Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №280/3944/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 липня 2026 року (09:05)Справа № 280/3944/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд.51, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

28.04.2026 через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі – відповідач), в якій позивач просить: визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ 021165 від 07.04.2026.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувану постанову прийнято відповідачем за результатами перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, в ході якої виявлено порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344-III). Підставою для притягнення позивача до відповідальності слугував висновок про відсутність на момент проведення перевірки заповненої індивідуальної контрольної книжки водія або копії графіку змінності водіїв. Позивач не погоджується з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки водій транспортного засобу ОСОБА_1 не є найманим працівником перевізника, а керував належним йому транспортним засобом особисто, а перевізник не є роботодавцем водія, отже перевізник не був зобов`язаний вести контрольної книжки обліку робочого часу водія. Просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 04.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

12.05.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №26145), в якому останній зазначає, що під час перевірки водій не надав посадовій особі Управління державного нагляду (контролю) у Київській області та у м. Києві індивідуальну контрольну книжку водія або графік змінності водіїв. У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення, виконуючи функції покладені державою, державним інспектором було складено акт № ЕАР011970 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.03.2026, зі змістом якого водій був ознайомлений та пояснення не надав, акт засвідчив своїм підписом. Так, непред`явлення документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-III. Відповідач звертає увагу суду на те, що оскільки позивач є суб`єктом господарювання, який у процесі здійснення господарської діяльності перевозив вантаж з метою отримання прибутку, норми Положення №340 розповсюджуються на спірні правовідносини. Крім того, щодо посилань позивача про нездійснення належної ідентифікації перевізника під час складання Акту, відповідач зазначає, що дійсно в акті №ЕАР011970 від 10.03.2026 допущена технічна описка: помилково зазначено, ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , замість правильного - ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 . Втім, сама по собі технічна описка не повинна породжувати правових наслідків для його дійсності. Так, позивачем не заперечується факт здійснення перевезення вантажу за відсутності індивідуальної контрольної книжки або копії графіку змінності водія, адже сам позивач зазначає, що вказані документи були йому не потрібні. Зазначена описка в акті №ЕАР011970 від 10.03.2026 жодним чином не заперечує факт правопорушення та не може бути єдиною та беззаперечною підставою для скасування спірної постанови, адже всі інші документи беззаперечно вказують, що автомобільний перевізник не забезпечив водія індивідуальною контрольною книжкою, або копією графіку змінності водія. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За приписами ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Суд, оцінивши повідомлені учасниками справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

За змістом Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № ЕАР011970 від 10.03.2026, у ході рейдової перевірки, проведеної 10.03.2026 о 10:16 посадовою особою Управління державного нагляду (контролю) у Київській області та у м. Києві на ділянці дороги м. Київ, вул. Столичне шосе, зупинений та перевірений на додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт транспортний засіб марки «Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , належить автомобільному перевізнику ФОП ОСОБА_1 .

Під час перевірки водій транспортного засобу ОСОБА_1 пред`явив для перевірки посадовій особі Управління державного нагляду (контролю) у Київській області та у м. Києві: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_2 (ДІЯ), серії НОМЕР_3 ; ТТН № Z-930 від 09.03.2026 (в графі автомобільний перевізник зазначено ФОП ОСОБА_1 (3011318416); протокол перевірки технічного стану №00731-00723-25.

Даним Актом зафіксовані порушення п. 6.3 вимог Наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340; пп. 7 п. 1 Розділу ІІ Наказу Мінрозвитку №703 від 16.04.2025; ст. 48 Закону №2344-III – на момент перевірки відсутня заповнена індивідуальна контрольна книжка водія або копія графіка змінності водіїв, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону №2344-III ч. 1 абз. 3.

07.04.2026 Управлінням державного нагляду (контролю) у Запорізькій області стосовно ФОП ОСОБА_1 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ 021165, якою на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III на позивача накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000,00 грн.

Не погодившись з правомірністю вказаної постанови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон №2344-III, який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг (частина 1 статті 5 цього Закону).

За змістом статті 6 Закону №2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, крім іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі – Порядок №1567 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 3 Порядку №1567 рейдові перевірки на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення і направлення на рейдову перевірку.

Рейдова перевірка проводиться на підставі направлення на рейдову перевірку (у паперовій або електронній формі (за наявності технічної можливості) із зазначенням посадових осіб за формою згідно з додатком 1 (далі - направлення), що складається та підписується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу (пункт 4 Порядку №1567)

Згідно з пунктами 14-15 Розділу «Оформлення результатів рейдової перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів» Порядку №1567 акт проведення перевірки, акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів складаються у письмовій формі (паперовій або електронній формі). Акти в електронній формі можуть бути роздруковані, зокрема у вигляді стрічки, за допомогою спеціальних технічних пристроїв із зазначенням відомостей, передбачених формою відповідного акта.

Копія акта проведення перевірки, акта про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів, акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів видається водію транспортного засобу (за винятком відмови від їх отримання), про що посадова особа робить в актах відповідні записи, а у разі відмови водія транспортного засобу від отримання, копія акта проведення перевірки надсилається автомобільному перевізнику або уповноваженій ним особі.

Статтею 1 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно зі статтею 18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

У главі 6 (статті 29-34) Закону №2344-III наведені положення про автомобільного перевізника. Так, згідно частини першої статті 33 Закону №2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Положеннями частини першої статті 34 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Частинами першою, другою статті 48 Закону №2344-ІІІ встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків (частина четверта статті 48 Закону №2344-III).

Статтею 60 Закону №2344-III передбачена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Так, відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Притягуючи позивача до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідач вказав про відсутність заповненої індивідуальної контрольної книжки водія або копії графіка змінності водіїв.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку, встановлює Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (далі – Положення №340).

Відповідно до пункту 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Водночас, відповідно до пункту 6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 тонн включно, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф.

Пункт 6.3 Положення №340 поширюється на всі транспортні засоби, що не обладнані тахографом, але використовуються для здійснення перевезень пасажирів та/або вантажів.

Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.

Зокрема, обов`язок перевізника забезпечувати належні умови праці та здійснювати контроль та дотриманням водіями встановлених режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів не залежить від того, на якій правовій основі такі водії залучаються до виконання робіт з керування транспортними засобами - як наймані працівники, за цивільно-правовими угодами чи на інших умовах.

Водночас, норми Порядку №1567, не передбачають обов`язку посадових осіб Укртрансбезпеки під час проведення перевірки встановлювати наявність тих чи інших зв`язків, зокрема, трудових чи цивільно-правових, між автомобільним перевізником та водієм.

Пункт 7.1 Положення №340 визначає, що органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Таким чином, нормами чинного законодавства чітко передбачено обов`язок автомобільного перевізника із забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних обов`язкових документів для здійснення перевезень пасажирів та/або вантажів, зокрема, індивідуальної контрольної книжки водія. Відсутність вказаних документів та/або ненадання їх для перевірки є порушенням вимог законодавства про автомобільний транспорт та є підставою для притягнення перевізника до відповідальності.

Натомість, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування фактів виявлених порушень, зокрема, не надано доказів на підтвердження наявності у водія транспортного засобу на момент проведення перевірки належним чином заповненої індивідуальної контрольної книжки з відомостями щодо режиму роботи та відпочинку водія транспортного засобу.

Факт відсутності у водія вказаних документів не заперечується позивачем за змістом позовної заяви, останнім лише стверджується, що він не зобов`язаний вести вказані документи.

За вищевикладених обставин позивач вважає, що не є суб`єктом відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, адже у спірних відносинах не являється автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-ІІІ, а тому не може нести відповідальність на підставі статті 60 цього Закону, оскільки за порушення законодавства про автомобільний транспорт адміністративно-господарські штрафи застосовуються саме до автомобільних перевізників.

Як вбачається з матеріалів, 10.03.2026 водієм транспортного засобу (Позивачем) було пред`явлено посадовим особам Укртрансбезпеки свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_2 (ДІЯ), серії НОМЕР_3 ; ТТН №Z-930 від 09.03.2026 (в графі автомобільний перевізник зазначено ФОП ОСОБА_1 (3011318416); протокол перевірки технічного стану №00731-00723-25.

Товарно-транспортна накладна містить підпис водія транспортного засобу позивача.

Факт здійснення позивачем спірних перевезень 10.03.2026 жодним чином не заперечується самим позивачем за змістом позовної заяви.

Положеннями статті 1 Закону №2344-ІІІ (абзац 83) встановлено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Статтею 48 Закону №2344-ІІІ передбачено перелік відомостей, що підлягають обов`язковому зазначенню в товарно-транспортній накладній, у тому числі щодо учасників правовідносин з перевезення, зокрема, щодо автомобільного перевізника.

Відповідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363 (далі - Правила №363), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені Законом України "Про автомобільний транспорт" та цими Правилами.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі №815/3310/17 зазначив, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг.

Таким чином, ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах. Жодним нормативним актом не визначено обов`язку оформити ТТН для здійснення перевезення для власних потреб.

Відтак, товарно-транспортна накладна, оформлена відповідно до положень чинного законодавства, є належним доказом для встановлення особи автомобільного перевізника.

Відповідний підхід щодо визначення автомобільного перевізника відповідно до відомостей зазначених в товарно-транспортній накладній відображено в постановах Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду, а саме: постанова Верховного Суду у справі № 240/22448/20 від 22.02.2023 року; постанова Верховного Суду у справі № 640/39442/21 від 01.06.2023 року; постанова Верховного Суду у справі №560/514/22 від 06.07.2023 року; постанова Верховного Суду у справі № 600/1407/22-а від 23.08.2023 року; постанова Верховного Суду у справі № 280/3520/22 від 12.10.2023 року.

З аналізу вищевказаних норм слідує, що автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися), товарно-транспортна накладна є саме тим документом на підставі даних якої встановлюють особу автомобільного перевізника.

В свою чергу, виявлення факту порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт та встановлення наявності підстав для притягнення особи до відповідальності за виявлене порушення відбувається саме на момент проведення рейдової перевірки на основі пред`явлених водієм документів.

Таким чином, у даному випадку, на місці події (зупинки) за наданими водієм транспортного засобу (позивачем) матеріалами та відомостями складено акт №ЕАР011970 від 10.03.2026, який є носієм доказової інформації (доказової бази), встановлено, що перевізником у даному випадку є позивач.

Під час перевірки водієм транспортного засобу (позивачем) не було надано інспекторам жодних заперечень з приводу здійснення ним як автомобільним перевізником комерційних перевезень, так само як і не надано інших документів, які б підтверджували використання транспортного засобу будь-якою іншою особою, відмінною від позивача, як автомобільним перевізником.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, до осіб, які здійснюють такі перевезення, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Непред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону №2344-ІІІ, а тому відповідачем правомірно було складено спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.

При цьому, суд вважає хибними посилання відповідача на те, що допущена при оформленні акту технічна описка не впливає на факт самого правопорушення та не може бути підставою для скасування спірної постанови, адже порушення процедури перевірки чи прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі). Отже, саме по собі порушення процедури перевірки чи прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 30.04.2020 у справі №813/1790/18, що також враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Так, суд звертає увагу, що позивачем не доведено наявності порушень суб`єктом владних повноважень, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Окрім того, відомості з товаро-транспортної накладної свідчать про наявність відповідних господарський правовідносин, де в графі автомобільний перевізник зазначено ФОП ОСОБА_1 .

З урахуванням зазначеного, суд доходить до висновку, що встановленні під час розгляду справи розбіжності можуть бути прийняті як неістотні порушення, оскільки підставою для застосування адміністративно-господарської санкції є допущення відповідного порушення суб`єктом, що в даному випадку відповідачем було встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, буд.51, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 20.07.2026.

Суддя Ю.В. Калашник