Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №240/8720/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року м. Житомир справа № 240/8720/26

категорія 113050000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування в особі Комунального підприємства Лікарня №2 ім. В.П. Павлусенка Житомирської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи рішення №181/26/281/Р від 20.01.2026 року відносно нього;

- зобов`язати Комунальне підприємство Лікарня №2 ім. В.П. Павлусенка Житомирської міської ради провести повторне оцінювання його функціонального стану, з метою встановлення ІІІ групи інвалідності, з врахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що 20.01.2026 року Відповідачем йому було проведено медичний огляд на предмет оцінювання повсякденного функціонування та встановлення групи інвалідності. За результатами медичного огляду Відповідачем було прийнято оскаржуване рішення про відмову у визнанні Позивача особою з інвалідністю ІІІ групи.

На думку Позивача, таке рішення Відповідача є протравним, так як мало місце порушення процедури оцінювання, не враховано результати ЕНМГ про "заниження чутливості приблизно на 50%" та наявність "паталогічних блоків проведення нервового імпульсу", що згідно постанови КМУ №1338 від 15.11.2024 року дає підстави для продовження групи інвалідності. Вважає, що в оскаржуваному рішенні не надана оцінка усіх ступенів обмеження життєдіяльності, які перелічені в розділі "Критерії встановлення інвалідності", затверджених постановою КМУ №1338 від 15.11.2024 року.

Ухвалою від 26.03.2026 року після усунення недоліків позовної заяви було відкрито провадження в даній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Від Відповідача, Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування в особі Комунального підприємства Лікарня №2 ім. В.П. Павлусенка Житомирської міської ради, надійшов відзив на позовну заяву, в якому Відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначив, що оскаржуване рішення №181/26/281/Р від 20.01.2026 року за формою та змістом повністю відповідає вимогам Наказу МОЗ від 10.12.2024 року №2067 "Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи", а сама процедура оцінювання була проведена у повній відповідності до вимог Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338.

Крім того, у відзиві зазначається, що в оскаржуваному рішенні надана оцінка ступені здатності Позивача до пересування, статико-динамічній функції та ступеня обмеження життєдіяльності.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що доводи Відповідача є необґрунтовані. Вважає, що Відповідач не надав належної оцінки результатам електронейроміографії (ЕНМГ).

Розглянувши в порядку письмового провадження подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Вказані спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні та створення умов для реалізації особою з інвалідністю всіх прав людини та основоположних свобод без будь-якої дискримінації за ознакою інвалідності та забезпечення її соціального захисту, регулюються правовими нормами Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-XII (надалі - Закон №875-XII), що були чинні на день виникнення спору.

За приписами статті 3 цього ж Закону інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до вказаних вимог Закону №875-XII постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 затверджено Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (надалі - Порядок № 1338), який визначає процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання), а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю (далі - особа) з метою визначення наявності або відсутності порушень структур та/або функцій організму, в тому числі фізичних, психічних, інтелектуальних, сенсорних, що можуть призводити до обмежень життєдіяльності, встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також розроблення рекомендацій, що є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, з урахуванням індивідуального реабілітаційного плану (за наявності).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що саме у відповідності до вимог вказаного Порядку №1338 20.01.2026 року Відповідачем було проведено медичний огляд Позивача на предмет оцінювання повсякденного функціонування та встановлення групи інвалідності. За результатами медичного огляду Відповідачем було прийнято оскаржуване рішення №181/26/281/Р від 20.01.2026 року про відмову у визнанні Позивача особою з інвалідністю ІІІ групи.

Суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до правомірності рішення Відповідача №181/26/281/Р від 20.01.2026 року про відмову у визнанні Позивача особою з інвалідністю ІІІ групи.

Суд звертає увагу сторін, що в розумінні вимог статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог та доводів сторін.

Одночасно суд зазначає, що в межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК (експертної комісії) при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідженні медичної документації, визначенні діагнозів, тощо оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом в постанові від 13.06.2018 року у справі №806/526/16 і відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню судом при вирішенні даного спору.

В зв`язку з цим суд не приймає до уваги доводи Позивача, наведені у позові та у відповіді на відзив, про про неналежну оцінку результатів ЕНМГ про "заниження чутливості приблизно на 50%" та наявність "паталогічних блоків проведення нервового імпульсу", що містяться в медичних документах Позивача щодо конкретних діагнозів та професійним діям лікарів-членів експертної команди в ході огляду Позивача.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні Відповідача №181/26/281/Р від 20.01.2026 року та відповідно до доводів Відповідача, наведених у відзиві на позов, відмова у визнанні Позивача особою з інвалідністю ІІІ групи зумовлена тим, що "наявна патологія нервової системи не призводить до стійкого порушення функцій правої кисті (основні рухи кисті збережені, сила м`язів знижена незначно, атрофія м`язів кисті відсутня) та не призводить до значного обмеження основних критерії життєдіяльності (має легкій ступінь обмеження до самообслуговування та трудової діяльності)".

Суд вважає безпідставними доводи Позивача щодо наявності порушення Відповідачем процедури оцінювання, що виразилися в тому, що під час медичного огляду не були дослідженні та не були враховані всі надані ним медичні документи щодо його стану здоров`я.

Безспірно, алгоритм дій членів експертної команди щодо розгляду справи особи, яку направили на проведення оцінювання, визначені правовими нормами розділу "Процедура проведення оцінювання" Порядку № 1338.

Суд погоджується із доводами Позивача, що відповідно до вимог пункту 31 Порядку № 1338 під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я.

У разі отримання від особи додаткових документів під час розгляду справи такі документи завантажуються експертною командою до електронної системи.

Разом з тим, як стверджується у відзиві на позов, процедура оцінювання відносно Позивача експертною командою не була порушена, всі наявні медичні записи були враховані при прийнятті оскаржуваного рішення.

Більш того, у Витягу з рішення експертної команди з оцінювання функціонування особи Центру оцінювання функціонування стану особи за результатами розгляду скарги Позивача на оскаржуване рішення Відповідача підтверджено, що при проведенні оцінювання відносно Позивача були враховані медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я.

У пункті 18 такого Витягу від 27.01.2026 року, копія якого долучена до позову та досліджена судом, перелічені медичні записи щодо стану здоров`я Позивача, що містяться в електронній системі охорони здоров`я, які були враховані при ухваленні оскаржуваного рішення, в тому числі виписки з його медичної картки стаціонарного хворого №7693 станом на 21.11.2025 року, результати електронейроміографії (ЕНМГ).

Суд звертає увагу Позивача, що відповідно до вимог вказаного пункту 31 Порядку № 1338 під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я.

Жодних доказів того, що Відповідачем не були враховані конкретні медичні записи, що підтверджують стан його здоров`я та містяться в електронній системі охорони здоров`я, Позивачем до позову не долучено.

Більш того, згідно копії заяви (скарги Позивача), що подавалася до Центру оцінювання функціонування стану особи на оскаржуване рішення Відповідача, Позивачем не долучалося жодних медичних документів, які на його думку не були враховані при первинному оцінюванні.

Суд враховує, що відповідно до вимог пункту 40 Порядку № 1338 за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства, в тому числі інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують.

Тобто, Відповідач як експертна команда наділена повноваженнями на прийняття рішення про невстановлення інвалідності відповідно до документів, що це підтверджують.

Суд враховує, що відповідно до вимог пункту 57 Порядку № 1338 Позивачем до Центру оцінювання функціонального стану особи було оскаржено Рішення експертної команди від 20.01.2026 року.

За результатами розгляду скарги Позивача експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи 27.01.2026 року прийняла рішення про підтвердження оскарженого рішення від 20.01.2026 року.

Копія витягу з такого рішення Центру оцінювання функціонального стану особи від 27.01.2026 року долучена до справи та досліджена судом.

Суд вважає безпідставними та помилковими доводи Позивача, що в оскаржуваному рішенні не надана оцінка усіх ступенів обмеження життєдіяльності, які перелічені в розділі "Критерії встановлення інвалідності", затверджених постановою КМУ №1338 від 15.11.2024 року.

Безспірно постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 затверджено Критерії встановлення інвалідності.

Згідно вимог пункту 5 таких Критеріїв ступінь обмеження життєдіяльності визначається як величина відхилення від нормальної функціональності особи, що впливає на її здатність здійснювати основні життєві активності. Таке визначення базується на об`єктивних критеріях, що включають функціональні, соціальні та психологічні аспекти.

Виділяються чотири основні ступені обмеження життєдіяльності:

легкий ступінь обмеження - особа має незначні труднощі у виконанні деяких повсякденних завдань, але здатна справлятися з основними функціями без сторонньої допомоги;

помірний ступінь обмеження (1 ступінь) - особа має помітні труднощі у виконанні повсякденних завдань, таких як навчання, робота, спілкування, орієнтація, контроль за поведінкою, пересування та самообслуговування;

виражений ступінь обмеження (2 ступінь) - особа стикається з істотними труднощами у виконанні більшості основних активностей, що може включати значні обмеження у навчанні, роботі, спілкуванні та самообслуговуванні, які вимагають регулярної допомоги або спеціальних заходів для покращення якості життя;

значний ступінь обмеження (3 ступінь) - особа має серйозні порушення функцій органів і систем, що призводять до неможливості або істотного зниження здатності виконувати основні життєві функції, що супроводжується потребою в сторонній допомозі для забезпечення базових потреб, таких як догляд, харчування та пересування.

До критеріїв життєдіяльності людини належать: здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності (пункт 6 цих Критеріїв).

Позивач не врахував, що в оскаржуваному рішенні зроблено висновок про "легкий ступінь обмеження до самообслуговування та трудової діяльності". Тобто, Відповідачем визначений ступінь таких до самообслуговування та трудової діяльності.

Позивач не врахував, що відповідно до вимог пунктів 8-14 цих Критеріїв легкий ступінь обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, не є підставою для встановлення жодної групи інвалідності.

За приписами пункту 11 цих Критеріїв, третя група інвалідності встановлюється особам, які мають помірний ступінь (1 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.

Встановлення Позивачу за результатами проведеного 20.01.2026 року оцінювання повсякденного функціонування "легкий ступінь обмеження до самообслуговування та трудової діяльності" виключало підстави встановлення йому третьої групи інвалідності.

Разом з тим, Позивач не врахував, що ні правові норми Критеріїв ні правові норми Порядку № 1338 не зобов`язують експертну команду у рішенні за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи надавати оцінку усіх ступенів обмеження життєдіяльності, які перелічені в розділі "Критерії встановлення інвалідності", затверджених постановою КМУ №1338 від 15.11.2024року.

Безспірно, за приписами статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Тобто, судовому захисту підлягає лише порушене право особи.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Разом з тим, оскаржуване Позивачем рішення Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального підприємства Лікарня №2 ім. В.П. Павлусенка Житомирської міської ради№181/26/281/Р від 20.01.2026 року відносно Позивача прийняте в межах повноважень, у спосіб, визначений правовими нормами Порядку № 1338, з урахуванням всіх обставин, а тому відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування.

Зазначене свідчить, що позовні вимоги Позивача є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України підстави для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування в особі Комунального підприємства Лікарня №2 ім. В.П. Павлусенка Житомирської міської радивідмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Ф. Нагірняк

17.07.26