Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №380/9232/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/9232/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 20.01.2026 року:

- №2301/13-01-24-08 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у сумі 132072,85 грн;

- №2305/13-01-24-08 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 340,00 грн;

- №2309/13-01-24-08 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у сумі 11006,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки, оформленої актом від 19.12.2025 №58281/13-01-24-08-03/2721607744, підставою для якої став лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» від 12.09.2025 №956 про списання (прощення) заборгованості позивача за кредитним договором у сумі 586990,43 грн та відображення цієї суми у податковому розрахунку сум доходу за формою 4-ДФ за вересень 2024 року з ознакою доходу « 107». Позивач стверджує, що жодного прощення (анулювання) заборгованості фактично не відбулося, а відповідач визначив грошові зобов`язання виключно на підставі інформаційного листа кредитора, без перевірки дійсних обставин справи. Зокрема, посилається на те, що 04.12.2012 між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» укладено кредитний договір №50006987, за яким вона отримала кредит у сумі 212967,56 грн (еквівалент 25987,50 доларів США) строком на 60 місяців для придбання автомобіля марки Volkswagen моделі Scirocco 2012 року виготовлення, а виконання зобов`язань забезпечено договором застави цього транспортного засобу від 29.03.2013. У зв`язку з невиконанням умов договору кредитор звернувся до суду. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 17.10.2018 у справі №450/790/15-ц позов задоволено частково та стягнуто з позивача і солідарного боржника на користь товариства заборгованість за кредитним договором; постановою Львівського апеляційного суду від 02.09.2020 з боржників стягнуто додатково несплачені прострочені щомісячні платежі та штраф, а в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Позивач зазначає, що загальна визначена судом сума заборгованості становила 663547,75 грн, при цьому в межах виконавчого провадження за рахунок реалізації заставного автомобіля на рахунок кредитора перераховано 231595,86 грн, унаслідок чого фактичний розмір заборгованості є меншим за суму, яку відповідач вважає прощеною.

Позивач наголошує, що за зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» приватним виконавцем Бурко А.М. 19.05.2025 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі судових рішень у справі №450/790/15-ц, щодо стягнення з неї на користь товариства заборгованості за кредитним договором. З огляду на це позивач вважає, що факт наявності відкритого виконавчого провадження спростовує твердження про прощення (списання) заборгованості, а тому дохід у розумінні податкового законодавства у неї не виник.

Позивач також зазначає, що згідно з підп.«д» підп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України кредитор зобов`язаний повідомити платника податку – боржника про прощення (анулювання) боргу шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення, укладення відповідного договору або надання повідомлення боржнику під підпис особисто, а в разі неповідомлення кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента. Водночас ствердила, що жодного повідомлення про прощення (анулювання) заборгованості від кредитора вона не отримувала, про існування такої заборгованості як прощеної їй відомо не було, а 16.12.2025 вона письмово зверталася до товариства із заявою про надання інформації щодо розміру погашеної заборгованості та можливих рішень про її списання, проте відповіді не одержала.

Крім того, позивач вважає, що на час складання листа від 12.09.2025 №956 строк позовної давності за вимогами кредитора не сплив, оскільки заборгованість підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, і перебуває на примусовому виконанні; після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості зобов`язання боржника змінюється на обов`язок з виконання судового рішення, а строки, визначені статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, продовжувалися на строк дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). З урахуванням наведеного позивач просить позов задовольнити.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що на підставі наказу про проведення перевірки від 06.11.2025 №6105-ПП контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2024 по 31.12.2024, за результатами якої складено акт від 19.12.2025 №58281/13-01-24-08-03/2721607744. Відповідач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» у 2024 році прийняло рішення про списання безнадійної дебіторської заборгованості позивача, відобразило відповідну суму у податковому розрахунку за формою 4-ДФ за вересень 2024 року з ознакою доходу « 107» – заборгованість за цивільно-правовими договорами – на загальну суму 586990,43 грн, а листом від 12.09.2025 №956 повідомило про це контролюючий орган. Оскільки позивач податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2024 рік не подала, дохід не задекларувала та податок не сплатила, відповідач донарахував податок на доходи фізичних осіб і військовий збір та застосував штрафні санкції. Крім того, відповідач посилається на те, що згідно з підп.164.2.7 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума заборгованості за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності, а фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації. На переконання відповідача, при винесенні податкових повідомлень-рішень контролюючий орган не зобов`язаний досліджувати всю кредитну історію платника або економічні причини списання заборгованості, а повинен виходити з документально підтвердженого факту, отриманого від кредитора; надходження листа товариства та відображення суми доходу у податковому розрахунку є достатньою підставою для визначення податкових зобов`язань.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій підтримала позовні вимоги та зазначила, що доводи відповідача ґрунтуються на недостовірних відомостях і не узгоджуються з фактичними обставинами справи. Позивач вказала, що станом на час складення листа від 12.09.2025 №956 на виконанні у приватного виконавця перебувало відкрите 19.05.2025 виконавче провадження щодо стягнення з неї заборгованості за кредитним договором, а тому інформація про визнання заборгованості безнадійною та її списання не відповідає дійсності; матеріали відзиву не містять доказів фактичного повідомлення позивача кредитором про прощення (анулювання) боргу.

Ухвалою судді від 11.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 16.07.2026 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою суду від 20.07.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та надав їм правову оцінку.

04.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №50006987, за яким позивач отримала кредит у сумі 212967,56 грн (еквівалент 25987,50 доларів США на дату укладення договору) строком на 60 місяців з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки Volkswagen моделі Scirocco 2012 року виготовлення.

23.12.2013 між сторонами укладено додаткову угоду №1, а виконання зобов`язань забезпечено договором застави транспортного засобу від 29.03.2013.

У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 17.10.2018 у справі №450/790/15-ц позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» задоволено частково та стягнуто з позивача і солідарного боржника заборгованість за кредитним договором. Постановою Львівського апеляційного суду від 02.09.2020 у цій справі з боржників стягнуто додатково 30459,95 грн несплачених прострочених щомісячних платежів та штраф, а в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Судові рішення у справі №450/790/15-ц набрали законної сили.

У межах виконання зазначених судових рішень за рахунок реалізації заставного автомобіля на рахунок кредитора перераховано кошти в рахунок погашення заборгованості.

За зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» приватним виконавцем Бурко А.М. 19.05.2025 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі судових рішень у справі №450/790/15-ц, щодо стягнення з позивача на користь товариства заборгованості за кредитним договором.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» відобразило суму заборгованості позивача у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (форма 4-ДФ) за вересень 2024 року з ознакою доходу « 107» – заборгованість за цивільно-правовими договорами – на суму 586990,43 грн, а листом від 12.09.2025 №956 повідомило контролюючий орган про списання (прощення) цієї заборгованості у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

На підставі наказу від 06.11.2025 №6105-ПП відповідач провів документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2024 по 31.12.2024, за результатами якої складено акт від 19.12.2025 №58281/13-01-24-08-03/2721607744. У акті зафіксовано неподання позивачем податкової декларації про майновий стан і доходи за 2024 рік, заниження податку на доходи фізичних осіб та військового збору за 2024 рік від суми зазначеної заборгованості.

За наслідками перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 20.01.2026:

- №2301/13-01-24-08, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 132072,85 грн (у тому числі 105658,28 грн податку та 26414,57 грн штрафних санкцій);

- №2309/13-01-24-08, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 11006,08 грн (у тому числі 8804,86 грн збору та 2201,22 грн штрафних санкцій);

- №2305/13-01-24-08, яким застосовано штраф у сумі 340,00 грн за неподання податкової декларації.

За результатами адміністративного оскарження рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, від 10.04.2026 №9110/6/99-00-06-01-02-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення – без змін.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується з оскаржуваними рішеннями контролюючого органу, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Згідно зі ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України).

Відповідно до підп.163.1.1 п.163.1 ст.163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з підп.164.2.7 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розділом II цього Кодексу, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації.

Відповідно до підп.«д» підп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 цього Кодексу), у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку – боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Згідно з п.167.1 ст.167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті).

Відповідно до підп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 цього Кодексу.

Пунктом 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановлено військовий збір.

Згідно з підпунктом 1.2 цього пункту об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст.163 цього Кодексу; ставка збору становить 1,5 відсотка об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту (підпункт 1.3). Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору здійснюються у порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до підп.54.3.1 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу.

Згідно з п.120.1 ст.120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до п.49.2 ст.49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що виникнення у платника податку – фізичної особи оподатковуваного доходу у зв`язку із заборгованістю за кредитним договором пов`язується законодавцем із однією з двох самостійних та відмінних підстав: включенням до оподатковуваного доходу суми заборгованості, за якою минув строк позовної давності (підп.164.2.7 п.164.2 ст.164 ПК України), або включенням до оподатковуваного доходу основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням до закінчення строку позовної давності (підп.«д» підп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України). У кожному з цих випадків обов`язковою умовою виникнення об`єкта оподаткування є встановлений факт припинення обов`язку боржника з повернення відповідної суми – унаслідок спливу строку позовної давності або внаслідок прощення (анулювання) боргу кредитором.

Зі змісту оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, акта перевірки та відзиву вбачається, що відповідач визначив позивачу податкові зобов`язання, виходячи з того, що заборгованість позивача за кредитним договором є доходом, отриманим у зв`язку зі спливом строку позовної давності, який відображено Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» у податковому розрахунку за формою 4-ДФ з ознакою доходу « 107». Водночас підставою для такого висновку відповідача став виключно лист кредитора від 12.09.2025 №956 та відомості податкового розрахунку, без встановлення дійсних обставин щодо наявності передбачених законом умов для виникнення оподатковуваного доходу.

Матеріалами справи підтверджено, що заборгованість позивача за кредитним договором №50006987 від 04.12.2012 стягнута судовими рішеннями у справі №450/790/15-ц, які набрали законної сили, і перебуває на примусовому виконанні. Наявність відкритого виконавчого провадження станом на дату складення листа від 12.09.2025 №956 та станом на дату прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень свідчить про те, що обов`язок позивача з погашення заборгованості не припинився, кредитор продовжував вживати заходів з її стягнення, а сама заборгованість не була ані погашеною, ані прощеною.

Суд зауважує, що прийняття судом рішення за позовом кредитора про стягнення з позичальника всієї суми заборгованості за кредитним договором змінює зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту на обов`язок з виконання судового рішення; після ухвалення такого рішення залишаються зобов`язання зі сплати боргу, визначеного судовим рішенням. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) та у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц (провадження №14-254цс19). З огляду на це строк позовної давності за вимогами кредитора, підтвердженими судовими рішеннями, які набрали законної сили та перебувають на примусовому виконанні, не є таким, що сплив, а отже, передбачена підп.164.2.7 п.164.2 ст.164 ПК України умова для виникнення оподатковуваного доходу у цій справі не встановлена.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що для визначення податкових зобов`язань достатньо документально підтвердженого факту, отриманого від кредитора, а контролюючий орган не зобов`язаний досліджувати обставини виникнення та погашення заборгованості. Так, відображення кредитором суми заборгованості у податковому розрахунку за формою 4-ДФ та повідомлення про її списання не звільняють контролюючий орган від обов`язку встановити наявність передбачених законом умов для виникнення у платника податку оподатковуваного доходу. Крім того, списання кредитором заборгованості у власному обліку як безнадійної не є тотожним прощенню (анулюванню) боргу та само по собі не припиняє зобов`язання боржника, а відтак не породжує в останнього оподатковуваного доходу.

До всього, якщо виходити з того, що заборгованість позивача є основною сумою боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, то такі правовідносини регулюються підп.«д» підп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, яким на кредитора покладено обов`язок повідомити платника податку – боржника про прощення (анулювання) боргу шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення, укладення відповідного договору або надання повідомлення боржнику під підпис особисто, а в разі неповідомлення боржника у визначеному цим підпунктом порядку кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо таких доходів. Утім, матеріали справи не містять доказів повідомлення кредитором позивача про прощення (анулювання) боргу у передбачений законом спосіб; відповідач наявності таких доказів не довів. За таких обставин обов`язок з нарахування та сплати податку не міг бути покладений на позивача, а мав бути виконаний кредитором як податковим агентом.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.07.2021 у справі №826/12872/17 (адміністративне провадження №К/9901/52/20), відповідно до якої сума боргу (кредиту), прощена (анульована) кредитором, включається до оподатковуваного доходу платника податку як додаткове благо у порядку, визначеному підп.«д» підп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, з дотриманням установленої цією нормою процедури повідомлення платника податку – боржника, недотримання якої покладає обов`язки податкового агента на кредитора.

Отже, з установлених у цій справі обставин у взаємозв`язку з наведеними вище нормами слідує, що відповідач не довів наявності підстав для визначення позивачу податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб. Оскільки об`єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором є спільним (доходи, визначені ст.163 ПК України), а військовий збір нараховано відповідачем на ту саму суму заборгованості, висновки суду щодо відсутності у позивача оподатковуваного доходу є підставою для визнання протиправним і податкового повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов`язання з військового збору.

Як наслідок, у позивача не виникло обов`язку з подання відповідної декларації, а відтак відсутні й підстави для застосування штрафу, передбаченого п.120.1 ст.120 ПК України.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд приходить висновку, що спірні рішення відповідача від 20.01.2026 №2301/13-01-24-08, №2305/13-01-24-08 та №2309/13-01-24-08 є такими, що не відповідають критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю. А тому, виходячи з положень п.2 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, спірні рішення слід скасувати як протиправні.

Щодо судового збору, то згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 20.01.2026 №2301/13-01-24-08.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 20.01.2026 №2309/13-01-24-08.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 20.01.2026 №2305/13-01-24-08.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: вул.Стрийська, 35, м.Львів, 79026; код ЄДРПОУ: 43968090) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.