Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №240/3681/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року м. Житомир справа № 240/3681/26

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протипранвим та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 07.06.2019 №0014681305, податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 07.06.2019 №0014701305, податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 07.06.2019 року №001471305, податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 07.06.2019 року №0014691305, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.06.2019 №0014671305, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 07.06.2019 №0014651305, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 07.06.2019 №00146661305, податкову вимогу форми «Ф» від 27.01.2022 року №49900-52 у повному обсязі.

Як зазначається в позові, 07.01.2026 року представнику Позивача в ході ознайомлення з матеріалами справа №240/26845/25 стало відомо про наявні оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, вимогу про сплату боргу (недоїмки) та податкову вимогу. На адвокатський запит було отримано копії оскаржуваних рішень та копію акту перевірки, за результатами якої відносно Позивача були прийняті оскаржувані рішення.

Відповідно до доводів. наведених у позові, Позивачу до 07.01.2026 року не було відомо ні про призначення ні про проведення такої перевірки. Позивач визнає, що станом на 01.01.2014 року на праві власності йому належали відповідні об`єкти нерухомого майна (земельні ділянки, кварти та житлові будинки), розташовані відповідно в населених пунктах (с. Софіївська Борщагівка та м. Вишневе) Києво-Святошинського району Київської області. В ході відчуження таких об`єктів нерухомого майна Позивачем були сплачені відповідні суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 5%. Позивач не здійснював підприємницьку діяльність, не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не повинен був сплачувати відповідні платежі.

На думку представника Позивача, Відповідач не наділений повноваженнями надання фізичній особі статусу суб`єкта підприємницької діяльності. Відповідач безпідставно та із незрозумілих критеріїв визначив загальний оподаткований дохід Позивача як базу оподаткування відповідними податками.

Ухвалою суду від 27.02.2026 року після усунення недоліків позовної заяви відкрито провадження в адміністративній справі і її призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник Відповідача, Головного управління ДПС у Житомирській області, у відзиві на позов проти задоволення позовних вимог заперечив і зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у повній відповідності до вимог податкового законодавства. Представник Відповідача вважає, що Позивач набув у власність об`єкти нерухомого майна шляхом їх будівництва і в подальшому їх реалізував. З метою перевірки отриманого Позивачем доходу в результаті реалізації об`єктів нерухомого майна Позивачу направлялися відповідні запити, але будь-які документи від платника до податкового органу не надходили, що стало підставою для призначення та проведення документальної позапланової перевірки. Представник податкового органу зазначив, що про призначення перевірки, про дату її проведення та про необхідність подання відповідних документів бухгалтерського обліку Позивач був повідомлений за місцем його реєстрації у повній відповідності до вимог статті 42 Податкового кодексу України.

Одночасно у відзиві зазначається, що Позивач був своєчасно проінформований про результати перевірки та про прийняття оскаржуваних рішень і вимог шляхом направлення їх копій. На думку представника Відповідача Позивач вважається проінформованим про оскаржувані рішення з 19.06.2019 року, а тому позов підлягає залишенню без розгляду по причині пропуску Позивачем строків звернення до суду з даним позовом.

У відповіді на відзив представник Позивача зазначає про безпідставність доводів Відповідача щодо пропуску Позивачем строків звернення до суду.

Крім того, на думку представника Позивача, у Позивача відповідно до вимог статті 168 Податкового кодексу України були відсутні підстави подання декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік, а Відповідачем в 2019 році вказана перевірка за 2014 рік проведена з порушенням граничного строку для її проведення (1095 днів).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, військового збору, податку на додану вартість, регулюються правовими нормами Податкового кодексу України, що були чинні на день виникнення таких відносин.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав нарахування та сплати єдиного соціального внеску, регулюються правовими нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", що були чинні на день виникнення таких відносин.

Суть спірних відносин по даній справі зведена до правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування санкцій, нарахування єдиного соціального внеску та вимог Відповідача, перелічених в позовній заяві.

Як зазначено в оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях від 07.06.2019 року, рішеннях від 07.06.2019 року про застосування фінансових санкцій, вимозі від 07.06.2019 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, вони приймалися Відповідачем на підставі акту перевірки від 13.05.2019 року.

Судом встановлено, що згідно наказу №567 від 22.36.2019 року відносно Позивача була призначена документальна невиїзна позапланова перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків і зборів при отриманні доходу від здійснення діяльності, пов`язаної з будівництвом та продажем нерухомого майна за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

Вказаним наказом не передбачалося проведення перевірки відносно Позивача щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за певний період.

Судом встановлено, що вказана спірна перевірка була проведена в термін з 25.04.2019 року по 06.05.2019 року, про що складено акт перевірки від 13.05.2019 року.

Судом встановлено, що за результатами проведеної перевірки Відповідачем було прийнято оскаржувані:

- податкове повідомлення - рішення форми «ПС» від 07.06.2019 №0014681305 від 07.06.2019 року про застосування фінансових санкцій в розмірі 170,00 грн. за неподання декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік;

- податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 07.06.2019 №0014701305 про застосування фінансових санкцій в розмірі 510,00 грн. за не збереження первинних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків);

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 07.06.2019 року №001471305 про збільшення податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на 396 918,01 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 99 229,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 07.06.2019 року №0014691305 про збільшення податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 472 731,00 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 118 183,00 грн.;

- рішення від 07.06.2019 №00146661305 про застосування штрафних санкцій в розмірі 170,00 грн. за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування";

- рішення від 07.06.2019 №0014651305 про застосування штрафних санкцій в розмірі 17 962,46 грн. за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 35 924,91 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.06.2019 №0014671305 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 35924,91 грн.;

- податкову вимогу форми «Ф» від 27.01.2022 року №49900-52 про сплату податкового боргу в розмірі 901 677,36 грн.

1. Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 14.01.2014 року за договором купівлі-продажу Позивачем була продана фізичній особі ОСОБА_2 земельна ділянка площею 0,0205 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3222486201:01:039:5017. Вказана земельна ділянка належала Позивачу на праві приватної власності з 08.04.2013 року відповідно до Свідоцтва про правло власності.

Як зазначено в нотаріально посвідченому договорі, продаж цієї земельної ділянки вчинено за 48 000,00 грн., а її експертна грошова оцінка згідно Звіту, складеного суб`єктом оціночної діяльності, становила 47 718,00 грн.

Вказані обставини підтверджуються відомостями, зазначеними в договорі купівлі-продажу від 14.01.2014 року, копія якого долучена до позову та досліджена судом.

Судом встановлено, що з отриманого доходу в результаті відчуження вказаної земельної ділянки Позивачем 14.01.2014 року сплачено податок на доходи фізичних осіб в сумі 2 400,00 грн., що підтверджується квитанцією №1703/320 від 14.01.2014 року про такий платіж, яка долучена до позову та досліджена судом.

Контролюючим органом визнається сплату Позивачем такого податку в розмірі 1 720,00 грн., що підтвердженні в акті перевірки та в додатку №2 до нього. Жодних обґрунтувань таких розбіжностей Відповідачем не наведено.

2. Аналогічно судом встановлено та не заперечується сторонами, що 14.01.2014 року за договором купівлі-продажу Позивачем була продана фізичній особі ОСОБА_2 квартира АДРЕСА_2 . Вказана квартира належала Позивачу на праві приватної власності з 09.08.2013 року відповідно до Свідоцтва про право власності.

Як зазначено в нотаріально посвідченому договорі, продаж цієї квартири вчинено за 308 000,00 грн., а її оціночна вартість згідно Звіту, складеного суб`єктом оціночної діяльності, становила 307 991,00 грн.

Вказані обставини підтверджуються відомостями, зазначеними в договорі купівлі-продажу від 14.01.2014 року, копія якого долучена до позову та досліджена судом.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що з отриманого доходу в результаті відчуження вказаної квартири Позивачем 15.01.2014 року сплачено податок на доходи фізичних осіб в сумі 15 400,00 грн., що підтверджується квитанцією від 15.01.2014 року про такий платіж, яка долучена до позову та досліджена судом. Вказані обставини визнані контролюючим органом та підтвердженні в акті перевірки та в додатку №2 до нього.

3. Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 15.01.2014 року за договором купівлі-продажу Позивачем була продана фізичній особі ОСОБА_3 земельна ділянка площею 0,0182 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3222486201:01:039:5021. Вказана земельна ділянка належала Позивачу на праві приватної власності з 08.04.2013 року відповідно до Свідоцтва про правло власності.

Як зазначено в нотаріально посвідченому договорі, продаж цієї земельної ділянки вчинено за 43 000,00 грн., а її експертна грошова оцінка згідно Звіту, складеного суб`єктом оціночної діяльності, становила 42 363,00 грн.

Вказані обставини підтверджуються відомостями, зазначеними в договорі купівлі-продажу від 15.01.2014 року, копія якого долучена до позову та досліджена судом.

Судом встановлено, що з отриманого доходу в результаті відчуження вказаної земельної ділянки Позивачем 15.01.2014 року сплачено податок на доходи фізичних осіб в сумі 2 150,00 грн., що підтверджується квитанціями від 15.01.2014року про такий платіж, відповідно в сумі 1 720,00 грн. та 430,00 грн., які долучені до позову та досліджені судом.

Вказані обставини визнані також контролюючим органом та підтвердженні в акті перевірки та в додатку №2 до нього.

4. Аналогічно судом встановлено та не заперечується сторонами, що 14.01.2014 року за договором купівлі-продажу Позивачем була продана фізичній особі ОСОБА_3 квартира АДРЕСА_3 . Вказана квартира належала Позивачу на праві приватної власності з 09.08.2013 року відповідно до Свідоцтва про право власності.

Як зазначено в нотаріально посвідченому договорі, продаж цієї квартири вчинено за 308 000,00 грн., а її оціночна вартість згідно Звіту, складеного суб`єктом оціночної діяльності, становила 307 991,00 грн.

Вказані обставини підтверджуються відомостями, зазначеними в договорі купівлі-продажу від 15.01.2014 року, копія якого долучена до позову та досліджена судом.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що з отриманого доходу в результаті відчуження вказаної квартири Позивачем 15.01.2014 року сплачено податок на доходи фізичних осіб в сумі 15 400,00 грн., що підтверджується квитанцією від 15.01.2014 року про такий платіж, яка долучена до позову та досліджена судом. Вказані обставини визнані контролюючим органом та підтвердженні в акті перевірки та в додатку №2 до нього.

5. Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 30.01.2014 року за договором купівлі-продажу Позивачем була продана фізичній особі ОСОБА_4 земельна ділянка площею 0,0157 га, що розташована за адресою6 АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3222410600:01:017:5013. Вказана земельна ділянка належала Позивачу на праві приватної власності з 23.08.2012 року відповідно до Державного акту про право власності.

Як зазначено в нотаріально посвідченому договорі, продаж цієї земельної ділянки вчинено за 24 000,00 грн., а її експертна грошова оцінка згідно Звіту, складеного суб`єктом оціночної діяльності, становила 23 872,00 грн.

Вказані обставини підтверджуються відомостями, зазначеними в договорі купівлі-продажу від 30.01.2014 року, копія якого долучена до позову та досліджена судом.

Судом встановлено, що з отриманого доходу в результаті відчуження вказаної земельної ділянки Позивачем 30.01.2014 року сплачено податок на доходи фізичних осіб в сумі 1 200,00 грн., що підтверджується квитанцією від 30.01.2014 року про такий платіж, яка долучена до позову та досліджена судом.

Вказані обставини визнані також контролюючим органом та підтвердженні в акті перевірки та в додатку №2 до нього.

6. Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 29.07.2014 року за договором купівлі-продажу Позивачем була продана фізичній особі ОСОБА_5 земельна ділянка площею 0,017га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3222486201:01:039:5014. Вказана земельна ділянка належала Позивачу на праві приватної власності з 08.04.2013 року відповідно до Свідоцтва про право власності.

Як зазначено в нотаріально посвідченому договорі, продаж цієї земельної ділянки вчинено за 65 040,00 грн., а її оціночна вартість згідно Звіту, складеного суб`єктом оціночної діяльності, становила 71 348,00 грн.

Вказані обставини підтверджуються відомостями, зазначеними в договорі купівлі-продажу від 29.07.2014 року, копія якого долучена до позову та досліджена судом.

Судом встановлено, що з отриманого доходу в результаті відчуження вказаної земельної ділянки Позивачем 29.07.2014 року сплачено податок на доходи фізичних осіб в сумі 3 567,40 грн. Вказані обставини визнані контролюючим органом та підтвердженні в акті перевірки та в додатку №2 до нього.

7. Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 29.07.2014 року за договором купівлі-продажу Позивачем була продана фізичній особі ОСОБА_5 квартира АДРЕСА_4 . Вказана квартира належала Позивачу на праві приватної власності з 05.07.2014 року відповідно до Свідоцтва про право власності.

Як зазначено в нотаріально посвідченому договорі, продаж цієї квартири вчинено за 504 060,00 грн., а її оціночна вартість згідно Звіту, складеного суб`єктом оціночної діяльності, становила 533 740,00 грн.

Вказані обставини підтверджуються відомостями, зазначеними в договорі купівлі-продажу від 29.07.2014 року, копія якого долучена до позову та досліджена судом.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що з отриманого доходу в результаті відчуження вказаної квартири Позивачем 29.07.2014 року сплачено податок на доходи фізичних осіб в сумі 26 687,00 грн., що підтверджується квитанцією від 29.07.2014 року про такий платіж, яка долучена до позову та досліджена судом. Вказані обставини визнані контролюючим органом та підтвердженні в акті перевірки та в додатку №2 до нього.

8. Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 04.08.2014 року за договором купівлі-продажу Позивачем була продана фізичній особі ОСОБА_6 земельна ділянка площею 0,0356 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3222410600:01:017:5011. Вказана земельна ділянка належала Позивачу на праві приватної власності з 11.12.2012 року відповідно до Державного акту про право власності.

Як зазначено в нотаріально посвідченому договорі, продаж цієї земельної ділянки вчинено за 81 300,00 грн., а її оціночна вартість згідно Висновку, складеного суб`єктом оціночної діяльності, становила 195 058,00 грн.

Вказані обставини підтверджуються відомостями, зазначеними в договорі купівлі-продажу від 04.08.2014 року, копія якого долучена до позову та досліджена судом.

Судом встановлено, що з отриманого доходу в результаті відчуження вказаної земельної ділянки Позивачем 04.08.2014 року сплачено податок на доходи фізичних осіб в сумі 9 755,00 грн., що підтверджується квитанцією про його сплату, копія якої долучена до позову та досліджена судом. Вказані обставини визнані також контролюючим органом та підтвердженні в акті перевірки та в додатку №2 до нього.

9. Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 04.08.2014 року за договором купівлі-продажу Позивачем був проданий фізичній особі ОСОБА_6 житловий будинок загальною площею 150,3 кв.м, що розташований за адресою АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок належав Позивачу на праві приватної власності з 20.06.2014 року відповідно до Свідоцтва про право власності.

Як зазначено в нотаріально посвідченому договорі, продаж цього житлового будинку вчинено за 609 750,00 грн., а її оціночна вартість згідно Звіту, складеного суб`єктом оціночної діяльності, становила 475 204,00 грн.

Вказані обставини підтверджуються відомостями, зазначеними в договорі купівлі-продажу від 04.08.2014 року, копія якого долучена до позову та досліджена судом.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що з отриманого доходу в результаті відчуження вказаного будинку Позивачем 04.08.2014 року сплачено податок на доходи фізичних осіб в сумі 30 490,00 грн., що підтверджується квитанцією від 29.07.2014 року про такий платіж, яка долучена до позову та досліджена судом. Вказані обставини визнані контролюючим органом та підтвердженні в акті перевірки та в додатку №2 до нього.

10. Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 19.08.2014 року за договором купівлі-продажу Позивачем був проданий фізичній особі ОСОБА_7 житловий будинок загальною площею 125,2 кв.м, що розташований за адресою АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок належав Позивачу на праві приватної власності з 16.06.2014 року відповідно до Свідоцтва про право власності.

Як зазначено в нотаріально посвідченому договорі, продаж цього житлового будинку вчинено за 387 000,00 грн., а його оціночна вартість згідно Звіту, складеного суб`єктом оціночної діяльності, становила 386 329,00 грн.

Вказані обставини підтверджуються відомостями, зазначеними в договорі купівлі-продажу від 19.08.2014 року, копія якого долучена до позову та досліджена судом.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що з отриманого доходу в результаті відчуження вказаного будинку Позивачем 19.08.2014 року сплачено податок на доходи фізичних осіб в сумі 19 350,00 грн. Вказані обставини визнані контролюючим органом та підтвердженні в акті перевірки та в додатку №2 до нього.

11. Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 24.11.2014 року за договором купівлі-продажу Позивачем була продана фізичній особі ОСОБА_8 земельна ділянка площею 0,0152га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3222486201:01:039:5019. Вказана земельна ділянка належала Позивачу на праві приватної власності з 08.04.2013 року відповідно до Свідоцтва про право власності.

Як зазначено в нотаріально посвідченому договорі, продаж цієї земельної ділянки вчинено за 47 850,00 грн., а її оціночна вартість згідно Звіту, складеного суб`єктом оціночної діяльності, становила 47 846,89 грн.

Вказані обставини підтверджуються відомостями, зазначеними в договорі купівлі-продажу від 24.11.2014 року, копія якого долучена до позову та досліджена судом.

Судом встановлено, що з отриманого доходу в результаті відчуження вказаної земельної ділянки Позивачем 24.11.2014 року сплачено податок на доходи фізичних осіб в сумі 2392,50 грн. Вказані обставини визнані контролюючим органом та підтвердженні в акті перевірки та в додатку №2 до нього.

12. Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 24.11.2014 року за договором купівлі-продажу Позивачем була продана фізичній особі ОСОБА_8 квартира АДРЕСА_5 . Вказана квартира належала Позивачу на праві приватної власності з 05.07.2013 року відповідно до Свідоцтва про право власності.

Як зазначено в нотаріально посвідченому договорі, продаж цієї квартири вчинено за 479 002,00 грн., а її оціночна вартість згідно Звіту, складеного суб`єктом оціночної діяльності, становила 479 001,35 грн.

Вказані обставини підтверджуються відомостями, зазначеними в договорі купівлі-продажу від 24.11.2014 року, копія якого долучена до позову та досліджена судом.

Судом встановлено, що з отриманого доходу в результаті відчуження вказаної квартири Позивачем 24.11.2014 року сплачено податок на доходи фізичних осіб в сумі 23 950,10 грн. Вказані обставини визнані контролюючим органом та підтвердженні в акті перевірки та в додатку №2 до нього.

13-14. Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 16.09.2014 року за актом оцінки вартості та приймання-передачі нерухомого майна Позивачем до статутного капіталу ТОВ "Управлінська компанія "Піонер сервіс" були передані земельні ділянки:

- площею 0,0229 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3222486201:01:039:5013;

- площею 0,0223 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3222486201:01:039:5022. Вартість переданих Позивачем до статутного капіталу земельних ділянок оцінена по 100 000,00 грн. кожна.

Суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності підстав для сплати Позивачем в результаті відчуження в 2014 році 14 об`єктів нерухомого майна (земельних ділянок, житлових будинків та квартир) окрім зазначених розмірів податку на доходи фізичних осіб інших податкових зобов`язань (податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) та застосованих фінансових санкції.

Судом встановлено, що відповідно до висновків, наведених в акті перевірки, доводів представника Відповідача, викладених відзиві на позов, та розрахунків до податкового повідомлення - рішення, відчуження Позивачем в 2014 році 14 об`єктів нерухомого майна (земельних ділянок, житлових будинків та квартир) є підприємницькою діяльністю, в результаті якої був отриманий дохід на загальну суму 2 786 653,00 грн.

Згідно доводів податкового органу такий дохід підлягав включенню до загального місячного (річного) оподаткованого доходу та відображенню Позивачем в його податковій декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік в сумі 2 786 653,00 грн. та занизив свої податкові зобов`язання з цього податку на 396 918,01 грн.

Згідно доводів податкового органу Позивач відноситься до кола платників податку, які зобов`язані подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу, але не подав таку декларацію за 2016 рік.

Згідно доводів податкового органу Позивач не забезпечив збереження первинних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом на підставі пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України.

Згідно доводів податкового органу Позивач зобов`язаний був в установлені строки та за встановленою формою подати звітність щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в результаті отриманого сукупного доходу на загальну суму 2 786 653,00 грн. та сплатити відповідні суми такого внеску.

Згідно доводів податкового органу Позивач в результаті перевищення ним загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, протягом 12 календарних місяців 300 000,00 грн. набув статусу платника податку на додану вартість та занизив свої податкові зобов`язання з цього податку на загальну суму 472 731,00 грн.

Жодні із зазначених доводів податкового органу не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства з огляду на таке.

Беспірно, відповідно до вимог статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа з повною цивільною дієздатністю має право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом.

Як зазначено в частині 2 статті 50 цього ж Кодексу, фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом, а саме в порядку передбачену Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Разом з тим, судом встановлено та не заперечується контролюючим органом, що Позивач в спірний період 2014року у відповідності до вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" не набув статусу фізичної особи - підприємця.

Суд погоджується із доводами представника Позивача, що податкові органи України та її посадові особи не наділені повноваженнями визначати такий статус особи поза межами Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Як зазначено в податковому повідомленні - рішенні Відповідача від 07.06.2019 року №001471305 Позивачу збільшено податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на 396 918,01 грн. та застосовані фінансові санкції в розмірі 99 229,50 грн. по причині порушення Позивачем вимог пункту177.2, пп.177.4.1, пп.1774.4 і пп.177.4.5 пункту 177.4 та пункту 177.10 Податкового кодексу України.

На думку Відповідача, в результаті відчуження об`єктів нерухомого майна (двох житлових будинків, чотирьох квартир та восьми земельних ділянок) Позивач отримав загальний оподаткований дохід в розмірі 2 786 653,00 грн., частина якого в розмірі 60 900,00 грн. підлягав оподаткуванню за ставкою 15%, а інша частина в розмірі 2 725 753,00 грн. підлягав оподаткуванню за ставкою 17%. З урахуванням сплати Позивачем такого податку в сумарному розмірі 75 595,00 грн. сума занижених зобов`язань Позивача з такого податку становила 396 918,01 грн.

Суд вважає, що Відповідач не врахував, що відносини щодо особливостей оподаткування операцій з продажу (обміну) об`єктів нерухомого майна, в тому числі оподаткування доходу, отриманого платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об`єктів нерухомості, чітко врегульовані правовими нормами статті 172 Податкового кодексу України.

Так, приписами пункту 172.2 статті 172 Податкового кодексу України прямо передбачено, що дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об`єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об`єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.

Дохід від продажу об`єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об`єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону (пункт 172.3 статті 172 Податкового кодексу України).

Як вже зазначалося судом, саме у відповідно до вказаних вимог статті 172 Податкового кодексу України Позивачем були самостійно визначені свої податкові зобов`язання за ставкою 5% бази оподаткування доходу, отриманого Позивачем в 2014 році в результаті відчуження об`єктів нерухомого майна (двох житлових будинків, чотирьох квартир та восьми земельних ділянок).

Тобто, Позивач не лише не порушив вимоги пункту 172.2 статті 172 Податкового кодексу України, а відповідності до них визначив свої податкові зобов`язання з цього податку та їх сплатив.

Суд вважає безпідставними доводи Відповідача про порушення Позивачем вимог пп.177.4.1, пп.177.4.4 і пп.177.4.5 пункту 177.4 Податкового кодексу України. Вказані правові норми регулюють відносини щодо визначення витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою-підприємцем.

Праві норми пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України зобов`язують виключно фізичних осіб - підприємців вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Суд звертає увагу, що ні в акті перевірки ні в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, ні в розрахунку до нього не наведено жодних обґрунтувань рішення щодо донарахування Позивачу податкових зобов`язань з цього податку за ставками відповідно 15% та 17%.

Аналогічно, ні в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, ні в розрахунку до нього не наведено жодних обґрунтувань рішення щодо ставки та розміру штрафних санкцій застосованих до Позивача згідно цього податкового повідомлення-рішення.

Суд вважає безпідставними доводи Відповідача щодо порушення Позивачем вимог про подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації).

Безспірно, за приписами пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Разом з тим, Відповідач не врахував, що відповідно до вимог пункту 179.2 статті 179 Податкового кодексу України обов`язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу.

Як вже зазначалося, Позивач в 2014 році отримував доходи виключно від операцій продажу майна при нотаріальному посвідченні договорів, за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу Податкового кодексу України, що свідчить про виконання Позивачем такого обов`язку.

Зазначене свідчить про відсутність підстав у податкового органу на прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 07.06.2019 року:

- №001471305 про збільшення Позивачу зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на 396 918,01 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 99 229,50 грн.;

- №0014681305 про застосування фінансових санкцій в розмірі 170,00 грн. за неподання декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік;

- №0014701305 про застосування фінансових санкцій в розмірі 510,00 грн. за не збереження первинних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків).

Як зазначено в податковому повідомленні-рішенні форми «Р» від 07.06.2019 року №0014691305 збільшення Позивачу податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 472 731,00 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 118 183,00 грн. були зумовлені порушенням платником вимог п.181.1 ст.181, п.183.1, п.183.2, п.183.3, п.183.4 та п.183.10 ст.183, п.187.1 ст.187 і п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що відповідно до висновків, наведених в акті перевірки, доводів представника Відповідача у відзиві на позов та розрахунків до податкового повідомлення - рішення, в результаті перевищення Позивачем загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг протягом 12 календарних місяців 300 000,00 грн. він (Позивач) набув статусу платника податку на додану вартість та занизив свої податкові зобов`язання з цього податку на загальну суму 472 731,00 грн.

Суд враховує, що правовими нормами розділу V "Податок на додану вартість" врегульовано відносини щодо нарахування та сплати такого податку.

Безспірно, приписами пункту 181.1 статті 181 цього ж розділу Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Більш того, якщо особи, не зареєстровані як платники податку, ввозять товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно із законом, такі особи сплачують податок під час митного оформлення товарів без реєстрації як платники такого податку (пункт 181.2 статті 181 цього ж розділу Податкового кодексу України).

Разом з тим, Відповідач не врахував, що критерії для визначення особи платником податку на додану вартість наведені в підпункті 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 та в пункті 180.1 статті 180 Податкового кодексу України.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави суду зробити висновок, що для цілей оподаткування податком на додану вартість є платником податку юридична особа та фізична особа-підприємець, що провадить або планує провадити господарську діяльність.

Приписи підпункту 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України містять єдину підставу для набуття фізичною особою статусу "особи для цілей розділу V цього Кодексу" - ввезення такою фізичною особою товарів на митну територію України.

Як встановлено судом, Позивач протягом 2014 року не здійснював господарську діяльність як фізична особа-підприємець та не здійснював діяльність із ввезення товарів на митну територію України, тобто в розумінні вимог податкового законодавства протягом 2014року не набув статусу фізичної особи-підприємця.

Як вже зазначалося судом, Позивачем протягом 2014 року було продано об`єкти нерухомого майна, особливості оподаткування яких визначені правовими нормами статті 172 Податкового кодексу України.

Разом з тим, Відповідач також не врахував, що відповідно до вимог підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України операції з постачання житла (об`єктів житлового фонду) звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Норми цього підпункту поширюються також на перший продаж дачних або садових будинків, а також будь-яких інших об`єктів власності, зареєстрованих згідно із законодавством як житло (житловий фонд).

Зазначене дає підстави суду зробити висновок, що Позивач протягом 2014 року не набув статусу фізичної особи-підприємця, не здійснював господарську діяльність, яка є об`єктом оподаткування податком на додану вартість та не набував статусу платника цього податку, а тому податкове повідомлення-рішення від 07.06.2019 року №0014691305 про збільшення Позивачу податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 472 731,00 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 118 183,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Судом встановлено, що відповідно до висновків, наведених в акті перевірки, доводів представника Відповідача у відзиві на позов, Позивачем в період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року допущені порушення вимог п.1 ч.2 статті 6, п.2 ч.1 статті 7, ч.11 ст.8 та ч.2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07. 2010 року №2464-VI (надалі-Закон № 2464-VI) призвели до заниження сум єдиного внеску на загальну суму 35924,95грн..

Згідно доводів податкового органу Позивачем протягом спірного періоду 2014 року був отриманий дохід на загальну суму 2 786 653,00 грн., що з урахуванням максимальної бази нарахування єдиного внеску в 2014 році (20 706,00 грн.) та ставки єдиного внеску (34,7%) зобов`язувало Позивача нарахувати та сплатити такий єдиний внесок на загальну суму 35 924,95 грн.

Безспірно, відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску, та подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункту 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI).

За приписами частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Суд враховує, що відповідно до вимог п.3 частини 11 статті 25 цього ж Закону № 2464-VI податковий орган наділений повноваженнями на застосування до платника єдиного внеску штрафних санкцій за донарахування податковим органом єдиного внеску у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску, а за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) накладаються штрафи, передбачені за порушення порядку подання такої звітності, у порядку та розмірах, встановлених Податковим кодексом України (п.7 частини 11 статті 25 цього ж Закону № 2464-VI).

Як зазначено в частині 16 статті 25 цього ж Закону № 2464-VI, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Разом з тим, Відповідач безпідставно зробив висновок, що Позивач в результаті відчуження протягом 2014 року об`єктів нерухомого майна набув статусу платника єдиного внеску.

Відповідач не врахував, що критерії визначення платника єдиного внеску наведені в части1 статт1 Закону № 2464-VI. Вказані правові норми не передбачають набуття статусу платника єдиного внеску в результаті відчуження протягом 2014 року об`єктів нерухомого майна.

Більш того, як вже зазначалося судом, спірна перевірка не призначалася відносно Позивача в частині щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за певний період.

Зазначене свідчить про відсутність підстав у податкового органу на прийняття оскаржуваних:

- рішення від 07.06.2019 №00146661305 про застосування штрафних санкцій в розмірі 170,00 грн. за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування";

- рішення від 07.06.2019 №0014651305 про застосування штрафних санкцій в розмірі 17 962,46 грн. за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 35 924,91 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.06.2019 №0014671305 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 35 924,91 грн.

Відповідно до позовних вимог Позивачем оскаржується також податкова вимога від 27 січня 2022 року №49900-52 про сплату податкового боргу на загальну суму 901 677,36 грн., який відповідно до доводів Позивача відсутній.

Суд враховує, що відповідно до вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Така податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 цього ж Кодексу).

Як зазначено в оскаржуваній Позивачем податковій вимозі від 27.01.2022 року №49900-52, станом на 26.01.2022 року у Позивача наявний податковий борг на загальну суму 901 677,36 грн. Такий борг зумовлений несплатою Позивачем:

- податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в розмірі 396 918,01 грн.;

- застосованих штрафних (фінансових санкцій з цього ж податку на суму 99 399,50 грн.;

- застосованих адміністративних штрафів на загальну суму 510,00 грн.;

- нарахованої пені на загальну суму 404 849,85 грн.

Суд погоджується із доводами Позивача, що така податкова вимога є протиправною та підлягає скасуванню з огляду на таке.

По-перше, як вже встановлено судом, у податкового органу були відсутні підстави для донарахування Позивачу податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування розмірі 396 918,01 грн, застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього ж податку на суму 99 399,50 грн. та застосування адміністративних штрафів на загальну суму 510,00 грн.

По-друге, всупереч вимогам пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України в податковій вимозі відсутній детальний розрахунок розміру пені.

Більш того, для суду є незрозумілими і алогічними дії Відповідача щодо не включення до вказаної податкової вимоги сум донарахованих Позивачу податкових зобов`язань та штрафних санкцій з податку на додану вартість.

Як вже зазначалося судом, Відповідачем, окрім відзиву на позов заявлено клопотання про залишення позову без розгляду по причині порушення строків його подання. Згідно доводів Відповідача спірна перевірка була проведена у повній відповідності до вимог податкового законодавства, з результатами перевірки Позивач був повідомлений своєчасно та у відповідності до вимог податкового законодавства.

На підтвердження таких доводів, представником Відповідача надано суду копію рекомендованого повідомлення від 07.06.2019 року про вручення Позивачу у відповідності до вимог статті 42 Податкового кодексу України копій оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, рішень та вимог.

При вирішенні даного клопотання суд враховує наступне.

Як зазначено в опису вкладення до вказаного поштового відправлення від 07.06.2019 року, Позивачу за адресою: с. Жубровичі Олевського району Житомирської області були направлені копії оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, рішень про застосування штрафних санкцій та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.06.2019 №0014671305 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 35 924,91 грн.

У вказаному описі відсутні посилання про направлення Позивачу розрахунків до оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та до рішень про застосування штрафних санкцій.

Копія такого опису долучена до справи та досліджена судом.

Досліджена судом копія такого рекомендованого повідомлення від 07.06.2019 року про вручення поштового відправлення не містить жодних відміток про вручення такого відправлення особисто Позивачу чи іншій особі за його дорученням, про відмову адресату його отримати, чи про інші причини його невручення та повернення відправнику.

Одночасно суд враховує доводи Позивача та його представника, що про оскаржувані рішення та вимоги Відповідача Позивачу в особі його представника стало відомо лише 07.01.2026 року в ході ознайомлення з матеріалами справа №240/26845/25.

Таке ознайомлення стало підставою для витребування від Відповідача копії оскаржуваних рішень, вимог, акту перевірки. Саме на адвокатський запит представника Позивача від 15.01.2026 року Відповідачем до листа від 21.01.2026 року були долучені копії таких документів.

Зазначене дає підстави суду зробити висновок, що саме в розумінні вимог статті 122 КАС України саме 21.01.2026 року є днем, коли Позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів такими рішеннями Відповідача.

З даним позовом до суду Позивач звернувся 30.01.2026 року, тобто з дотриманням строків звернення до суду з даним позовом.

В зв`язку з цим клопотання представника Відповідача про залишення даного позову без розгляду по причині пропуску Позивачем строків звернення до суду є безпідставним і задоволенню не підлягає.

При вирішенні даного спору суд також враховує, що згідно наказу Відповідача №567 від 22.03.2019 року відносно Позивача була призначена документальна невиїзна позапланова перевірка за період діяльності з 01.01.2014 по 31.12.2014 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків і зборів при отриманні доходу від здійснення діяльності, пов`язаної з будівництвом та продажем нерухомого майна. Вказаним наказом не передбачалося проведення перевірки відносно Позивача щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за певний період (а.с.193).

Як зазначено в наказі, призначення такої перевірки зумовлено приписами підпунктів 78.1.1 та 78.1.13 пункту 78. статті 78 Податкового кодексу України в редакції на час прийняття наказу.

Безспірно, за приписами підпункту 78.1.1 пункту 78. статті 78 Податкового кодексу України отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, є самостійною підставою для призначення та проведення документальної позапланової перевірки такого платника.

Разом з тим, всупереч вказаним вимогам Податкового кодексу України в наказі про призначення перевірки не зазначено про ненадання Позивачем як платником пояснень та документальних підтверджень на відповідний запит контролюючого органу.

Аналогічно, суд погоджується, що за приписами підпункту 78.1.13 пункту 78. статті 78 Податкового кодексу України отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації є самостійною підставою для призначення та проведення документальної позапланової перевірки такого платника. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки;

Разом з тим, всупереч вказаним вимогам Податкового кодексу України в наказі не наведено жодних обґрунтувань щодо наявності у Позивача статусу податкового агента та про його ухилення як податкового агента від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню.

Одночасно суд погоджується із доводами Позивача та його представника, що спірна перевірка відносно Позивача призначена проведена з порушенням строків, передбачених статтею 102 Податкового кодексу України, а тому таке порушення є підставою для невизнання результатів такої перевірки та визнання протиправності оскаржуваних рішень, прийнятих за результатами такої перевірки, з огляду на таке.

Відповідно до вимог пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Жодних обґрунтувань щодо дотримання Відповідачем строків, передбачених пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, при призначенні перевірки відносно Позивача та при визначенні його сум грошових зобов`язань, у відзиві на позов не наведено.

Одночасно суд враховує, що в наказі про призначення такої перевірки відносно Позивача не зазначено, що неподання платником податків в установлений законом строк податкову декларацію у відповідності до вимог підпункту 78.1.2 пункту 78. статті 78 Податкового кодексу України слугувало підставою для проведення такої перевірки.

Суд враховує концепцію «плодів отруйного дерева» (fruits of the poisonous tree), яка передбачає, що докази, отримані внаслідок незаконних дій, а також похідні від них докази, є недопустимими та не можуть використовуватись для доведення винуватості особи.

Відповідно до доктрини з умовною назвою "плоди отруйного дерева", сформульованої Європейським судом з прав людини у справах "Гефген проти Німеччини", "Нечипорук і Йонкало проти України", "Яременко проти України", якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили. У рішеннях у справах "Балицький проти України", "Тейксейра де Кастро проти Португалії", "Шабельник проти України" ЄСПЛ застосував різновид цієї доктрини та вказав, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 серпня 2018 року (справа №822/573/17), від 27 листопада 2018 року (справа №805/2601/16-а), від 21 березня 2019 року (справа № 809/531/18), від 17 червня 2020 року (справа №826/5011/18)

Суд також враховує принцип "належного урядування", сформований ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Суд враховує, що частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однією з гарантій дотримання вказаними органами таких вимог є впровадження ним таких процедур та правил, які надавали б зацікавленій особі можливість перебачити наслідки своїх дій та мінімізували ризик помилок при застосуванні таких процедур.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Лелас проти Хорватії"). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Таким чином, Відповідач не дотримався принципу "належного урядування", оскільки позапланова невиїзна документальна перевірка відносно Позивача була призначена і відповідно проведена з грубими порушеннями вимог податкового законодавства та з порушеннями права Позивача на участь в такій перевірці з метою з реалізацією права на захист своїх інтересів.

В силу вимог доктрини "плоди отруйного дерева" та положень статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, визнання проведення Відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки відносно Позивача з грубими порушеннями вимог податкового законодавства такж є підставою для визнання незаконними її наслідків - податкових повідомлень-рішень та рішень і вимоги, прийнятих за результатами такої перевірки.

Зазначене свідчить, що позовні вимоги Позивача відповідають обставинам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Порушене право Позивача підлягає судовому захисту та поновленню шляхом визнання протиправними та скасування:

- податкове повідомлення - рішення форми «ПС» від 07.06.2019 №0014681305 від 07.06.2019 року про застосування фінансових санкцій в розмірі 170,00 грн. за неподання декларації про майновий стан і доходи за 2016рік;

- податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 07.06.2019 №0014701305 про застосування фінансових санкцій в розмірі 510,00 грн. за не збереження первинних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків);

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 07.06.2019 року №001471305 про збільшення податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на 39 6918,01 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 99 229,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 07.06.2019 року №0014691305 про збільшення податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 472 731,00 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 118 183,00 грн.;

- рішення від 07.06.2019 №00146661305 про застосування штрафних санкцій в розмірі 170,00 грн. за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування";

- рішення від 07.06.2019 №0014651305 про застосування штрафних санкцій в розмірі 17 062,46 грн. за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 35 924,91 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.06.2019 №0014671305 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 35 924,91 грн.;

- податкову вимогу форми «Ф» від 27.01.2022 року №49900-52 про сплату податкового боргу в розмірі 901 677,36 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України судові витрати ОСОБА_1 у вигляді судового збору в сумі 10 649,60 грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника,7, м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 44096781) про визнання протиправним та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати:

- податкове повідомлення - рішення форми «ПС» від 07.06.2019 №0014681305 від 07.06.2019року про застосування фінансових санкцій в розмірі 170,00 грн. за неподання декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік;

- податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 07.06.2019 №0014701305 про застосування фінансових санкцій в розмірі 510,00 грн. за не збереження первинних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків);

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 07.06.2019 року №001471305 про збільшення податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на 396 918,01 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 99 229,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 07.06.2019 року №0014691305 про збільшення податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 472 731,00 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 118 183,00 грн.;

- рішення від 07.06.2019 №00146661305 про застосування штрафних санкцій в розмірі 170,00 грн. за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування";

- рішення від 07.06.2019 №0014651305 про застосування штрафних санкцій в розмірі 17 962,46 грн. за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 35 924,91 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.06.2019 №0014671305 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 35 924,91 грн.;

- податкову вимогу форми «Ф» від 27.01.2022 року №49900-52 про сплату податкового боргу в розмірі 901 677,36 грн.

Судові витрати ОСОБА_1 у вигляді судового збору в сумі 10 649,60 грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Ф. Нагірняк

17.07.26