Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №420/16245/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/16245/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРМАКО» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРМАКО» до Одеської митниці, в якій позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500050/2026/000008/2 від 06.03.2026, №UA500050/2026/000012/2 від 10.05.2026, №UA500050/2026/000013/2 від 24.05.2026, №UA500050/2026/000014/2 від 24.05.2026;

визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500050/2026/000053, №UA500050/2026/000075, №UA500050/2026/000079, №UA500050/2026/000080.

Стислий виклад позиції позивача.

Представник позивача, з покликанням на фактичні обставини справи, зазначає, що товариству з обмеженою відповідальністю «ФОРМАКО» в межах контракту від 05.02.2026 №S1-0502/26, здійснено поставку товарів у чотирьох партіях.

До кожної з партії товарів позивачем складено та направлено відповідні митні декларації, проте, за твердженням представника позивача, Одеською митницею прийняті рішення про коригування митної вартості товарів.

На переконання представника позивача, висновки митного органу в оскаржуваних рішеннях є помилковими та не відповідають вимогам законодавства.

Стислий виклад заперечень відповідача.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Як вказує представник відповідача, враховуючи, що позивачем не надано додаткових документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та відмовив у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Стислий виклад відповіді на відзив.

У відповіді на відзив представник позивача проти доводів Одеської митниці заперечує, вказує, що наявність інформації про вищу митну вартість товару за іншою митною декларацією не є самостійною підставою для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Крім того, представник позивача вказує, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Стислий виклад заперечень на відповідь на відзив.

У запереченнях на відповідь на відзив представник Одеської митниці наводить доводи, які є аналогічними, що зазначені у відзиві.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 05.06.2026 суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України в електронній формі, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою від 20.07.2026 суд задовольнив клопотання представника позивача та залишив без розгляду заяву представника позивача про збільшення позовних вимог.

Ухвалою від 20.07.2026 суд залишив без задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

В межах ведення господарської діяльності, між компанією AL SADAT GLOBAL FOR IMPORT AND EXPORT та товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРМАКО» укладено Договір від 05.02.2026 №S1-0502/26 (далі – Договір №S1-0502/26).

Відповідно до п.1.1. Договору №S1-0502/26, продавець зобов`язується продати товар – харчову сіль та технічну сіль з добавкою проти згортання, зазначеною у відповідних рахунках-фактурах, згідно з INCOTERMS-2010, а покупець прийняти товар виробництва Єгипет згідно з рахунками-фактурами до цього Договору, та оплатити їх згідно з рахунками-фактурами, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з п.2.1. Договору №S1-0502/26, ціни на всі категорії товару, а також кількість та якість товару визначаються у рахунках-фактурах, пакувальних листах, та сертифікатах аналізу.

За п.2.7. Договору №S1-0502/26, оплата здійснюється на протязі 180 діб з моменту отримання товару покупцем.

Пунктом 4.2. Договору №S1-0502/26 встановлено, що товар має бути відвантажений продавцем, або третіми особами на умовах CFR порт Одеса (Інкотермс 2010) за узгодженими між сторонами умовами, що будуть оформлені у рахунках-фактурах.

На виконання Договору №S1-0502/26, протягом березня-травня 2026 року компанією AL SADAT GLOBAL FOR IMPORT AND EXPORT здійснено поставку товару – морської солі, у зв`язку з чим товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРМАКО» подано до Одеської митниці:

митну декларацію №26UA500050001830U6, імпортований товар – Морська сіль технічна навалом – 5000 тон;

митну декларацію №26UA500050003584U0, імпортований товар – Морська сіль (NaCl 97,5%), технічна, для використання в промислових котельнях, що використовується для пом`якшення води та запобігання утворенню накипу, навалом – 3000 тон;

митну декларацію №26UA500050004013U7, імпортований товар – Морська сіль (NaCl 97,5%), технічна, для використання в промислових котельнях, що використовується для пом`якшення води та запобігання утворенню накипу, навалом – 2000 тон;

митну декларацію №26UA500050004014U6, імпортований товар – Морська сіль (NaCl 97,5%), технічна, для використання в промислових котельнях, що використовується для пом`якшення води та запобігання утворенню накипу, навалом – 2000 тон.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митними деклараціями позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД.

За результатами розгляду митної декларації №26UA500050001830U6, Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 06.03.2026 №UA500050/2026/000008/2, у графі 33 якого зазначені наступні виявлені недоліки:

згідно пункту 1.1 контракту № S1-0502/26 від 05.02.2026 продавець зобов`язується продати Товар технічну сіль з добавкою проти згортання, зазначеною у рахунку фактурі, проте жодного зазначення ні в рахунку, ні в самій ЕМД про те що сіль з добавкою проти згортання немає;

декларантом надано сертифікат про походження товару від 22.02.2026 №А25 0226769, який не зазначено в гр.44 даної МД;

термін оплати згідно інвойсу протягом 180 банківських днів. Терміни розрахунків за поставлений товар суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII ГАТТ;

згідно пункту 2.2 контракту № S1-0502/26 від 05.02.2026 «Ціни на всі категорії товару, а також кількість та якість товару визначаються у рахунках-фактурах, пакувальних листах, та сертифікатах якості, проте митному органу не подавався сертифікат якості;

враховуючи відсутність митної декларації країни відправлення, відсутність будь яких платіжних документів, та навіть калькуляції ціни, адже згідно пункту 2.2 згаданого контракту, вартість маркування, пакування, тари, доставки з заводу продавця до порту та завантаження товару включена до ціни товару, однак декларантом ніде не зазначена вартість за вивантаження товару з судна;

до митного оформлення декларантом не надано документи, які містять відомості про вартість страхування вантажу, та не зазначено витрати на страхування в графі 22 декларації митної вартості, що свідчить про не включення такої складової митної вартості до ціни, що була фактично сплачена за оцінюваний товар, відповідно до пункту 7 частини десятої статті 58 Кодексу;

відповідно до інформації, наявної в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», ціна продажу оцінюваних товарів є нижчою за ціну товарів з ідентичними та аналогічними характеристиками, які імпортувалися іншими резидентами на митну територію України.

За результатами розгляду митної декларації №26UA500050003584U0, Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 10.05.2026 №UA500050/2026/000012/2, у графі 33 якого зазначені наступні виявлені недоліки:

у наданих до митного оформлення документах (комерційному інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

у коносаменті від 15.02.2026 № 1 зазначені умови оплати фрахту «FREIGHT ADVANCE», тобто фрахт сплачено в порту відправлення. Проте, до митного органу не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, що не дає можливості відокремити вартість самого товару;

термін оплати згідно інвойсу протягом 180 банківських днів з моменту отримання товару. Терміни розрахунків за поставлений товар суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII ГАТТ;

враховуючи відсутність митної декларації країни відправлення, відсутність будь яких платіжних документів, та навіть калькуляції ціни, адже згідно пункту 2.2 згаданого контракту, вартість маркування, пакування, тари, доставки з заводу продавця до порту та завантаження товару включена до ціни товару, однак декларантом ніде не зазначена вартість за вивантаження товару з судна;

відповідно до міжнародних правил перевезення Інкотермс-2010 на умовах поставки CFR означає, що продавець постачає товар на борт судна. Продавець зобов`язаний заключити договір та сплатити всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення. Тобто, на Продавця покладено виконання митних формальностей у країні експорту Відповідно до пункту 8 частини другої статті 53 Кодексу документами, що підтверджують митну вартість товару, є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, якщо таке страхування здійснювалось. Слід зауважити, що страхові документи подаються незалежно від того, ким саме здійснювалось страхування, а тому відсутність таких документів не дає можливості впевнитись в достовірності заявлених відомостей щодо вартості оцінюваного товару, однак до митного оформлення декларантом не надано документи, які містять відомості про вартість страхування вантажу, та не зазначено витрати на страхування в графі 22 декларації митної вартості, що свідчить про не включення такої складової митної вартості до ціни, що була фактично сплачена за оцінюваний товар, відповідно до пункту 7 частини десятої статті 58 Кодексу.

За результатами розгляду митної декларації №26UA500050004013U7, Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 24.05.2026 №UA500050/2026/000013/2, у графі 33 якого зазначені наступні виявлені недоліки:

відповідно до наданого до митного оформлення інвойсу від 18.02.2026 № 2026/006-2 поставка товарів здійснюється на умовах CFR Odesa (згідно Інкотермс 2010), тобто товар підлягає страхуванню, але у наданих до митного оформлення документах (комерційному інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

у коносаменті від 22.02.2026 №2 зазначені умови оплати фрахту «FREIGHT ADVANCE», тобто фрахт сплачено в порту відправлення. Проте, до митного органу не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, що не дає можливості відокремити вартість самого товару;

термін оплати згідно інвойсу протягом 180 банківських днів з моменту отримання товару. Терміни розрахунків за поставлений товар суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII ГАТТ;

враховуючи відсутність митної декларації країни відправлення, відсутність будь яких платіжних документів, та навіть калькуляції ціни, адже згідно пункту 2.2 згаданого контракту, вартість маркування, пакування, тари, доставки з заводу продавця до порту та завантаження товару включена до ціни товару, однак декларантом ніде не зазначена вартість за вивантаження товару з судна;

відповідно до міжнародних правил перевезення Інкотермс-2010 на умовах поставки CFR означає, що продавець постачає товар на борт судна. Продавець зобов`язаний заключити договір та сплатити всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення. Тобто, на Продавця покладено виконання митних формальностей у країні експорту Відповідно до пункту 8 частини другої статті 53 Кодексу документами, що підтверджують митну вартість товару, є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, якщо таке страхування здійснювалось. Слід зауважити, що страхові документи подаються незалежно від того, ким саме здійснювалось страхування, а тому відсутність таких документів не дає можливості впевнитись в достовірності заявлених відомостей щодо вартості оцінюваного товару, однак до митного оформлення декларантом не надано документи, які містять відомості про вартість страхування вантажу, та не зазначено витрати на страхування в графі 22 декларації митної вартості, що свідчить про не включення такої складової митної вартості до ціни, що була фактично сплачена за оцінюваний товар, відповідно до пункту 7 частини десятої статті 58 Кодексу;

відповідно до інформації, наявної в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», ціна продажу оцінюваних товарів є нижчою за ціну товарів з ідентичними та аналогічними характеристиками, які імпортувалися іншими резидентами на митну територію України.

За результатами розгляду митної декларації №26UA500050004014U6, Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 24.05.2026 №UA500050/2026/000014/2, у графі 33 якого зазначені наступні виявлені недоліки:

у наданих до митного оформлення документах (комерційному інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

також у коносаменті від 22.02.2026 № 1 зазначені умови оплати фрахту «FREIGHT ADVANCE», тобто фрахт сплачено в порту відправлення. Проте, до митного органу не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, що не дає можливості відокремити вартість самого товару;

термін оплати згідно інвойсу протягом 180 банківських днів з моменту отримання товару. Терміни розрахунків за поставлений товар суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII ГАТТ;

враховуючи відсутність митної декларації країни відправлення, відсутність будь яких платіжних документів, та навіть калькуляції ціни, адже згідно пункту 2.2 згаданого контракту, вартість маркування, пакування, тари, доставки з заводу продавця до порту та завантаження товару включена до ціни товару, однак декларантом ніде не зазначена вартість за вивантаження товару з судна;

відповідно до міжнародних правил перевезення Інкотермс на умовах поставки CFR означає що продавець постачає товар на борт судна. Продавець зобов`язаний заключити договір та сплатити всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення. Тобто, на Продавця покладено виконання митних формальностей у країні експорту Відповідно до пункту 8 частини другої статті 53 Кодексу документами, що підтверджують митну вартість товару, є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, якщо таке страхування здійснювалось. Слід зауважити, що страхові документи подаються незалежно від того, ким саме здійснювалось страхування, а тому відсутність таких документів не дає можливості впевнитись в достовірності заявлених відомостей щодо вартості оцінюваного товару, однак до митного оформлення декларантом не надано документи, які містять відомості про вартість страхування вантажу, та не зазначено витрати на страхування в графі 22 декларації митної вартості, що свідчить про не включення такої складової митної вартості до ціни, що була фактично сплачена за оцінюваний товар, відповідно до пункту 7 частини десятої статті 58 Кодексу;

відповідно до інформації, наявної в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор» (далі - АСМО), ціна продажу оцінюваних товарів є нижчою за ціну товарів з ідентичними та аналогічними характеристиками, які імпортувалися іншими резидентами на митну територію України.

У зазначених рішеннях також вказано, що у зв`язку з наведеним, за результатами проведеної консультації з декларантом, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) – за резервним методом.

Також митним органом зазначено, що в інформаційних ресурсах митниці наявна інформація про митне оформлення товарів співставних з оцінюваними з урахуванням заявленого коду товару, опису товару, фізичних характеристик та призначення , країни походження та виробництва – Єгипет, ваговими характеристиками, митне оформлення яких здійснено: по товару №1 згідно методу за ціною договору на умовах CFR та випущеного у вільний обіг за ЕМД від 03.07.2024 № 24UA500110004707U1 на рівні – 0,1208 дол. США/кг. З урахуванням вищезазначеного митна вартість товару скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості товару, випущеного у вільний обіг.

На підставі прийнятих рішень, Одеською митницею прийнято Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500050/2026/000053, №UA500050/2026/000075, №UA500050/2026/000079, №UA500050/2026/000080.

Вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI, у редакції на час виникнення спірних правовідносин ( надалі - МК України) визначає, зокрема

митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. ( стаття 49 МК України);

декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. ( частина друга статті 52 МК України);

у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. ( стаття 53 МК України);

перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведено у частині другій статті 53 МК України;

у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (згідно з переліком). ( частина третя статті 53 МК України);

забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару ( частина п`ята - шоста статті 53 МК України);

митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості ( пункти 1 та 2 частини п`ятої статті 54 МК України);

митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.( частина шоста статті 54 МК України);

рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. ( частина друга статті 55 МК України);

у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів. ( частина сьома статті 55 МК України);

протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. ( частина восьма статті 55 МК України);

визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. ( частини перша-четверта статті 57 МК України);

у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. ( частини 5-6 статті 57 МК України);

метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.(частина друга статті 58 МК України);

митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. ( частини четверта - п`ята статті 58 МК України).

З аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

При цьому, наведені приписи МК України надають митному органу право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Щодо вищевказаного, то Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу суду, а саме, постанови від 19 лютого 2019 року у справі №804/1316/16, від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 6 травня 2020 року у справі №140/1713/19, від 25 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі №804/14964/15).

Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Предметом оскарження у цій справі є рішення про коригування митної вартості товарів, які прийняті у зв`язку з неподанням декларантом усіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ.

Вказаний висновок митного органу ґрунтується на обставинах, викладених у графі 33 оскаржуваних рішень, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною контракту.

Так, у рішенні про коригування митної вартості від 06.03.2026 №UA500050/2026/000008/2 вказано, що згідно пункту 1.1 контракту № S1-0502/26 від 05.02.2026 продавець зобов`язується продати Товар технічну сіль з добавкою проти згортання, зазначеною у рахунку фактурі, проте жодного зазначення ні в рахунку, ні в самій ЕМД про те, що сіль з добавкою проти згортання, немає.

Суд критично оцінює зазначений довід відповідача та не вбачає у ньому підстав для висновку про неможливість визначення митної вартості товару за першим методом.

Суд зазначає, що предметом перевірки під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості є, насамперед, числові значення складових митної вартості та документи, які їх підтверджують, а не окремі технічні характеристики товару, якщо такі не впливають на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Відповідачем не наведено жодних доказів того, що наявність або відсутність зазначення про «добавки проти згортання» змінює вартість поставленого товару, свідчить про поставку іншого товару або впливає на можливість ідентифікації товару, заявленого до митного оформлення. Так само відповідачем не доведено, що зазначена обставина перешкоджала перевірці числових значень митної вартості чи ставила під сумнів достовірність відомостей, наведених у поданих декларантом документах.

Отже, наведене відповідачем зауваження має формальний характер та не підтверджує наявності розбіжностей у документах, які відповідно до статті 53 Митного кодексу України могли б бути підставою для витребування додаткових документів або відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості товарів. Саме по собі таке зауваження не є належною та достатньою підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Суд також відхиляє доводи відповідача наведені у рішенні про коригування митної вартості товарів від 06.03.2026 №UA500050/2026/000008/25 про те, що декларантом було надано сертифікат про походження товару від 22.02.2026 №А25 0226769, який не був зазначений у графі 44 митної декларації.

Суд зазначає, що незазначення окремого документа у графі 44 митної декларації за умови його фактичного подання митному органу не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості товару та не може бути самостійною підставою для коригування такої вартості.

Відомості, що містяться у сертифікаті про походження товару, підтверджують країну походження товару та не належать до документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару або ціну, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті. Відтак, відсутність відомостей про цей документ у графі 44 митної декларації жодним чином не впливає на можливість перевірки правильності визначення митної вартості за основним методом.

Крім того, відповідач не довів, що зазначена обставина призвела до неможливості здійснення митного контролю, перешкодила перевірці заявленої митної вартості чи свідчила про наявність розбіжностей між документами, поданими декларантом. Сам по собі формальний недолік у заповненні митної декларації, який не впливає на зміст поданих документів та не спотворює відомостей щодо митної вартості товару, не може бути достатньою правовою підставою для відмови у застосуванні першого методу визначення митної вартості та прийняття рішення про її коригування.

Отже, наведений довід відповідача має виключно формальний характер, не свідчить про порушення вимог статей 52– 54 Митного кодексу України та не підтверджує наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності заявленої позивачем митної вартості товару.

Судом встановлено, що разом з митною декларацією №26UA500050001830U6 товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРМАКО» подано Сертифікат результатів аналізу перед відвантаженням від 21.02.2026 №20251295, який за своїм змістом є аналогом сертифіката якості для імпортованого виду товарів (сіль).

Зазначений документ містить відомості щодо фізико-хімічних показників товару, його відповідності встановленим характеристикам, результатів проведених лабораторних досліджень та ідентифікує продукцію, яка є предметом поставки. Отже, незалежно від його найменування, за своїм функціональним призначенням він підтверджує якісні характеристики товару.

Суд зазначає, що митне законодавство України не встановлює обов`язку декларанта подавати документ виключно під назвою «сертифікат якості». Вирішальне значення має зміст документа та відомості, які він містить, а не його формальна назва. Відтак надання Сертифіката результатів аналізу перед відвантаженням є належним підтвердженням якісних характеристик імпортованого товару.

Крім того, відповідач не навів жодних обґрунтувань, яким чином відсутність документа саме з назвою «сертифікат якості» могла вплинути на визначення митної вартості товару або поставити під сумнів достовірність ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за товар. Так само відповідачем не встановлено жодних розбіжностей між відомостями, наведеними у поданому Сертифікаті результатів аналізу перед відвантаженням, та іншими документами, що подавалися для митного оформлення.

За таких обставин суд доходить висновку, що зазначені доводи відповідача ґрунтуються виключно на формальному підході до найменування поданого документа та не свідчить про неподання декларантом документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товару. Відповідно, він не може бути належною підставою для виникнення обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості та прийняття рішення про її коригування.

Отже, суд відхиляє доводи Одеської митниці в рішенні про коригування митної вартості товарів від 06.03.2026 №UA500050/2026/000008/2 про те, що митному органу не подавався сертифікат якості на імпортовані товари.

В рішеннях про коригування митної вартості товарів від 06.03.2026 №UA500050/2026/000008/2, від 10.05.2026 №UA500050/2026/000012/2, від 24.05.2026 №UA500050/2026/000013/2, від 24.05.2026 №UA500050/2026/000014/2, Одеська митниця вказує, що термін оплати згідно інвойсу протягом 180 банківських днів з моменту отримання товару.

На переконання Одеської митниці, терміни розрахунків за поставлений товар суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII ГАТТ.

Суд не погоджується із зазначеним доводом відповідача з огляду на таке.

Сам по собі передбачений сторонами зовнішньоекономічного договору строк оплати товару протягом 180 банківських днів з моменту його отримання не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості та не є обставиною, яка відповідно до положень Митного кодексу України виключає можливість визначення митної вартості товару за першим методом.

Відповідно до принципу свободи договору, сторони є вільними у визначенні умов зовнішньоекономічного контракту, зокрема щодо порядку та строків проведення розрахунків, якщо такі умови не суперечать законодавству. Надання покупцю відстрочки платежу є поширеною комерційною практикою у міжнародній торгівлі та саме по собі не свідчить про існування прихованих домовленостей між сторонами чи про недостовірність ціни товару.

Посилання відповідача на те, що зазначений строк оплати «суперечить світовій практиці» та «може свідчити» про наявність додаткових умов поставки, ґрунтується виключно на припущеннях. При цьому відповідачем не наведено жодного належного та допустимого доказу на підтвердження існування таких додаткових домовленостей, не встановлено, які саме умови не були розкриті декларантом, а також не доведено, яким чином вони вплинули на ціну товару або числові значення складових митної вартості.

Суд звертає увагу, що положення статті VII ГАТТ та глави 9 Митного кодексу України виходять із принципу, що митна вартість повинна базуватися на ціні, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. При цьому відстрочення виконання платіжного зобов`язання не змінює розміру ціни товару, погодженої сторонами, а лише визначає момент її сплати. Відтак саме по собі погодження сторонами відстрочки платежу не впливає на можливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Крім того, відповідач не встановив, що внаслідок надання відстрочки платежу покупець отримав будь-які додаткові економічні вигоди, знижки, компенсації чи інші платежі, які відповідно до статті 58 Митного кодексу України підлягали включенню до митної вартості товару, але не були заявлені декларантом.

Отже, наведені Одеською митницею твердження про невідповідність умов оплати «світовій практиці» мають декларативний характер, не підтверджені належними доказами та не можуть вважатися обґрунтованими сумнівами у правильності визначення митної вартості товарів, достатніми для відмови у застосуванні першого методу визначення митної вартості та прийняття оскаржуваних рішень про її коригування.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 01.03.2023 у справі №420/18880/21, від 17.04.2018 у справі №815/329/17, фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахуванням додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійсненні).

Щодо доводів Одеської митниці наведених в графі 33 рішень про коригування митної вартості від 06.03.2026 №UA500050/2026/000008/2, від 10.05.2026 №UA500050/2026/000012/2, від 24.05.2026 №UA500050/2026/000013/2, від 24.05.2026 №UA500050/2026/000014/2 щодо незазначення декларантом вартості вивантаження товару з судна, суд вказує таке.

Згідно з п.4.2. Договору №S1-0502/26, товар має бути відвантажений продавцем, або третіми особами на умовах CFR порт Одеса (Інкотермс 2010) за узгодженими між сторонами умовами, що будуть оформлені у рахунках-фактурах.

З наданих разом з митними деклараціями комерційних інвойсів вбачається, що ціни, зазначені в інвойсі, включають витрати на доставку товару від заводу продавця до складу порту відправлення, навантаження на судно та морську доставку до порту призначення.

Отже, сторонами зовнішньоекономічного договору чітко визначено склад витрат, що входять до ціни товару відповідно до умов поставки CFR порт Одеса (Інкотермс 2010). Водночас, витрати на вивантаження товару з судна у порту призначення не віднесені до складових ціни товару та не зазначені як такі, що підлягають оплаті продавцем.

Суд зазначає, що, відповідно до правил Інкотермс, умови поставки CFR не передбачають автоматичного включення витрат на вивантаження товару у порту призначення до ціни товару. Такі витрати можуть бути включені до вартості перевезення лише у випадку, якщо це прямо передбачено договором морського перевезення або іншими документами, що регулюють відповідні правовідносини.

Натомість, відповідачем не наведено жодного доказу того, що вартість вивантаження товару була окремою складовою ціни товару, оплачувалася покупцем до моменту митного оформлення або відповідно до вимог статті 58 Митного кодексу України підлягала включенню до митної вартості. Також матеріали справи не містять доказів фактичного понесення позивачем таких витрат або документів, які б підтверджували їх розмір.

Суд звертає увагу, що обов`язок доказування наявності підстав для коригування митної вартості покладається саме на митний орган. Водночас, Одеська митниця, обмежившись лише посиланням на відсутність інформації щодо вартості вивантаження товару, не встановила ані факту існування таких витрат, ані їх впливу на числові значення митної вартості, ані обов`язку декларанта включати їх до ціни товару.

За таких обставин твердження відповідача про незазначення декларантом вартості вивантаження товару з судна ґрунтується виключно на припущеннях та не підтверджене належними і допустимими доказами. Саме по собі таке зауваження не свідчить про неповноту чи недостовірність відомостей щодо митної вартості товару, не є розбіжністю у документах, поданих для митного оформлення, та не може бути достатньою підставою для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості товарів і прийняття оскаржуваних рішень про її коригування.

Також, в оскаржуваних рішеннях від 06.03.2026 №UA500050/2026/000008/2, від 10.05.2026 №UA500050/2026/000012/2, від 24.05.2026 №UA500050/2026/000013/2 від 24.05.2026 №UA500050/2026/000014/2 вказано, що товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРМАКО» не надано документів, які містять відомості щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення.

Суд вказує, що поставка товару на умовах СFR ODESA (вартість і фрахт) передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару, а саме перевезення товару до порту призначення (фрахт).

Тобто, у разі міжнародних перевезень за умовами CFR на продавця покладається також обов`язок митного оформлення товару для експорту. Вважається, що продавець виконав постачання, коли товар перетнув борт судна в порту відвантаження.

За умовами даного виду поставки обов`язок по сплаті фрахту покладається на продавця і не є межею компетенції покупця.

Суд зазначає, що умови поставки за базисом «СFR» не зобов`язують продавця або покупця здійснити страхування товару, у зв`язку з чим підстав стверджувати, що витрати щодо страхування є складовою митної вартості товару, який поставляється на умовах цього базису поставки, немає.

Аналогічні правові висновки викладно у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах №825/735/17, №825/2255/16, №825/1016/17, №420/2850/19.

Щодо тверджень митного органу в графі 33 рішень про коригування митної вартості товарів від 06.03.2026 №UA500050/2026/000008/2, від 24.05.2026 №UA500050/2026/000013/2, від 24.05.2026 №UA500050/2026/000014/2 про те, що декларантом не надано доказів того, що позивач отримав від продавця товару будь-яку виняткову знижку чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни на момент поставки товару, а ціна продажу оцінюваних товарів є нижчою за ціну товарів з ідентичними та аналогічними характеристиками, у відповідача наявні сумніви щодо формування ціни такого товару та визначення його митної вартості.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 29.04.2026 у справі №380/29337/23, сама лише вказівка відповідача про те, що Митниця має інформацію, що продаж подібних товарів між непов`язаними суб`єктами здійснюється за вищою митною вартістю не може вважатись належним письмовим обґрунтуванням, що такий вплив мав місце, оскільки такі обґрунтування повинні бути підкріплені належними та допустимими доказами, чому, в свою чергу, кореспондує праву декларанта на надання відповіді та доказів відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Суд також зазначає, що посилання відповідача на те, що задекларована митна вартість є нижчою за ціни ідентичних або аналогічних товарів, які містяться в інформаційних базах митних органів, не може бути самостійною підставою для коригування митної вартості.

Верховний Суд у постановах від 18.12.2018 у справі №826/12108/16 та від 27.01.2022 у справі № 520/10386/19 зазначив, що інформація з автоматизованих систем митного органу має допоміжний характер і не спростовує ціну конкретного контракту без додаткових доказів.

Суд дійшов висновку, що під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення митний орган діяв у спосіб, який не відповідає вимогам МК України, а тому відхиляє посилання відповідача на такі зауваження митниці.

Крім вищенаведеного, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів від 10.05.2026 №UA500050/2026/000012/2, від 24.05.2026 №UA500050/2026/000013/2 та від 24.05.2026 №UA500050/2026/000014/2 вказано, що в наданих товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРМАКО» коносаментах зазначені умови оплати фрахту «FREIGHT ADVANCE», тобто фрахт сплачено в порту відправлення. Проте, до митного органу не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, що не дає можливості відокремити вартість самого товару.

Відповідно до Інкотермс 2010 (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), CFR (Costand Freight) - «Вартість і фрахт» означає, що продавець зобов`язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, однак ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CFR на продавця покладаються обов`язки щодо митного очищення товару для експорту.

Отже, поставка товару на умовах CFR (вартість і фрахт) зобов`язує продавця оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення.

Умови оплати «prepaid» чи «colleсt» визначають лише місце, де продавцем буде оплачено фрахт, чи в порту відправки (prepaid), чи в порту призначення (colleсt), та ця обставина не впливає на митну вартість товару, оскільки умови поставки CFR включають витрати на транспортування до фактурної вартості товару, які, незалежно від місця оплати, здійснюються продавцем.

В даному випадку не має значення коли фактично продавець сплатив фрахт: у порту відправлення або у порту призначення, враховуючи, що вказаний платіж включений у ціну товару, що виставлена до сплати покупцю у поданих до митного оформлення інвойсах, що не враховано відповідачем під час ствердження ненадання документів, підтверджуючих оплату фрахту.

Зазначені судом умови поставки товару на умовах CFR (вартість і фрахт) спростовують і посилання митного органу на відсутність даних щодо фактично сплаченої такої складової митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України, оскільки саме продавець зобов`язаний своїм коштом доставити товар в зазначений порт призначення.

Посилання відповідача на те, що вказана схема розрахунків за поставлений товар, суперечить світовій практиці та можливий лізинг спростовується умовами контракту та встановленням відстрочки платежу 180 банківських днів

За таких обставин, суд доходить висновку, що доводи відповідача є необґрунтованими та підлягають відхиленню.

При цьому, суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості. В свою чергу, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак, суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.11.2018 року №815/4044/15.

До того ж, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не зазначив яким саме чином вказані обставини вплинули на достовірність визначення декларантом задекларованої митної вартості. Вказані обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що надані декларантом документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Суд також враховує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 у справі №815/4821/16, але не виключно.

Зазначивши у оскаржуваному рішенні про виявлені розбіжності, митний орган не зазначає яким чином це вплинуло на митну вартість товару та чому це є перешкодою до її визначення за першим методом.

Тобто, за встановленими у цій справі обставинами, суть виявлених митним органом недоліків знайшла своє відображення безпосередньо у рішенні про коригування митної вартості, які у процедурі митного оформлення, є кінцевими та позбавляє декларанта можливості подавати додаткові документи. В той же час, у вимогах про надання додаткових документів відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно наведено пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим частиною третьої статті 53 МК України.

Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема у постанові від 30 квітня 2020 року у справі №820/231/16, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, суд дійшов до висновку, що витребуючи перелік документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що для митного оформлення декларантом були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Відповідно до ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Як встановлено судом, за результатами проведеної консультації, на підставі аналізу наявної у митного органу інформації згідно з положеннями ч.1 ст.55 МКУ, митним органом скоригована митну вартість імпортованого товару за другорядним методом визначення митної вартості - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, який ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості товару, випущеного у вільний обіг.

Як зазначено у спірних рішеннях про коригування митної вартості, відповідно до п.1 ст. 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) – за резервним методом.

Суд зазначає, що при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Натомість, у графі 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості митний орган лише констатує що коригування митної вартості буде здійснено до рівня митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено декларантом.

Відповідно до приписів пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом ( постанови Верховного Суду від 8 лютого 2019 року у справі справа №825/648/17, від 20 липня 2023 року у справі №640/22572/20).

Верховний Суд сформував правову позицію, яку суд враховує при вирішенні цієї справи, відповідно до якої формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанови від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17).

Згідно з ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості від 06.03.2026 №UA500050/2026/000008/2, від 10.05.2026 №UA500050/2026/000012/2, від 24.05.2026 №UA500050/2026/000013/2, від 24.05.2026 №UA500050/2026/000014/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від №UA500050/2026/000053, №UA500050/2026/000075, №UA500050/2026/000079, №UA500050/2026/000080 за відсутністю обґрунтованих підстав вважати заявлені декларантом відомості про митну вартість товарів неповними, недостовірними чи з розбіжностями, у зв`язку з чим, під час здійснення митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, діяв у спосіб, що не відповідає вимогам Митного кодексу України, застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товару, за наявності законних підстав для застосування основного методу за ціною договору.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи викладене, за наслідками судового розгляду справи, суд доходить висновку, що відповідач не довів правомірності прийняття оскаржуваних рішень, відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 КАС України, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа лише у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Як встановлено судом, позивачем сплачено судовий збір в сумі 33280,00 грн.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про протиправність рішень відповідача, суд вважає, що з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 33280,00 грн.

Керуючись ст.2, 72, 77, 78, 90, 120, 134, 139, 241-246, 258, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРМАКО» (просп.Шевченка, буд.2а, м. Одеса, Одеська обл., 65044, код ЄДРПОУ 45094717) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21а, м. Одеса, Одеська обл., 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500050/2026/000008/2 від 06.03.2026, №UA500050/2026/000012/2 від 10.05.2026, №UA500050/2026/000013/2 від 24.05.2026, №UA500050/2026/000014/2 від 24.05.2026.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500050/2026/000053, №UA500050/2026/000075, №UA500050/2026/000079, №UA500050/2026/000080.

Стягнути з Одеської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРМАКО» судовий збір у розмірі 33280,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дмитро БАБЕНКО