Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №380/11531/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 рокусправа № 380/11531/26

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Мартинюка В.Я., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною відмову,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправною відмову оформлену листом №50/02/12-К-536-ЕП від 22.04.2026 року, у формуванні та поданні документів для призначення і виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153;

зобов`язати нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду у розмірі 1 000 000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

В обгрунтування позову зазначає, що відповідач не надав належної правової оцінки всій сукупності юридично значимих обставин; формально звів зміст Постанови КМУ №153 лише до дати первинного прийняття на військову службу; не врахував, що він продовжив проходження військової служби під час воєнного стану; не врахував, що 26.07.2024 року, тобто під час дії правового режиму воєнного стану, його було призначено командиром відділення НОМЕР_2 А у військовій частині НОМЕР_3 , що є окремим юридично значимим фактом проходження військової служби, призначення на посаду та реалізації військово-службових правовідносин саме в умовах воєнного стану; не врахував, що він належить до сержантського складу; не заперечив факту його проходження військової служби; не заперечив факту його безпосередньої участі у бойових діях / заходах оборони України понад шість місяців; 8. не заперечив наявності у мене статусу учасника бойових дій; не заперечив відсутності судимості, притягнення до кримінальної відповідальності та перебування у розшуку; не довів наявності будь-яких дискваліфікуючих обставин, які б виключали його право на виплату. Отже, Відповідач безпідставно відмовив у реалізації його права на отримання одноразової грошової винагороди, неправильно застосував Постанову КМУ №153 та фактично звузив зміст і обсяг соціальної гарантії, встановленої державою для військовослужбовців, які проходять службу під час воєнного стану та беруть участь у бойових діях.

Відповідач належним чином повідомлений, проте у встановлений судом строк відзив на позов не подав.

Ухвалою суду від 10.06.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №2477 від 20.03.2025 року позивач в період з 06.11.2020 по 23.11.2020, з 14.09.2021 по 24.09.2021, з 04.10.2021 по 30.12.2021, з 11.01.2022 по 13.07.2022, з 13.07.2022 по 26.02.2023, з 15.03.2023 по 25.03.2024, з 26.03.2024 по 05.04.2024, з 16.04.2024 по 07.11.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій та Луганській областях.

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №6936 від 28.11.2025 року позивач у період з 27.05.2025 року по 24.09.2025 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України.

Позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом, в якому просив доручити відповідним службам військової частини НОМЕР_4 сформувати та подати до уповноважених органів повний пакет документів для призначення та виплати одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови КМУ від 11.02.2025 № 153 та роз`яснень МОУ від 21.03.2025.

Відповідач листом від 22.04.2026 року «Щодо розгляду рапорту» повідомив позивача, що оскільки ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу у 2020 році, до введення воєнного стану відповідно до Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, відтак підстави для нарахування та виплати винагороди, передбаченої Постановою №153 відсутні. З огляду на вище зазначене та інформації викладеній у рапорті від 06.02.2026 повідомляє, що у військової частини відповідно до п. 4 Постанови КМУ від 11.02.2025 №153 не передбачені підстави для формування до уповноважених органів нового пакету документів для призначення виплати одноразової грошової винагороди про що військова частина листами №50/02/12-Г-86 від 19.06.2025 та листом №50/02/12-К-314 від 19.02.2026 повідомляла.

Змістом спірних правовідносин є відмова у формуванні та поданні документів для призначення і виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, гарантується ч.5 ст.17 Основного Закону України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Станом на день розгляду позову в Україні продовжує діяти воєнний стан.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (з наступними змінами та доповненнями; далі Закон №2232-ХІІ).

Частиною третьою ст.1 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно із абзацами першим-шостим ч.9 ст.1 Закону 2232-ХІІ, щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (Постанова №153), якою затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (з наступними змінами та доповненнями; далі – Порядок №153).

Згідно з п.3 Порядку №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до абзаців першого-п`ятого п.4 Порядку № 153 установлено, що:

особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Суд зазначає, що, у відповідності до Порядку №153, визначальною ознакою для можливості виплати військовослужбовцю винагороди у розмірі 1 млн. гривень є прийняття його на військову службу за контрактом до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років під час воєнного стану.

Як уже згадувалось раніше, воєнний стан в Україні був введений указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року.

Натомість, із позовної заяви вбачається та самим позивачем підтверджується, що він уклав контракт про проходження військової служби з військовою частиною НОМЕР_3 06.11.2020 року, тобто, до введення воєнного стану на території України.

Зазначена обставина вказує на те, що позивач не належить до категорії осіб, які у відповідності до Порядку №153 мають право на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у даному випадку є безпідставними та не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, судом не встановлено порушень у діях відповідача критеріїв правомірності, визначених ч.2 ст.2 КАС України, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Щодо судових витрат, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, такі не підлягають стягненню із сторін.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМартинюк Віталій Ярославович