Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №320/14568/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року Київ № 320/14568/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Ради національної безпеки і оборони України

третя особа: Служба безпеки України,

про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Ради національної безпеки і оборони України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Служба безпеки України, у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23.12.2023 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині застосування до громадянина України ОСОБА_1 персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкції) строком на 5 років у вигляді: обмеження торговельних операцій (повне припинення); обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення); запобігання виведенню капіталів за межі України; зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно із цим Законом; повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно із цим Законом (повна заборона); заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність; припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони; заборона на набуття у власність земельних ділянок.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем включено позивача до списку, відповідно до якого на нього накладено економічні санкції та інші обмежувальні заходи, за відсутності обґрунтованих підстав.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Від третьої особи пояснень на позовну заяву не надійшло.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 05.04.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 18.04.2024 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 18.04.2024, витребувано додаткові докази від відповідача.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Із урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

23.12.2023 радою національної безпеки і оборони України ухвалено рішення «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

23.12.2023 відповідно до Указу Президента України № 851/2023, введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23.12.2023 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

Як видно з Додатку 1 до оскаржуваного рішення, ним визначено коло осіб, відносно яких застосовані санкції, серед яких за порядковим номером 8 значиться позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.

V. Норми права, які застосував суд

За нормами статті 107 Конституції України, Рада національної безпеки і оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України. Персональний склад Ради національної безпеки і оборони України формує Президент України. Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України. Компетенція та функції Ради національної безпеки і оборони України визначаються законом.

Правові засади організації та діяльності Ради національної безпеки і оборони України, її склад, структуру, компетенцію і функції визначає Закон України від 05.03.1998 № 183/98-ВР «Про Раду національної безпеки і оборони України» (далі - Закон № 183/98-ВР).

Статтею 1 Закону № 183/98-ВР установлено, що Рада національної безпеки і оборони України відповідно до Конституції України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.

За правилами частини першої статті 5, частини першої статті 6, частини четвертої статті 10 Закону № 183/98-ВР, головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України. Персональний склад Ради національної безпеки і оборони України формує Президент України. Прийняті рішення вводяться в дію указами Президента України. Рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію указами Президента України, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади.

VI. Оцінка суду

Системний аналіз Конституції України та Закону № 183/98-ВР дає підстави стверджувати, що рішення Ради національної безпеки і оборони України саме по собі, без введення його в дію відповідним Указом Президента України, який є її головою і формує її персональний склад, не є обов`язковим до виконання органами державної влади та будь-якими іншими установами та організаціями, а тому не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов`язків осіб чи суб`єктів владних повноважень, відтак, не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Суд констатує, що згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Тобто, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент звернення її до суду. Порушення має бути реальним, стосуватись (зачіпати), зазвичай, індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує їх порушення.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Так, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи у тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорювані рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Натомість, ураховуючи викладені висновки суду про те, що рішення Ради національної безпеки і оборони України не може бути оскаржене окремо від Указу Президента України, яким його введено в дію, оскільки без його введення в дію воно не має юридичної сили, суд указує на те, що оскаржуване рішення саме по собі, тобто без відповідного Указу Президента України, не створює додаткових обов`язків для позивача.

Таким чином, саме по собі рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23.12.2023, без надання оцінки Указу Президента України від 23.12.2023 № 851/2023, яким його введено в дію, не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а, відтак, підстави для скасування такого рішення щодо включення позивача до санкційного списку, - відсутні.

Зважаючи на викладене, обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає його змісту, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

При цьому, у суду відсутні повноваження належним чином захистити права позивача шляхом виходу за межі позовних вимог із урахуванням норм статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у силу частини четвертої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України оцінку рішенням, діям чи бездіяльності Президента України може надавити виключно Верховний Суд як суд першої інстанції.

VII. Висновок суду

Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення позову.

VIІI. Розподіл судових витрат

Оскільки у задоволенні позову відмовлено і відповідачем не надано доказів понесення судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73- 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.