Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №320/18838/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року м. Київ справа №320/18838/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №930050863418 від 14.03.2026 про відмову ОСОБА_1 у переході з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести ОСОБА_1 з 06.03.2026 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу», виходячи з розміру 60% від заробітної плати, визначеної на підставі довідки Державної судової адміністрації України №11.2-01/1087 від 11.12.2025 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця; довідки Державної судової адміністрації України №11.2-01/106 від 27.02.2026 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця без обмеження її максимальним розміром.

Ухвалою суду від 12.05.2026 року судом відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що він звернувся із заявою про перехід з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №930050863418 від 14.03.2026 відмовлено у переході з пенсії за віком на пенсію державного службовця.

Позивач не погоджується з таким рішенням, вважає його протиправним, необґрунтованим та таким, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що Головним управлінням на підставі заяви та наданих документів було винесено рішення № 930050863418 від 14.03.2026, яким відмовлено в переході з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" за заявою №1534 від 06.03.2026, оскільки право на перерахунок пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723 заявник використав, та недоцільно здійснювати перерахунок пенсії на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг та вислугу років) № 11.2-01/1087 від 11.12.2025 та довідку про складові заробітної плати для державного службовця який до 01.01.2024 працював та звільнився з державних органів № 11.2-01/106 від 27.02.2026.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України Київській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058)

06.03.2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України Київській області з заявою №1534 щодо переходу з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу".

За принципом екстериторіальності заява позивача про перехід на інший вид пенсії була розглянута Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №930050863418 від 14.03.2026 відмовлено у переході з пенсії за віком на пенсію державного службовця.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону № 1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Як передбачено ч.3 ст.45 Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії (попереднього перерахунку).

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» .

За змістом пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889-VIII, з 01.05.2016 втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон України №3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Положеннями пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723- XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723- XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723- XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Приписами частини першої статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, чинного до 01.05.2016, передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, пенсію державного службовця позивач отримував у період з 09.10.2012 по 30.04.2020.

Відповідно ч.1 ст.37 Закону № 3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, визначальними умовами для переведення на пенсію державного службовця є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.03.2026 позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про перехід з пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно з Законом України «Про державну службу». При цьому в якості додатків до заяви було долучено довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.

Підставою для відмови відповідач зазначив те, що позивач вже використав право на перерахунок пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Суд вважає що такий висновок відповідача є помилковим.

Позивач звернувся не із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії державного службовця, а із заявою про перехід з одного виду пенсії на інший - з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-ІV, на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ.

Право особи на вибір виду пенсії та перехід з одного виду пенсії на інший не може бути обмежене твердженням про те, що особа раніше отримувала інший вид пенсії чи раніше отримувала пенсію державного службовця.

Законодавство не містить заборони для особи, яка раніше була переведена з пенсії державного службовця на пенсію за Законом №1058-ІV, у подальшому знову звернутися із заявою про перехід на пенсію державного службовця, якщо за такою особою збережено право на пенсійне забезпечення відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Отже, суд вважає, що відповідач неправильно визначив предмет звернення позивача, помилково застосував правові норми та фактично позбавив позивача права на вибір більш вигідного виду пенсії.

Відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ пенсія державним службовцям призначається у розмірі 60% суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Для осіб, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, пенсія визначається у розмірі 60% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Верховний Суд у постанові від 12.02.2025 у справі №580/6600/24 дійшов висновку, що пенсія державного службовця має призначатися у розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної у відповідних довідках, з яких сплачено єдиний внесок.

У цій же справі Верховний Суд фактично підтвердив обов`язок органу Пенсійного фонду призначити та виплачувати пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної у довідках.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823 було внесено зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, зокрема затверджено форми довідок для призначення пенсії державного службовця. Додаток 4 до Порядку передбачає довідку про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01.01.2024 працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або працював у державних органах, що не провели таку класифікацію.

Надані позивачем довідки Державної судової адміністрації України №11.2-01/1087 від 11.12.2025 відповідають зазначеній формі та містять необхідні складові заробітної плати: посадовий оклад, надбавку за ранг та надбавку за вислугу років, та інші складові заробітної плати.

При цьому розмір пенсії має бути визначений відповідачем з урахуванням довідок №11.2-011087 від 11.12.2025, №11.2-01/106 від 27.02.2026.

Відповідач не поставив під сумнів достовірність цих довідок, не зазначив про їх невідповідність формі, не витребував додаткових документів та не навів мотивів, з яких такі довідки не можуть бути враховані.

Суд вважає, що пенсія державного службовця має бути нарахована та виплачена позивачу без обмеження максимальним розміром.

Право позивача на пенсію державного службовця є не новою пільгою, а набутим та збереженим законом правом, яке виникло внаслідок тривалого проходження державної служби, сплати підвищених відрахувань та виконання спеціальних обмежень, пов`язаних із державною службою.

Конституційний Суд України у Рішенні №1-р/2026 звернув увагу на особливий характер пенсійного забезпечення державних службовців, а також на те, що протягом тривалого часу із заробітної плати державних службовців здійснювалися підвищені відрахування до Пенсійного фонду України.

Застосування до пенсії позивача максимального обмеження фактично нівелює спеціальний характер пенсії державного службовця та позбавляє реального змісту право, збережене за позивачем пунктами 10, 12 розділу XI Закону №889-VIII і статтею 37 Закону №3723-ХІІ.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ефективним способом відновлення порушеного права позивача на пенсійне забезпечення є зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області перевести з 06.03.2026 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу», виходячи з розміру 60% від заробітної плати, визначеної на підставі довідки Державної судової адміністрації України №11.2-01/1087 від 11.12.2025 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця; довідки Державної судової адміністрації України №11.2-01/106 від 27.02.2026 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця без обмеження її максимальним розміром.

За нормами частин 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1331,20 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача.

Керуючись ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255, 291 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №930050863418 від 14.03.2026 про відмову ОСОБА_1 у переході з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести ОСОБА_1 з 06.03.2026 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу», виходячи з розміру 60% від заробітної плати, визначеної на підставі довідки Державної судової адміністрації України №11.2-01/1087 від 11.12.2025 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця; довідки Державної судової адміністрації України №11.2-01/106 від 27.02.2026 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця без обмеження її максимальним розміром.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області сплачений судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.