Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №350/916/26 — Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/916/26

Провадження № 2/350/806/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20 липня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Максиміва І.В.,

з участю секретаря судового засідання Гумінського В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Рожнятів у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області із позовною заявою до відповідача, у якій просила розірвати шлюб зареєстрований між нею та відповідачем 08.12.2015 у виконавчому комітеті Перегінської селищної ради Рожнятівського району Івано-Франківської області за актовим записом № 102, малолітню дитину залишити на проживанні разом з нею, після розірвання шлюбу змінити їй прізвище на дошлюбне ОСОБА_3 .

В обґрунтування позовних вимог позивачка зіслалася на те, що з відповідачем по справі вона перебуває у зареєстрованому шлюбі. Від спільного подружнього життя мають одну дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне сімейне життя з відповідачем не склалося і їхній шлюб має формальний характер з причин відсутності взаєморозуміння між ними, відсутності спільних поглядів на життя, шлюб та сім`ю. На даний час вони спільно не проживають та жодних сімейних відносин не підтримують, шлюб існує формально. Позивачка втратила почуття любові та поваги до відповідача та вважає, що збереження шлюбу є неможливим, а тому просить шлюб розірвати.

Ухвалою судді від 09.06.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Коцулим О.В. у судове засідання не з`явилися, остання направила суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, не заперечила проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, причин неявки суд не повідомив, хоча був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Відзиву на позов та будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань суду не подавав.

За таких обставин, враховуючи згоду представника позивачки на розгляд справи за відсутності сторони позивача, належне повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, неподання ним відзиву на позовну заяву та відсутність повідомлення про причини неявки, суд відповідно до вимог статті 280 ЦПК України вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши матеріали цивільної справи, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задоволити з таких підстав.

Відповідно до Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого 08.12.2015, сторони по справі зареєстрували шлюб 08.12.2015 у виконавчому комітеті Перегінської селищної ради Рожнятівського району Івано-Франківської області, про що зроблено відповідний актовий запис №102. Після реєстрації шлюбу дошлюбне прізвище позивачки « ОСОБА_1 » змінено на « ОСОБА_1 » (а.с. 7).

Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 04.01.2016 підтверджено, що від спільного подружнього життя у сторін є малолітня дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).

Відповідно до ст.ст.1-4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою ст. 15, частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Статтею 5 Протоколу №7 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.

Частиною 3 статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Згідно з ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 110 СК України встановлено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Стаття 112 СК України передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як визначено ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Проаналізувавши матеріали справи, дослідивши письмові докази, судом встановлено, що між сторонами по справі склалися такі стосунки, які призвели до припинення між ними сімейних відносин, розпаду їх сім`ї. Позивачка не бажає зберегти сім`ю, оскільки вона та відповідач не підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільного побуту, їх сім`я розпалася, шлюб існує формально. Збереження шлюбу суперечило б її інтересам, у зв`язку з чим вона просить розірвати шлюб із відповідачем.

Небажання відповідача зберегти шлюб на думку суду підтверджується його неприбуттям у судове засідання та не запереченням щодо позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання, що збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін у цій справі, а тому шлюб між ними необхідно розірвати.

Вирішуючи вимогу позивачки про залишення дитини на проживанні із нею, суд враховує наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дітей.

У відповідності до ч. 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Крім цього, за правилом ч. 1 ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання неповнолітніх дітей беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дітей до кожного з них, вік дітей, стан їх здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає (ч. 4 ст. 29 ЦК України).

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом (ч. 3 ст. 29 ЦК України).

Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом (ч. 2 ст. 29 ЦК України).

Заперечень щодо залишення малолітньої дитини після розірвання шлюбу проживати разом з матір`ю - позивачкою по справі, відповідач не висловив, оскільки не прибув в судове засідання та не надав суду жодних заяв чи документів.

У постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження №61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.

З огляду на вищенаведене, керуючись принципом рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своєї дитини, при цьому враховуючи інтереси дитини, суд приходить до переконання, що найбільш доцільним буде визначити місце проживання дитини разом з матір`ю - позивачкою по справі.

При цьому суд зазначає, що таке рішення суду не позбавляє можливості та обов`язку кожного з батьків брати участь у вихованні, спілкуванні та матеріальному утриманні дитини.

Водночас, суд звертає увагу на те, що зазначення у резолютивній частині рішення суду про залишення на проживанні дитини з одним з батьків не свідчить, що суд вирішив позов про визначення місця проживання дитини, оскільки у такому разі суд лише констатує, з ким залишається проживати дитина після розірвання шлюбу, не змінюючи при цьому її місце проживання.

Щодо вимоги позивачки про зміну їй прізвище на дошлюбне ОСОБА_3 , суд зазнчає наступне.

Відповідно до копіїї Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 виданого повторно 25.06.2012, ОСОБА_7 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 01.02.2001 року у Перегінській селищній раді Рожнятівського району Івано-Франківської області, про що зроблено відповідний актовий запис №11. Після реєстрації шлюбу дошлюбне прізвище позивачки « ОСОБА_3 » змінено на « ОСОБА_1 » (а.с. 22).

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 16.07.2012 шлюб укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , зареєстрований 01.02.2001 року у Перегінській селищній раді за актовим записом №11 розірвано. При реєстрації розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_9 не змінювати (а.с. 23).

Відповідно до Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого 08.12.2015, сторони по справі зареєстрували шлюб 08.12.2015 у виконавчому комітеті Перегінської селищної ради Рожнятівського району Івано-Франківської області, про що зроблено відповідний актовий запис №102. Після реєстрації шлюбу дошлюбне прізвище позивачки « ОСОБА_1 » змінено на « ОСОБА_1 » (а.с. 7).

Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Оскільки позивачка просила змінити її прізвище на дошлюбне ОСОБА_3 , враховуючи положення ст. 113 СК України, суд вважає її вимогу підставною.

Керуючись статтями 24, 56, 105, 110, 112, 113, 114, 160 Сімейного кодексу України, статтями 258, 259, 263, 265, 268, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Розірвати шлюб, зареєстрований 08.12.2015 у виконавчому комітеті Перегінської селищної ради Рожнятівського району Івано-Франківської області за актовим записом №102 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишити проживати разом з матір`ю ОСОБА_1 .

При реєстрації розірвання шлюбу прізвище позивачки ОСОБА_1 змінити на дошлюбне ОСОБА_3 .

Копію рішення направити в Рожнятівський відділ ДРАЦС у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Максимів І.В.