Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №320/42183/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року Справа № 320/42183/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить суд:

- визнати протиправним дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов?язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву про надання відстрочки на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ОСОБА_1 та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_1 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 прийняти рішення про надання Позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 07.06.2025 скориставшись своїм правом на відстрочку від військової служби звернувся з заявою з відповідними додатками до ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання відстрочки на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», посилаючись на те, що його батько є інвалідом ІІ групи, потребує постійного стороннього догляду та що він є єдиним, хто може здійснювати за ним догляд. Однак, відповідач безпідставно відмовив у наданні відстрочки від мобілізації з тих підстав, що у позивача є рідний брат, який не є військовозобов`язаним та зобов`язаний утримувати члена сім`ї з інвалідністю.

Зазначає, що молодший син ОСОБА_2 (батька позивача) з 01.01.2025 проживає та перебуває на навчанні на території іншої країни, наміру повертатись до України у зв`язку із навчанням не має та відмовився від утримання батька, у зв`язку з перебуванням на навчанні в компанії FREEBIRD SOLUTION S.R.L. в м. Отопень (Румунія), внаслідок чого, сам по собі факт іншої повнолітньої дитини не виключає можливість надання відстрочки, якщо така особа не виконує функції фізичного догляду.

Також, вказує, що ОСОБА_2 є непрацюючим студентом, який не має постійного джерела доходу, а відтак позбавлений фінансової можливості утримувати непрацездатних батьків, осіб з інвалідністю.

Звертає увагу, що мати позивача також є особою з інвалідністю ІІ групи, що свідчить про необхідність догляду також й за нею.

Наголошує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у листі-повідомленні від 13.06.2025 № 4262 не заперечував того, що батьки позивача є інвалідами ІІ групи та потребують постійного стороннього догляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та визначено розглядати таку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Крім того, запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.

ІНФОРМАЦІЯ_2 проти позову заперечує та зазначає, що у ОСОБА_3 є ще одна дитина, син, який не є військовозобов`язаним та за законом зобов`язаний утримувати батька, та що вказане стало підставою для відмови позивачу для надання відстрочки від мобілізації.

ІНФОРМАЦІЯ_5 правом на подання відзиву не скористався, у зв`язку із чим, відповідно до положень ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

07 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

За результатом розгляду заяви позивача, ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомленням від 13.06.2025 № 4262 відмовив у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку із тим, що документами, які містяться у додатках до вищезазначеної заяви не підтверджується наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Вирішуючи даний спір суд зазначає наступне.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).

Статтею 23 Закону № 3543-XII визначено перелік військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації та яким може бути надана відстрочка від військової служби.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, серед іншого, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 затверджено Положення про ІНФОРМАЦІЯ_12 (далі - Положення № 154).

Пунктом 9 Положення № 154 визначено функції районних ІНФОРМАЦІЯ_12.

Також, пунктом 11 Положення № 154 передбачено, що районні ІНФОРМАЦІЯ_12, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560).

Відповідно до п. 56 Порядку № 560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Згідно із п. 58 Порядку № 560 (в редакції чинній на момент спірних правовідносин), за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_12 або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Абзацом другим пункту 58-1 Положення № 560 передбачено, що військовозобов`язані, які відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", зазначають у заяві (додаток 4) про відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а за умови наявності кількох військовозобов`язаних - додають заяву особи з інвалідністю I або II групи за формою згідно з додатком 15, в якій зазначається прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку особа з інвалідністю обирає для здійснення свого утримання.

Також, абзацом четвертим цього пункту передбачено, що районний (міський) ІНФОРМАЦІЯ_12 або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов`язаного, який відповідно до закону зобов`язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов`язаного на військовому обліку, родинні зв`язки військовозобов`язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов`язаний утримувати військовозобов`язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.

З наведеного вбачається, що під час розгляду заяви військовозобов`язаного ІНФОРМАЦІЯ_12 або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов`язаного, який відповідно до закону зобов`язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII перевіряє, зокрема, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач разом із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 07 червня 2025 року надано, зокрема, копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертної комісії серії АВ № 1090506 від 25.05.2023 з якої вбачається, що ОСОБА_3 є особою з інвалідністю другої групи з 16 травня 2023 року.

Суд враховує, що вказана обставина не є спірною між сторонами та не заперечується відповідачем.

В той же час, відмовляючи ОСОБА_1 у наданні відстрочки від мобілізації, відповідач виходив з того, що в результаті додаткової перевірки з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну, за наявними даними у батька позивача є ще одна дитина, син, ОСОБА_2 , який не перебуває на обліку військовозобов`язаних, а перебуває на обліку призовників ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд зазначає, що пункт 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII пов`язує право на відстрочку від призову не лише з наявністю у військовозобов`язаного одного з батьків/батьків дружини, що є особою/особами з інвалідністю I чи II групи, але й з відсутністю інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб з інвалідністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Сімейного кодексу України, повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

З матеріалів справи слідує та не заперечується відповідачем, що відповідно до відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 31.07.2025 № 6/25-38 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_3 (батько) ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_1 (позивач) ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_10 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Таким чином, в силу абзацу другого пункту 58-1 Положення № 560 ІНФОРМАЦІЯ_2 під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації зобов`язаний був з`ясувати інформацію щодо наявності інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.

Водночас, позивачем разом з позовною заявою подано копію свідоцтва про присвоєння статусу курсанта-інструктора, відповідно до якого, ОСОБА_2 проходить навчання на денній формі навчання у компанії FREEBIRD SOLUTION S.R.L. в м. Отопень (Румунія) у період з 01.01.2025 по 31.12.2026.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 перебуває за межами кордонів України та не може доглядати батька - особу з інвалідністю.

Суд зауважує, що з наявних матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не досліджував питання проживання ОСОБА_2 разом із батьком та можливість утримувати його.

Фактично, відповідач у цій справі виходив лише з наявності у батька іншого сина, який не перебуває на обліку військовозобов`язаних, а перебуває на обліку призовників ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є неприйнятним, зважаючи на можливість з`ясувати такі відомості.

Суд вважає, що відповідач повинен був перевірити фактичну можливість/відсутність можливості у брата позивача здійснювати реальний догляд за хворим батьком - особою з інвалідністю, на постійній або тимчасовій основі.

Це означає, що хоч перебування ОСОБА_2 за межами України саме по собі не звільняє його від обов`язку утримувати/доглядати хворого батька, однак вимагає від суб`єкта владних повноважень з`ясування питання щодо реальної можливості виконання такого обов`язку з урахуванням конкретних життєвих обставин.

Крім того, поняття «обов`язку утримання» та «обов`язку здійснення постійного догляду» не є тотожними, так як утримання - це надання матеріальної допомоги, тоді як постійний догляд - це форма допомоги особі з фізичними або психічними обмеженнями, що вимагає присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.

В свою чергу, обставина неперебування (непроживання) особи на території України є прямим свідченням того, що така особа фізично не зможе здійснювати постійний догляд за особою, яка проживає в Україні, що фактично виключає її із переліку членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд.

Як зазначено вище, з метою вирішення спірних питань Комісія за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Зі змісту наявних у справі доказів вбачається, що відповідач не проводив всебічну перевірку і оцінку наданих заявником документів та інформації у наявних у нього базах даних, у тому числі щодо фактичної можливості ОСОБА_2 здійснювати догляд за хворим батьком. У цьому випадку відповідач, приймаючи рішення про відмову у наданні відстрочки, обмежився формальним посиланням на наявність у позивача рідного брата, однак не перевірив те, чи має така особа реальну можливість виконувати обов`язок з догляду.

З огляду на це, дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII вчинені без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення питання, та без належного його обґрунтування.

Суд приходить до висновку, що вказана відповідачем підстава є необґрунтованою, а отже дії відповідача є протиправними, а заява позивача підлягає повторному розгляду.

Водночас вимога про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу є передчасною, оскільки питання щодо її надання належить до компетенції відповідача, який повинен повторно всебічно розглянути заяву позивача та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 633,60 грн.

Таким чином, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, стягненню підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у наданні відстрочки на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зобов`язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про надання відстрочки на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ОСОБА_1 та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти обґрунтоване рішення по суті питання відповідно до вимог закону з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,20 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І. І.