Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №309/2438/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/2438/26

Провадження № 2/309/1307/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі головуючого судді Піцура Я.Я.,

за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Хуст, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , де третя особа без самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Хустського РНО Рошинець Наталія Павлівна, про визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , де третя особа без самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Хустського РНО Рошинець Н.П., про визнання права власності в порядку спадкування.

В обґрунтування позову посилаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_6 . На день смерті вона була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . З нею на день смерті були зареєстровані син ОСОБА_2 та позивач. Після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складається з житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 . Даний житловий будинок померла успадкувала від своїх батьків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . З метою прийняття спадщини позивач звернувся до нотаріуса, який повідомив про неможливість оформлення спадкових прав оскільки померлою спадкоємицею спадщину після смерті батьків не оформлено. У зв`язку з чим змушений звернутися до суду для захисту свого права.

Посилаючись на викладене просить суд визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судове засідання позивачі не з`явилися, представник позивачів ОСОБА_9 подав заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивача, позов підтримує та просить задовольнити.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, подавши заяву у якій визнає позов, та просить розглянути справу без його участі.

У судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з`явився, подавши заяву у якій визнає позов, та просить розглянути справу без його участі.

У судове засідання відповідач ОСОБА_4 не з`явився, подавши заяву у якій визнає позов, та просить розглянути справу без його участі.

У судове засідання відповідач ОСОБА_5 не з`явилася, подавши заяву у якій визнає позов, та просить розглянути справу без її участі.

У судове засідання третя особа ОСОБА_10 не з`явилася, клопотань не заявляла.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні докази, суд констатує наступне.

У відповідності до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 ст. 200 ЦПК України передбачено, що ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Згідно довідки ЦНАП Хустської ТГ та копії паспортів убачається, що на день її смерті разом з нею у будинку за адресою АДРЕСА_1 , були зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

При цьому ОСОБА_1 є чоловіком померлої ОСОБА_6 , а ОСОБА_2 її сином.

Згідно виписки з рішення №2 зборів уповноважених колгоспників колгоспу «Карпати» від 26.04.1987 та рішення №340 ВК Хустської міської ради від 29.070.1987 року дозволено ОСОБА_7 провести перебудову індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_1 .

Відповідно до будівельного паспорту земельної ділянки та рішення ВК Хустської райради народних депутатів від 09.09.1987 року надано дозвіл на забудову земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 забудовнику ОСОБА_7 .

Відповідно до рішення Хустської міської ради №36 від 22.07.2022 у с.Чертіж перейменовано вулицю Заводську на Велику Заводську.

Відповідно до довідки Хустського ДПТІ №468 від 27.03.2013 домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано у БТІ за ОСОБА_8 .

На житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , виготовлено технічний паспорт, ріко спорудження 1987 рік.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно відомостей ЦНАП Хустської міської ради на момент її смерті з нею були зареєстровані ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .

При цьому ОСОБА_11 є дочкою ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом поро народження серії НОМЕР_3 та свідоцтвом про укладення шлюбу з позивачем серії НОМЕР_4 .

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до приписів ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч.1 ст.1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно із ч.3 ст.1296 ЦК відсутність свідоцтва про правона спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Отже виникнення права власності на нерухоме майно не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року не є перешкодою для оформлення спадкових прав.

Також слід зазначити, що порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз`яснюється:

– оформлення свідоцтва на право власності на об`єкти, які були закінчені будівництвом після 05 серпня 1992 року і на цей час не прийняті в експлуатацію, проводиться тільки за наявності актів прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями – державними приймальними або державними технічними;

– по об`єктах, що збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 05 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

Таким чином, оскільки спірний будинок збудований до 05 серпня 1992 року, то прийняття його в експлуатацію не вимагалося.

Відтак оскільки спірний будинок збудований батьками померлої ОСОБА_6 на земельній ділянці відведеній їм у встановленому порядку, на підставі наявних дозволів, такий не є самочинним будівництвом, то такий будинок входив до складу спадщини за померлою ОСОБА_8 (матір ОСОБА_6 ), яка спадщину за нею прийняла шляхом проживання з спадкодавцем.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини» й пов`язує з виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення в спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державної реєстрації права.

Відтак відсутність реєстрації права власності на спірний будинок за ОСОБА_8 , а також відсутність в ОСОБА_6 правовстановлюючих документів на спадкове майно після смерті батьків (не оформлення нею спадщини) не є перешкодою для реалізації позивачем права на оформлення спадщини після смерті дружини ОСОБА_6 .

Оскільки позивач є спадкоємцем за законом першої черги, прийняв спадщину за померлою, а інші спадкоємці за законом зокрема відповідач ОСОБА_2 (який проживав з померлою на момент смерті), та брати померлої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і її дочка ОСОБА_5 (які не проживали з нею на момент смерті), визнали позов повністю, таке визнання позову не суперечить закону та не порушує прав інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем, що відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України, є підставою для його задоволення.

Судові витрати слід покласти на позивача.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 142, 206, 258-259, 264-265 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрат покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 20 липня 2026 року.

Суддя Хустського

районного суду: Піцур Я.Я.