Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №400/4275/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

Суд: Миколаївський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 19 липня 2026 р.

Справа: №400/4275/26

Суддя: Ярощук В.Г.

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 р. № 400/4275/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу, за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач) про:

визнання протиправними дії відповідача, що полягають у невиплаті позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі – Постанова № 153);

зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату Позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень, передбаченої Постановою № 153.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він у віці до 25 років уклав 30.01.2020 контракт на проходження військової служби. У період проходження військової служби він брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. 23.08.2024 і 31.01.2025 позивач одержав травму при безпосередній участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини. Таким чином, на думку позивача, відповідач зобов`язаний був виплатити йому одноразову винагороду в розмірі 1000000,00 грн, установлену постановою № 153. Однак, відповідач відмовив йому в її виплаті.

У відзиві на позовну заяву від 12.05.2026 відповідач заперечив проти позову і просив в його задоволенні відмовити у повному обсязі. Відзив умотивовано тим, що позивач проходить військову службу у відповідача з 17.09.2025. Інформація про притягнення позивача до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності за період з 30.01.2020 по 17.09.2025 у військовій частині НОМЕР_1 відсутня. Відповідач наголосив на тому, що позивач не був призваний на військову службу під час дії воєнного стану, а безперервно проходив військову службу з 30.01.2020 по теперішній час. Тому в нього відсутні законні підставі для отримання одноразової винагороди у розмірі 1 млн грн, передбаченої Постановою № 153.

Позивач у встановлений Миколаївським окружним адміністративним судом строк правом на подання відповіді на відзив не скористався.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

27.04.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за матеріалами в електронній формі, а також про витребування доказів у відповідача, у військової частини НОМЕР_2 і рекомендовано позивачу надати деякі докази.

До відзиву на позовну заяву відповідач надав частину витребуваних доказів, а щодо інших надав пояснення про причини їх неподання.

Натомість військова частина НОМЕР_2 і позивач не надали суду відповідні докази.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 повторно витребувано у військової частини НОМЕР_2 деякі докази, а позивачу рекомендовано надати їх.

15.06.2026 позивач і 28.06.2026 військова частина НОМЕР_2 подали до Миколаївського окружного адміністративного суду відповідні докази.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України, суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується його паспортом громадянина України.

У 20-річному віці він уклав 30.01.2020 із Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_3 Контракт про проходження громадянином України військової служби в Збройних Силах України на посадах рядового складу строком на 3 роки з 30.01.2020.

Згідно з даними військового квитка позивача він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 15.05.2020 по 16.09.2025.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.09.2025 № 275 позивача зараховано до списків особового складу та грошове забезпечення військової частини НОМЕР_1 з 17.09.2025.

У Грошовому атестаті від 16.09.2025 № 454, виданому позивачу військовою частиною НОМЕР_2 , відсутні відомості про виплату йому одноразової грошової винагороди, установленої Постановою № 153, за період служби у військовій частині НОМЕР_2 .

Згідно з Довідкою військової частини НОМЕР_2 від 24.06.2026 № 642/17506/ВП/М про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин позивач брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема в періоди з 01.02.2023 по 28.02.2023, з 01.04.2023 по 23.04.2023, з 01.06.2023 по 31.07.2023, 17.04.2024 по 24.04.2024, з 26.04.2024 по 29.04.2024, з 12.05.2024 по 19.05.2024, з 11.06.2024 по 16.06.2024, з 19.06.2024 по 30.06.2024, з 14.07.2024 по 24.07.2024, з 27.07.2024 по 04.08.2024 та з 15.09.2024 по 25.09.2024. Станом на 13.02.2025 за позивачем випадків притягнення до кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності не обліковано. Він має поранення, одержане під час захисту Вітчизни.

У Довідці військової частини НОМЕР_2 від 24.06.2026 № 642/17505/ВП/М зазначено, що позивач не отримував у військовій частині НОМЕР_2 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі один мільйон гривень або у розмірі пропорційному часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від одного мільйону гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ФОВА-006397806 станом на 08.06.2026 відсутні відомості про притягнення позивача до кримінальної відповідальності, про наявність незнятої чи непогашеної судимості та про розшук.

23.08.2024 і 31.01.2025 позивач отримав вибухову травму за безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини, що підтверджується довідками військової частини НОМЕР_2 від 09.09.2024 № 642/6189 і від 12.02.2025 № 642/7252 відповідно.

У Довідці військово-лікарської комісії від 03.09.2025 № 2025-0903-1538-5125-0 зазначено, що травма, отримана 23.08.2024 і 31.01.2025, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини, травма відноситься до легких.

Згідно з Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 24.09.2025 № 174/25/2145/В позивачу встановлено з 24.09.2025 ІІІ групи інвалідності, захворювання, ТАК, пов`язане з проходження військової служби.

23.03.2026 представник позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату позивачу одноразової грошової винагороди, встановленої Постановою № 153.

Листом від 30.03.2026 № 20/2678 відповідач відмовив у виплаті вищевказаної винагороди, оскільки станом на 24.02.2022 вже проходив військову службу за контрактом.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що соціальний захист військовослужбовців – діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пункту 2 статті 12 Закону № 2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Абзацами першим і другим пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Абзацами другим-п`ятим пункту 4 Постанови № 153 установлено, що:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі – бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі – винагорода) у розмірі 1 млн гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Таким чином, при буквальному тлумаченні пункту 4 Постанови № 153 право на отримання одноразової грошової винагороди має право військовослужбовець за сукупності, зокрема, таких фактів:

він є військовослужбовцем рядового, сержантського і старшинського складу, який у віці до 25 років був прийнятий або призваний на військову службу під час дії воєнного стану, тобто після 24.02.2022;

він проходив і брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій до 13.02.2025 (дата набрання чинності Постановою № 153);

він не притягався до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.

Водночас статтею 24 Конституції України передбачено захист рівності прав кожного громадянина України, тобто, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

У пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» розкрито зміст поняття «дискримінація», під якою розуміється ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі – певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об?єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Водночас положеннями частини першої статті 2 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» визначено зміст принципу недискримінації у законодавстві України, що передбачає незалежно від певних ознак: (1) забезпечення рівності прав і свобод осіб та/або груп осіб; (2) забезпечення рівності перед законом осіб та/або груп осіб; (3) повагу до гідності кожної людини; (4) забезпечення рівних можливостей осіб та/або груп осіб.

У мотивувальній частині рішення від 07.07.2004 № 14-рп/2004 Конституційний Суд України виснував, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі працівників повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У противному разі встановлення обмежень на зайняття посади означало б дискримінацію.

Таким чином, виплата винагороди, встановленої Постановою № 153, лише особам, які уклали контракт на проходження військової служби у віці до 25 років після введення воєнного стану (24.02.2022), матиме дискримінаційний характер стосовно осіб, які уклали контракт на проходження військової служби до введення воєнного стану, і яким станом на 24.02.2022 не виповнилось 25 років, а отже суперечитиме статті 24 Конституції України та Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн, встановленої Постановою № 153, має право також військовослужбовець, який у віці до 25 років був прийнятий або призваний на військову службу за сукупності, зокрема, таких фактів:

він є військовослужбовцем рядового, сержантського і старшинського складу, який був прийнятий або призваний на військову службу, і станом на день введення в Україні воєнного стану (24.02.2022) йому не виповнилось 25 років;

він проходив і брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій до 13.02.2025 у віці до 25 років включно;

Суд встановив, що у 20-річному віці позивач уклав 30.01.2020 із Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_3 Контракт про проходження громадянином України військової служби в Збройних Силах України на посадах рядового складу. Згідно з даними військового квитка позивача він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 15.05.2020 по 16.09.2025 та у військовій частині НОМЕР_1 з 17.09.2025 по теперішній час.

Отже, позивач був прийнятий на військову службу рядового складу за контрактом, і станом на 24.02.2022 він проходив військову службу у віці до 25 років.

Згідно з Довідкою військової частини НОМЕР_2 від 24.06.2026 № 642/17506/ВП/М про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин позивач брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема в періоди з 01.02.2023 по 28.02.2023, з 01.04.2023 по 23.04.2023, з 01.06.2023 по 31.07.2023, 17.04.2024 по 24.04.2024, з 26.04.2024 по 29.04.2024, з 12.05.2024 по 19.05.2024, з 11.06.2024 по 16.06.2024, з 19.06.2204 по 30.06.2024, з 14.07.2024 по 24.07.2024, з 27.07.2024 по 04.08.2024 та з 15.09.2024 по 25.09.2024. Станом на 13.02.2025 за позивачем випадків притягнення до кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності не обліковано. Він має поранення, одержане під час захисту Вітчизни.

Відтак загальна тривалість безпосередньої участі позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій станом на 13.02.2025 становила 181 календарний день.

Вищенаведена довідка видана військовою частиною НОМЕР_2 за формою, що була встановлена додатком 1 до доручення Міністра оборони України від 26.09.2025 № 5601/уд.

Водночас згідно з довідками військової частини НОМЕР_2 від 09.09.2024 № 642/6189 і від 12.02.2025 № 642/7252, Довідкою військово-лікарської комісії від 03.09.2025 № 2025-0903-1538-5125-0 позивач двічі отримав вибухову травму за безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини, а саме: 23.08.2024 і 31.01.2025, тобто травми були отримані ним до 13.02.2025.

Таким чином, згідно з матеріалами справи позивач, який проходив військову службу за контрактом, у віці до 25 років включно у період з 24.02.2022 по 13.02.2025 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій 181 день, тобто більше 180 календарних днів, та двічі одержав травму під час захисту Вітчизни. За позивачем випадків притягнення до кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності не обліковано.

З огляду на зазначене, відповідно до абзаців третього і четвертого пункту 4 Постанови № 153 позивач має право на отримання винагороди у розмірі 1 млн грн за двома окремими підставами:

по-перше, пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, а саме: 1 млн грн (6/6 від 1 млн гривень, тобто за 6 повних 30 календарних днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій);

по-друге, за одержання травми за безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій під час захисту Вітчизни.

Дорученням Міністра оборони України від 26.09.2025 № 5601/уд встановлено, що у разі документального підтвердження факту невиплати Винагороди за місцем фактичного проходження служби військовослужбовця на день після набрання чинності Постановою № 153 (з 13.02.2025) і до теперішнього часу, виплата здійснюється за місцем проходження служби військовослужбовця станом на день видання Рішення (26.09.2025).

Крім цього, у довідці військової частини НОМЕР_2 від 24.06.2026 № 642/17505/ВП/М зазначено, що позивач не отримував у військовій частині НОМЕР_2 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі один мільйон гривень або у розмірі пропорційному часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від одного мільйону гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Оскільки позивач проходив 26.09.2025 військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , і за попереднім місцем служби у військовій частині НОМЕР_2 йому не було виплачено одноразової грошової винагороди, установленої Постановою № 153, тому саме військова частина НОМЕР_1 зобов`язана нарахувати і виплатити йому вказану винагороду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог пунктів 1 і 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і не поніс документально підтверджених судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи в суді. Тому розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України суд не здійснював.

Керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», в розмірі 1000000 (Один мільйон) гривень 00 копійок.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

7. Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 );

відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

8. Повний текст рішення суду складений 20.07.2026.

Суддя В.Г.Ярощук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua