Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №380/9629/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/9629/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноутбук Центр» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці від 15.12.2025 №UA209000/2025/400134/2 про коригування митної вартості товарів.

Посилається на те, що при митному оформленні товару, який ввозився на митну територію України, декларант позивача визначив його митну вартість за основним методом – за ціною договору (контракту), вказавши її у митній декларації, до якої було додано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару згідно з переліком, визначеним ч.2 ст.53 Митного кодексу України. На думку позивача, митний орган безпідставно не визнав заявлену митну вартість та прийняв рішення про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу (ст.64 МК України). Позивач не погоджується із зазначеними в рішенні про коригування доводами митного органу та стверджує, що подані до митного оформлення й додатково на вимогу митного органу документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують числові значення складових митної вартості товару. На підставі наведеного вважає, що оскаржуване рішення є протиправним і підлягає скасуванню. Просить задовольнити позов повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, у тому числі обрано метод її визначення. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Вказує, що подані позивачем до митного оформлення документи містили розбіжності та не містили всіх необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару; крім того, позивач не надав усіх додатково витребуваних документів, що не дало митному органу можливості підтвердити заявлені складові митної вартості товарів. Зазначає, що правомірність рішення суб`єкта владних повноважень оцінюється на момент його прийняття, а тому документи, які не були предметом дослідження митного органу під час митного оформлення, не можуть братися судом до уваги. Зважаючи на викладене, вважає, що оскаржуване рішення є правомірним та підстав для його скасування немає. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій викладено пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення. Зокрема, зазначає, що як умови контракту (п.9.1), так і положення ст.29 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 року допускають внесення змін до договору та його невід`ємних частин за взаємною згодою сторін, вчиненою у письмовій формі. Вказує, що остаточний асортимент та ціну товару узгоджено Додатком №1 від 26.08.2025 року до Специфікації №1 від 23.05.2025 року, на підставі якого продавцем виписано комерційний інвойс, а надміру сплачені кошти повернуто покупцеві. Наголошує, що вказані документи, а також детальні пояснення були подані митному органу заявою від 03.03.2026 року в порядку ч.8 ст.55 МК України, однак митний орган рішенням від 10.03.2026 року залишив рішення про коригування митної вартості без змін. Просить задовольнити позов повністю.

Ухвалою судді від 18.05.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 17.07.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

23.05.2025 року між компанією Guangzhou ziyouxing leather co.ltd (Китайська Народна Республіка), як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ноутбук Центр», як покупцем, укладено контракт №23-05-2025 (далі – Контракт), за умовами п.1.1 якого продавець продає, а покупець купує сумки для ноутбуків, чохли для планшетів та інші комп`ютерні аксесуари (далі – Товар) згідно з переліком, наведеним у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Контракту.

Згідно з п.1.2 Контракту кількість і ціна на кожну партію товару відповідає кількості та ціні, вказаній в узгодженій Специфікації.

Відповідно до п.9.1 Контракту будь-які зміни, поправки і доповнення до умов цього Контракту вважаються дійсними тільки у тому випадку, якщо вони зроблені письмово і належним чином підписані представниками сторін.

На виконання умов Контракту сторони підписали Специфікацію №1 від 23.05.2025 року, в якій попередньо визначено номенклатуру та ціну товару (артикули SB-129 Grand-X та SB-115 Grand-X) на загальну суму 270000 китайських юанів. На підставі вказаної Специфікації продавець виставив рахунок-проформу №GZ23052025 від 23.05.2025 року на загальну суму 270000 китайських юанів, яку покупець сплатив згідно з платіжною інструкцією в іноземній валюті №63 від 26.05.2025 року.

У подальшому 26.08.2025 року сторони підписали Додаток №1 до Специфікації №1 від 23.05.2025 року, яким внесли зміни до узгодженого асортименту та визначили остаточний асортимент і ціну товару на загальну суму 158464,60 китайських юанів.

Відповідно до узгодженого асортименту продавець виписав комерційний інвойс №GZ26082025 від 26.08.2025 року на загальну суму 158464,60 китайських юанів. Різницю між попередньо сплаченою сумою та остаточною вартістю товару в розмірі 111535,40 китайських юанів продавець повернув покупцеві, що підтверджується листом продавця від 24.02.2026 року та банківською випискою.

Перевезення товару здійснювалося на підставі договору про транспортно-експедиторське обслуговування №1512/1 від 15.12.2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ламан Шипінг» та ТОВ «Ноутбук Центр», заявки №6 від 17.10.2025 року, коносамента №UTRUST25100104 від 18.10.2025 року та міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 12.12.2025 року, за маршрутом: морським транспортом з порту Shenzhen (Yantian, Китайська Народна Республіка) до порту Gdansk (Республіка Польща), а далі автомобільним транспортом до митного кордону України. Вартість транспортно-експедиторських послуг підтверджується рахунком-фактурою №LS-4703539 від 12.12.2025 року, актом надання послуг №ЛШ00-016746 від 16.12.2025 року та платіжною інструкцією №5354 від 23.12.2025 року.

На підставі Контракту №23-05-2025 від 23.05.2025 року та комерційного інвойсу №GZ26082025 від 26.08.2025 року ТОВ «Ноутбук Центр» ввезло на митну територію України товар – сумки для ноутбуків з текстильних матеріалів (з синтетичної тканини), з ручкою через плече, та чохли для планшетів з лицевою поверхнею із синтетичної тканини.

15.12.2025 року декларант позивача ОСОБА_1 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209140032389U5, відповідно до якої заявив до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

Умови поставки – FOB Shenzhen (графа 20 декларації).

Митна вартість товару визначена за ціною договору (основним методом).

Одночасно з митною декларацією декларант надав до митного контролю документи, зазначені у графі 44 митної декларації.

15.12.2025 року митний орган направив декларанту повідомлення про необхідність надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості, передбачених ч.ч.2, 3 ст.53 МК України.

На вимогу митного органу декларант надав платіжну інструкцію в іноземній валюті №63 від 26.05.2025 року, рахунок-проформу №GZ23052025 від 23.05.2025 року, коносамент №UTRUST25100104 від 18.10.2025 року, прайс-лист виробника товарів, копію митної декларації країни відправлення №531620250162984517 від 07.10.2025 року, податкові та видаткові накладні на продаж ідентичних товарів з попередніх поставок, відомості про ціни на подібні товари, заявку на перевезення, а також повідомив, що страхування вантажу не проводилося.

15.12.2025 року Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/400134/2, в графі 33 якого зазначено:

«В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі-МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:

- подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;

- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. За результатами проведеного опрацювання встановлено:

- Поставка товару здійснюється відповідно до контракту купівлі-продажу від 23.05.2025 №23-05-2025 (далі-Контракт) між Guangzhou ziyouxing leather co.ltd та ТзОВ "НОУТБУК ЦЕНТР". Відповідно до умов Розділу 1 Контракту Покупець купує «Товар» відповідно до переліку наведеному у Специфікаціях, що є невід`ємною частиною Контракту. Відповідно до умов п.1.2 Кількість та ціна на кожну партію товару відповідає кількості та ціні вказаній у узгодженій Специфікації. Інших документів, які можуть змінювати умови Специфікації, у Контракті не зазначено. До митного оформлення надано Специфікацію №1 від 23.05.2025 на загальну суму 270000 китайських юаней, асортимент товару – сумки для ноутбука артикул-SB-129 Grand-X та SB-115 Grand X. Проте, одночасно до митного оформлення надано додаток №1 до Контракту, який вносить зміни до п.2,3 а саме, змінює суму контракту з 270000 юані до 158464,6 юані. За даних обставин виникає питання який документ остаточно повинен номенклатуру партії товару, отже такі відомості не вважаються узгодженими, а відтак такими що підтверджують кількість, вартість та ціну, також, в свою чергу такий документ не підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Необхідно зазначити, що у англомовній версії контракту у п.1.1 Контракту зазначено, що назва товару, ціна, кількість, умови поставки, назва відправника визначається у додатках до контракту. П.1.2 Контракту вказано, що кількість та ціни на кожну у поставку узгоджені у специфікації №1. В україномовній версії, додаток до контракту в якості документу що визначає асортимент, вартість та кількість товару не згадується;

- свіфт на суму 270000 юані (не відповідає сумі інвойсу та додатку);

- необхідно зауважити, що у специфікації вказано два артикули товару, що постачається SB-129 GRAND X-11,04 юані та SB-115 GRAND X-10.00 юані, проте, у комерційному інвойсі зазначається 16 артикулів товару;

- у гр.44 митної декларації внесено реквізит документу за кодом « 0325», проте, зазначений документ до декларації не доєднаний (позначений літерою «д»);

- у коносаменті вказано порт завантаження – Yantian, проте, у гр.20 мд та товаросупровідних документах вказано умови поставки FOB Shenzhen;

- за власним бажанням декларантом надано експортну декларацію країни відправлення. Вищезазначена МД не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними;

- надано рахунок на оплату витрат на транспортування №LS-4703539 від 12.12.2025, проте, відповідно до відміток на товаросупровідних документах, (CMR), вантаж перетнув кордон 13.12.2025, тобто, на момент складання рахунку відомості щодо витрат на транспортування та страхування на по території України не були відомі у повному обсязі; також, у вищезазначеному рахунку відсутні відомості щодо конкретних географічних назв на маршруті перевезення. Зазначене не дає можливості упевнитись у правильності та пропорційності розрахунку витрат на транспортування;

- відповідно до умов договору про транспортно-експедиторське обслуговування №1512/1 від 15.12.2021 п.1,3 Під кожне перевезення Клієнт надає Заявку, в якій зазначаються істотні умови перевезення, Заявка до митного оформлення не надана.

Надані декларантом документи, не роз`яснюють та не усувають наявні розбіжності. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МКУ заявлену митну вартість зазначених товарів не визнано. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за самостійно обраним декларантом методом. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст.64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД №UA209260/2025/10935 від 23.10.2025, де рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками (сумка текстильна для ноутбуків) становить 5,95 дол/кг. Коригування у зв`язку з відмінністю умов поставки не здійснювалося, оскільки митна вартість в джерелі визначена з урахуванням витрат до кордону України. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі.».

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів Львівською митницею оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2025/001071 від 15.12.2025 року.

У подальшому декларант через представника подав заяву №1 від 03.03.2026 року в порядку ч.8 ст.55 МК України, якою надав митному органу додаткові пояснення та додаткові документи, у тому числі Специфікацію в редакції Додатку №1 від 26.08.2025 року.

Рішенням від 10.03.2026 року №7.4-2/15-02/8.19/6270 Львівська митниця залишила рішення про коригування митної вартості без змін, пославшись на те, що наданими документами не усунуто в повному обсязі та не роз`яснено розбіжності, виявлені під час здійснення митного оформлення товарів.

Сума донарахованих митних платежів за оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості становить 61761,79 грн.

Вважаючи протиправним рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/400134/2 від 15.12.2025 року, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до положень п.п.23, 24 ч.1 ст.4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно ст.ст.49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).

З аналізу наведених норм вбачається, що положення ст.53 МК України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ст.318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 ст.54 МК України передбачено право органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (ч.2 ст.55 МК України).

Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (ч.5 ст.55 МК України).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.2 та 3 ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з ч.ч.4, 5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Неподання декларантом документів, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість товару за ціною договору, узгодженою сторонами в остаточній редакції у Додатку №1 від 26.08.2025 року до Специфікації №1 від 23.05.2025 року та зафіксованою у комерційному інвойсі №GZ26082025 від 26.08.2025 року на суму 158464,60 китайських юанів. На підтвердження заявленої митної вартості товару позивач надав митному органу разом з митною декларацією №25UA209140032389U5 документи, визначені ч.2 ст.53 МК України та зазначені у гр.44 митної декларації, а на вимогу митного органу – додаткові документи.

Аналіз вказаних документів дає підстави зробити висновок про те, що позивач до митного оформлення надав усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що передбачені ч.2 ст.53 МК України, які дають змогу визначити вартість товару за ціною договору. При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових).

Натомість в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2 та 3 ст.53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а також що митним органом встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Надаючи правову оцінку аргументам відповідача у цій частині, суд виходить з наступного.

Стосовно посилань відповідача на те, що подана Специфікація №1 від 23.05.2025 року на суму 270000 китайських юанів та Додаток №1 до Контракту, яким суму змінено до 158464,60 китайських юанів, містять розбіжності, у зв`язку з чим неможливо встановити, який документ остаточно підтверджує номенклатуру та ціну партії товару, а свіфт на суму 270000 китайських юанів не відповідає сумі інвойсу та додатку, суд зазначає таке.

Відповідно до п.9.1 Контракту будь-які зміни, поправки і доповнення до умов Контракту вважаються дійсними у випадку, якщо вони зроблені письмово і належним чином підписані представниками сторін.

Згідно зі ст.29 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 року договір може бути змінений шляхом простої угоди сторін.

Отже, як умови Контракту, так і застосовне міжнародне законодавство допускають внесення сторонами змін до Специфікації, яка є невід`ємною частиною Контракту.

Матеріалами справи підтверджено, що первісно узгоджена Специфікацією №1 від 23.05.2025 року та рахунком-проформою №GZ23052025 від 23.05.2025 року загальна сума 270000 китайських юанів була сплачена покупцем згідно з платіжною інструкцією в іноземній валюті №63 від 26.05.2025 року як попередня оплата. У подальшому сторони Додатком №1 від 26.08.2025 року узгодили остаточний асортимент та ціну товару на суму 158464,60 китайських юанів, на підставі чого продавцем виписано комерційний інвойс №GZ26082025 від 26.08.2025 року на цю ж суму. Різниця між сплаченою попередньою оплатою та остаточною вартістю товару у розмірі 111535,40 китайських юанів (270000,00 - 158464,60) повернута продавцем покупцеві, що підтверджується листом продавця від 24.02.2026 року та банківською випискою.

Отже, заявлена декларантом митна вартість товару (158464,60 китайських юанів) повністю відповідає ціні, зафіксованій у комерційному інвойсі та Додатку №1, а розбіжність між сумою попередньої оплати за свіфтом та сумою інвойсу пояснюється поверненням надміру сплачених коштів і не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості. Наведені числові значення узгоджуються між собою та піддаються обчисленню.

Крім того, суд наголошує, що умови термінів та розміри попередньої оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, оскільки у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі №803/3649/15. У постанові від 17.04.2018 року у справі №815/329/17 Верховний Суд звернув увагу, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом.

При цьому суд враховує, що зміст Додатку №1 до Контракту, яким суму товару змінено до 158464,60 китайських юанів, був відомий митному органу вже під час митного оформлення, оскільки саме цей документ та внесені ним зміни відповідач проаналізував у графі 33 оскаржуваного рішення. За таких обставин доводи відповідача про те, що вказаний документ не був наданий під час декларування, спростовуються змістом самого оскаржуваного рішення.

Стосовно посилань відповідача на те, що у Специфікації вказано два артикули товару, а у комерційному інвойсі зазначено 16 артикулів, суд зазначає, що Специфікація №1 від 23.05.2025 року у первісній редакції визначала попередній асортимент товару, тоді як остаточний асортимент узгоджено Додатком №1 від 26.08.2025 року, на підставі якого виписано комерційний інвойс №GZ26082025 від 26.08.2025 року. Відтак відмінність у кількості артикулів зумовлена зміною номенклатури товару за взаємною згодою сторін і не свідчить про наявність розбіжностей, які впливають на числові значення складових митної вартості.

Посилання відповідача на невідповідність вартості позиції SB-115 GRAND X у прайс-листі від 01.04.2025 року та у рахунку-проформі суд відхиляє, оскільки вказаний прайс-лист є неактуальним, а на час поставки діяв прайс-лист від 01.05.2025 року. Крім того, згідно з комерційним інвойсом №GZ26082025 від 26.08.2025 року позиція SB-115 GRAND X у спірній партії товару не поставлялася у зв`язку зі зміною номенклатури, а тому вартість цієї позиції на митну вартість спірної партії не впливає.

Стосовно посилань відповідача на те, що у гр.44 митної декларації внесено реквізит документу за кодом « 0325», проте зазначений документ до декларації не доданий (позначений літерою «д»), суд зазначає, що відповідно до Правил заповнення митних декларацій при внесенні до графи відомостей про документ, який не подається митному органу одночасно з митною декларацією та зберігається декларантом, перед кодом документа проставляється відповідний символ. Отже, позначення документа зазначеним символом відповідає порядку заповнення декларації та не свідчить про відсутність такого документа. До того ж рахунок-проформу №GZ23052025 від 23.05.2025 року декларант надав митному органу на його вимогу.

Стосовно посилань відповідача на те, що у коносаменті вказано порт завантаження Yantian, а у гр.20 митної декларації та товаросупровідних документах – умови поставки FOB Shenzhen, суд зазначає, що Yantian є одним із термінальних районів порту Shenzhen. Відтак зазначення у коносаменті порту завантаження Yantian не суперечить умовам поставки FOB Shenzhen. За умовами поставки FOB усі витрати з транспортування товару після завантаження його на борт судна несе покупець, а тому вказана обставина жодним чином не свідчить про заниження декларантом митної вартості товару.

Стосовно посилань відповідача на те, що експортна декларація країни відправлення не містить дати експорту, суд зазначає, що копія митної декларації країни відправлення №531620250162984517 складена шляхом безпаперового митного оформлення відповідно до законодавства Китайської Народної Республіки та містить дату 07.10.2025 року. Крім того, копія митної декларації країни відправлення не є основним документом, що підтверджує митну вартість товару за ч.2 ст.53 МК України, а тому виявлені в ній недоліки самі по собі не можуть бути підставою для коригування митної вартості.

Стосовно посилань відповідача на те, що рахунок на оплату витрат на транспортування №LS-4703539 від 12.12.2025 року складено раніше перетину вантажем кордону (13.12.2025 року) та що такий рахунок не містить конкретних географічних назв на маршруті перевезення, суд зазначає таке.

Витрати на транспортування підтверджені сукупністю наданих документів: договором про транспортно-експедиторське обслуговування №1512/1 від 15.12.2021 року, заявкою №6 від 17.10.2025 року, коносаментом №UTRUST25100104 від 18.10.2025 року, міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від 12.12.2025 року, рахунком-фактурою №LS-4703539 від 12.12.2025 року, актом надання послуг №ЛШ00-016746 від 16.12.2025 року та платіжною інструкцією №5354 від 23.12.2025 року. Ці документи містять посилання на номер коносамента UTRUST25100104 та номер контейнера GCXU5665275, що у сукупності дає змогу ідентифікувати перевезення, встановити маршрут слідування товару та підтвердити розмір включених декларантом до митної вартості транспортних витрат.

Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому надані декларантом документи є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення. Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 03.02.2021 року у справі №810/4441/16, від 31.05.2019 року у справі №804/16553/14 та від 13.01.2022 року у справі №520/11061/2020.

Враховуючи викладене, суд вказує, що складання рахунку на оплату транспортно-експедиторських послуг раніше дати перетину вантажем кордону не спростовує розміру транспортних витрат, оскільки їх вартість визначена умовами договору та заявки на перевезення.

Стосовно посилань відповідача на неподання до митного оформлення заявки на перевезення, передбаченої п.1.3 договору про транспортно-експедиторське обслуговування №1512/1 від 15.12.2021 року, суд зазначає, що заявка на перевезення не є первинним документом, який містить у собі інформацію про вартість товару, та не визначена ч.ч.2, 3 ст.53 МК України документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю.

Згідно з ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Верховний Суд у постанові від 16.11.2018 року у справі №813/1012/17 вказав, що серед документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така заявка не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість, тому вимога про її надання є безпідставною.

До того ж, суд враховує, що заявку №6 від 17.10.2025 року декларант надав митному органу на його вимогу, а відповідач не навів, яким саме чином наявність або відсутність заявки на перевезення впливає на визначення митної вартості товару.

Стосовно доводів відповідача про проведення консультацій із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд зазначає, що формальне посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на проведення консультацій без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій, оскільки відповідач не конкретизував документів, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості товару. Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 року у справі №809/257/17.

Стосовно визначення відповідачем митної вартості товару за резервним методом на підставі митної декларації №UA209260/2025/10935 від 23.10.2025 року, за якою рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками становить 5,95 дол США/кг, суд зазначає таке.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару та не може бути достатньою і самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за ціною договору.

Суд вказує, що оскаржуване рішення відповідача не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Митним органом не наведено пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії товару, умови поставки, комерційні рівні, не зазначено докладної інформації і джерел, які використовувалися при визначенні митної вартості оцінюваних товарів, не наведено, чи за такими ж товаросупровідними документами та на тих же умовах поставки поставлявся товар за декларацією, взятою за основу.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами. Наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, за відсутності інших визначених законом підстав не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2025 року у справі №300/784/24.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що суд не повинен досліджувати обставини, які не були предметом дослідження митного органу при прийнятті рішення про коригування митної вартості. Як установлено судом, документи, якими митний орган обґрунтував свої сумніви (Специфікація №1, Додаток №1, рахунок-проформа, свіфт, комерційний інвойс), були у розпорядженні відповідача під час митного оформлення, а їх зміст проаналізовано у графі 33 оскаржуваного рішення. Крім того, декларант скористався правом, передбаченим ч.8 ст.55 МК України, та заявою від 03.03.2026 року надав митному органу додаткові документи і пояснення, які відповідач розглянув та рішенням від 10.03.2026 року залишив рішення про коригування митної вартості без змін.

В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд вважає, що в даному випадку контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом – за ціною договору, не обґрунтував висновків належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав щодо застосування другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 20.06.2023 року у справі №1.380.2019.006247, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Беручи до уваги те, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/400134/2 від 15.12.2025 року є правовим актом індивідуальної дії, суд констатує невідповідність такого рішення критеріям чіткості та зрозумілості, що породжує його неоднозначне трактування, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо судового збору, то, ураховуючи, що суд ухвалює рішення на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, а також зважаючи на документальне підтвердження понесених позивачем витрат у вигляді судового збору на суму 3328,00 грн, наявні підстави для їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 139, 72-77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/400134/2 від 15.12.2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (місцезнаходження: вул.Костюшка Т., буд.1, м.Львів, 79007; код ЄДРПОУ: 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ноутбук Центр» (місцезнаходження: вул.Котляревського, буд.55, кв.3, м.Львів, 79057; код ЄДРПОУ: 37584881) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.