Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №420/21830/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/21830/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

І. Зміст позовних вимог

До суду з позовом звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач, вч НОМЕР_1 ), у якому, просить:

- визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень, а саме військової частини НОМЕР_1 в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 по 31.12.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік із розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2018 року.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 вчинити певні дії, а саме нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 по 31.12.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” станом на 01.01.2020 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року №704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

- визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень, а саме військової частини НОМЕР_1 в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2021 по 31.12.2021, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік із розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2018 року.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 вчинити певні дії, а саме нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2021 по 31.12.2021, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” станом на 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року №704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

- визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень, а саме військової частини НОМЕР_1 в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2022 по 31.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік із розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2018 року.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 вчинити певні дії, а саме нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2022 по 31.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціальнопобутових питань за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року №704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

- визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень, а саме військової частини НОМЕР_1 в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 по 20.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, із розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2018 року.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 вчинити певні дії, а саме нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ) грошового забезпечення з 01.01.2023 по 20.05.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року №704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

- визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень, а саме військової частини НОМЕР_1 в частині порушення вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2019 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 31.10.2024 замість нарахування "індексації-різниці" в сумі 4463 (чотири тисячі чотириста шістдесят три гривні) 15 (п`ятнадцять) копійок на місяць.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 вчинити певні дії, а саме нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію (різницю) грошового забезпечення відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 в розмірі 4463 (чотири тисячі чотириста шістдесят три гривні) 15 (п`ятнадцять) копійок на місяць за період з 01.01.2019 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 31.10.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.

- визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень, а саме військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 ) грошової допомоги на оздоровлення за 2019, 2020, 2021, 2022, 2024, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019, 2020, 2021, 2022 роки, без урахування у складі цих виплат, належного розміру індексації грошового забезпечення.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 вчинити певні дії, а саме провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 на оздоровлення за 2019, 2020, 2021, 2022, 2024, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019, 2020, 2021, 2022 роки, з урахуванням у складі цих виплат, належного розміру індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум.

- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а саме військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) компенсації втрат доходів, у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 01.01.2019 по 31.10.2024 по день її фактичної виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2001 № 159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) вчинити певні дії, а саме провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) компенсацію втрат доходів, у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 01.01.2019 по 31.10.2024 по день її фактичної виплати - відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

ІІ. Позиція сторін у справі

На обґрунтування вказаних вимог представник позивача вказує, що позивач у період з 15.12.2018 по 31.10.2024 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 . Упродовж 2020-2023 років грошове забезпечення Позивача нараховувалося та виплачувалося Відповідачем із розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року. У період з 01.01.2019 по 31.10.2024 Позивачу нараховувалася та виплачувалася в меншому розмірі індексація грошового забезпечення. Як наслідок Відповідач нараховував та виплачував Позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019, 2020, 2021, 2022 роки, без урахуванням у складі цих виплат, належного розміру посадового окладу, окладу за військове звання, індексації грошового забезпечення. Вказані обставини стали підставою звернення до суду з даним позовом.

15.08.2025 року судом зареєстровано від відповідача відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позову, зокрема, вказує, Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 в період з 15.12.2018 р. по 31.10.2024 р. При цьому, щодо вимог в частині нарахування та виплати Позивачу за спірні періоди грошове забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на01 січня календарного року, то відповідач вважає, що підстави для застосування вимог пункту 4 постанови КМУ №704 до внесення змін п.6 постанови КМУ №103, як «попередньої» відсутні. Крім того, постановою КМУ від 12 травня 2023 р. № 481 до ПКМУ № 704 внесені зміни, якими поставлена крапка в питанні редакції пункту 4 та визначено, що грошове забезпечення розраховуються виходячи з фіксованої суми у розмірі 1762 гривні, що відповідає саме розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року. Щодо доводів Позивача в частині порушення його законних прав при нарахуванні індексації грошового забезпечення, то відповідач вказує, що можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України з 01.01.2016р. по 28.02.2018р. у Міністерства оборони України не було. Таким чином, командування військової частини НОМЕР_1 діяло відповідно до чинного законодавства, так як окремих інших розпоряджень не було, а фінансування військової частини НОМЕР_1 на виплату індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 вищим довольчим фінансовим органом не здійснювалось. Щодо права позивача на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, то відповідач вказує, що позивач набуває таке право після набрання судовим рішенням законної сили та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі рішення суду.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 08 липня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 19.07.2022 р. по 31.1.2024 р, з обов`язковим зазначенням обставин, які були б об`єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій, або докази дотримання строку звернення до суду.

16.07.2025 року до суду надійшла заява про усунення недоліків в якій вказує, що позивач був виключенням зі списків особового складу військової частини НОМЕР_4 , у якій перебував на грошовому забезпеченні згідно наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 23.02.2025 № 50. Разом з тим, військовою частиною НОМЕР_4 всупереч вимогам статті 110 КЗпПУ, підпункту 11.1 пункту 11 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, затверджених наказом Міністра оборони України № 280 від 22.05.2017 року не був виданий грошовий атестат Позивачу, а також розшифровку загальної суми заробітної плати за видами виплат.

Ухвалою суду від 31.07.2025 року у справі відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Даною ухвалою зобов`язано відповідача разом з відзивом на позовну заяву надати до суду належним чином засвідчені копії документів, а саме: накази про зарахування позивача до списків особового складу та виключення його зі списків особового складу; докази письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні, ( у т.ч. ознайомлення з грошовим атестатом, але не виключно ), довідку (або інформацію) про нараховані та виплачені позивачу суми грошового забезпечення за спірний період, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, із зазначенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, застосованого при розрахунку основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення позивача за спірний період, інформацію, у вигляді належним чином засвідчених письмових доказів, щодо нарахованої та виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення за спірні періоди проходження військової служби у відповідача, довідку / інформацію про грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року та грошове забезпечення позивача за березень 2018 року, з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення, які мають постійний характер.

Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 в період з 05.12.2018 р. по 31.10.2024 р., що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 253 о/с від 05.12.2018 р. та наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 307 о/с від 31.10.2024 р.

05.06.2025 командир військової частини НОМЕР_1 листом за № 916/2426 за результатами розгляду адвокатського запиту від 20.05.2025р. № 14/25-1, повідомив представника позивача, що чинним законодавством передбачено виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовцям у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в січні 2016 року - березні 2018 року у Міністерства оборони України не було. При цьому, надав інформацію щодо нарахування та виплати грошового забезпечення гр. ОСОБА_1 .

Вважаючи порушеними права в частині не отримання грошового забезпечення та інших виплат в належному розмірі, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі - Закон № 2232-XII), яким передбачено, зокрема, гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до Законів України "Про Збройні Сили України", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами. (стаття 40 цього Закону).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей регулює Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) (тут і надалі - в редакції чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин), яким визначено, зокрема

- військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. (стаття 1 Закону № 2011-XII);

- у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. (стаття 2 Закону № 2011-XII);

- до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII );

- грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.( частина 3 статті 9 Закону № 2011-XII);

- грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. (ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII).

- військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення…. ].( пункт 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII );

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01.01.2018 року та якою, зокрема -

- затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схеми тарифних розрядів за основними типовими посадами [ …] та за посадами [ …] згідно з додатком 2 - 11; тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців строкової військової служби згідно з додатком 12; схему тарифних коефіцієнтів за посадами [ …], згідно з додатком 13; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14; додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах згідно з додатком 15; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно з додатком 16. ( пункт 1 Постанови № 704)

- установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. ( пункт 2 Постанови № 704)

- розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. ( первинна редакція пункту 4 Постанови № 704)

Редакція пункту 4 Постанови № 704 неодноразово змінювалась.

Так, 21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №103 «Про перерахунок пенсій особам звільнених з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), яка набрала законної сили 01.03.2018 рок, пунктом 6 якої внесені зміни та викладено в новій редакції пункт 4 Постанови № 704 « … розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. ( пункт 6 Постанови № 103 - визнано протиправним та скасований постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022.)

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 260).

- грошове забезпечення, зокрема, включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги. ( пункт 2 розділу І Порядку № 260)

- грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир). (пункт 8 розділу І Порядку № 260)

- виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України. ( пункт 16 розділу І Порядку № 260)

VI. Оцінка та висновок суду.

Аналіз наведених вище норм права в системному взаємозв`язку свідчить, що грошове забезпечення складається з посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються згідно постанови КМ України № 704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до цієї постанови.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 в період з 05.12.2018р. по 31.10.2024 р.

При цьому, відповідачем не заперечується, що грошове забезпечення (щомісячні основні та щомісячні додаткові види) позивача у спірний період з 30.01.2020 р. по 20.05.2023 р. обчислювалось відповідно до вимог п. 4 Постанови № 704, в редакції постанови КМ України від 21.02.2018 № 103, яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, а саме із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2018 року - 1762 грн., що підтверджується картками особового рахунку щодо нарахування та виплати грошового забезпечення гр. ОСОБА_1 .

Відтак, одним із спірних питань у даній справі є правомірність нарахування відповідачем у спірний період з 30.01.2020 р. по 20.05.2023 грошове забезпечення Позивача шляхом застосування в якості розрахункової величини для обчислення посадового окладу та окладів за військовими (спеціальними) званнями прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом встановленого на 01 січня 2018 року, в редакції пункту 4 Постанови № 103.

Вирішуючи дане спірне питання суд враховує наступне.

Як зазначалось вище, Кабінетом Міністрів України 30.08.2017 затверджено Постанову № 704, пункт 4 якої визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу застосовується така розрахункова величина, як “розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)”.

Пунктом 6 Постанови № 103 від 21.02.2018 р. внесено зміни до Постанови №704, внаслідок яких пункт 4 цієї Постанови викладено у новій редакції, а саме, при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу застосовується така розрахункова величина, як “розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 01.01.2018”

Тобто з 01 січня 2018 року пункт 4 Постанови 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу застосовується така розрахункова величина, як “розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704, та відновлено його попередню редакцію, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Суд зазначає, що застосування згаданих нормативних актів вже було предметом розгляду у Верховному Суді, та практика Верховного Суду у цій категорії справ є усталеною та послідовною, тому правові позиції Верховного Суду підлягають застосуванню при вирішенні даних спірних правовідносин відповідно до приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів.

Так, Верховний Суд у постановах від 15 червня 2023 року по справі № 380/13603/21, від 30 квітня 2025 року у справі №620/9741/24 та інших вказував, що оскільки зміни, внесені Постановою №103, а саме до пункту 4 Постанови №704, визнано у судовому порядку нечинними, то з 29 січня 2020 року діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина “прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року”, а не “прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018”.

У цих та інших постановах Верховний Суд виходив з того, що положення пункту 4 Постанови №704 у частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів “прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року”, не відповідає нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 у частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України про Державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, виходячи із розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Отже, вказані висновки Верховного Суду зводяться до того, що починаючи з 29.01.2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок пенсії з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Аналогічний підхід Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду застосував також у постановах від 31 серпня 2022 року у справі №120/8603/21-а, від 16 листопада 2022 року у справі №120/648/22-а, від 04 січня 2023 року у справі № 640/17686/21, від 10 січня 2023 року у справі № 440/1185/21, від 23 травня 2023 року у справі №380/22021/21 та від 18 січня 2024 року у справі № 240/1387/21, від 28 березня 2024 року по справі № 160/8290/23, від 25 квітня 2024 року по справі № 240/16735/21 та ін.

З огляду на встановлені судом обставини та враховуючи сталу судову практику Верховного Суду з означеного спірного питання, суд дійшов висновку, що з 29.01.2020 - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18, виникли підстави для перерахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків до Постанови № 704.

Вказаним спростовуються доводи відповідача, що посадовий оклад та оклад за військовим званням у спірний період мав визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 1 січня 2018 року, оскільки з 01.01.2020 вказаний розмір був збільшено, внаслідок чого настала подія підвищення розміру грошового забезпечення.

При цьому, суд враховує, що 12 травня 2023 року постановою Кабінету Міністрів України № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704» скасовано дію підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанови №103 та внесені зміни до пункту 4 постанови №704, відповідно до яких абзац перший зазначеного пункту викладено у наступній редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762,00 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Зазначені зміни набули чинності 20 травня 2023 року.

Однак, суд звертає увагу на постанову Верховного Суду від 17.02.2026 у справі №520/5814/24 згідно якої до правовідносин, пов`язаних із оформленням та направленням до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача, визначеного станом на 01 січня 2024 року відповідно до Постанови № 704, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою № 481, якою визначено фіксовану розрахункову величину - 1762,00 грн.

Пункт 4 Постанови № 704 в редакції пункту 2 Постанови № 481 замінює такий державний соціальний стандарт як прожитковий мінімум на сталу величину - 1762,00 грн, застосування якої при визначенні посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців не лише суттєво зменшує їх розміри окладів, а й зводить нанівець мету прийняття Постанови № 704 як такої.

Така зміна правового регулювання щодо розрахунку грошового забезпечення військовослужбовців скасовує основну новелу пункту 4 Постанови № 704, яка полягала в тому, що розміри посадових окладів, окладів за військовим званням співвідносилися до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який установлюється законом про Державний бюджет на відповідний календарний рік, а також призводить до збільшення питомої частки додаткових видів грошового забезпечення, що нівелює ідею оптимізації структури грошового забезпечення та гарантії захищеності грошового забезпечення військовослужбовців від негативних економічних факторів.

Відтак, приписи пункту 4 Постанови № 704 у первинній редакції відповідали вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, який запровадив розрахунковою величиною для визначення посадових окладів різних категорій публічних службовців саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Як вбачається з наведених вище норм статті 9 Закону № 2011-XII, пункту 2 Постанови № 704, Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, включення до складу грошового забезпечення щомісячних основних та щомісячних додаткових видів, повністю узгоджується з наведеними вище висновками Верховного Суду щодо порядку обрахунку розміру грошового забезпечення.

При цьому, за нормами Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, на обчислення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер), премії впливають відповідно розмір посадового окладу, окладу за військове звання. Згаданими Постановою № 704 та Порядком № 260 також встановлено, що щомісячні додаткові види грошового забезпечення розраховуються у відсотках посадового окладу.

Так, пунктом 1 розділу IV Порядку № 260 встановлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у відповідних розмірах.

Пунктом 1 розділу VI Порядку № 260 закріплено норму, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків.

Командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби. Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби. Зазначене передбачене пунктами 1, 2 розділу XVI Порядку № 260.

З огляду на вказане та враховуюче, що визначення розрахункової величини при обчисленні грошового забезпечення позивача впливає на обчислення розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер), премії, то суд вважає, що наявні підстави для перерахунку відповідно до їх переліку, які були нараховані та виплачені позивачу у спірному періоді.

Щодо вимог позивача в частині перерахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, з огляду на їх обчислення відповідачем, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, то суд враховує наступне.

Згідно п.1 Розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 (далі Порядок №260), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

У пункті 1 Розділу XXIV Порядку № 260 зазначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Отже, на розрахунок грошового забезпечення для обчислення допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань має розмір посадового окладу та окладу за військовим званням у складі місячного грошового забезпечення.

Як вбачається з Карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 № 654/ФЕС за спірний період з 30.01.2020 по 20.05.2023 років, виданих військовою частиною НОМЕР_1 , позивачу були нараховані суми грошової допомоги для оздоровлення у вересні 2020 р. – 10614,80 грн., у грудні 2021 – 10614,20 грн., у вересні 2022 р. -14085,00 грн., а також суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у грудні 2021 р. – 600,00 грн., у грудні 2022 р. – 600,00 грн.

Підсумовуючи вказане та враховуючи, що посадовий оклад та оклад за військовим званням з 29.01.2020 мав визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, то з огляду на встановлені судом обставини відповідач мав перерахувати позивачу грошову допомогу для оздоровлення за 2020-2022 роки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 рік, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованого з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року.

Разом з тим, оскільки Картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 № 654/ФЕС за спірний період з 30.01.2020 по 20.05.2023 років не містять доказів нарахування позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, а нарахована за 2023 рік грошова допомога для оздоровлення у серпні 2023 р, виходить за межі спірного періоду, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині позову.

Щодо спірного питання, яке за позицією позивача полягає у порушенні відповідачем абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 при нарахуванні та виплаті індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.12.2019 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 31.10.2024 р. суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII).

Статтею 2 Закону № 1282-XII, зокрема, визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно із частиною другою статті 5 цього Закону підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

На підставі частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

За змістом частини другої статті 6 указаного Закону Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

При вирішенні даних спірних правовідносин, суд враховує, що за визначенням, наведеним у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №120/6277/22, Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078) передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці. Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Отже, для вірного вирішення спірного питання, необхідно підтвердити чи спростувати доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячної індексації-різниці за період з 01.03.2018 року по 21.06.2023 року і що це право порушив відповідач.

З наявних у справі документів та встановлених судом обставин справи вбачається, що відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 01.12.2019 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 31.10.2024 р.

Верховний Суд у своїй постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 200/564/23 указав, що за змістом абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у лютому 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

За висновком Верховного Суду в справі № 200/564/23, якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указував, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Крім того в постановах Верховного Суду, зокрема, у справах №№ 160/15411/23, 420/616/23, 520/6243/22, № 200/564/23 Верховний Суд зауважив, що за змістом абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078 індексація-різниця виплачується до наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини.

Разом з тим, для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 суду належить з`ясувати таке: розмір підвищення доходу позивача (військовослужбовця) в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховують складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Також слід ураховувати правила Інструкції №260, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, і пункт 1.9 якої передбачав, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.

Як зазначалось вище та не заперечувалось сторонами у справі, Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , починаючи з 05.12.2018 р., при цьому, пов`язує порушення своїх прав з неотриманням щомісячної індексації-різниці за період з 01.12.2019 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 31.10.2024 р., яка визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

Ознайомившись з позиціями сторін та доказами, які надані на їх підтвердження, суд звертає увагу на те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( частини 1 та 2 статті 77 КАС України)

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через не спростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст. 77 та ч. 2 ст. 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 року по справі № 520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок Відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною 1 цієї ж статті обов`язку Позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

З огляду на те, що позивач проходив військову службу у відповідача, починаючи з 05.12.2018 року і на підтвердження права на отримання щомісячної індексації-різниці за період з 01.03.2018 року по 21.06.2023 року позивачем не надано до суду доказів отримання ним за попереднім місцем служби індексації-різниці грошового забезпечення у фіксованому розмірі 4463,15 грн на місяць, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем вимог у цій частині позову.

Оскільки у змісті позову представник позивача вказує на похідний характер позовних вимог в частині визнання протиправними дій Відповідача та зобов`язання вчинити дії щодо перерахунку та здійснення виплат на користь Позивача грошової допомоги на оздоровлення за 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019, 2020, 2021, 2022 роки з урахуванням у складі цих виплат індексації-різниці грошового забезпечення, то позовні вимоги у цій частині також не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги здійснити нарахування та виплату належних сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

У пункті 164.6 статті 164 ПК України, яка визначає базу оподаткування, зазначено, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Згідно пункту 1 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого Постановою №44 (далі - Порядок №44), цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.

Пункти 4, 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Аналіз наведених вище норм Порядку №44 дає підстави для висновку про те, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, з урахуванням наведеного правового регулювання та фактичних обставин справи, нарахування та виплата перерахованого грошового забезпечення та інших додаткових виплат позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.07.2023 року у справі №380/813/22.

Щодо вимоги здійснити нарахування та виплату компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) за весь час затримки виплати грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-III (далі - Закон №2050-III) установлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 вказаного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати/грошового забезпечення). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159) відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Згідно зі статтею 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону № 2050-ІІІ передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Ураховуючи, що відповідачем не здійснено спірної виплати грошового забезпечення, тому вимога про виплату компенсації втрати частини доходів є передчасною.

За таких обставин позовні вимоги щодо проведення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати не підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11 січня 2024 року по справі №200/7529/20-а.

Частиною другої статті 9 КАС України дає підстави стверджувати, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, та за жодних умов становище позивача за наслідками судового розгляду не може бути погіршено порівняно з тим, яким воно було до звернення до суду за захистом своїх прав.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дії відповідача щодо обчислення позивачу у період з 30.01.2020 по 20.05.2023 р. грошового забезпечення (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення), премії, грошову допомогу для оздоровлення за 2020-2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року та зобов`язати відповідача здійснити позивачу у період з 30.01.2020 по 20.05.2023 р. перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення), премії, грошову допомогу для оздоровлення за 2020-2022 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” в редакції від 29 січня 2020 року та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, а також із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. № 44.

У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та " Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

VII. Розподіл судових витрат.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору розподіл судових витрат згідно статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії -задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 за період з 30 січня 2020 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення), премії, грошову допомогу для оздоровлення за 2020-2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 у період з 30.01.2020 по 20.05.2023 р. перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення), премії, грошову допомогу для оздоровлення за 2020-2022 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” в редакції від 29 січня 2020 року та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, а також із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. № 44.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна