – ПХО ран., 12.08.2025 – ВХО вогнепальної рани лівої гомілки. ВОСП (22.07.2025) правого передпліччя, лівої гомілки з дефектом м`яких тканин, акуборатравма без пошкодження правої барабанної перетинки, з тимчасовим порушенням функцій.

28.08.2025 Позивач пройшов медичний огляд ВЛК, діагноз: стан після операції (06.08.2025 – ПХО ран; 12.08.2025 – ВХО вогнепальної рани лівої гомілки з приводу ВОСП (22.07.2025) правого передпліччя, лівої гомілки з дефектом м`яких тканин, акуборатравма без пошкодження барабанної перетинки, з тимчасовим порушенням функцій, за висновком було визначено потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів. Зазначено, що травма відносить до легких. Довідка ВЛК від 28.08.2025 № 2025-0828-1252-0247-о.

26.09.2025 Позивач пройшов медичний огляд ВЛК, діагноз: стан після вогнепального осколкового поранення правого передпліччя, лівої гомілки (22.07.2025), ліковане хірургічно із значним дефектом м`яких тканин лівої гомілки та наявністю рани з тимчасовим порушенням функцій, за висновком було визначено потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів. Зазначено, що травма відносить до тяжких. Довідка ВЛК від 26.09.2025 № 2025-0926-1254-2496-7.

28.10.2025 Позивач був госпіталізований, та в період з 28.10.2025 – 26.11.2025 проходив стаціонарне лікування, про що видана виписка від 26.11.2025 № 2104, яка додається (додаток 14). Діагноз: Віддалені наслідки ВОСП (22.07.2025) правого передпліччя, лівої гомілки з дефектом м`яких тканин лівої гомілки і наявністю дрібних сторонніх тіл.

17.12.2025 Позивач пройшов медичний огляд ВЛК за висновком якої було визначено ступінь придатності до військової служби, діагноз: наслідки ВП (25.07.2025): вогнепального уламкового сліпого поранення правого передпліччя, лівої гомілки із значним дефектом м`яких тканин, лікованного етапними хірургічними обробками ран, у вигляді зміцнілих рубців шкіри, наявності сторонніх тіл (металевих уламків) з больовим синдромом та незначним порушенням функції; посттравматичного двобічного суб`єктивного вушного шуму, без порушення звукосприйняття та звукопроведення. Післятравматична (25.07.2025) невропатія лівих малогомілкового та великогомілкового нервів (за даними ЕНМГ від 16.12.2025), у вигляді сенсо-моторних розладів з помірними порушеннями функції лівої нижньої кінцівки, травма відноситься до тяжких, пов`язана із Захистом Батьківщини. Довідка ВЛК від 17.12.2025 № 2025-1217-1523-4456-3

Листом від 21.11.2025 року № 11/1/2023, за підписом командира частини, Відповідач повідомив, що Позивачу було виплачено додаткову винагороду з розрахунку 100 000 грн., за час перебування на лікуванні у сумі 77 419,35 грн., за період з 06.08.2025 – 29.08.2025, утримано військовий збір у сумі 1 161,29 грн., сума 76 258,06 грн. була перерахована.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо ненарахування йому додаткової грошової винагороди в повному обсязі відповідно до постанови КМУ №168, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Предметом спору у даній справі є бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, в цій справі суд має надати оцінку такій бездіяльності, оцінивши її через призму верховенства права та критеріїв законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які наведені в частині другій статті 2 КАС України.

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).

За змістом статей 17, 65 Основного Закону України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов`язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п`ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі Закон 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону № 2011-ХІІ).

Тобто, на Державу покладається конституційний обов`язок посиленого соціального захисту військовослужбовців і членів їхніх сімей.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктами 2, 3 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абз.2 пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).

Відповідно до пункту 17 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69/2022 "Про загальну мобілізацію", Кабінет Міністрів України 28.02.2022 року прийняв Постанову "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану № 168" (далі - Постанова № 168).

Пунктом 1 № Постанови № 168 (в редакції від 09.11.2023, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (п.1-2 Постанови № 168).

Абзацом 3 пункту 1-2 Постанови № 168 передбачено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджене Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення № 402), яке, серед іншого, визначає порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та осіб, звільнених з військової служби, зі службою у Збройних Силах України (глави 21 розділу II Положення № 402).

Так, пунктом 21.5 глави 21 розділу II Положення № 402 визначено, що постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: 1) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України.

Аналіз норми абз. 3 пункту 1-2 Постанови № 168 дозволяє зробити висновок, що нарахування та виплата військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень передбачене за таких умов:

а) пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;

б) факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини;

в) факт перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 № 110 "Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування", серед іншого, затверджено форму первинної облікової документації № 027/о; Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого" та Інструкцію щодо її заповнення.

Зокрема, Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 027/о "Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого" (далі Інструкція №110) визначено, що форма № 027/о заповнюється лікарями закладів охорони здоров`я, які надають амбулаторно-поліклінічну допомогу, при направленні хворого на консультацію в інші заклади охорони здоров`я, на стаціонарне лікування та лікарями стаціонарів при виписці або у випадку смерті хворого.

У пункті 5 цієї форми вказуються: в амбулаторно-поліклінічному закладі - дата (число, місяць, рік) початку захворювання та направлення у стаціонар (на консультацію); у стаціонарі - дата надходження та виписки (смерті) зі стаціонару.

Форма № 027/о призначена для взаємообміну інформацією амбулаторно-поліклінічних і стаціонарних закладів охорони здоров`я щодо діагнозу, перебігу захворювання, стану хворого при направленні (виписці), проведенні досліджень, консультацій в інших закладах охорони здоров`я, лікування, диспансерного спостереження та інших рекомендацій хворому.

Форма № 027/о видається на руки хворому або пересилається поштою протягом трьох днів чи передається безпосередньо у заклад охорони здоров`я, який направляв хворого.

З наведених норм Інструкції № 110 суд приходить до висновку що Форма № 027/о є належним доказом перебування особи на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров`я.

Аналізуючи зазначені норми права через призму фактичних обставин справи, суд встановив, що в період із 06.08.2025 по 12.08.2025 Позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КНП СОР «ЦМКЛ», м. Суми.

13.08.2025 року солдат ОСОБА_1 , розвідник – навідник 3 розвідувального відділення розвідувального взводу НОМЕР_4 механізованого батальйону, який перебував на лікуванні після поранення у КНП СОР «ЦМКЛ», м. Суми вибув для подальшого лікування до КНП БМР «Білоцерківська МЛ № 2» (наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 13.08.2025 № 236).

В період із 13.08.2025 по 29.08.2025 Позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Білоцерківська міська лікарня № 2».

28.08.2025 Позивач пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією, за результатами якого травма, отримана 25.07.2025 солдатом ОСОБА_1 пов`язана із проходженням військової служби, що підтверджується довідкою ВЛК від 28.08.2025 № 2025-0828-1252-0247-0.

Згідно довідки про грошове забезпечення, в серпні 2025 року, Позивачу було нараховано виплату додаткової грошової винагороди з розрахунку 100 000 грн. пропорційно за час перебування на лікуванні, у сумі 77 419, 35 грн., за період з 06.08.2025 по 29.08.2025, утримано військовий збір у сумі 1 161,29 грн., сума 76 258,06 була перерахована солдату ОСОБА_1

Солдат ОСОБА_1 , який перебував в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , який перебував у КНП БМР «Білоцерківська МЛ № 2», вибув у відпустку за станом здоров`я після поранення терміном 30 (тридцять) діб, з « 30» серпня 2025 року по « 28» вересня 2025 року (наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.08.2025 № 254).

Отже, солдат ОСОБА_1 в період з 30 серпня по 28 вересня 2025 року, перебував у відпустці за станом здоров`я після поранення, яка надавалась на підставі довідки ВЛК від 28.08.2025 № 2025-0828-1252-0247-0.

Відповідачем не заперечується, що Позивач перебував у відпустках для лікування після отриманої травми (25.07.2025) за висновками (постановами) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії терміном 60 (шістдесят) діб.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 за вересень 2025 було виплачено 20380,66 грн., в т.ч. додаткова винагорода - 0,00 грн., за жовтень 2025 - 33090,35 грн., в т.ч. додаткова винагорода - 12903,23грн.. листопад 2025 - 105747,33 грн.. в т.ч. додаткова винагорода - 86666,67 грн.

Підставою не виплати додаткової винагороди відповідач зазначає, що в періоди з 30.08.2025 по 28.09.2025 та з 27.09.2025 по 26.10.2025, згідно відомостей, які містяться у довідках ВЛК причинний зв`язок травми отриманої солдатом ОСОБА_1 є поранення, пов`язане із проходженням військової служби, а не із захистом Батьківщини, що унеможливлює проведення нарахування та виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцю.

Але як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини; поранення визнано тяжким за висновками військово-лікарських комісій; Позивач перебував на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я у зв`язку із отриманим пораненням; позивач перебував у відпустках для лікування після поранення, призначених за висновками ВЛК; медичні документи та довідки ВЛК підтверджують причинний зв`язок отриманого поранення та причинний зв`язок лікування, перебування у відпустках для лікування — Позивач відповідає критеріям, встановленим пунктом 12 постанови Кабінету Міністрів України №168 та пунктом 11 розділу XXXIV Порядку №260, а тому мав право на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000 гривень на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після поранення.

30.11.2025 року солдат ОСОБА_1 прибув із КНП «Кременчуцький обласний клінічний шпиталь для ветеранів війни», з 29 листопада 2025 року, до військової частини НОМЕР_1 та приступив до виконання службових обов`язків (наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 30.11.2025 № 347).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 15.12.2025 № 5444, згідно Додатку до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.12.2025 № 5444 солдату ОСОБА_1 нараховано та проведено виплату додаткової грошової винагороди в розмірі 100 000 грн 00 коп., пропорційно дням лікування після отримання поранення (контузії, травми, каліцтва) під час виконання бойових завдань у районі ведення

бойових (військових) дій за періоди з 28.10.2025 по 30.10.2025 та з 01.11.2025 по 26.11.2025.

Згідно довідки про грошове забезпечення Позивачу у листопаді 2025 року було нараховано виплату додаткової грошової винагороди з розрахунку 100 000 грн. пропорційно за час перебування на лікуванні, у сумі 86 666, 67 грн., утримано військовий збір у сумі 1 300,00 грн., сума 85 366,67 була перерахована солдату ОСОБА_1 .

Отже відповідачем безпідставно не нарахована не виплачена додаткова грошова допомога за період з 30.08.2025 по 27.10.2025.

Суд зазначає, що за період перебування на стаціонарному лікуванні з 30.08.2025 по 27.10.2025 відповідач повинен був нараховувати позивачу додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн, оскільки були наявні умови, визначені у абз. 3 пункту 1-2 Постанови № 168 (перебування на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров`я у зв`язку із травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини).

Тому суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не здійснив позивачу нарахування додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн відповідно до Постанови № 168 в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні за період з 30.08.2025 по 27.10.2025 в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, відтак в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.

Водночас, суд звертає увагу, що період з 28.10.2025 по 26.11.2025 не підлягає задоволенню, оскільки в матеріали наявні докази нарахування вказаної допомоги за даний період.

Відтак, встановленні судом фактичні обставини свідчать про відсутність у позивача права на передбачену Постановою № 168 додаткову винагороду у розмірі 100 000 гривень спірний період з 28.10.2025 по 26.11.2025, а тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Надаючи оцінку правильності обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд враховує таке.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі "Гурепка проти України", заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі», заява №30210/96, п.158) (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України", заява № 20390/07).

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

З огляду за зазначене суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача відповідно встановлених у справі обставин буде зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, з 30.08.2025 по 27.10.2025 в закладах охорони здоров`я.

Суд також зазначає, що інші доводи сторін, наведені у заявах по суті справи, вищезазначених висновків суду не спростовують.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах, а позивач не у повній мірі довів обґрунтованість позовних вимог, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати

Згідно частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.

У цій справі позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від нього відповідно до Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової грошову винагороди, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, з 30.08.2025 по 27.10.2025 в закладах охорони здоров`я.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_5 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, з 30.08.2025 по 27.10.2025 в закладах охорони здоров`я.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Головуючий суддя Г.В. Костенко