Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №320/51633/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року справа №320/51633/24

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Національного антикорупційного бюро України, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ № 412-ОНС-ДСК від 16.07.2024 року, за підписом директора НАБУ Семена Кривоноса, про накладення на капітана Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_1 , старшого оперативного працівника Управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро України дисциплінарного стягнення - догани.

В обґрунтування позовних вимог вказує на протиправність винесеного наказу, зазначає, що відповідачем було порушено строки проведення службового розслідування щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_1 не було запрошено на засідання Дисциплінарної комісії Національного бюро, що було проведене 11.07.2024. Зазначає, що порушення порядку проведення службового розслідування являється підставою для визнання наказу прийнятого за результатами проведеного розслідування протиправним.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав до суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивачем подано до суду письмові пояснення у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , являється капітаном Національного антикорупційного бюро України, старшим оперативним працівником Управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро України, проходить службу у Національному антикорупційному бюро України.

Наказом №412-ОНС - ДСК від 16.07.2024 року за підписом директора НАБУ Семена Кривоноса, за вчинення дисциплінарного проступку, саме: порушення вимог п.п. 1-3, 7 та 10 ч. 1 ст.46 Закону України "Про запобігання корупції", ст. ст. 1, 7 Закону України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", а також п.3 Розділу ІІ Кодексу професійної етики працівників Національного антикорупційного бюро України, затвердженого наказом Директора Національного бюро від 01.09.2016 №242, накладено на капітана Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_1 , старшого оперативного працівника Управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро України, дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Дане дисциплінарне стягнення було накладено на підставі висновку дисциплінарної комісії Національного антикорупційного бюро України від 10.07.2024 року № 124.

Так, у своєму висновку від 10.07.2024 року №124, Дисциплінарна комісія Національного антикорупційного бюро України дійшла висновку, що причинами та умовами, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку була некомпетентність ОСОБА_1 та ігнорування чинного законодавства.

Позивач посилається на протиправність оскаржуваного наказу, оскільки відповідачем було порушено строки проведення службового розслідування щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_1 не було запрошено на засідання Дисциплінарної комісії Національного бюро, що було проведене 11.07.2024.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вимогами абзацу 2 преамбули Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що затверджений Законом України від 22.02.2006 року № 3460-IV (надалі за текстом - Дисциплінарний статут), передбачено, дія цього Дисциплінарного статуту поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України.

Відповідно до 2 Розділу статті 7 Дисциплінарного статуту зазначаються обов`язки осіб рядового і начальницького складу.

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу:

- дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників;

- захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави;

- поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу;

- дотримуватися норм професійної та службової етики;

- берегти державну таємницю;

- у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб;

- стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою;

- постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень;

- сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку;

- виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету;

- з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють;

- берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Так, наказом директора Національного антикорупційного бюро України №65-А від 11.04.2024 року "Про проведення службового розслідування" за фактом порушення вимог законодавства в частині фінансового контролю відносно Позивача ініційоване службове розслідування.

Відповідно до повідомлення від 04.07.2024 року, за підписом секретаря Дисциплінарної комісії Національного антикорупційного бюро України I.С. Ярчак, 10.07.2024 року о 14.00 годині в кабінеті 104 в приміщенні Національного бюро, яке розташоване за адресою: вул. Дениса Монастирського, 3 в м. Києві, відбудеться розгляд питання про застосування відносно Позивача дисциплінарного стягнення.

Наказом директора національного антикорупційного бюро України від 23 жовтня 2015 року №4 затверджено інструкцію про порядок проведення службового розслідування стосовно працівників національного антикорупційного бюро України.

Інструкція визначає механізм проведення службового розслідування стосовно працівників Національного антикорупційного бюро України - осіб начальницького складу, державних службовців та інших працівників, які працюють за трудовими договорами в Національному бюро.

Відповідно до ч. 2 Інструкції службове розслідування проводиться за таких підстав:

- невиконання або неналежного виконання ними службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об`єднанню громадян;

- недодержання законодавства про державну службу, антикорупційного законодавства;

- на вимогу працівника Національного бюро з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри;

- з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення невиконання вимог Закону України «Про запобігання корупції» в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції за рішенням керівника органу, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення;

- негативні результати перевірки на доброчесність або моніторингу способу життя працівника;

- публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості;

??- порушення встановленого законом порядку і строків подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

??- реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне кримінальне правопорушення;

??- повідомлення особі про підозру в учиненні нею кримінального правопорушення;

- скоєння адміністративного правопорушення;

- загибелі або травмування працівника Національного бюро;

??- самогубства або спроби самогубства працівника Національного бюро;

??- скоєння дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинув (ли) чи отримала (1) тілесні ушкодження працівників Національного бюро, або інші особи;

- застосування або використання працівником Національного бюро вогнепальної зброї, застосування спеціальних засобів або заходів фізичного виливу;

??- утрати або викрадення табельної, нагородної, добровільно зданої або вилученої зброї або боєприпасів;

??- утрати або викрадення спеціальних засобів;

??- порушення працівником Національного бюро норм кримінального процесуального законодавства України під час проведення досудового розслідування;

??- утрати або викрадення матеріалів досудового розслідування, справ оперативного обліку, речових доказів;

??- розголошення конфіденційної, таємної, службової або іншої інформації, яка містить таємницю, що охороняється законом, порушення режиму секретності;

??- утрати або викрадення у працівника документів, які посвідчують її належність до Національного бюро;

- порушення фінансово-господарської діяльності підрозділів Національного бюро, виявлені під час ревізій або перевірок, інших контрольних заходів;

- отримання інформації про скоєння інших дій, які уповноважена на призначення службового розслідування особа вважатиме достатніми для його проведення.

Так, службове розслідування відносно працівників Національного бюро проводяться Управлінням внутрішнього контролю Національного бюро.

До проведення службового розслідування, у разі необхідності, можуть залучатись працівники інших структурних підрозділів Національного бюро.

Відповідно до п.10 Інструкції про порядок проведення службового розслідування стосовно працівників Національного антикорупційного бюро України, що затверджено наказом від 23.10.2015 року №4 передбачено права працівника Національного бюро, стосовно якого проводиться службове розслідування, зокрема брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для службового розслідування.

Частиною 4 ст. 14 Дисциплінарного статуту, Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Судом встановлено, що 10.07.2024 року, Позивач засобами електронного зв`язку подав на адресу Національного антикорупційного бюро України клопотання про відкладення розгляду засідання Дисциплінарної комісії Національного антикорупційного бюро України, яке було призначено на 10.07.2024 року на 14.00 год, оскільки знаходився на лікарняному та мав намір скористатись правовою допомогою.

Дане клопотання було отримано Відповідачем та зареєстровано 10.07.2024 року.

Дисциплінарною комісією Національного антикорупційного бюро України не було повідомлено ОСОБА_1 про результати проведеного засідання вказаної комісії, яке було призначено на 10.07.2024 року.

Листом від 15.07.2024 року вих № 131-29620033, Відповідач відмовив стороні позивача у наданні матеріалів службового розслідування, посилаючись, що вказані матеріали містять інформацію, що є службовою.

Згідно з частиною 2 статті 20 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» працівники Національного бюро за свої протиправні дії чи бездіяльність несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Частиною 4 статті 28 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» передбачено, що підставами для притягнення працівника Національного бюро до дисциплінарної відповідальності, зокрема, є: 1) невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків; 2) інші підстави, передбачені Законом України «Про державну службу» для працівників Національного бюро, які є державними службовцями, або Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України для працівників Національного бюро, які є особами начальницького складу.

Відповідно до статті 1 Статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. Згідно зі статтею 5 Статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Пунктами 1 та 2 Розділу І Кодексу професійної етики працівників Національного антикорупційного бюро України (далі - Кодекс), затвердженого наказом Директора Національного бюро від 01.09.2016 № 242, передбачено, що працівник має дотримуватися встановлених цим Кодексом принципів і стандартів етичної поведінки, а також загальновизнаних норм моралі; дбати про власну репутацію, поважати честь і гідність інших службових та посадових осіб, громадян України, іноземців та осіб без громадянства; утримуватись від дій, заяв чи вчинків, що компрометують його самого, колег, інших осіб, з якими взаємодіє працівник Національного бюро, державу.

Положення Кодексу є обов`язковими для виконання з моменту призначення працівника на посаду в Національному бюро.

Суд зазначає, що обґрунтування позовних вимог зводиться до порушення строків проведення службового розслідування щодо ОСОБА_1 , з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 14 Статуту, службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Механізм проведення службового розслідування стосовно працівників Національне бюро - осіб начальницького складу, державних службовців та інших працівників, які працюють за трудовими договорами в Національному бюро визначається Інструкцією про порядок проведення службового розслідування стосовно працівників Національного антикорупційного бюро України, затвердженого наказом Директора Національного антикорупційного бюро України від 23 жовтня 2015 року № 4 (далі по Відповідно до пункту 5 Інструкції (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин, урахуванням змін, внесених Наказом Національного антикорупційного бюро України «Про внесення змін до Інструкції про порядок проведення службового розслідування стосовно працівників Національного антикорупційного бюро України» від 07.02.2018 № 35) службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення.

Початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення.

У разі необхідності за мотивованою доповідною запискою виконавця визначений строк може бути продовжено Директором Національного бюро, а у разі його відсутності - особою, яка виконує його повноваження, але не більш як на один місяць (додаток 7).

Період проведення службового розслідування не включає час тимчасової втрати працездатності особою, стосовно якої проводиться службове розслідування, час її перебування у відпустці або службовому відрядженні.

Водночас за письмовою згодою особи, щодо якої проводиться службове розслідування, час тимчасової втрати працездатності, перебування у відпустці або службовому відрядженні, може бути включено у період проведення службового розслідування.

Судом встановлено, що початком службового розслідування щодо працівника Національного бюро є день видачі наказу Директора Національного бюро від 11.04.2024 №65-А «Про проведення службового розслідування».

ОСОБА_1 в період проведення службового розслідування, з 15.04.2024 по 16.04.2024, з 22.04.2024 по 23.04.2024, з 29.04.2024 по 30.04.2024, а також з 07.05.2024 по 08.05.2024 знаходився у службових відрядженнях.

Дні перебування у відрядженні не включаються до строків проведення службового розслідування.

Строк проведення службового розслідування був продовжений Директором Національного бюро на підставі відповідної доповідної записки т.в.о. Керівника Управління внутрішнього контролю Миколи Юпатіна від 17.06.2025 № 13/12875-01 на один місяць.

Відповідно до пункту 6 Інструкції завершення службового розслідування визначається датою затвердження висновку службового розслідування. Висновок за результатами службового розслідування щодо можливих неправомірних дій працівника Національного бюро ОСОБА_1 було складено 19.06.2024 та затверджено Директором Національного бюро 20.06.2024 і зареєстровано в Автоматизованій системі електронного документообігу «АСКОД» за № 13/16253-01 ДСК.

Відтак, службове розслідування щодо ОСОБА_1 було проведено у межах строків, визначених статтею 14 Статуту та пункту 5 Інструкції. Таким чином, посилання позивача на порушення строків службового розслідування є необґрунтованими та спростовується відповідними матеріалами справи.

Щодо дотримання порядку повідомлення про засідання Дисциплінарної комісії, суд зазначає наступне.

Порядок утворення у Національному антикорупційному бюро України Дисциплінарної комісії (далі по тексту - Комісія), її завдання, функції та порядок її діяльності, станом на день виникнення правовідносин регулювався:

- Положенням про Дисциплінарну комісію Національного антикорупційного бюро України, затвердженим Наказом «Про затвердження складу та Положення про Дисциплінарну комісію Національного антикорупційного бюро України» від 19.04.2022 № 186 (далі по тексту - Положення).

Відповідно до пункту 13 Положення, на період дії воєнного стану в Україні (оголошення війни) секретар Комісії не пізніше ніж як за два робочих дні шляхом вручення повідомлення або надсилання їх поштою за адресою місця проживання/ перебування чи на адресу електронної пошти, або з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку, а у виняткових випадках за згодою усіх членів і у стислі строки, повідомляє заінтересованих, на його думку , осіб та інших осіб про основні питання порядку денного запланованого засідання, дату, час і місце його проведення, а також надає/надсилає у разі такої можливості на електронну пошту членам Комісії на їх вимогу необхідні матеріали, окрім тих, які містять інформацію з обмеженим доступом.

Таким чином, визначення кола осіб, які підлягають повідомленню про засідання Комісії, є дискреційним повноваженням секретаря Комісії.

Жодна норма чинного законодавства не містить обов`язку забезпечувати обов`язкову присутність працівника на засіданні Комісії, а лише гарантує право особи подавати письмові пояснення.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачу таке право було забезпечене - відповідні пояснення ним були подані у письмовій формі та долучені до матеріалів службового розслідування. Крім того, за результатами ознайомлення з висновком та матеріалами службового розслідування Позивач, окрім аргументів щодо небажання зазначати інформацію про дружину, жодних зауважень та доповнень не мав.

Отже Позивачу було створено можливість ознайомитися з матеріалами службового розслідування, надати власні заперечення, міркування та аргументи на їх спростування. За таких обставин, відсутність позивача на засіданні Дисциплінарної комісії жодним чином не могло вплинути на правильність її висновків, оскільки позивач неодноразово надавав пояснення, які були відображені у Висновку № 124.

Разом з тим суд зазначає, що доводи представника позивача стосовно того, що засідання Дисциплінарної комісії було проведено 11.07.2024 є його суб`єктивним припущенням, яке ґрунтується на тому, що висновок Дисциплінарної комісії датовано 11.07.2024. Між тим, з матеріалів справи вбачається, що Протоколом №113 засідання дисциплінарної комісії від 10.07.2024 Головуючим Дисциплінарної комісії ОСОБА_2 оголошено вирішальну частину висновку Дисциплінарної комісії згідно висновку службового розслідування за супровідним №13/16690-30-ДСК від 25.06.2024.

З урахуванням викладеного, підстав стверджувати про порушення порядку скликання чи проведення засідання Дисциплінарної комісії не існує, а зазначені позивачем доводи не впливають на законність і обґрунтованість прийнятого рішення.

Таким чином, посилання позивача на процедурні порушення жодним чином не спростовують правильність Висновку № 124 та відповідно правомірність спірного наказу про застосування дисциплінарного стягнення.

Вирішення питання щодо повідомлення Позивача про засідання Комісії здійснювалося в межах дискреційних повноважень секретаря Комісії, передбачених пунктом 13 Положення, та не порушило право позивача на подання пояснень.

Відповідно до частини 10 статті 14 Статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

Обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен врахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо. Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 826/4681/18.

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не змінює.

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так у пункті 23 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, твердження позивача не знайшли свого правового підтвердження під час судового розгляду справи, а отже адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи відмову в задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 77, 90, 241 - 246, 255 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.