Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №320/25307/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року Київ № 320/25307/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни від 29.04.2025 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн у ВП № НОМЕР_1.

Ухвалою від 24.07.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 15.06.2023 у справі № 757/24774/23-к зареєстровано обтяження від 22.06.2023 № 50733675: заборона відчуження, розпорядження та/або користування, на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:62:206:0003) та на об`єкти, які розташовані на ній, а саме: 3 дерев`яні споруди загальною площею 0,0220 га, 1 навіс площею 0,0092 га, дерев`яний паркан, бетонні площадки та цементні доріжки, із забороною проведення на земельній ділянці будь-яких господарських, будівельних, земельних або ж інших робіт. Тому виконання рішення у адміністративній справі № 320/357/23 щодо розгляду заяви про надання в оренду вказаної земельної ділянки можливе виключно після зняття арешту та зняття заборони на вчинення відповідних дій з неї у встановленому законом порядку.

До цього моменту, Департамент позбавлений можливості вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію відповідного судового рішення, оскільки це суперечило б вимогам чинного законодавства та спричинило б правові наслідки для посадових осіб, які перевищили свої повноваження.

Вважають, що за обставин, які склалися, діючи в межах компетенції та відповідно до положень чинного законодавства, здійснили належний розгляд поданої заяви ОСОБА_1 від 03.02.2025 № 057/К-101.

Відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому заперечував щодо її задоволення. Зазначив, що виконавчим документом № 320/357/23 зобов`язано боржника розглянути заяву ОСОБА_1 про надання у користування (оренду) земельної ділянки та заяву від 06.09.2022 про передачу в оренду позивачу земельної ділянки по проспекту Романа Шухевича, 1-К у Деснянському районі 8000000000:62:206:0003, площею 0,1531 га для експлуатації та обслуговування з кадастровим номером нежилих будівель (під заклад громадського харчування) на 15 років та прийняти рішення відповідно до пункту 3.15 Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 №241/2463 (Порядок №241/2463).

Однак, зі змісту листа від 04.03.2025 № 057-2878 неможливо встановити, яким саме чином зазначений арешт на земельну ділянку перешкоджає розгляду заяви ОСОБА_1 та прийняттю рішення у відповідності до пункту 3.15 Порядку, адже вчинення зазначених дій зовсім не свідчить про автоматичну передачу/відчуження зазначеної земельної ділянки.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.08.2023 у справі № 320/357/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2024, зобов`язано Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розглянути заяву ОСОБА_1 про надання у користування (оренду) земельної ділянки та зобов`язання відповідача 1 розглянути заяву від 06.09.2022 про передачу в оренду позивачу земельної ділянки по проспекту Романа Шухевича, 1-К у Деснянському районі м. Києва з кадастровим номером 8000000000:62:206:0003, площею 0,1531 га для експлуатації та обслуговування нежилих будівель (під заклад громадського харчування) на 15 років та прийняти рішення відповідно до пункту 3.15 Порядку №241/2463.

На виконання цього судового рішення 23.01.2025 видано виконавчий лист № 320/357/23.

Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяною Ігорівною від 11.02.2025 ВП № НОМЕР_1 відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 320/357/23, виданого 23.01.2025 про зобов`язання Департаменту розглянути заяву ОСОБА_1 про надання у користування (оренду) земельної ділянки та зобов`язання Департаменту розглянути заяву від 06.09.2022 про передачу в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки по проспекту Романа Шухевича, 1-К у Деснянському районі м. Києва з кадастровим номером 8000000000:62:206:0003, площею 0,1531 га для експлуатації та обслуговування нежилих будівель (під заклад громадського харчування) на 15 років та прийняти рішення відповідно до пункту 3.15 Порядку № 241/2463.

На підставі вказаного повідомлення, Департамент листом від 04.03.2025 № 057-2878 повідомив відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про причини неможливості виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.08.2023 у справі № 320/357/23 в частині, яка стосується Департаменту.

20.02.2025 державним виконавцем направлено на адресу боржника вимогу № НОМЕР_1/1-20.1, якою зобов`язано останнього повідомити про стан виконання рішення суду, про заходи які вжиті на його виконання та посадових осіб, які винні у його невиконанні. Надати відповідне письмове пояснення в одноденний термін з моменту отримання даної вимоги.

Листом від 04.03.2025 № 057-2878 позивач повідомив відповідача про неможливість виконання вимог виконавчого документа, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 15.06.2025 у справі № 757/24774/23-к зареєстроване обтяження від 22.06.2023 № 50733675: заборона відчуження, та/або користування, на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000.62:206:0003) та на об`єкти, які розташовані на ній, а саме: 3 дерев`яні споруди загальною площею 0,0220 га, 1 навіс площею 0,0092 га, дерев`яний паркан, бетонні площадки та цементні доріжки, із забороною проведення на земельній ділянці будь-яких господарських, будівельних, земельних або ж інших робіт.

29.04.2025 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Т.І., за невиконання Департаментом рішення суду у справі № 320/357/23, винесла відносно нього постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн у ВП № НОМЕР_1 .

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 63 Закону № 1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною другою статті 63 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини третьої статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

За правилами частин першої та другої статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно із частиною четвертою статті 19 Закону №1404-VIII сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Отже, накладення штрафу за невиконання рішення, яке зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

При цьому, визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Верховний Суд у постанові від 20.05.2021 у справі № 420/5465/18 зазначив, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання примусове виконання його відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. При цьому, визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.

Такий висновок також узгоджується з позицією Верховного Суду, зазначеною в постановах від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 10.09.2019 у справі №0840/3476/18, від 19.08.2020 у справі №140/784/19, від 31.05.2022 у справі № 360/940/20.

Встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.08.2023 у справі № 320/357/23 зобов`язано Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розглянути заяву ОСОБА_1 про надання у користування (оренду) земельної ділянки та зобов`язання відповідача 1 (Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради) розглянути заяву від 06.09.2022 про передачу в оренду позивачу земельної ділянки по проспекту Романа Шухевича, 1-К у Деснянському районі м. Києва з кадастровим номером 8000000000:62:206:0003, площею 0,1531 га для експлуатації та обслуговування нежилих будівель (під заклад громадського харчування) на 15 років та прийняти рішення відповідно до пункту 3.15 Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 №241/2463.

Однак, як встановлено судом, позивачем у цій справі жодних конкретних, залежних від нього заходів, спрямованих на виконання рішення суду, не вчинялося.

Щодо тверджень Департаменту про те, що невиконання судового рішення зумовлене обставинами, незалежними від нього та є такими, що об`єктивно унеможливлюють наразі виконання судового рішення, а саме: наявність ухвали Печерського районного суду міста Києва від 15.06.2025 у справі № 757/24774/23-к, згідно якої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване обтяження від 22.06.2023 № 50733675: заборона відчуження, та/або користування, на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000.62:206:0003) та на об`єкти, які розташовані на ній, то суд вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

За змістом рішення Київського окружного адміністративного суд від 08.08.2023 у справі № 320/357/23, суд дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), з тих підстав, що останній не розглянув заяви позивача про надання у користування (оренду) земельної ділянки (мав прийняти відповідне рішення про передачу (надання) земельної ділянки в користування (у власність) або про відмову у передачі (наданні) земельної ділянки в користування (у власність)).

При цьому, у справі № 320/357/23 суд вважав передчасними вимоги щодо зобов`язання відповідача за результатами розгляду заяви підготувати відповідний проєкт рішення про передачу в оренду земельної ділянки позивачу.

Тобто, суд зобов`язав Департамент прийняти належним чином оформлене рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , а не передати в оренду земельну ділянку.

Однак, позивачем не заперечується, що заява не розглядалася та рішення за результатами її розгляду не приймалося.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що позивач не виконав у повному обсязі рішення суду у справі № 320/357/23, поважних причин такого невиконання не встановлено.

З огляду на наведене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи, що судом у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодуванню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .

Суддя Скрипка І.М.