Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №380/8918/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/8918/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Ланкевич Андрій Зіновійович, розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 31.01.2025 №3683/13-01-07-09 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 282304,72 грн.

Посилається на те, що при призначенні та проведенні фактичної перевірки, результати якої оформлені актом Головного управління ДПС у Рівненській області від 19.12.2024 №19713/ж5/17-00-07-05-17/45459088, контролюючим органом були допущені порушення норм статей 80, 81 Податкового кодексу України, оскільки наказ про проведення перевірки містить лише покликання на норму, якою передбачено підставу перевірки (підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України), однак не містить фактичної підстави її призначення. Зазначає, що контролюючий орган не отримував та не володів інформацією від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка б свідчила про можливі порушення законодавства саме позивачем; у наказі відсутнє посилання на документ, який слугував підставою для призначення перевірки, а також відсутні реквізити суб`єкта, який перевіряється, та період діяльності, що перевіряється. Наголошує, що лист ДПС України від 03.07.2024 №19312/7/99-00-07-04-02-07 є внутрішнім документом інформаційної взаємодії та не містить жодної вказівки на можливі порушення саме магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якому здійснює діяльність позивач, а інформація, оприлюднена фізичною особою в мережі Інтернет, не є інформацією від державних органів чи органів місцевого самоврядування; крім того, цим листом доручено розпочати перевірочні заходи не пізніше 08.07.2024, тоді як спірну перевірку розпочато лише 13.12.2024. Наголошує, що відсутність законних підстав для призначення і проведення перевірки є самостійною підставою для визнання такої перевірки незаконною та скасування рішення, прийнятого за її наслідками. Крім того, вказує на відсутність порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки під час перевірки та адміністративного оскарження контролюючому органу надавалися первинні документи (накладні на внутрішнє переміщення товарів), що підтверджують облік та походження товару, весь перелік товарів конкретизовано у позовній заяві, а акт про відмову в наданні документів не складався. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що фактична перевірка магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: м.Рівне, вул.Олександра Борисенка, 1, ТРЦ «Злата Плаза», у якому здійснює діяльність позивач, проведена Головним управлінням ДПС у Рівненській області на підставі наказу про проведення фактичної перевірки та направлень на перевірку від 13.12.2024 №5522/ж3/17-00-07-05-15 і №5523/ж3/17-00-07-05-15. Вказує, що правовою та фактичною підставою призначення перевірки був підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, а приводом для її проведення слугував лист ДПС України від 03.07.2024 №19312/7/99-00-07-04-02-07, яким з метою вжиття заходів, спрямованих на очищення роздрібного ринку технічно-складних побутових товарів від «сірої» контрабандної техніки «APPLE», доручено територіальним підрозділам податкового аудиту посилити контроль та організувати збір податкової інформації щодо торговельних об`єктів, де здійснюється продаж зазначеної продукції. На переконання відповідача, підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України містить єдину (одночасно правову і фактичну) підставу, а тому зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту є достатнім і не свідчить про протиправність наказу чи перевірки, на що вказують, зокрема, постанови Верховного Суду від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, від 21.01.2021 у справі №460/1239/19 та від 10.03.2025 у справі №520/525/20. По суті виявленого порушення зазначає, що на початок перевірки документи, які підтверджують облік та походження товарних запасів, надані не були, а накладні на внутрішнє переміщення №21/16 від 12.12.2024, №21/16-1 від 12.12.2024 та №21/17 від 14.12.2024 не є документами, що підтверджують облік та походження товару, оскільки створені самим позивачем для переміщення товару з основного складу до торгової точки і не ідентифікують постачальника, а ненадання документів на початок перевірки є самостійною підставою для застосування штрафу за статтею 20 Закону №265/95-ВР. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

У відповіді на відзив, а також у поясненнях та додаткових поясненнях позивач підтримав заявлені вимоги та додатково зазначив, що лист ДПС України від 03.07.2024 №19312/7/99-00-07-04-02-07 є внутрішнім документом, скерованим у межах інформаційної взаємодії Державної податкової служби України з її територіальними органами, а не інформацією, отриманою від державних органів або органів місцевого самоврядування; зміст цього листа не містить жодної вказівки на можливі порушення саме магазину «Ябко», в якому здійснює діяльність позивач; що відповідач не долучив до відзиву жодних доказів, окрім зазначеного листа; що накладні на внутрішнє переміщення товарів як первинні документи були надані під час перевірки, а також долучені до заперечень на акт перевірки та до позову, зауважень до цих накладних акт перевірки не містить; що об`єктивною стороною порушення за статтею 20 Закону №265/95-ВР є ненадання документів, які підтверджують облік товарів у місці продажу, а не реалізація необлікованих товарів, натомість акт перевірки (не ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації) та спірне податкове повідомлення-рішення (реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку) містять розбіжності в частині об`єктивної сторони порушення; що жодних доказів реалізації товарів саме на суму 282304,72 грн матеріали справи не містять, оскільки в акті зняття залишків відображено товар, який фактично знаходився в реалізації на момент перевірки, а не реалізований товар; що згідно з довідкою про проведення хронометражу під час спостереження не встановлено жодного факту продажу необлікованого товару. На підтвердження позиції послався на постанови Верховного Суду від 21.09.2023 у справі №280/11956/21, від 19.09.2024 у справі №460/49664/22, від 10.05.2023 у справі №640/966/20 та від 09.04.2025 у справі №420/6071/19.

У додаткових поясненнях відповідач підтримав доводи відзиву, наполягав на обов`язку платника надати облікові документи саме на початок перевірки та зазначив, що долучені позивачем накладні на внутрішнє переміщення не підтверджують походження товару й не спростовують встановленого порушення.

Ухвалою судді від 12.05.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» (код ЄДРПОУ: 45459088) зареєстроване як юридична особа та перебуває на податковому обліку; здійснює, зокрема, роздрібну торгівлю технікою в магазині «Ябко» за адресою: м.Рівне, вул.Олександра Борисенка, 1, ТРЦ «Злата Плаза».

На підставі наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 13.12.2024 №3056-п «Про проведення фактичної перевірки магазину «Ябко» за адресою: м.Рівне, вул.Олександра Борисенко, 1, ТРЦ «Злата Плаза» та направлень на перевірку від 13.12.2024 №5522/ж3/17-00-07-05-15 і №5523/ж3/17-00-07-05-15 проведено фактичну перевірку зазначеного магазину з питань дотримання законодавства щодо регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, у тому числі ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності ліцензій, про що складено акт від 19.12.2024 №19713/ж5/17-00-07-05-17/45459088.

Правовою підставою призначення перевірки у наказі зазначено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі – Закон №265/95-ВР) та пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, а саме незабезпечення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та реалізації товарів без документів, що підтверджують їх облік і походження.

На підставі вказаного акта перевірки Головне управління ДПС у Львівській області прийняло спірне податкове повідомлення-рішення від 31.01.2025 №3683/13-01-07-09, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та статті 20 Закону №265/95-ВР до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 282304,72 грн.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження, однак за наслідками такого оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін; відповідне рішення Державної податкової служби України отримано позивачем 14.04.2025 року.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що контролюючим органом, на думку позивача, не дотримано процедуру призначення та проведення фактичної перевірки, зокрема в частині наявності законних, визначених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, підстав для її проведення, а відтак прийняте за її наслідками податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України).

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною є перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи.

Порядок проведення фактичної перевірки визначено статтею 80 ПК України.

За абзацом першим пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку її проведення, та за наявності хоча б однієї з підстав, наведених у цій статті.

Пункт 80.2 статті 80 ПК України містить вичерпний перелік підстав для проведення фактичної перевірки. Зокрема, згідно з підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема щодо здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються, зокрема, найменування та реквізити суб`єкта, який перевіряється, мета, вид, підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який перевірятиметься.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що позивач обґрунтовує протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, серед іншого, істотними порушеннями, допущеними під час призначення та проведення фактичної перевірки, за результатами якої це рішення прийняте. З огляду на це суд насамперед вирішує питання щодо дотримання контролюючим органом процедури призначення і проведення перевірки.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.02.2020 року у справі №826/17123/18 сформулював висновок, згідно з яким, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатися на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки; таким підставам позову суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а в разі, якщо вони не визнані такими, що тягнуть протиправність прийнятих рішень, – переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового законодавства.

Разом з тим, у постанові від 08.09.2021 року у справі №816/228/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що підставою для скасування рішень, прийнятих за наслідками перевірки, є не будь-які порушення, допущені під час її призначення і проведення, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу.

Як встановлено судом, єдиною правовою підставою призначення спірної перевірки, зазначеною у наказі про проведення фактичної перевірки, є підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України. За змістом цієї норми єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація саме від визначеного у цій нормі кола суб`єктів – державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.

Отже, для правомірного призначення перевірки на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України необхідним є одночасне дотримання двох умов: інформація має походити саме від державного органу або органу місцевого самоврядування та має свідчити про можливі порушення законодавства саме тим платником податків, щодо якого призначається перевірка.

Із матеріалів справи та пояснень самого відповідача вбачається, що приводом для призначення спірної перевірки слугували лист ДПС України від 03.07.2024 року №19312/7/99-00-07-04-02-07 та доповідна записка управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Рівненській області. Дослідивши зміст цих доводів, суд доходить висновку, що жоден із зазначених документів не відповідає ознакам інформації, передбаченої підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Щодо листа ДПС України від 03.07.2024 року №19312/7/99-00-07-04-02-07, то такий є внутрішнім документом, скерованим у межах інформаційної взаємодії Державної податкової служби України з її територіальними органами (від центрального органу до підпорядкованих територіальних органів), а не інформацією, отриманою від державних органів або органів місцевого самоврядування в розумінні підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Суд враховує, що контролюючий орган та його територіальні підрозділи становлять єдину систему, відтак інформаційна взаємодія в межах цієї системи не є отриманням інформації ззовні – від інших (сторонніх) органів державної влади чи місцевого самоврядування. Так само доповідна записка управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Рівненській області є внутрішнім документом самого контролюючого органу.

Щодо їх змісту, то ані лист ДПС України, ані доповідна записка не містять будь-яких конкретних відомостей про можливі порушення законодавства саме з боку позивача чи щодо магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: м.Рівне, вул.Олександра Борисенка, 1. Наведена у листі інформація ґрунтується на матеріалі, оприлюдненому громадянином на YouTube-каналі щодо реалізації техніки «APPLE» загалом, і має характер загального доручення територіальним підрозділам посилити контроль за торговельними об`єктами відповідного сегмента. Інформація, отримана від фізичної особи (у тому числі оприлюднена в мережі Інтернет), не є інформацією від державних органів або органів місцевого самоврядування у розумінні підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України та не індивідуалізує платника податків, щодо якого призначається перевірка. Крім того, суд враховує, що зазначеним листом доручено розпочати відповідні перевірочні заходи не пізніше 08.07.2024 року, тоді як спірну фактичну перевірку розпочато лише 13.12.2024 року.

За таких обставин суд доходить висновку, що на момент видання наказу про проведення фактичної перевірки контролюючий орган не володів та не отримував у встановленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка б свідчила про можливі порушення законодавства саме позивачем, а відтак єдиної передумови для призначення фактичної перевірки, передбаченої підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, дотримано не було.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, за якою для зазначення підстави проведення перевірки недостатньо вказати номер підпункту та статті ПК України, а інформація, на підставі якої приймається наказ, повинна містити відомості про хоча й можливі, проте конкретні порушення законодавства саме платником, щодо якого призначається перевірка (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 року у справі №820/4893/18, від 04.12.2018 року у справі №820/4894/18, від 08.04.2020 року у справі №640/21528/19, від 08.09.2020 року у справі №640/21536/19, від 22.09.2020 року у справі №520/1304/2020). У постанові від 28.05.2024 року у справі №280/1431/23 Верховний Суд наголосив, що питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки є первинним при дослідженні результатів перевірки, а суд надає оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення в ньому як правової, так і фактичної підстави перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

До подібних висновків за аналогічних фактичних обставин дійшов і Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 07.04.2026 року у справі №380/47/25, ухваленій за участю ТОВ «СПЕШЛТЕХ», де перевірка призначалася на підставі того самого підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з покликанням на той самий лист ДПС України щодо реалізації техніки «APPLE». Зокрема, апеляційний суд виснував, що фактична перевірка призначена за відсутності законних, визначених цією нормою підстав, що є самостійною та окремою підставою для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення. Аналогічну оцінку природі листа ДПС України як внутрішнього документа інформаційної взаємодії (а не інформації від державних органів) надано Восьмим апеляційним адміністративним судом у постановах від 02.06.2025 року у справі №560/886/25 та від 11.03.2025 року у справі №460/9286/24.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що зазначення у наказі лише підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України є достатнім (з посиланням на постанови Верховного Суду від 26.03.2024 року у справі №420/9909/23, від 21.01.2021 року у справі №460/1239/19 та від 10.03.2025 року у справі №520/525/20), адже наведена відповідачем правова позиція зводиться до достатності формального відображення підстави в тексті наказу і не звільняє контролюючий орган від обов`язку мати реальну (дійсну) фактичну підставу для перевірки – інформацію, яка походить саме від державних органів або органів місцевого самоврядування та свідчить про можливі порушення саме тим платником, щодо якого призначається перевірка. У цій справі суд встановив відсутність такої підстави, а тому формальна достатність тексту наказу не має вирішального значення.

Цей підхід узгоджується і з висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 15.01.2026 року у справі №340/283/25. Верховний Суд, наголосивши, що правомірність призначення перевірки є ключовим питанням судового контролю, розмежував формальні недоліки оформлення наказу (в розумінні статті 81 ПК України), які самі по собі не завжди тягнуть протиправність перевірки, та відсутність (невідповідність) самої фактичної підстави для її призначення.

Як уже зазначено судом вище, у справі, що розглядається, недолік полягає не у формі викладення наказу, а у відсутності передбаченої підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактичної підстави як такої, оскільки інформація, на яку послався відповідач, не походить від державних органів або органів місцевого самоврядування та не стосується конкретно позивача.

При цьому суд враховує, що допущене порушення не є формальним, адже відсутність передбаченої законом підстави для призначення фактичної перевірки означає відсутність у контролюючого органу самого права на проведення заходу податкового контролю щодо позивача, що об`єктивно вплинуло на правомірність усіх наступних дій контролюючого органу та на законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 22.09.2020 року у справі №520/8836/18, згідно з якою невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки; акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Відтак податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, за встановлення протиправності дій податкового органу щодо порушення процедури призначення та проведення перевірки у суду відсутня необхідність аналізу законності висновків контролюючого органу по суті виявлених перевіркою порушень. З огляду на це доводи сторін щодо наявності чи відсутності порушення пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, зокрема щодо достатності наданих позивачем накладних на внутрішнє переміщення товарів та моменту їх надання, розбіжностей між актом перевірки та податковим повідомленням-рішенням у частині об`єктивної сторони порушення, а також результатів хронометражу, а також судова практика, на яку сторони послалися в цій частині, не мають вирішального значення для вирішення цієї справи та судом не оцінюються.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого КАС України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд приходить висновку, що спірне рішення відповідача від 31.01.2025 №3683/13-01-07-09 є таким, що не відповідає критеріям, визначеним у частині другій статті 2 КАС України, зокрема прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Втім, такого обов`язку відповідач у цій справі не виконав та правомірності призначення і проведення фактичної перевірки, за наслідками якої прийнято спірне рішення, належними та допустимими доказами не довів.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю. А тому, виходячи з положень пункту 2 частини другої статті 245 КАС України, спірне рішення слід скасувати як протиправне.

Щодо судового збору, то згідно з частиною першою статті 139 КАС України такий відшкодовується позивачу в повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 31.01.2025 №3683/13-01-07-09 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» (код ЄДРПОУ: 45459088) штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 282304 (двісті вісімдесят дві тисячі триста чотири) гривні 72 копійки.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: вул.Стрийська, 35, м.Львів, 79026; код ЄДРПОУ ВП: 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» (місцезнаходження: вул.Данилишина, 6, офіс 206, м.Львів, 79007; код ЄДРПОУ: 45459088) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 3387 (три тисячі триста вісімдесят сім) гривень 66 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.