Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №722/1140/26 — Сокирянський районний суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 722/1140/26

Номер провадження 2-а/722/18/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року Сокирянський районний суд Чернівецької в складі:

головуючого судді Суського О.І.,

при секретарі Сімак О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим представником позивача Побережною Оленою Дмитрівною до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Побережна О.Д. звернулася до Сокирянського районного суду Чернівецької області із адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову №R55879 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, винесену 30.05.2026 року, ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , згідно якої ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 17000 грн., а провадження відносно позивача закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 30.05.2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову № R55879 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно позивача ОСОБА_1 , в якій зазначено, що вона винесена «за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності».

У змісті постанови зазначено, що датою надходження від особи заяви, в якій вона зазначає що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності є 21.05.2026 року. Спосіб надходження заяви: особисто в паперовій формі. Короткий зміст заяви: Повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з порушення правил військового обліку (законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію). Також було встановлено, що за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Так як ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, а тому вирішено на нього накласти штраф у сумі 17000,00 грн.

Представник позивача зазначає, що у змісті оскаржуваної постанови відсутнє зазначення будь-яких доказів, на підставі яких було встановлено обставини правопорушення, а позивачем ОСОБА_1 особисто не надавалася до ТЦК та СП та не підписувалася у письмовій формі заява про те, що він не оспорює дане правопорушення.

22.10.2025 року ОСОБА_1 було отримано свідоцтво про хворобу №2025-1022-1613-1865-0 від 22.10.2025 року, в якому зазначено, що згідно постанови ВЛК він є непридатним до військової служби. Згідно інформації у військово-обліковому документі, сформованому 08.06.2026 року у мобільному застосунку Резерв+, ОСОБА_1 на підставі постанови ВЛК від 22.10.2025 року є непридатним (згідно редакції Наказу №402 від 14.10.2024 року).

Однак, 22.04.2026 року позивач без будь-яких законних підстав був повторно направлений для проходження ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 . Одразу після отримання 22.04.2026 року направлення позивач фактично розпочав процедуру проходження ВЛК, що підтверджується відповідними записами у картці обстеження та медичного догляду КНП «Сокирянська лікарня». Однак, його лише 28.04.2026 року було направлено для додаткового обстеження до ОКНП «Чернівецький обласний клінічний кардіологічний центр», де він з 29.04.2026 року розпочав обстеження, а в період з 04.05.2026 року по 07.05.2026 року перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується Актом №129 дослідження стану здоров`я пацієнта. У зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні позивач з поважної причини не міг з`явитися 04.05.2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а відразу після виписки ним особисто було передано всі медичні документи для складання висновку члену ВЛК КП КНП «Сокирянська лікарня». Однак з невідомих та незалежних від позивача причин свідоцтво про хворобу було підписано членами ВЛК лише 21.05.2026 року, яке він того ж дня заніс до ІНФОРМАЦІЯ_4 та передав головному спеціалісту даного відділу.

Однак після цього, 21.05.2026 року відносно позивача було складено протокол ДРТЦК №699 про адміністративне правопорушення за ст.210-1 КУпАП. При цьому у змісті протоколу відсутнє зазначення свідків та про наявність будь-яких доказів. Розгляд справи було призначено на 29.05.2026 року у ІНФОРМАЦІЯ_5 . 26.04.2026 року позивачем особисто у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 було зареєстроване клопотання про закриття провадження по справі, в якому зазначав про відсутність у нього умислу на затягування строків проходження ВЛК, вказав конкретні причини та надав докази, які унеможливили дотримання визначеного чинним законодавством строку.

21.04.2026 року позивачем було подано заяву про надання відстрочки за місцем його працевлаштування та з 25.04.2026 року позивач отримав відстрочку у зв`язку з бронюванням, дана обставина також підтверджує відсутність законної підстави для завершення проходження позивачем ВЛК після 25.04.2026 року та незаконність притягнення до адміністративної відповідальності.

Представник позивача також звертає увагу, що у змісті оскаржуваної постанови про порушення ОСОБА_1 п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист», що є очевидно помилковим, оскільки положення даного Закону України №4235-ІХ від 12.02.2025 року регулюють правовідносини, які стосуються соціального захисту військовослужбовців та поліцейських, а не обов`язки військовозобов`язаних або процедуру проходження військовозобов`язаними ВЛК.

За таких обставин та на підставі наданих доказів вважає, що дана постанова є протиправною та відповідно до п.2 ч.2 ст.245 КАС України підлягає скасуванню, а провадження відносно позивача ОСОБА_1 закриттю у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою суду від 19.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріали справи, на підставі яких винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.210-1КУпАП.

Позивач та відповідач не надавали до суду клопотань про розгляд даного позову в загальному порядку.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 не надіслав відзив на позовну заяву та витребувані матеріали справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд, встановив наступне.

Що згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 виданого 10.08.2000 року Сокирянським РВ УМВС України в Чернівецькій області, прізвище, ім`я та по батькові позивача зазначені як ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною 1 статті 7 КУпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.

Згідно ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Як вбачається із оскаржуваної постанови №R558791 у справі про адміністративне правопорушення від 30.05.2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.

Правопорушення, згідно даної постанови, полягало в тому, що ОСОБА_1 являючись військовозобов`язаним, а саме згідно відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників військовозобов`язаних та резервістів не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без змін, а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За змістом ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративну відповідальність.

Частина 1 ст.210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частина 3 ст.210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Вказана норма є бланкетною та відсилає до відповідного нормативного акту, який регулює процедуру мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Склад адміністративного правопорушення, яке міститься у ч.3 ст.210-1 КУпАП передбачає порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Відповідно до абз.3 ч.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Складом адміністративного правопорушення є сукупність чотирьох обов`язкових, взаємопов`язаних його елементів, а саме: об`єкту, суб`єкту, об`єктивної та суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення. Відсутність одного з елементів складу адміністративного правопорушення зумовлює відсутність самого складу.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає у порушенні законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: нез`явлення за викликом до військових комісаріатів для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час; ненаданні в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, ЗСУ, іншим військовим формуванням з наступним відшкодуванням Державою їх вартості в порядку, встановленому законом. Відповідальність посадових осіб підприємств, установ, організацій наступає за невиконання покладених на них обов`язків передбачених ст.21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб`єктом правопорушення в даному випадку виступає військовозобов`язаний, який був визнаний ВЛК непридатним до військової служби.

За приписами ст.235 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відноситься до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, тобто вказану постанову у справі про адміністративне правопорушення винесено уповноваженою особою.

Згідно із ч.1 ст.246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Частиною першою статті 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Судом встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП 21.05.2026 року за те що позивач ОСОБА_1 будучи визнаним непридатним до військової служби, що підтверджується копією свідоцтва про хворобу №2025-1022-1613-1865-0 від 22.10.2026 року, 22.04.2026 року був направлений направленням №7144875 на проходження ВЛК та не пройшов його у визначений строк.

Судом також встановлено, що позивач намагався пройти ВЛК, що підтверджується актом дослідження стану здоров`я пацієнта №129, який наявний у матеріалах справи, однак з 04.05.2026 року по 07.05.2026 року перебував на стаціонарному лікуванні у загально-кадіологічному відділенні №1, через що пройти вчасно ВЛК було неможливо.

21.05.2026 року отримав повторне свідоцтво про хворобу №2026-0521-1027-2595-3 в якому зазначено, що він непридатний до військової служби.

З наданих матеріалів до позовної заяви, відповідачем не було надано жодного документа із особової справи ОСОБА_1 , який би свідчив про попередні дати ВЛК та їх висновки.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

Відповідно до закріпленого в ст.62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Судом встановлено, що в оскаржуваній постанові підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності зазначено порушення пункту 2 розділу II Закону України № 4235-ІХ від 12.02.2025 «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист».

Разом з тим суд зазначає, що наведене посилання саме по собі не свідчить про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, оскільки відповідач не конкретизував, який саме обов`язок позивача був порушений, не навів змісту відповідної правової норми та не обґрунтував, яким чином її положення підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Крім того, пункт 2 розділу II Закону № 4235-ІХ не встановлює самостійного складу адміністративного правопорушення та не визначає порядку притягнення військовозобов`язаних до адміністративної відповідальності за непроходження військово-лікарської комісії. Застосування зазначеної норми без наведення конкретного нормативного обов`язку, який порушив позивач, не відповідає принципу юридичної визначеності та не дає можливості встановити об`єктивну сторону адміністративного правопорушення.

Суд звертає увагу, відповідно примітки до ст.210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Тобто, якщо Міністерство оборони України як держатель такого реєстру може отримати відомості про особу шляхом синхронізації з іншими державними електронними реєстрами, то особу не може бути притягнуто до відповідальності за неповідомлення таких відомостей.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідач володіє щодо останнього вичерпними обліковими даними.

Судом встановлено, що із витягу Міністерства оборони України для військовозобов`язаних «Резерв+» за ідентифікатором Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» військовозобов`язаного ОСОБА_1 номер в реєстрі «Оберіг» 111020209334678500046, ВОС: 999097, категорія обліку: військовозобов`язаний, звання: рядовий, вбачається, що у останнього наявна відстрочка, до 05.01.2027 року, тип відстрочки: бронювання, крі цього зазначено, що постановою ВЛК непридатний (згідно редакції Наказу №402 від 14.10.2024 року), дата ВЛК: 22.10.2025 року.

Обов`язок щодо належного складення протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених у протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладений на суд.

Суд зауважує, що норма ст.210-1 КУпАП є бланкетною, та відсилає до іншого законодавства, яке зокрема регулює порядок проведення мобілізації.

При цьому, зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, на підставі яких саме доказів відповідач дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 вимог законодавства та вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Відповідно до ч.ч.1, 2ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Так, відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_7 не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом, а також не виконав вимоги ухвали суду щодо надання витребуваних матеріалів. Будь-яких повідомлень про поважність причин ненадання відзиву чи витребуваних доказів до суду не надходило.

Відповідач не довів, що саме позивач належав до кола осіб, на яких поширювалася дія пункт 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12.02.2025 року.

Не довів, чому цей пункт підлягає застосуванню саме до позивача, який 22.10.2025 року вже мав чинне свідоцтво про хворобу та був визнаний непридатним до військової служби, крім цього з 25.04.2026 року отримав відстрочку у зв`язку з бронюванням, а також не довів наявності законних підстав для повторного направлення на ВЛК.

За таких обставин суд розглянув справу за наявними у ній матеріалами та оцінив докази відповідно до вимог КАС України.

Враховуючи викладене, та те, що позивач надав суду достатні докази, суд вважає, що постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №R558791 від 30.05.2026 року про накладання штрафу на позивача, є незаконною, оскільки відповідачем не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Оскаржувана позивачем постанова наведеним вимогам не відповідає, оскільки прийнята не на підставі та не у спосіб, що передбачені КУпАП (зокрема, без урахування положень примітки до ст.210 КУпАП), необґрунтовано, тобто, без урахування всіх обставин, які є важливими для прийняття такого рішення, а відтак, підлягає скасуванню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, тому позов, в межах заявлених вимог, підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки позивач при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплатив судовий збір в розмірі 665,60 грн., а відповідач є суб`єктом владних повноважень, то судовий збір в зазначеному розмірі слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.2, 6-9, 72-77, 132, 139, 229, 241-246, 250, 255, 268, 269, 271, 286 КАС України, ст.ст.210, 210-1 КУпАП суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову №R558791 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, винесену 30.05.2026 року, ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцяти тисяч) гривень.

Закрити справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КпАП України у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , сплачений судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів після оголошення рішення суду до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області.

Суддя: